Справа № 991/3949/25

Номер провадження 1-кп/991/59/25

 

УХВАЛА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

18 серпня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

його захисника адвоката ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 

його захисника адвоката ОСОБА_14 ,

обвинуваченого ОСОБА_15 ,

його захисника адвоката ОСОБА_16 ,

обвинуваченого ОСОБА_17 ,

обвинуваченої ОСОБА_18 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 адвоката ОСОБА_19 ,

обвинуваченого ОСОБА_20 ,

його захисника адвоката ОСОБА_21 ,

обвинуваченого ОСОБА_22 ,

його захисника адвоката ОСОБА_23 ,

обвинуваченого ОСОБА_24 ,

його захисника адвоката ОСОБА_25 ,

обвинуваченого ОСОБА_26 ,

представника цивільного позивача

ТОВ «Кернел-Трейд» ОСОБА_27 ,

представника потерпілого 

Золочівської сільської ради

Бориспільського району Київської області ОСОБА_28 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_29 , обвинуваченого ОСОБА_17 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_30 та обвинуваченого ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, за обвинуваченням

ОСОБА_31 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Калуш Івано-Франківської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_32 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чорноморськ Одеської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_33 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_34 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Жовнине Чорнобаївського р-н, Черкаської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (у редакції, чинній до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_35 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_36 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_8 ,

 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_37 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у РФ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_38 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_10 ,

 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_39 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8  у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_11 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_40 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_41 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_10 у с Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_13 , проживає за адресою: АДРЕСА_14 ,

 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року) КК України,

В С Т А Н О В И В :

 

І. Історія провадження

 

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2. У ході проведення підготовчих судових засідань сторона захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 звернулася до ВАКС із клопотаннями про повернення обвинувального акта прокурору.

1.3. Клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_13 

 

1.3.1. 16 жовтня 2025 року у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 звернувся до ВАКС з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору (т. 10, а.с. 102-116).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_14 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме:

- містить суттєві хронологічні розбіжності та суперечності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які утворюють непереборний хронологічний парадокс. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_6 залучив підконтрольного йому ОСОБА_13 до злочинної діяльності не пізніше 21 листопада 2018 року (арк. 26 обвинувального акта), а сам ОСОБА_13 , діючи за погодженням з ОСОБА_11 , залучив як пособника ОСОБА_9 не пізніше 07 вересня 2018 року (арк. 27 обвинувального акта). Водночас, згідно з наведеною прокурором хронологією, клопотання про арешт двох партій карбаміду (предмету злочину) були подані прокурором лише 13 грудня 2018 року та 02 січня 2019 року, відповідні ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва про арешт та передачу майна в АРМА постановлені в період з 14 грудня 2018 року по 01 лютого 2019 року, а направлені до АРМА слідчим ДБР лише 06 лютого 2019 року. Таким чином, ОСОБА_13 інкримінується планування злочину, розподіл ролей та залучення співучасників щодо майна за 2,5-5 місяців до того, як це майно взагалі з`явилося в полі зору організованої групи, що порушує принцип змагальності та унеможливлює ефективний захист через неможливість спростувати логічно неузгоджені обставини;

- виклад фактичних обставин залучення співучасників містить очевидні протиріччя з обсягом компетенції ОСОБА_13 . Твердження про те, що ОСОБА_13 не пізніше 07 вересня 2018 року залучив ОСОБА_9 , пов`язане виключно з датою винесення наказу про прийняття ОСОБА_9 на роботу до ДП «СЕТАМ». Адвокат ОСОБА_14 стверджував, що ОСОБА_13 не мав повноважень здійснювати добір, рекомендувати/ погоджувати кандидатів на посади у державному підприємстві, а функція ОСОБА_9 вимагала наявності службового доступу та компетенції реєстратора в електронній системі, що об`єктивно виходило за межі можливостей та повноважень ОСОБА_13 ;

- містить суттєві взаємовиключні логічні суперечності у викладі фактичних обставин щодо однієї і тієї ж події в межах аркуша 42 обвинувального акта. Прокурор зазначає, що ОСОБА_13 у період з 02 по 04 квітня 2019 року підшукав підконтрольну юридичну особу - ТОВ «Бранте» як формального учасника торгів, про яку ОСОБА_11 вже був обізнаний ще 28 листопада 2018 року у зв`язку з отриманням реєстраційних відомостей і яка раніше вже була задіяна в торгах ДП «СЕТАМ». Натомість у наступному ж абзаці стверджується, що ОСОБА_13 04 квітня 2019 року забезпечив первинну реєстрацію директора ТОВ «Бранте» ОСОБА_42 як учасника електронних торгів на вебсайті setam.net.ua. Виклад двох взаємовиключних версій подій щодо необхідності реєстрації вже зареєстрованого раніше підприємства ставить сторону захисту у стан правової невизначеності;

- містить неконкретизовані та некоректні формулювання обставин об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_13 кримінального правопорушення. Твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_13 04 та 05 квітня 2019 року забезпечив реєстрацію директорів ТОВ «Бранте» та ТОВ «Соіл Компані ЛТД», а також подання електронних заявок на участь у торгах за лотами № 341343 та № 341347 «через не встановлених слідством осіб за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин» (арк. 42-43 обвинувального акта), фактично констатують недоведеність обставин події злочину, що прямо суперечить п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України та порушує право на справедливий суд;

- не містить відомостей про вчинення дій, які б підтверджували та узгоджувалися з пред`явленим формулюванням обвинувачення. Зі змісту обвинувального акта незрозуміло, чи інкримінуються ОСОБА_13 дії щодо реєстрації на веб-порталі директора ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_22 , оскільки у формулюванні обвинувачення (арк. 223 обвинувального акта) будь-які посилання на вчинення дій щодо ТОВ «Соіл Компані ЛТД» або ОСОБА_22 повністю відсутні. Крім того, прокурор не навів жодних фактичних обставин здійснення ОСОБА_13 інструктажу чи інших дій, спрямованих на введення правоохоронних органів в оману, а надання правової допомоги професійним адвокатом ОСОБА_13 іншим особам спростовується реєстром матеріалів досудового розслідування;

- виклад фактичних обставин містить твердження про вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення за відповідною статтею не сформульовано. Інкриміновані ОСОБА_13 дії щодо надання інструктажу та супроводження правовою допомогою з метою введення правоохоронних органів в оману (арк. 26, 220, 223 обвинувального акта) фактично становлять склад окремого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ст. 384 КК України, яке прокурором ОСОБА_13 не інкримінується, що позбавляє захист можливості підготувати адекватну стратегію захисту;

- не містить повних відомостей щодо всіх потерпілих, а рішення прокурора про доведеність завдання їм майнових збитків є передчасним та суперечливим. Визнання ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» потерпілим не відповідає змісту обвинувального акта, оскільки дві партії карбаміду були заарештовані в межах іншого кримінального провадження № 42017000000004215, кінцеве рішення у якому відсутнє, грошові кошти від реалізації майна перебувають на депозитних рахунках АРМА, а момент їх повернення власнику, пов`язаний із набранням чинності рішення про скасування арешту, не настав. Водночас у формулюванні обвинувачення (арк. 224 обвинувального акта) зазначено, що діями ОСОБА_13 завдано збитків ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд», проте вказана юридична особа згадується в тексті лише один раз, не фігурує серед потерпілих у кримінальному провадженні, а її анкетні відомості в порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті відсутні, що створює черговий логічний парадокс та унеможливлює захист.

Також адвокат ОСОБА_14 послався на низку позицій Верховного Суду (справи № 753/11543/17-к, 295/12923/18), які на його переконання є релевантними до цього кримінального провадження.

1.3.2. 15 червня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з його невідповідністю п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України (т. 20, а.с. 186-190).

Обґрунтовуючи клопотання, обвинувачений ОСОБА_13 , посилаючись на статус практикуючого адвоката, навів аналогічні твердження, використані адвокатом ОСОБА_14 , а саме про наявність в обвинувальному акті (a) низки логічних та хронологічних протиріч у викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення, через які неможливо реконструювати картину подій навколо торгів карбамідом в розрізі пред`явленого обвинувачення, що суперечить вимогам ст. 91 КПК України та унеможливлює ефективний захист, (b) низки взаємовиключних та неузгоджених відомостей щодо залучення третіх осіб та суб`єктів господарювання, (c) неконкретизованго формулювання обставин об`єктивної сторони кримінального правопорушення, зокрема, використано універсальні формули «у невстановленому місці у невстановлений спосіб» (щодо забезпечення подання заявок від ТОВ «Бранте» та ТОВ «Соіл Компані ЛТД» на торги), що свідчить про відсутність доказів вчинення конкретних дій.

