Документ № 139262962

Провадження № 52025000000000400

Справа № 991/9720/26

Дата засідання

20/08/2026

Дата винесення рішення

20/08/2026

Інстанція АП ВАКС

Форма судочинства Кримінальне

Головуючий суддя (АП ВАКС) Боднар С.Б.

Справа № 991/9720/26

Провадження №11-сс/991/557/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000400 від 15 липня 2025 року,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000400 від 15.07.2025 та накладено арешт на майно, вилучене 27.07.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_7 , а саме: на грошові кошти у загальній сумі 24 000 євро, а саме: 240 купюр номіналом по 100 євро.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.08.206, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_8 від 28.07.2026 про арешт майна грошових коштів у загальній сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) євро, а саме 240 купюр номіналом по 100 євро, вилучених 27.07.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 52025000000000400 від 15.07.2025.

Також захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.08.2026. В обґрунтування поновлення строку зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали вона отримала 13.08.2026, що підтверджується розпискою про отримання копії рішення, а також прямо вбачається з відповідної відмітки на останній сторінці повного тексту ухвали, зважаючи на необхідність для формування правової оцінки для апеляційного перегляду та аналізу повного тексту оскаржуваної ухвали, до суду звернулася лише 19.08.2026. Захисник просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.08.2026 підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, виходячи з наступного:

- слідчий суддя наклав арешт одночасно з двома цілями: забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України) та забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України):

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2026 у справі № 991/9387/26, на підставі якої проводився обшук, дозвіл на вилучення грошових коштів не надавався, а тому вилучені кошти є тимчасово вилученим майном;

- сукупний дохід ОСОБА_7 за період 2011-2026 років становить 10 044 988 грн, з яких 7 437 111 грн. за 2021-2026 роки; сукупний дохід ОСОБА_9 за 2006-2024 роки - 788 583,51 грн (з яких 180 000 грн. за 2024 рік, відомості про доходи за 2018-2023, 2025-2026 роки відсутні);

- за довідкою від 24.07.2020 № 6138/822 за час перебування у довготерміновому відрядженні в Посольстві України в Румунії на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла ОСОБА_7 за період з 23.06.2017 по 25.07.2020 виплачено компенсаційні виплати в іноземній валюті у сумі 197 170 доларів США;

- у деклараціях за 2021-2024 роки задекларовано готівкові заощадження: у 2021 році - 15 000 доларів США у ОСОБА_7 та 10 000 євро у ОСОБА_9 , у 2022 році - 10 000 доларів США, у 2023 році - 15 000 доларів США, у 2024 році - 25 000 доларів США;

- ОСОБА_9 з жовтня 2024 року не працює, на утриманні ОСОБА_7 перебувають двоє дітей (малолітній син, неповнолітня донька), вартість навчання сина за 2025 рік склала 168 000 грн; підозрюваний має матір та бабусю, які є пенсіонерами за віком, бабуся потребує лікування, а їх особисті доходи є недостатніми;

- станом на 29.07.2026 доступна сума на рахунку ОСОБА_7 останні цифри НОМЕР_10 становить 491,97 грн., 96,13 грн. заблоковано; а за іншим рахунком останні цифри НОМЕР_11 поточний баланс складає -143 964 грн. (мінус сто сорок) при кредитному ліміті 250 000 грн;

- грошові кошти, конвертовані у готівку на суму понад 898 тис. доларів США, стороною обвинувачення не віднайдено;

- подружжям отримано від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кошти на загальну суму 300 тис. грн.;

- слідчий суддя не встановив і не міг встановити жодної з ознак речового доказу: вилучені купюри не були знаряддям злочину, не зберегли на собі його слідів (спеціальні хімічні речовини не застосовувалися, експертизи не проводилися), не є об`єктом кримінально протиправних дій та не містять жодних відомостей, які можуть бути використані як доказ. Номери купюр жодними матеріалами провадження не звірялися;

- матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 отримав саме ці кошти і в цьому розмірі протиправним шляхом, а саме в результаті вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, за ч. 5 ст. 191 КК України;

- висновок слідчого судді, зазначений на сторінці 9: кошти «можуть бути грошовими коштами, набутими ОСОБА_7 кримінально протиправним шляхом, АБО грошовими коштами, збереженими за рахунок використання родиною протиправно отриманих коштів». Ці дві версії є взаємовиключними. У першому випадку кошти є тими самими коштами, що походять зі злочину; у другому - це власні законні кошти родини, які нібито «залишилися» через те, що родина витрачала інші кошти. Слідчий суддя не встановив, яка саме з двох версій має місце, обмежившись констатацією того, що можлива будь-яка з них;

-слідчий суддя робить висновок про те, що вилучені кошти можуть бути власними законними коштами родини. І той факт, що вони могли бути акумульовані в результаті використання родиною якихось незаконних коштів не спростовує статусу вилучених коштів як законно набутих. А відтак навіть гіпотетично вони не можуть бути визнані речовим доказом у даному провадженні.

- якщо ж говорити про накладення арешту на дане майно з метою подальшої конфіскації майна, то на дані кошти як на правомірно набуте майно поширюється презумпція спільної сумісної власності, а відтак арешт з даною метою може бути накладений лише на 1/2 їх частини у відповідності з ч. 5 ст. 170 КПК України

У судове засідання з`явились захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 та прокурор САП ОСОБА_6 , які просили здійснити розгляд за наявного складу учасників. Згідно із ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її у повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, 07.08.2026 слідчим суддею було проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали. Проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали відбулось 12.08.2026. Як зазначає захисник ОСОБА_5 , що повний текст оскаржуваної ухвали вона отримала 13.08.2026, після чого вона 19.08.2026 звернулася з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, із метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Із ч. 11 ст. 170 КПК України вбачається, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000400 від 15.07.2025.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 , діючи у власних інтересах та інтересах ОСОБА_7 , 09.12.2021 заснував спільно із ОСОБА_13 підконтрольну ОСОБА_12 та ОСОБА_7 громадську організацію «Центр сприяння міжнародному співробітництву» (код ЄДРПОУ: 44604361, далі - ГО «ЦСМС»), та відкрив 14.01.2022 на користь ГО «ЦСМС» у банківській установі АТ «ОТП Банк» рахунок № UA843005280000026009000018868.

31.01.2022 між МЗС в особі державного секретаря МЗС ОСОБА_7 та ГО «ЦСМС» в особі голови правління ОСОБА_12 укладено меморандум про співпрацю, відповідно до якого МЗС надає сприяння участі ГО «ЦСМС в державних тендерах іноземних держав та міжнародних організацій; залучає ГО «ЦСМС до участі в проєктах міжнародної технічної допомоги з метою надання сприяння українським експортерам у виході на зовнішні ринки та активізації діяльності із залучення іноземних інвестицій в економіку України.

На початку березня 2022 року ОСОБА_7 утворив організовану групу, залучивши до неї своїх знайомих та підлеглих йому осіб: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , при цьому розроблено злочинний план, який доведений усі учасникам та полягав у наступному.

На першому етапі планувалося підшукати джерела фінансування (бюджетні кошти від МЗС та кошти від міжнародних донорів) і, зловживаючи довірою та використовуючи службове становище ОСОБА_7 , переконати донорів та підлеглих працівників спрямувати ці кошти на банківський рахунок підконтрольної ГО «ЦСМС» під виглядом надання гуманітарної допомоги.

Другий етап плану полягав у прикритті цих дій: виготовленні фіктивних листів, підписанні грантових угод із зазначенням неправдивих відомостей щодо статусу ГО «ЦСМС» та створенні видимості законної статутної діяльності організації. Забезпечення цього етапу покладалося на ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 .

На третьому, завершальному, етапі після заволодіння коштами на користь ГО «ЦСМС» план передбачав їх легалізацію (відмивання). Для цього передбачалося здійснити низку транзитних фінансових операцій із залученням рахунків фізичних осіб - підприємців, підконтрольних юридичних осіб, а також рахунки юридичних осіб, що надають послуги з легалізації (відмивання) коштів та їх переведення з безготівкової форми в готівку, а також після легалізації (відмивання) частини коштів - спрямувати їх на власну користь та фінансування розроблення програмного продукту «Назовні» для подальшого отримання прибутку від осіб, які користуватимуться ним.