Також обвинувачений ОСОБА_13 наголосив, що обвинувальний акт містить абсурдні та взаємовиключні відомості про потерпілих осіб та факт завдання їм шкоди. Так, в обвинувальному акту стороною обвинувачення констатовано, що діями ОСОБА_13 завдано тяжких наслідків ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» та ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд», що створює для обвинуваченого загрозу цивільних зобов`язань з відшкодування шкоди, проте:

- ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» контролюється ОСОБА_43 , який за даними ЗМІ є підозрюваним у справі НАБУ, з 2020 року переховується в РФ і оголошений у розшук. Карбамід був арештований як речовий доказ у справі № 42017000000004215 (ДБР/ ГПУ), порушеній за фактом заволодіння ОСОБА_43 державними коштами через підконтрольне ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія», яке також протиправно відбирало надлишки природнього газу у АТ «Укртрансгаз» для виготовлення цього карбаміду. Рішеннями господарських судів з ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» на користь АТ «Укртрансгаз» стягнуто понад 400 мільйонів гривень заборгованості. Крім того, Верховний Суд у рішенні за заявою приватного виконавця ОСОБА_44 роз`яснив, що з моменту арешту майна та передачі його в управління АРМА власник тимчасово позбавлений права визначати його долю, а виключно АРМА уповноважена здійснювати права володіння, розпорядження та користування цим майном як речовим доказом у спеціальному режимі зберігання. Оскільки кінцевого рішення у провадженні № 42017000000004215 немає, твердження сторони обвинувачення про заподіяні збитки ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» є передчасним;

- щодо ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд», матеріали провадження свідчать, що це товариство заволоділо карбамідом шахрайським шляхом, на чому наполягало й саме ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія». Зокрема, невідомими особами було підроблено товаророзпорядчі документи (коносамент) на карбамід вагою 3 226,845 т на користь ТОВ «Рембудавіа», який прямував на баржах СНКВ-04 та СНКВ-05 до Херсонського порту. Через це ТОВ «ВЕК» ініціювало кримінальне провадження № 12018100060001956, в межах якого слідчий суддя 18 травня 2018 року наклав арешт на карбамід, а 30 травня 2018 року - зняв його, після чого 31 травня 2018 року поліція зупинила спробу вивезення карбаміду. Лише 06 лютого 2019 року представник ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» звернувся до Печерського райсуду з клопотанням про зняття арешту, надавши договір купівлі-продажу від 27 квітня 2018 року про купівлю 3 500 т карбаміду у ТОВ «Рембудавіа». В ході цих подій ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» також заявляло про незаконне позбавлення волі їх директора ОСОБА_45 з метою примушування до підписання документів. За таких обставин, висновок сторони обвинувачення про визнання ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» законним власником і потерпілим є нелогічним та суперечливим.

1.3.3. 03 серпня 2026 року до ВАКС надійшло доповнення обвинуваченого ОСОБА_13 до клопотання про повернення обвинувального акта прокурору (т. 24, а.с. 81-85).

У своїх доповненнях обвинувачений ОСОБА_13 зазначив, що має на меті звести воєдино та доповнити додатковими аргументами доводи, раніше наведені ним та його захисником - адвокатом ОСОБА_14 . При цьому обвинувачений наголосив, що до подій навколо торгів карбамідом жодного відношення не мав та дізнався про них виключно з матеріалів кримінального провадження. Проте навіть при найуважнішому прочитанні обвинувального акта не може зрозуміти, у чому конкретно його обвинувачують, - настільки суперечливо, непослідовно та нелогічно, на його думку, викладені обставини справи.

В обґрунтування доповнень обвинувачений ОСОБА_13 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме:

- щодо хронологічної неузгодженості пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, раніше викладені ним та адвокатом ОСОБА_14 (пп. 1.3.1, 1.3.2 цієї ухвали), про інкримінування йому залучення до організованої групи не пізніше 21 листопада 2018 року - за 2,5 місяці до того, як предмет злочину (дві партії карбаміду) був заарештований та переданий в управління АРМА. Додатково обвинувачений зауважив, що до лютого 2019 року всі дії щодо карбаміду, за текстом самого обвинувального акта, вчинялися виключно особами, не обізнаними про існування будь-якої організованої групи чи злочинного плану, а тому спростувати таке твердження неможливо не тому, що воно правдиве, а тому, що воно логічно суперечливе: не можна ставити за провину намір заволодіти майном, якого на момент нібито виниклого умислу ще не існувало як об`єкта інтересу будь-якої групи осіб;

- щодо нібито підшукання ОСОБА_9 як співучасника обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, використані адвокатом ОСОБА_14 , про відсутність у нього повноважень відбирати кандидатів на посади у державному підприємстві, погоджувати такі кандидатури з керівництвом чи впливати на кадрові рішення ДП «Сетам», що є виключною компетенцією відділу кадрів та керівника підприємства. Додатково обвинувачений зазначив, що функції, які обвинувачення висуває ОСОБА_9 , прямо випливають з його посадових обов`язків як працівника ДП «Сетам», а не з нібито «залучення» його до злочину, а датування підшукання співучасника 07 вересня 2018 року - тобто за 2,5 місяці до залучення обвинуваченого до організованої групи (21 листопада 2018 року) та більш ніж за п`ять місяців до надходження до АРМА ухвал про арешт і передачу карбаміду в управління - є проявом тієї самої хронологічної суперечливості, яка тут проявляється ще виразніше;

- щодо логічних протиріч стосовно ТОВ «Бранте» обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, викладені адвокатом ОСОБА_14 , про взаємовиключність відомостей обвинувального акта, за якими він у період з 02 по 04 квітня 2019 року підшукав підконтрольну юридичну особу, реквізити якої, за твердженням самого ж обвинувачення, вже перебували в розпорядженні інших учасників групи ще в листопаді 2018 року, та забезпечив 04 квітня 2019 року первинну реєстрацію на веб-сайті setam.net.ua директора ТОВ «Бранте» ОСОБА_42 , хоча ця компанія, як стверджує сторона обвинувачення, вже раніше брала участь у торгах ДП «Сетам» і, відповідно, вже мала бути зареєстрованою в цій системі. Аналогічними є і твердження про неможливість встановити зі змісту обвинувального акта, чи інкримінується обвинуваченому забезпечення реєстрації на порталі директора ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_22 , чи це просто констатація факту, що стався сам по собі, через що сторона захисту опиняється перед вибором, від якої саме версії подій вибудовувати захист;

- щодо викладу фактичних обставин за допомогою формулювань «за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин», «через не встановлених слідством осіб», «у невстановленому місці» обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, раніше викладені ним та адвокатом ОСОБА_14 , про фактичну констатацію такими формулюваннями недоведеності обставин, які підлягають доказуванню. Додатково обвинувачений зазначив, що вказані формулювання не звільняють сторону обвинувачення від обов`язку довести передбачені ст. 91 КПК України час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а навпаки - прямо свідчать про відсутність у розпорядженні прокурора доказів вчинення ним конкретних дій. Якщо ж, на думку слідства, у вчиненні цих дій справді брали участь конкретні особи, а обставини залишаються нез`ясованими, то законним шляхом їх з`ясування, на переконання обвинуваченого, має бути виділення матеріалів в окреме провадження і продовження досудового розслідування, а не пред`явлення обвинувачення в діях, обставини яких сторона обвинувачення сама визнає нез`ясованими;

- щодо передчасності визнання ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» потерпілим обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, викладені ним раніше (п. 1.3.2 цієї ухвали), про арешт двох партій карбаміду як речових доказів у межах кримінального провадження № 42017000000004215, кінцеве рішення в якому не ухвалене, про пов`язаність вказаного товариства з ОСОБА_43 , який з 2020 року переховується від слідства на території Російської Федерації та оголошений у розшук, а також про стягнення господарськими судами з ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» на користь АТ «Укртрансгаз» понад 400 мільйонів гривень заборгованості за незаконно відібрані обсяги природного газу, з якого вироблено карбамід. Додатково обвинувачений послався на положення Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», за якими кошти від реалізації активу зараховуються на депозитний рахунок Агентства і повертаються власнику лише після надходження до АРМА судового рішення про скасування арешту, що набрало законної сили, а тому питання правового режиму цих коштів є самостійним і не тотожним питанню права власності на сам актив. За наведених обставин покладення на обвинуваченого відповідальності за нібито завдані цій компанії збитки, на його думку, може в майбутньому призвести до пред`явлення йому безпідставного цивільного позову;

- щодо зазначення ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» серед постраждалих від його дій обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, викладені ним раніше (п. 1.3.2 цієї ухвали), про наявність у матеріалах провадження відомостей щодо заволодіння цим товариством спірним карбамідом шахрайським шляхом, на чому наполягало і саме ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія». Додатково обвинувачений наголосив, що вказана юридична особа жодного разу не набула статусу потерпілого в цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 55 КПК України, а згадується в обвинувальному акті лише один раз - саме в контексті завданої їй шкоди, відтак твердження про завдані їй збитки у формулюванні обвинувачення є необґрунтованим і створює для нього ризик безпідставного цивільного позову в майбутньому;

- щодо невідповідності формулювання обвинувачення (арк. 220-224 обвинувального акта) викладу фактичних обставин обвинувачений ОСОБА_13 навів аналогічні твердження, використані адвокатом ОСОБА_14 , про те, що інкриміновані йому дії із забезпечення інструктажу та супроводження правовою допомогою інших співучасників з метою введення правоохоронних органів в оману становлять окремий склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та відповідною частиною ст. 384 КК України, вчинення якого йому прокурором не інкримінується, а формулювання обвинувачення жодним чином не згадує описаних у фактичних обставинах дій щодо реєстрації ТОВ «Соіл Компані ЛТД» та подання заявок на торги від імені ОСОБА_22 . Додатково обвинувачений зазначив, що текст обвинувального акта не містить жодних фактичних обставин, які підтверджували б проведення ним будь-якого «інструктажу», а за матеріалами реєстру досудового розслідування він, як практикуючий адвокат, не надавав правничої допомоги жодному обвинуваченому, свідку чи іншому учаснику цього провадження, через що не може зрозуміти, яка саме частина викладених в обвинувальному акті подій є тим обвинуваченням, від якого йому належить захищатися, а яка - просто описовим фоном, що взагалі не поставлений йому за провину.