Послом України в Японії ОСОБА_15 01.03.2022 проінформовано державного секретаря МЗС ОСОБА_7 про отримання ПУ в Японії гуманітарної допомоги у вигляді благодійних внесків на підтримку України у сумі 2 млрд японських єн (що еквівалентно 17,2 млн доларів США за обмінним курсом).

На виконання доручення ОСОБА_7 Департамент фінансово-адміністративного менеджменту МЗС 02.03.2022 направлено відповідне доручення до закордонних дипломатичних установ України (далі - ЗДУ), у тому числі ПУ в Японії, щодо інформування безпосередньо державного секретаря МЗС про надходження коштів на підтримку України для подальшої координації їх спрямування.

У подальшому, членами організованої групи виготовлено лист МЗС за підписом державного секретаря ОСОБА_7 від 03.03.2022 та лист ГО «ЦСМС» від 03.03.2022 № 5, згідно яким МЗС просить ГО «ЦСМС» надати банківський рахунок для перерахування коштів на протидію окупаційній владі російської федерації.

Надалі, ОСОБА_7 , не пізніше 07.03.2022, використовуючи раніше надане ним доручення від 02.03.2022 щодо координації спрямування коштів, отриманих на підтримку України, лист МЗС за підписом державного секретаря ОСОБА_7 від 03.03.2022 та лист ГО «ЦСМС» від 03.03.2022 № 5, а також укладений меморандум про співпрацю між МЗС та ГО «ЦСМС» від 31.01.2022, надав усне доручення Послу України в Японії ОСОБА_15 щодо перерахування бюджетних коштів на загальну суму 1 000 000,00 доларів США з рахунку ПУ в Японії у банку MUFG на користь підконтрольної йому та ОСОБА_12 ГО «ЦСМС» під приводом протидії окупаційній владі російської федерації.

Таким чином, 15.03.2022, після надходження на користь ГО «ЦСМС» грошових коштів на загальну суму 1 000 000,00 доларів США, які мали виключне цільове призначення на підтримку України в умовах збройної агресії російської федерації, ОСОБА_7 ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи, заволоділи на користь ГО «ЦСМС» бюджетними коштами на загальну суму 1 000 000,00 доларів США (що за курсом НБУ на день здійснення платежів становило 29 254 900,00 грн), що становить особливо великі розміри, так як у понад 23 583 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В ході досудового розслідування точну дату не встановлено, однак не пізніше 06.03.2022 до ОСОБА_16 як директора ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулись представники американської організації RDI щодо надання благодійної та гуманітарної допомоги у вигляді іноземної валюти на підтримку України в умовах збройної агресії російської федерації, про вказане звернення ОСОБА_16 06.03.2022 проінформував ОСОБА_7 як державного секретаря МЗС.

У подальшому, ОСОБА_7 , зловживаючи довірою ОСОБА_16 , передав останньому реквізити банківського рахунку ГО «ЦСМС», які попередньо отримав від ОСОБА_12 , посилання на сайт ГО «ЦСМС», яке попередньо отримав від ОСОБА_14 , статутні документи ГО «ЦСМС», які попередньо отримав від ОСОБА_11 та повідомив останньому недостовірну інформацію про те, що ГО «ЦСМС» є некомерційною гуманітарною організацією, діяльність якої зосереджена виключно на підтримці та сприянні МЗС і ЗДУ у реалізації гуманітарних проєктів, тобто інформацію про те, що ГО «ЦСМС» є законним отримувачем гуманітарної допомоги.

При цьому, членами організованої групи, зловживаючи довірою представників RDI та ОСОБА_16 , підписані відповідні грантові угоди, згідно яких кошти, отримані від RDI, повинні були спрямовуватись на підтримку України в умовах збройної агресії російської федерації.

Так, у період з 08.03.2022 по 23.05.2022 з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у банку США JPMorgan Chase Bank, N.A., на рахунок № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ОТП Банк» та належному ГО «ЦСМС», було перераховано грошові кошти на загальну суму 750 000,00 доларів США.

Водночас, ОСОБА_11 , відповідно до відведеної їй ролі щодо адміністрування рахунку ГО «ЦСМС», у період часу з 09.03.2022 по 23.05.2022 здійснювала інформування учасників організованої групи щодо надходження коштів від RDI на загальну суму 750 000,00 доларів США, а також, за вказівками та погодженням ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , здійснювала використання частини коштів, отриманих від RDI, за призначенням з метою приховування злочинної діяльності організованої групи та уникнення викриття.