На обґрунтування правових підстав повернення обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_13 , окрім наведених раніше адвокатом ОСОБА_14 постанов ВС від 21 березня 2019 року (справа № 753/11543/17-к) та від 21 квітня 2021 року (справа № 295/12923/19), додатково послався на практику Європейського суду з прав людини у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» і «Матточіа проти Італії», відповідно до якої обвинувачений має бути негайно й детально поінформований про факти, які є підставою обвинувачення, та про їх юридичну кваліфікацію, оскільки це є необхідною передумовою підготовки ефективного захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи, обвинувачений ОСОБА_13 вважав, що обвинувальний акт від 01 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року не містить належних та несуперечливих відомостей про потерпілих, а виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є хронологічно і логічно неузгодженими, взаємовиключними та недостатньо визначеними, що позбавляє його можливості ефективно захищатися від пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим просив повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

1.4. Клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_11 

 

04 червня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_29 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 20, а.с. 137-143).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_29 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, позаяк виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій обвинувачених містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та містить положення, що суперечать одне одному (в тому числі з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати ККС ВС, викладеної у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 161/7092/20, та правової позиції Верховного Суду України в постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, згідно з якими відомості в обвинувальному акті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній, а сам акт є необхідною умовою для побудови захисту в суді), зокрема:

- в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року фактично викладено обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України. Водночас стороною обвинувачення наведено формулювання обвинувачення ОСОБА_11 та правову кваліфікацію інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. Зазначена правова кваліфікація за ст. 364, 191 КК України не відповідає обставинам, які розслідувалися в межах цього кримінального провадження, позаяк предметом досудового розслідування є дії щодо майна, на яке в межах різних кримінальних проваджень накладено арешт, а саме розтрата чи відчуження арештованого майна. Адвокат наголосив, що ст. 364, 191 та 388 КК України перебувають у співвідношенні загальної та спеціальної норм, при цьому ст. 388 КК України є спеціальною, що узгоджується з постановою Верховного Суду у справі № 368/1168/16-к від 27 жовтня 2021 року. З огляду на наведені суперечності між викладом фактичних обставин, правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення, які мають різний правовий зміст і не узгоджуються між собою, обвинувальний акт не містить усіх відомостей, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Це унеможливлює належне і повне здійснення захисту, порушує право особи на захист та перешкоджає виконанню судом вимог ст. 348 КПК України в частині роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення;

- у розділі обвинувального акта «Виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими» зазначено, що ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи, у період з 06 лютого 2019 року по 30 червня 2019 року здійснили відчуження карбаміду за явно заниженою вартістю, чим умисно спричинили тяжкі наслідки ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» та ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд». Водночас ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» в обвинувальному акті як потерпілого не зазначено;

- у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи, за пособництва ОСОБА_20 , у період з 18 лютого 2019 року по 15 червня 2019 року здійснили відчуження сільськогосподарських культур за заниженою ціною, чим завдали матеріальної шкоди ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар», АТ «Аграрний фонд», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ПП «Пашня», ТОВ «Авангард» та іншим фізичним і юридичним особам. Водночас ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», а також інші фізичні та юридичні особи не зазначені в обвинувальному акті як потерпілі;

- у формулюванні обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 191 КК України щодо розтрати земельних ділянок за період з 15 квітня 2019 року по 25 липня 2019 року зазначено, що такими діями заподіяно шкоду ТОВ «С.П.Т.» та ТОВ «АБС Технолоджи». Водночас у частині обвинувачення щодо розтрати річкового піску за період з 07 травня по 04 липня 2019 року вказано про заподіяння шкоди Золочівській сільській раді Бориспільського району Київської області, утвореній 12 червня 2020 року шляхом об`єднання Вишеньківської та Гнідинської сільських рад, тобто після періоду інкримінованої розтрати майна.

1.5. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_17 

 

08 квітня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_17 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 18, а.с. 214-222).

В обґрунтування клопотання обвинувачений ОСОБА_17 зазначив, що обвинувальний акт складений з істотним порушенням вимог КПК України та не забезпечує визначеності меж обвинувачення і предмета судового розгляду. Позиція обвинуваченого ОСОБА_17 ґрунтується на такому:

- сторона обвинувачення порушила імперативні вимоги щодо порядку вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, всупереч п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, матеріали справи не містять обов`язкової розписки підозрюваного про отримання обвинувального акта та реєстру, натомість наявна у матеріалах розписка від 01 травня 2025 року підтверджує отримання лише копій цивільних позовів. Разом з тим, надані обвинуваченому ОСОБА_17 документи не містять позначок про те, що вони є копіями обвинувального акта, натомість мають ознаки оригіналів, зокрема містять оригінальні підписи посадових осіб. Обвинувачений ОСОБА_17 зазначає, що відповідно до правил діловодства та системного тлумачення ст. 291, 293 КПК України існування кількох оригіналів процесуальних документів не допускається, що унеможливлює підтвердження факту надання йому саме копій обвинувального акта, як того вимагає закон;

- формулювання правової кваліфікації містить правову невизначеність. На сторінці 140 обвинувального акта при викладі правової кваліфікації вчинено посилання на статтю, яка не передбачена КК України, а саме - «ч. 1 ст. 361- КК України». Окреслений недолік унеможливлює визначення конкретної норми, за якою здійснюється обвинувачення, що грубо порушує право на захист та унеможливлює законне оголошення обвинувачення в судовому засіданні;

- виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є неконкретним та суперечливим. Так, на сторінках 197-205 обвинувального акта фактично відсутній чіткий період вчинення інкримінованих правопорушень. У частині обвинувачення за ч. 1 ст. 361-2 КК України сторона обвинувачення змішує обставини, що стосуються дій інших осіб, з обставинами, які не мають стосунку до несанкціонованого розповсюдження інформації з обмеженим доступом. Зокрема, на сторінці 203 обвинувального акта описано факт втручання в автоматизовану систему та отримання доступу до 945 судових рішень, проте ці фактичні обставини не охоплюються диспозицією статті 361-2 КК України, позаяк обвинувачення у розповсюдженні вказаних рішень не висунуто. Така неконкретність та непослідовність викладу позбавляє обвинуваченого ОСОБА_17 можливості зрозуміти обсяг обвинувачення та підготувати ефективний захист.

1.6.  Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 

 

16 червня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору ( т. 22, а.с. 1-36).

В обґрунтування клопотання представник ОСОБА_9 зазначив, що обвинувальний акт від 01 травня 2025 року не відповідає вимогам КПК України, а саме:

- містить істотні порушення процедури повідомлення про підозру, що призвело до ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного. Так, 11 липня 2022 року детектив склав протокол огляду мережі Інтернет для встановлення ЖЕКів, що свідчить про відсутність наміру встановлювати фактичне місцеперебування особи. 12 липня 2022 року повідомлення про підозру було безпідставно скеровано поштою на чотири неактуальні адреси ( АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 ; АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_18 ), які повернулися до НАБУ. 28 липня 2022 року повідомлення вручено батькові ОСОБА_9 , з яким він не проживає з 2008 року. Факт передчасності, безпідставності такої процедури та ненабуття статусу підозрюваного було констатовано ухвалами слідчих суддів ВАКС від 09 вересня 2022 року (справа № 991/3347/22) та від 12 жовтня 2022 року (справа № 991/4439/22);

- обвинувальний акт скеровано до суду поза межами строків досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 09 вересня 2022 року у справі № 991/3347/22 строк досудового розслідування було продовжено до 12 жовтня 2022 року, однак у вказаному судовому рішенні констатовано ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного, а в резолютивній частині питання продовження строку щодо нього не вирішувалося. Оскільки строк не продовжувався та не зупинявся, а інкримінований злочин не належить до тяжких чи особливо тяжких проти життя та здоров`я, кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 підлягало обов`язковому закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України;

- процедура спеціального досудового розслідування («in absentia») застосована з грубими порушеннями. ОСОБА_9 виїхав з України на відпочинок ще 13 лютого 2022 року (маючи квитки на повернення 10 березня 2022 року) і залишився за кордоном через збройну агресію РФ. Адвокат 15 липня 2022 року та 26 липня 2022 року офіційно повідомляв НАБУ та САП про перебування ОСОБА_9 за кордоном, однак 29 липня 2022 року детектив виніс незаконну постанову про розшук. Перебуваючи в розшуку, ОСОБА_9 продовжував отримувати повістки на електронну пошту (20 серпня 2022 року на 22 серпня 2022 року; 30 серпня 2022 року на 09 вересня 2022 року). 06 лютого 2023 року слідчий суддя постановив ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, ігноруючи, що особа не перебувала в розшуку Інтерполу. Після затримання ОСОБА_9 15 грудня 2023 року поліцією м. Турин (Італія), звільнення його з-під варти 18 грудня 2023 року та ухвалення Апеляційним судом в м. Туріні рішень від 29 грудня 2023 року та від 14 липня 2025 року про відмову в екстрадиції через наявність «субсидіарного захисту» (наданого 28 березня 2023 року), орган досудового розслідування був достовірно обізнаний про його місцезнаходження. Всупереч вимогам ч. 5 ст. 297-4 КПК України досудове розслідування не було переведено в загальний порядок;

- формулювання обвинувачення не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, є неконкретним і суперечливим. В обвинувальному акті зазначено, що не пізніше 07 вересня 2018 року ОСОБА_9 залучили як пособника, проте не конкретизовано ознак суб`єктивної сторони (умисел, мотив), не вказано, які саме перешкоди він усував. Фактичний опис діянь зводиться виключно до технічної процедури внесення даних у систему ДП «СЕТАМ» щодо арештованого майна (без зазначення з якої саме дати відраховувався триденний строк для формування лоту), тоді як система реєструє учасників автоматично. Крім того, наявна істотна суперечність між викладеними фактичними обставинами, які є порушенням режиму поводження з арештованим майном (ст. 388 КК України), та їх юридичною кваліфікацією за ст. 191 та ст. 364 КК України. Також до обвинувального акта всупереч ст. 291 КПК України не додано розписки ОСОБА_9 про його отримання.

1.7. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката   ОСОБА_16 

 

22 липня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_16 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 23, а.с. 180-184).

В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_16 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, позаяк формулювання обвинувачення ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України є неконкретизованим, абстрактним і суперечливим, а саме:

- не розкрито суб`єктивну сторону (корисливий мотив і мету) інкримінованих ОСОБА_15 злочинів, що унеможливлює їх кваліфікацію;

- усі 13 пунктів обвинувачення щодо ролі ОСОБА_15 в організованій групі ОСОБА_6 ( сторінка 169 обвинувального акта) викладені абстрактно, без часу, місця й способу дій, зокрема, пункти 5-7 не містять жодних конкретних дій узагалі, а єдина конкретизація - пункт 2 обвинувального акта;

- пункт 3 (сторінка 169 обвинувального акта) не пояснює зв`язку між не оголошенням конкурсу на заступників Голови АРМА та делегуванням їм повноважень з управління арештованим майном, адже розподіл обов`язків заступників затверджує керівник органу, а не самі заступники;

- пункт 4 (сторінка 169 обвинувального акта) синтаксично невірний і не містить жодної конкретної дії ОСОБА_15 . Крім того, залишається нерозкритим, перед ким він здобув авторитет розробника закону про АРМА, кого і як вводив в оману та чому вважав реалізацію єдиним способом управління, тоді як за його керівництва переважала передача майна в управління за договором.

- пункт 5 (сторінка 169 обвинувального акта) описує послідовність дій перед підписанням наказу, не передбачену жодним актом законодавства;

- пункт 8 (сторінка 169 обвинувального акта) не розкрито, зокрема, не наведено фактів контролю виконання рішень ОСОБА_15 чи його обізнаності про заниження цін і вигодонабувачів;

- пункти 9, 11, 12 (сторінка 169 обвинувального акта) не розкрито за текстом обвинувачення взагалі;

- пункт 10 (сторінка 169 обвинувального акта) не відповідає дійсності: за іншим провадженням НАБУ достеменно встановлено, що спірний наказ підписав не ОСОБА_17 , а особа, яка виконувала обов`язки Голови АРМА за дорученням ОСОБА_15 ;

- критика стороною обвинувачення постанов КМУ № 558 від 09 серпня 2017 року та № 685 від 13 вересня 2017 року (пункт 2, сторінки 169-171 обвинувального акта) є необґрунтованою, позаяк окреслені акти прийняті у 2017 році, а майно передано в управління АРМА лише у 2019 році, без доказів обізнаності будь-кого про це заздалегідь. Ба більше, сторона обвинувачення виходить за межі компетенції, оцінюючи правомірність постанов КМУ, які не скасовані й не визнані незаконними, а втратили чинність лише через 2,5-4 роки (постанова КМУ № 558 - новою редакцією № 1250 від 14 листопада 2023 року, постанова КМУ № 685 - постановою № 475 від 23 лютого 2022 року у зв`язку з подальшою зміною Закону про АРМА) з об`єктивних причин удосконалення законодавства. Крім того, не доведено, що ОСОБА_15 був одноосібним автором і лобістом цих актів, адже прийняття постанов КМУ проходить перевірку секретаріатом Уряду, а обвинувачений не мав важелів впливу на Уряд;

- формулювання щодо постанови КМУ № 558 суперечливе, позаяк акт нібито і порушує ст. 9, 10 Закону про АРМА, і водночас «забезпечує формальне виконання» ч. 5 ст. 21 цього Закону, хоча остання вимагала лише конкурсних засад (не окремого конкурсу), які й забезпечувались через конкурентні процедури ЗУ «Про публічні закупівлі»;

- щодо постанови КМУ № 685, закон прямо передбачав лише примірний (не вичерпний) перелік майна, і сам перелік радше звузив, ніж розширив законодавче формулювання; віднесення майна до переліку хронологічно передує оцінці й продажу, тому не може бути причиною подальших зловживань при оцінці чи реалізації - це підтверджує тричі закрите НАБУ ідентичне провадження № 52018000000000415 щодо аналогічних наказів ОСОБА_15 про автомобілі;

- не розкрито, у чому саме полягає порушення ч. 7 ст. 100 КПК і ст. 19, 21 Закону про АРМА наказами про віднесення карбаміду, с/г культур і піску до переліку (сторінки 171-179 обвинувального акта): якщо йдеться про порушення послідовності дій - така послідовність законодавством не передбачена, а аналогічні накази щодо іншого майна не інкриміновані; якщо ж накази законні, але є «готуванням» до злочину - не обґрунтовано їх зв`язку з подальшою оцінкою і продажем майна;

- тотожні дії ОСОБА_15 кваліфіковано по-різному: карбамід і сільськогосподарські культури - за ст. 364 КК, пісок - за ст. 191 КК, лише в епізоді з піском вказано на відсутність дозволу на реалізацію без обґрунтування, тоді як відсутність цього застереження щодо карбаміду й культур, за логікою сторони обвинувачення, означає наявність такого дозволу - що суперечить тезі про незаконність цих наказів.

На переконання захисника, наведені недоліки ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення, а не на встановлених фактичних даних, унеможливлюють судовий розгляд у межах такого обвинувачення та порушують право ОСОБА_15 на захист, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики ЄСПЛ (справи «Маттоккіа проти Італії», «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Ващенко проти України»).

1.8. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_30 

 

05 серпня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_30 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 26, а.с. 88-90).

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_46 зазначив, що обвинувальний акт у частині обвинувачення ОСОБА_20 не відповідає вимогам п. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, містить взаємовиключні та об`єктивно неможливі відомості, а сформульоване обвинувачення є настільки суперечливим, що позбавляє обвинуваченого можливості зрозуміти зміст та обсяг висунутого обвинувачення й ефективно захищатися, а саме:

- обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення за ч. 3 ст. 358 КК України. У переліку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_20 (вступна частина обвинувального акта), зазначено, серед іншого, ч. 3 ст. 358 КК України, проте у розділі «Формулювання обвинувачення ОСОБА_20 » (сторінки 205-220 обвинувального акта) обвинувачення за цією нормою не сформульоване взагалі: дії ОСОБА_20 , пов`язані зі складанням та використанням звітів про оцінку, кваліфіковані виключно як складання завідомо підроблених офіційних документів - двічі за ч. 2 ст. 358 КК України (окремо щодо звітів про оцінку карбаміду та звітів про оцінку зернових культур) - та як використання завідомо підроблених документів - двічі за ч. 4 ст. 358 КК України. Відтак ані фактичні обставини, ані формулювання обвинувачення за кваліфікованим складом ч. 3 ст. 358 КК України в акті не викладені, а обвинувачений позбавлений можливості зрозуміти, у вчиненні якого саме діяння за цією нормою він обвинувачується та в чому полягає кваліфікуюча ознака;

- обвинувальний акт визначає об`єктивно неможливий час вчинення діяння. В епізоді щодо земельних ділянок (сторінка 213 обвинувального акта) дії ОСОБА_20 описані так: « ОСОБА_20 відповідно до відведеної ролі пособника, у період з 06 червня 2021 року по 13 червня 2019 року ... склав завідомо неправдиві звіти від 13 червня 2019 року», тобто початок інкримінованого періоду настає майже на два роки пізніше за його закінчення та суперечить самій даті складання звітів, при цьому 2021 рік не має жодного стосунку до подій, які інкримінуються як вчинені у 2019 році. За такого викладу неможливо встановити, коли саме, на думку сторони обвинувачення, вчинено діяння, що унеможливлює перевірку алібі та обрахунок строків. Додатково час залучення ОСОБА_20 до вчинення злочину визначено формулою «за невстановлених слідством обставин, у період з 11 квітня 2019 року по 03 червня 2019 року», а період вчинення діяння - «незалежно від часу проведення, перебігу та результатів відповідних конкурсних відборів». У частині використання стороною обвинувачення таких універсальних формул доводи адвоката ОСОБА_30 є аналогічними твердженням сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_13 (пп. 1.3.1-1.3.3 цієї ухвали) про фактичну констатацію ними невстановленості обставин, які підлягають доказуванню;