Таким чином, внаслідок перерахування RDI у період часу з 09.03.2022 по 23.05.2022 на користь ГО «ЦСМС» коштів на загальну суму 750 000,00 доларів США, які мали виключне благодійне та гуманітарне призначення на підтримку України в умовах збройної агресії російської федерації, учасники організованої групи після одержання останнього платежу, шляхом зловживання довірою ОСОБА_17 та представників RDI, заволоділи на користь ГО «ЦСМС» грошовими коштами на загальну суму 8 078 223,00 грн.

Крім цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи, продовжуючи свою злочинну діяльність, в ході заволодіння на користь ГО «ЦСМС» бюджетними коштами МЗС з рахунку ПУ в Японії та коштами RDI (щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом), не пізніше 09.03.2022 вирішили легалізувати ці кошти, тобто вчинити розпорядження ними та їх набуття, у тому числі шляхом здійснення фінансових операцій між ГО «ЦСМС» та підконтрольними юридичними особами, залученими фізичними особами-підприємцями, змінити форму (перетворити) такі кошти з безготівкової форми у готівку шляхом залучення «конвертаційних центрів», та вчинити інші дії, спрямовані на приховування та маскування походження цих коштів.

Так, у період часу з березня по серпень 2022 року, члени організованої групи здійснили легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 37 333 123,00 грн, що у понад 30 000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

27.07.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою;

- ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції статті, чинній станом на 23.05.2022), а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою ;

- ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: у набутті та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, зміни форми (перетворення) такого майна, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі, особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги правову позицію щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Зважаючи на характер питань, що вирішується (арешт майна) на цій стадії провадження суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість конкретних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Згідно з матеріалами провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2026 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , із метою відшукання: оригіналів, копій, проєктів документів, блокнотів, щоденників, чорнових записів (в письмовому, друкованому або електронному вигляді), електронних інформаційних систем або їх частин, комп`ютерів, ноутбуків, планшетів, мобільних терміналів та інших електронних носіїв інформації, в яких містяться відомості щодо отримання коштів від донорів на користь Громадської організації «Центр сприяння міжнародного співробітництва» для протидії окупаційній владі Російської Федерації, надання гуманітарної допомоги Україні та їх подальшого використання, а також діяльності «Платформа міжнародної економічної дипломатії «Nazovni/Назовні».

Згідно протоколу обшуку від 27.07.2026, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого вилучено грошові кошти.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2026 у справі № 991/9387/26, якою надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою, не надавався дозвіл на вилучення грошових коштів.

Як вбачається із протоколу обшуку від 27.07.2026, враховуючи матеріали кримінального провадження, є достатні підстави вважати, що грошові кошти можуть бути майном, одержаним злочинним шляхом, та предметом кримінального правопорушення, в тому числі, передбаченого ст. 209 КК України, з чим погоджується колегія суддів.

27.07.2026 постановою детектива НАБУ грошові кошти у загальній сумі 24 000 Євро, а саме: 240 купюр номіналом по 100 євро визнано речовими доказами.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що у матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні. Адже слідчий суддя зважив на наведені у клопотанні детектива НАБУ обставини щодо ймовірної причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, що підтверджуються фактами та інформацією, які містяться в доданих до клопотання доказах та документах, зокрема, ОСОБА_7 разом з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні ( ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ), діючи у складі організованої групи, в ході заволодіння на користь ГО «ЦСМС» бюджетними коштами МЗС з рахунку ПУ в Японії та коштами RDI (щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом), легалізували ці кошти, тобто вчинити розпорядження ними та їх набуття, у тому числі шляхом здійснення фінансових операцій між ГО «ЦСМС» та підконтрольними юридичними особами, залученими фізичними особами-підприємцями, зокрема ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 .