- обвинувальний акт суперечливо описує предмет інкримінованого діяння (земельні ділянки): площі ділянок переставлені між їх кадастровими номерами на суміжних сторінках. Так, при викладі змісту ухвали слідчого судді та об`єктів управління (сторінка 212 обвинувального акта) зазначено земельну ділянку НОМЕР_2 з кадастровим номером 5123755800:01:001:0402 площею 11,9356 га та земельну ділянку НОМЕР_3 з кадастровим номером 5123755800:01:001:0401 площею 13,6632 га, натомість при описі завідомо неправдивих звітів, нібито складених ОСОБА_20 (сторінка 213 обвинувального акта), ті самі ділянки описані навпаки - ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5123755800:01:001:0401 площею 11,9356 га та ділянка НОМЕР_2 з кадастровим номером 5123755800:01:001:0402 площею 13,6632 га. Оскільки саме площа та кадастровий номер визначають об`єкт оцінки, встановити, оцінку якої саме ділянки і в якому розмірі інкримінують ОСОБА_20 як «занижену», за такого опису неможливо;

- фактичні обставини суперечать правовій кваліфікації, що унеможливлює встановлення обсягу обвинувачення. Одні й ті самі дії ОСОБА_20 - складання звітів про оцінку майна та їх передача до ДП «СЕТАМ» - одночасно кваліфіковані у двох взаємовиключних площинах: як пособництво службовим особам у вчиненні корупційних злочинів (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 та ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України) і як самостійне закінчене підроблення офіційних документів (ст. 358 КК України). Обвинувальний акт не розмежовує ці діяння ані за змістом, ані за часом, ані за наслідками, а фактично описує один і той самий фактаж одразу за кількома нормами, через що обвинувачений позбавлений можливості зрозуміти, чи інкримінується йому єдине діяння, чи їх сукупність, і за якою нормою;

- однорідні дії обвинуваченого кваліфіковані по-різному без будь-якого розмежування. Дії ОСОБА_20 в усіх трьох епізодах є фактично та економічно тотожними (залучення як оцінювача, надання найнижчої цінової пропозиції на відборі, складання звіту про оцінку із «заниженням» вартості та передача звіту до ДП «СЕТАМ»), проте щодо карбаміду та зернових культур вони кваліфіковані як пособництво зловживанню службовим становищем (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України), а щодо земельних ділянок - як пособництво розтраті майна (ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України), без наведення жодного критерію, який пояснював би різну правову оцінку однакових за змістом дій, що, з огляду на різну тяжкість інкримінованих статей, безпосередньо впливає на становище обвинуваченого та обсяг його захисту. У цій частині доводи адвоката ОСОБА_30 є аналогічними твердженням захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 (п. 1.7 цієї ухвали) про різну кваліфікацію тотожних дій за ст. 364 та ст. 191 КК України;

- обвинувальний акт містить суперечливі відомості про розмір шкоди. В епізоді щодо карбаміду при викладі обставин зазначено «різницю від ринкової вартості» по лотах у розмірі 21 926 685,96 грн та 31 855 653,60 грн (у сукупності - 53 782 339,56 грн), тоді як підсумковий розмір шкоди цього ж епізоду визначено у 40 073 085,56 грн. Оскільки розмір шкоди є кваліфікуючою ознакою інкримінованих складів та обов`язковою складовою предмета доказування, наведення двох різних сум шкоди щодо одного й того самого майна унеможливлює встановлення обсягу обвинувачення та перешкоджає захисту від нього;

- анкетні відомості обвинуваченого не відповідають вимогам п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України, позаяк в анкетних відомостях щодо ОСОБА_20 громадянство не зазначене взагалі;

- обвинувальний акт містить помилкову ідентифікацію обвинуваченого та подвійне врахування кваліфікуючої ознаки. У розділі щодо обставин, які обтяжують покарання (сторінка 258 обвинувального акта), обвинуваченого помилково зазначено як « ОСОБА_47 », тоді як обвинуваченим у справі є ОСОБА_20 . Крім того, вчинення злочину у складі організованої групи, яке є кваліфікуючою ознакою інкримінованих ОСОБА_20 складів (ч. 3 ст. 28 КК України), водночас зазначено як обставину, що обтяжує покарання, що суперечить ч. 4 ст. 67 КК України, за якою обставина, що є ознакою кримінального правопорушення, не може враховуватися як обтяжуюча при призначенні покарання.

Окрім наведеного, сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_20 підтримала та приєдналася до раніше поданих у цьому кримінальному провадженні клопотань про повернення обвинувального акта прокурору (зокрема захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , а також обвинувачених ОСОБА_17 і ОСОБА_13 ) у частині спільних для всього акта недоліків, а саме: неконкретності викладу фактичних обставин, використання універсальних формул «за невстановлених слідством обставин, у невстановлений спосіб», суперечливості та неповноти відомостей про потерпілих, а також невідповідності формулювання обвинувачення вимогам ст. 291 КПК України, зазначивши, що наведені недоліки мають системний характер і стосуються обвинувачення ОСОБА_20 у тій самій мірі. Зміст відповідних доводів наведено у попередніх пунктах цієї ухвали (зокрема пп. 1.3-1.7).

На обґрунтування правових підстав повернення обвинувального акта адвокат ОСОБА_46 послався на постанову Об`єднаної палати ККС ВС від 01 листопада 2021 року у справі № 161/7092/20 (аналогічна правова позиція наведена у клопотанні адвоката ОСОБА_29 - п. 1.4 цієї ухвали), постанови ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 та від 21 березня 2019 року у справі № 753/11543/17-к (аналогічні посилання наведені стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_13 - пп. 1.3.1, 1.3.3 цієї ухвали), а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» і «Маттоціа проти Італії» (аналогічні посилання наведені у пп. 1.3.3, 1.7 цієї ухвали), відповідно до яких обвинувачений має бути детально поінформований про характер і причину обвинувачення, а обвинувачення, викладене суперечливо чи неповно, порушує право на захист.

1.9. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_26 

 

17 серпня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 26, а.с. 197-202).

В обґрунтування клопотання обвинувачений ОСОБА_26 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 2, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме:

- містить неправильні відомості щодо місця реєстрації обвинуваченого. Так, в обвинувальному акті зазначено місце реєстрації ОСОБА_26 : АДРЕСА_13 , попри те, що Чорнобаївський район ліквідовано згідно з постановою ВРУ « Про утворення та ліквідацію районів» № 807-IX від 17 липня 2020 року, а його територія увійшла до складу Золотоніського району Черкаської області. Крім того, станом на 12 грудня 2024 року, тобто більш ніж за чотири місяці до затвердження обвинувального акта (01 травня 2025 року) та направлення його до ВАКС, ОСОБА_26 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_19 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/014060644 від 16 серпня 2026 року;

- містить невірні відомості щодо місця проживання обвинуваченого. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_26 проживає за адресою: АДРЕСА_14 , проте квартира АДРЕСА_20 у вказаному будинку складається із загального коридору та чотирьох кімнат, які належать на праві власності різним особам, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 вересня 2022 року № 309896441. Натомість відповідно до акта проживання громадян від 22 січня 2025 року ОСОБА_26 з червня 2022 року і дотепер проживає за адресою: АДРЕСА_19 ;

- не містить відомостей про громадянство ОСОБА_26 , що суперечить п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України;

- формулювання обвинувачення ОСОБА_26 (арк. 251-257 обвинувального акта) є неконкретним. Так, сторона обвинувачення, інкримінуючи ОСОБА_26 вчинення кримінальних правопорушень у період з 15 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року, посилається на редакцію ст. 361 КК України, чинну до 02 квітня 2022 року, без конкретизації, яка саме редакція цієї статті (з урахуванням змін, внесених законами № 908-IV від 05 червня 2003 року, № 2289-IV від 23 грудня 2004 року та № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) підлягає застосуванню;

- Єдиний державний реєстр судових рішень (надалі - ЄДРСР) не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 КК України, позаяк не є електронно-обчислювальною машиною (комп`ютером), комп`ютерною мережею чи мережею електрозв`язку, а відповідно до пп. 9 п. 1 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням ВРП № 1200/15-18 від 19 квітня 2018 року, є державною інформаційною системою, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи, тобто не є самостійною автоматизованою системою, а є підсистемою (модулем) більш загальної системи. На обґрунтування своєї позиції обвинувачений ОСОБА_26 послався на постанову ККС ВС від 27 вересня 2021 року у справі № 570/2835/16-к, якою вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині засудження особи за ч. 1 ст. 361 КК України скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито.

Підсумовуючи, обвинувачений ОСОБА_26 , посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року та «Kraska проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року), зазначив, що йому пред`явлено неконкретне обвинувачення, що порушує його право знати, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення він обвинувачується (п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України), та унеможливлює ефективний захист від пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим просив повернути обвинувальний акт прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

1.10. 04, 06 та 18 серпня 2026 року у ході проведення підготовчого судового засідання прокурори ОСОБА_48 та ОСОБА_5 звернувся до ВАКС із письмовими запереченнями на клопотання сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 , у яких просили відмовити у їх задоволенні (т. 26, а.с. 2-71, 113-115, т. 27 а.с. 91-92).