Згідно протоколу огляду від 23.04.2026 оглядом листування ОСОБА_11 виявлено її листування із третьою особою, а саме:

- 05.03.2022 Третя особа: «Мы можем что-то сейчас скинуть на карты? Только нужно не с ФОПа кидать, а с физической карты» - ОСОБА_11 : «Так с ФОП кидать никто и не будет» - Третя особа: «Ну тогда давай это делать» - ОСОБА_11 : «ФОП перекидывает на свою личную и платить дальше» - Третя особа: «Я дам две, три карты на которые нужно будет скинуть до 100к на каждую… НОМЕР_5 На эты две карты по 100к» - ОСОБА_11 : «Ок»;

- 25.03.2022 Третя особа: «Мы сможем на три карты скинуть по 100к грн как в прошлый раз? Понедельник-вторник чтобы пришло» - ОСОБА_11 : «сможем»…НОМЕР_5 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . А кто третий…» - Третя особа: «Я напишу. Последняя вроде…Я перепроверю. НОМЕР_6. По 50 раскинула завтра еще».

Відповідно до протоколу огляду від 02-06 березня 2026 року оглядом виписок по банківським рахункам, зокрема, ГО «ЦСМС», ФОП ОСОБА_18 встановлено:

- 05.03.2022 з рахунку ГО «ЦСМС» на рахунок ФОП ОСОБА_10 № НОМЕР_3 перераховано 275 000 грн (55 000 грн та 220 000 грн);

- 05.03.2022 з рахунку ФОП ОСОБА_10 № НОМЕР_3 на рахунок ОСОБА_10 № НОМЕР_4 перераховано 275 000 грн;

- 05.03.2022 та 07.03.2022 з рахунку ОСОБА_10 № НОМЕР_4 на рахунок ОСОБА_19 № НОМЕР_5 перераховано 100 000 грн (30 000 грн, 50 000 грн та 20 000 грн);

- 07.03.2022 з рахунку ОСОБА_10 № НОМЕР_4 на рахунок ОСОБА_20 № НОМЕР_6 перераховано 100 000 грн (50 000 грн та 50 000 грн).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 20.10.2017, між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 20.10.2017 зареєстровано шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 ».

Відповідно до протоколу огляду від 06.05.2026 оглядом виписок по банківським рахункам ГО «ЦСМС» встановлено, що:

- 25.03.2022 з рахунку ГО «ЦСМС» на рахунок ФОП ОСОБА_11 № НОМЕР_8 перераховано 340 000 грн.

Згідно протоколу огляду від 20.04.2026 оглядом виписок по банківським рахункам ОСОБА_11 встановлено:

- 25.03.2022 з рахунку ФОП ОСОБА_11 № НОМЕР_8 на рахунок ОСОБА_11 № НОМЕР_9 перераховано 340 000 грн;

- 25.03.2022 з рахунку ОСОБА_11 № НОМЕР_9 на рахунок ОСОБА_22 № НОМЕР_5 перераховано 50 000 грн;

- 25.03.2022 з рахунку ОСОБА_11 № НОМЕР_9 на рахунок ОСОБА_9 № НОМЕР_6 перераховано 50 000 грн.

Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали майнового стану підозрюваного (необхідності утримання родини ОСОБА_7 ) колегія суддів відхиляє, адже така оцінка була надана.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що існують достатні підстави вважати, що грошові кошти можуть бути грошовими коштами, набутими ОСОБА_7 кримінально протиправним шляхом, або грошовими коштами, збереженими за рахунок використання ним протиправно отриманих коштів, у тому числі у готівковій формі.

У зв`язку з цим безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно не містять ознак речових доказів.

За версією органу досудового розслідування, злочинні дії учасників організованої групи, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 призвели до легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 37 333 123 грн, а тому доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності вилучених коштів отриманим 300 000 (триста тисяч) гривень від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , колегія суддів відхиляє.

Захисник ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою лише в інтересах ОСОБА_7 , тому суперечливими і необґрунтованими є доводи щодо порушення прав ОСОБА_7 арештом майна (частки) яка, як стверджується в апеляційній скарзі, йому не належить. Як наслідок, відсутні й підстави для скасування арешту з майна, як спільної сумісної власності.

Підсумовуючи вищенаведене, додані до клопотання про арешт майна матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та запобігання можливості їх приховування, знищення чи відчуження. Негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді постановлена відповідно до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак, вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року задовольнити. Строк на апеляційне оскарження поновити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Пошук

Документ № 139262962