 

У своїх запереченнях прокурори ОСОБА_48 та ОСОБА_5 зазначили:

(a) щодо доводів клопотань сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_13 :

 

- обвинувальний акт на виконання вимог ст. 291 КПК України містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень (із зазначенням часу, місця та інших обставин інкримінованих злочинів, наскільки вони відомі), які прокурор вважає встановленими, відповідне формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, при цьому фактичні обставини та формулювання обвинувачення викладені у максимально послідовному хронологічному порядку, зрозумілому не лише особі з юридичною освітою, а й особі, яка такої освіти не має. Питання про узгодженість викладених в обвинувальному акті фактичних обставин між собою, а також з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, позаяк на цій стадії судового провадження суд не вправі оцінювати вказані обставини та зобов`язувати прокурора викладати їх в інший спосіб. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, зокрема, щодо визначення форми та обсягу обвинувачення, а згідно з висновком, викладеним у постанові ККС ВС від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення. Неточності у формулюванні обвинувачення не перешкоджають судовому розгляду, оскільки саме під час судового розгляду суд може встановити фактичні обставини кримінального правопорушення шляхом дослідження доказів;

- щодо потерпілих: ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» залучено як потерпілого у порядку, передбаченому ст. 55 КПК України, у зв`язку з надходженням до НАБУ 07 квітня 2023 року заяви про залучення до провадження як потерпілого. Натомість ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» листами НАБУ від 24 січня 2022 року та 07 червня 2022 року повідомлено про проведення досудового розслідування та роз`яснено право звернутися із заявою про залучення як потерпілого, проте відповідної згоди, як і будь-яких інших відповідей, до НАБУ не надходило, а тому відповідно до ч. 2 ст. 50 КПК України підстави для визнання окресленого товариства потерпілим відсутні. Водночас вироки, які набрали законної сили, у кримінальних провадженнях, на які посилається сторона захисту, відсутні, у зв`язку з чим підстав стверджувати про незавдання майнової шкоди вказаним товариствам немає. Разом з тим, передача речового доказу на реалізацію чи в управління АРМА жодним чином не скасовує права власності законного власника на таке майно, а в разі його реалізації законний власник відповідно до ч. 8 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (у редакції, чинній на 2019 рік) отримує одержані від реалізації кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами;

(b) щодо доводів клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_29 прокурори навели аналогічні заперечення щодо викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації, які зазначені у пп. (a) цього пункту, додатково наголосивши, що кваліфікація дій обвинувачених здійснена відповідно до встановлених під час досудового розслідування фактичних обставин та на підставі зібраних доказів, а перевірка її правильності не належить до повноважень суду у підготовчому судовому засіданні;

 

(c) щодо доводів клопотання обвинуваченого ОСОБА_17 : згідно з наявною у матеріалах справи розпискою від 01 травня 2025 року, про яку зазначає у своєму клопотанні і сам обвинувачений, ОСОБА_17 отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Вимога ч. 1 ст. 293 КПК України про вручення копії обвинувального акта має на меті підтвердження ознайомлення обвинуваченого зі змістом акта та, відповідно, можливість належним чином реалізувати обвинуваченим своє право на захист, відтак надання обвинуваченому замість копії примірника оригіналу обвинувального акта не може вважатися таким, що порушує право обвинуваченого на захист та тягне за собою повернення обвинувального акта прокурору. Щодо доводів про неконкретність формулювання обвинувачення прокурори навели аналогічні заперечення, викладені у пп. (a) цього пункту;

(d) щодо доводів клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 :

 

- щодо набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного: 12 липня 2022 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. У зв`язку з неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_9 , зумовленою його виїздом 13 лютого 2022 року за межі території України, того ж дня детективами НАБУ вжито заходів щодо вручення вказаного повідомлення у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 135 КПК України, зокрема, повідомлення про підозру направлено поштою за місцем проживання ОСОБА_9 на адресу: АДРЕСА_9 , що підтверджується інформацією Державної міграційної служби України від 15 вересня 2021 року та показаннями самого ОСОБА_9 , наданими під час його допиту як свідка 23 вересня 2021 року. 28 липня 2022 року примірник вказаного повідомлення про підозру вручено батьку ОСОБА_9 - ОСОБА_49 , який проживає за тією ж адресою, отримання повідомлення підтвердив та зобов`язався передати його своєму сину у найкоротші строки. Набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного підтверджено, зокрема, ухвалами слідчих суддів ВАКС від 12 жовтня 2022 року у справі № 991/4439/22, від 15 листопада 2022 року у справі № 991/4285/22, від 06 лютого 2023 року у справі № 991/4286/22, від 08 лютого 2023 року у справі № 991/5886/22 та ухвалою АП ВАКС від 09 січня 2023 року. Крім того, прокурор ОСОБА_48 наголосив, що аналогічні заперечення він уже надавав у ході розгляду колегією суддів ВАКС клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження;

- щодо направлення обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування: зі змісту резолютивної частини ухвали слідчого судді ВАКС від 09 вересня 2022 року у справі № 991/3347/22 вбачається, що строк досудового розслідування був продовжений у всьому кримінальному провадженні, без конкретизації підозрюваних, щодо яких такий строк продовжений, а щодо яких - ні. Часткове задоволення поданого клопотання було обумовлено зменшенням строку, на який продовжено досудове розслідування, порівняно зі строком, про який просив детектив, а не непродовженням такого строку щодо ОСОБА_9 , що кореспондується з нормами ст. 219, 294 КПК України;

- щодо порушення процедури здійснення спеціального досудового розслідування: ухвалою слідчого судді ВАКС від 06 лютого 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 . Відповідно до ч. 5 ст. 297-4 КПК України подальше досудове розслідування за загальними правилами здійснюється у разі затримання підозрюваного або його добровільної явки до органу досудового розслідування. Водночас зі змісту ст. 541, 573-594 КПК України вбачається, що останнім етапом екстрадиції є фактична передача особи під юрисдикцію запитуючої держави, й лише після виконання цих дій втрачає чинність рішення про міжнародний розшук особи та зникають підстави для подальшого здійснення спеціального досудового розслідування. 15 грудня 2023 року ОСОБА_9 було затримано на території Італійської Республіки, однак рішеннями Апеляційного суду в м. Турині від 29 грудня 2023 року та від 14 липня 2025 року в екстрадиції обвинуваченого відмовлено, що виключає припинення здійснення спеціального досудового розслідування відповідно до ч. 5 ст. 297-4 КПК України;

- щодо відсутності в обвинувальному акті відомостей про конкретні ознаки суб`єктивної сторони інкримінованих ОСОБА_9 злочинів прокурори навели аналогічні заперечення, викладені у пп. (a) цього пункту;

(e) щодо доводів клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 про неналежне формулювання обвинувачення прокурори навели аналогічні заперечення, викладені у пп. (a) цього пункту;

 

(f) щодо доводів клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_30 :

 

- щодо неузгодженості формулювання обвинувачення, часу вчинення кримінального правопорушення та помилкової ідентифікації обвинуваченого: обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, і ці фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення. Технічні помилки та описки у даті початку певних дій та в ініціалах обвинуваченого (« ОСОБА_50 »), на які посилається захисник, на розуміння обвинувачення не впливають, позаяк із суті описаних фактичних обставин зрозуміло, який період описується та щодо якої особи, анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_20 правильно зазначені у відповідному розділі обвинувального акта;

- щодо зазначення різних площ земельних ділянок: на арк. 212 обвинувального акта міститься опис змісту ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2019 року у справі № 522/25776/16-к, у якій дійсно помилково зазначено невірний розмір земельних ділянок, утім цю описку допущено не прокурором САП чи детективом НАБУ у ході складання обвинувального акта, а судом, рішення якого відтворено у викладі фактичних обставин;

- щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_20 : дії обвинуваченого кваліфіковано відповідно до встановлених під час досудового розслідування фактичних обставин та на підставі зібраних доказів, при цьому вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, є одним із способів вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 та ст. 191 КК України;

- щодо неузгодженості розміру шкоди: розмір шкоди за епізодом карбаміду встановлений висновком експерта від 08 березня 2023 року № СЕ-19-23/10239-ЕК за результатами судової економічної експертизи, про що зазначено в обвинувальному акті;

- щодо відсутності відомостей про громадянство: в обвинувальному акті зазначено анкетні відомості кожного обвинуваченого, достатні для їх належної ідентифікації, що підтверджується їх викликами та подальшою участю у судових засіданнях. Незазначення громадянства окремих обвинувачених є формальним недоліком, який не обмежує права сторін кримінального провадження, не створює перешкод для розгляду кримінального провадження по суті та може бути усунутий на стадії підготовчого судового засідання шляхом з`ясування громадянства в обвинувачених;

- щодо одночасного зазначення вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою як кваліфікуючої ознаки та як обставини, яка обтяжує покарання: серед ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що впливають на його кваліфікацію, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою відсутнє, а тому зазначення цієї обставини як такої, що відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, є обґрунтованим;

(g) щодо доводів клопотання обвинуваченого ОСОБА_26 :

 

- щодо зазначення в обвинувальному акті помилкової адреси місця реєстрації та місця проживання: на виконання вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначено місце проживання ОСОБА_26 - АДРЕСА_14 . У цьому кримінальному провадженні 27 вересня 2022 року за окресленою адресою проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_26 , а у розписці про отримання частини вилученого майна від 06 жовтня 2022 року обвинувачений власноручно зазначив цю адресу як місце свого проживання. При цьому п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України не вимагає зазначення в обвинувальному акті відомостей щодо місця реєстрації обвинуваченого;

- щодо незазначення відомостей про громадянство ОСОБА_26 : відомості про належність ОСОБА_26 до громадянства України підтверджуються матеріалами судової справи, зокрема, копією його паспорта громадянина України, доданою до клопотання про закриття кримінального провадження від 11 грудня 2025 року;

- щодо неконкретності формулювання обвинувачення: в обвинувальному акті на виконання вимог ст. 291 КПК України зазначено фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_26 кримінальних правопорушень (із зазначенням часу, місця та інших обставин, наскільки вони відомі), які прокурор вважає встановленими, а на сторінках 251-257 обвинувального акта - відповідне формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, чинні на час вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, у період з 15 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року. Неточності у формулюванні обвинувачення не перешкоджають судовому розгляду обвинувального акта, оскільки саме під час судового розгляду суд може встановити фактичні обставини кримінального правопорушення шляхом дослідження доказів.

З огляду на викладене прокурори наголосили, що у клопотаннях сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 не наведено обставин, які б підтверджували невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, а відтак підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

 

2.1. Учасники кримінального провадження з боку сторони захисту висловили консолідовану позицію, якою підтримали клопотання сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору.

Захисник обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_21 , яку було призначено на виконання ухвали ВАКС від 17 серпня 2026 року Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги (доручення № 4-26-2026-009394, № 4-26-2026-009395 відповідно) у ході розгляду клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_26 просила вирішити їх на розсуд суду.

Окрім того, колегія суддів акцентує увагу, що розгляд клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору відбувався протягом тривалого часу. Відтак у ході розгляду окреслених клопотань колегія суддів ВАКС з`ясувала позицію всіх представників сторони захисту, що забезпечило можливість колегії суддів постановити окреслене рішення, попри їх відсутність у день постановлення цієї ухвали.

2.2. Пре дставник потерпілого Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області - ОСОБА_28 заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору.

Представник цивільного позивача ТОВ «Кернел-Трейд» - ОСОБА_27 просив вирішити клопотання сторони обвинувачення на розсуд суду.

2.3. Сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

ІІІ. Мотиви суду

 

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши обвинувальний акт з додатками, клопотання, заперечення та матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

3.2. Правове регулювання

 

3.2.1. Колегія суддів наголошує, що підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на з`ясування можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, виконує роль процесуального фільтра між досудовим провадженням та судовим розглядом з метою перевірки відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора, та з`ясування можливості розгляду висунутого особі обвинувачення.

З метою забезпечення цієї функції п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суду надано право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

3.2.2. Водночас колегія суддів зауважує, що процесуальним законом окреслено межі перевірки обвинувального акта - лише його відповідність вимогам кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 291 КПК України, і оскільки ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду, така перевірка здійснюється виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту.

3.2.3. Частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України та містити перелік відомостей, визначених ч. 2 цієї статті, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.

3.2.4. Аналіз наведених положень у їх взаємозв`язку свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд перевіряє обвинувальний акт виключно на предмет його відповідності формальним вимогам ст. 291 КПК України і не вправі оцінювати обґрунтованість висунутого обвинувачення, достатність, належність та допустимість доказів, правильність кваліфікації дій обвинувачених чи повноту досудового розслідування.

Відповідно до висновку ККС ВС, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Суд також не наділений повноваженнями самостійно коригувати позицію сторони обвинувачення чи усувати недоліки формулювання обвинувачення (постанова ККС ВС від 19 вересня 2018 року у справі № 484/2750/15-к).

Крім того, згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21, повернення обвинувального акта прокурору не зумовлює відновлення досудового розслідування, а сторона обвинувачення у такому разі не може вчиняти інших дій, окрім тих, які необхідні для приведення обвинувального акта у відповідність до вимог КПК України, що додатково підкреслює спрямованість цього процесуального інструменту на усунення недоліків саме обвинувального акта, а не на ревізію результатів досудового розслідування.

3.2.5. Водночас повернення обвинувального акта прокурору є заходом, який віддаляє розгляд кримінального провадження по суті, а тому може застосовуватися лише у разі виявлення таких недоліків обвинувального акта, які унеможливлюють призначення судового розгляду та не можуть бути усунуті в інший спосіб. Надмірний формалізм при вирішенні цього питання не узгоджувався б із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України, зокрема щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду у розумні строки.

Крім того, практикою ВАКС також сформульовано підхід, за яким підставою для повернення обвинувального акта може слугувати не будь-яка його невідповідність вимогам закону, а лише така, що перешкоджає призначенню судового розгляду (ухвали ВАКС від 19 березня 2024 року у справі № 991/1013/23, від 24 квітня 2024 року у справі № 991/7518/23, від 15 грудня 2025 року у справі № 991/7357/25).

3.3. Оцінка доводів сторони захисту

 

3.3.1. Щодо доводів сторони захисту обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_26 про неконкретність викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, внутрішні суперечності обвинувального акта та невідповідність формулювання обвинувачення викладеним фактичним обставинам і правовій кваліфікації

 

Колегія суддів констатує, що аналогічні за змістом доводи сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 вже були предметом оцінки суду у ході розгляду клопотань про повернення обвинувального акта прокурору, за результатами якого постановлено ухвалу ВАКС від 04 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25 (пп. 3.3.1-3.3.3), і не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

Так, дослідивши зміст обвинувального акта, колегія суддів встановила, що він містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин їх вчинення тією мірою, якою вони встановлені стороною обвинувачення, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України, а також формулювання обвинувачення щодо кожного з обвинувачених. Відтак за своєю структурою та змістом обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що узгоджується з правовою позицією ККС ВС, викладеною у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 166/396/20.

Доводи сторони захисту про хронологічні розбіжності та логічні суперечності у викладі фактичних обставин (зокрема, щодо часу залучення обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_9 до злочинної діяльності, обставин підшукання ТОВ «Бранте», об`єктивно неможливого періоду вчинення діяння та переставлених площ земельних ділянок в епізоді, інкримінованому ОСОБА_20 , змісту повторності інкримінованих ОСОБА_26 діянь, розміру завданої шкоди), а також про неконкретність формулювання обвинувачення, декларативність ознак організованої групи, відсутність зазначення суб`єктивної сторони інкримінованих злочинів за своєю суттю зводяться до незгоди з обсягом та змістом висунутого обвинувачення, а також до оцінки його обґрунтованості, узгодженості та переконливості.

Водночас перевірка обґрунтованості обвинувачення, встановлення фактичних обставин кримінального провадження, оцінка доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності належать до предмета судового розгляду і не можуть здійснюватися судом у підготовчому судовому засіданні, на якому суд позбавлений можливості досліджувати докази з огляду на заборону, встановлену ч. 4 ст. 291 КПК України.

При цьому визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а також ступеня їх деталізації належить до дискреційних повноважень прокурора (постанови ККС ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 та від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17), а використання стороною обвинувачення формулювань «за не з`ясованих досудовим розслідуванням обставин», «через не встановлених слідством осіб», «не пізніше» певної дати саме по собі не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, позаяк КПК України вимагає викладення фактичних обставин кримінального правопорушення тією мірою, якою вони встановлені.

Явні технічні описки, зокрема, помилкове зазначення на арк. 258 обвинувального акта ініціалів обвинуваченого (« ОСОБА_50 » замість « ОСОБА_20 ») та посилання на «ч. 1 ст. 361- КК України» на арк. 140 обвинувального акта, не породжують обґрунтованих сумнівів щодо особи обвинуваченого чи змісту інкримінованих кримінальних правопорушень, позаяк зі змісту вступної частини обвинувального акта, викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення однозначно вбачається, про кого та про яку норму закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 361-2 КК України) йдеться. Повернення обвинувального акта прокурору з наведених підстав було б проявом надмірного формалізму, що не узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає порушення права обвинувачених на захист, гарантованого ст. 20 КПК України та п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позаяк зміст обвинувального акта дає можливість стороні захисту зрозуміти суть та обсяг висунутого обвинувачення і зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (постанова ВС України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16).

Колегія суддів наголошує, що не має можливості та повноважень під час підготовчого судового засідання оцінювати відповідність обставин, викладених у обвинувальному акті, фактичним обставинам з огляду на мету цієї стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення, а тому така оцінка має здійснюватися виключно за результатами судового розгляду на підставі наданих суду доказів.

3.3.2. Щодо доводів сторони захисту про неправильну правову кваліфікацію дій обвинувачених

 

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_11 стверджувала, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 КК України, яка є спеціальною нормою щодо ст. 191, 364 КК України, сторона захисту обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_20 - про різну кваліфікацію тотожних за змістом дій за ст. 364 та ст. 191 КК України, обвинувачений ОСОБА_26 - про незастосовність до інкримінованих йому діянь ст. 361 КК України, позаяк ЄДРСР не є автоматизованою системою у розумінні цієї статті.

Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині, колегія суддів наголошує, що відповідно до висновку ККС ВС, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Суд також не наділений повноваженнями самостійно коригувати позицію сторони обвинувачення чи усувати недоліки формулювання обвинувачення (постанова ККС ВС від 19 вересня 2018 року у справі № 484/2750/15-к).

Питання про те, чи є ЄДРСР предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 КК України, яка редакція закону України про кримінальну відповідальність підлягає застосуванню до інкримінованих діянь, а також про співвідношення загальної та спеціальної норм при кваліфікації дій обвинувачених, стосуються доведеності складу кримінального правопорушення та правильності правової кваліфікації, а тому підлягають вирішенню виключно за результатами судового розгляду на підставі досліджених судом доказів. Аналогічну оцінку однотипним доводам сторони захисту надано в ухвалі ВАКС від 04 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25.

3.3.3. Щодо доводів сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_20 про відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за ч. 3 ст. 358 КК України

 

Дослідивши зміст обвинувального акта, колегія суддів встановила, що він містить формулювання обвинувачення ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Питання відповідності переліку статей (частин статей) КК України, наведеного у вступній частині обвинувального акта, сформульованому обвинуваченню стосується визначення обсягу обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України належить до виключних повноважень прокурора. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому наведена стороною захисту обставина не створює для обвинуваченого стану правової невизначеності, не перешкоджає з`ясуванню суті обвинувачення та призначенню судового розгляду.

3.3.4. Щодо доводів сторони захисту, які пов`язані із недоліками анкетних відомостей обвинувачених

 

Сторона захисту обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_26 посилалася на незазначення в обвинувальному акті громадянства обвинувачених, а обвинувачений ОСОБА_26 - також на невірне зазначення його місця реєстрації та місця проживання. Аналогічні доводи сторони захисту обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_6 вже були предметом оцінки колегії суддів в ухвалі ВАКС від 04 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25 (п. 3.3.5), і підстав для відступу від висловлених у ній висновків колегія суддів не вбачає.

Досліджений обвинувальний акт містить відомості, які дають можливість беззаперечно ідентифікувати кожного з обвинувачених, що підтверджується, зокрема, здійсненням їх судових викликів та участю обвинувачених у судових засіданнях. Незазначення громадянства окремих обвинувачених дійсно є недоліком цього обвинувального акта, однак не перешкоджає з`ясуванню суті обвинувачення та визначенню меж судового розгляду, не обмежує права сторін кримінального провадження та цей недолік може бути усунутий у ході проведення судового провадження, зокрема, шляхом з`ясування відповідних відомостей безпосередньо в обвинувачених.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_26 про невірне зазначення його місця реєстрації та місця проживання колегія суддів зазначає, що п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає зазначення в обвинувальному акті, серед іншого, місця проживання обвинуваченого. Зазначена в обвинувальному акті адреса ( АДРЕСА_14 ) кореспондується з відомостями про проведення 27 вересня 2022 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_26 за вказаною адресою та про власноручне зазначення обвинуваченим цієї адреси як місця свого проживання у розписці від 06 жовтня 2022 року. Наведені стороною захисту розбіжності щодо актуальної адреси проживання та реєстрації обвинуваченого не перешкоджають його беззаперечній ідентифікації, притому що участь ОСОБА_26 у судових засіданнях свідчить про його належну обізнаність із судовим провадженням. Відповідні відомості можуть бути уточнені у ході судового провадження, а повернення обвинувального акта прокурору з наведених підстав було б проявом надмірного формалізму, що не узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України.

3.3.5. Щодо доводів про суперечливі та неповні відомості про потерпілих

 

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_13 стверджувала про безпідставність та передчасність зазначення в обвинувальному акті ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» та ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» як осіб, яким завдано майнової шкоди, а сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_11 - про незазначення в обвинувальному акті як потерпілих ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» та інших осіб, а також про завдання шкоди Золочівській сільській раді Бориспільського району Київської області, утвореній після періоду інкримінованих діянь. Аналогічні за змістом доводи сторони захисту обвинувачених ОСОБА_22 та ОСОБА_6 вже були предметом оцінки колегії суддів в ухвалі ВАКС від 04 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25 (п. 3.3.9).

Так, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2, 3 ст. 55 КПК України), а згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними, а набуття особою процесуального статусу потерпілого пов`язується з її волевиявленням. Із пояснень прокурорів та доданих до заперечень матеріалів вбачається, що ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» залучено як потерпілого за його заявою від 07 квітня 2023 року, натомість ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд» та ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», повідомлені про право звернутися із заявами про залучення їх до провадження як потерпілих, таким правом не скористалися. За таких обставин незазначення цих юридичних осіб в обвинувальному акті як потерпілих не суперечить вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Натомість доводи сторони захисту про передчасність визнання ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» потерпілим, недоведеність завдання шкоди зазначеним в обвинувальному акті юридичним особам, наявність щодо них інших кримінальних проваджень та господарських спорів, а також про неможливість завдання шкоди Золочівській сільській раді з огляду на час її утворення стосуються доведеності обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України (виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням), які підлягають встановленню за результатами судового розгляду, і не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

3.3.6. Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_17 про порушення порядку вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування

 

Зі змісту наявної у матеріалах справи розписки від 01 травня 2025 року, на яку посилається у своєму клопотанні і сам обвинувачений, вбачається отримання ОСОБА_17 процесуальних документів у цьому кримінальному провадженні. Колегія суддів наголошує, що вимога ч. 1 ст. 293 КПК України про вручення обвинуваченому копії обвинувального акта має на меті забезпечення його обізнаності зі змістом висунутого обвинувачення та можливості належним чином реалізувати право на захист.

Відтак надання обвинуваченому примірника обвинувального акта, який містить оригінальні підписи посадових осіб, не спростовує факту його отримання, не порушує право обвинуваченого на захист та не свідчить про невідповідність самого обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Ба більше, наведені стороною захисту обставини стосуються процедури вручення процесуальних документів, а не змісту обвинувального акта, який є єдиним предметом перевірки суду в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

3.3.7. Щодо доводів сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 про ненабуття ним статусу підозрюваного, порушення строків досудового розслідування та процедури здійснення спеціального досудового розслідування

 

Колегія суддів наголошує, що додержання/недодержання порядку вручення повідомлення про підозру, дотримання строків досудового розслідування та процедури здійснення спеціального досудового розслідування має визначені КПК України процесуальні наслідки, втім вони перебувають поза межами оцінки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону та не можуть бути підставою для його повернення прокурору.

Посилання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 на ненабуття останнім статусу обвинуваченого з огляду на ненабуття статусу підозрюваного спростовується положеннями ч. 2 ст. 42 КПК України, відповідно до якої обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України. Отже, кримінальний процесуальний закон пов`язує факт набуття особою статусу обвинуваченого з фактом передання обвинувального акта до суду.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що 04 червня 2026 року судом було розглянуто клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, де детально проаналізовано та надано оцінку кожній тезі сторони захисту, зокрема, доводам захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 щодо набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного (п. 3.6.1), дотримання вимог ч. 5 ст. 297-4 КПК України під час здійснення спеціального досудового розслідування (п. 3.6.2), а також щодо дотримання строків досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду в межах цих строків (п. 3.7) (ухвала ВАКС від 04 червня 2026 року у справі № 991/3949/25).

Відтак колегія суддів не вважає за необхідне повторно оцінювати однотипні доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 , які вона використовує у ході розгляду різних питань у межах окресленого підготовчого судового засідання, ба більше, ці доводи не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Аналогічний підхід застосовано колегією суддів і в ухвалі ВАКС від 04 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25 (п. 3.3.11) під час оцінки однотипних доводів сторони захисту, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_6 про ненабуття останнім статусу підозрюваного.

Щодо доводів про недолучення до обвинувального акта розписки ОСОБА_9 про його отримання колегія суддів зазначає, що наведені обставини стосуються додатків до обвинувального акта та процедури його вручення, а не змісту самого обвинувального акта, а тому не можуть бути підставою для його повернення прокурору.

3.3.8. Щодо доводів про одночасне зазначення вчинення кримінального правопорушення у складі організованої групи як кваліфікуючої ознаки та як обставини, яка обтяжує покарання

 

Аналогічні доводи сторони захисту у межах окресленого кримінального провадження були зазначені іншими учасниками з боку сторони захисту, а відтак були предметом оцінки колегії суддів в ухвалі ВАКС від 04 серпня 2026 року у справі № 991/3949/25 (п. 3.3.10).

Так, зазначення в обвинувальному акті обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України, натомість питання про врахування/неврахування таких обставин при призначенні покарання, у тому числі з огляду на правило ч. 4 ст. 67 КК України про неможливість повторного врахування обставини, передбаченої статтею Особливої частини КК України як ознаки кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, вирішується судом при ухваленні вироку і не належить до предмета перевірки обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні. Відтак наведені доводи не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

3.4. З огляду на викладене, а також враховуючи, що будь-яких інших тверджень, які б свідчили про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, стороною захисту не надано, суд уважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а отже, у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_29 , обвинуваченого ОСОБА_17 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_30 та обвинуваченого ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

 

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_29 , обвинуваченого ОСОБА_17 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_30 та обвинуваченого ОСОБА_26 про повернення обвинувального акта прокурору, - відмовити.

 

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

 

 

 

 

 

Головуючий суддя ОСОБА_1 

 

Судді ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3