Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/10190/26Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/576/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 , 

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/ щодо невнесення за його заявою відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених прокурорів САП щодо невнесення за його заявою відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, оскільки: (1) із досліджених скарги та заяви від 31.07.2026 не вбачається наведення заявником достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про наявність ознак (а) зловживання владою або службовим становищем, у тому числі використання повноважень в інтересах третіх осіб та з метою надання їм неправомірної вигоди, (б) одержання, прохання або прийняття пропозиції неправомірної вигоди, (в) завідомо незаконного тримання під вартою, (г) грубого порушення права обвинуваченого на захист, (ґ) службової недбалості, (д) умисного невиконання судового рішення або обов`язкової вимоги суду, як того вимагають диспозиції статей Кримінального кодексу України /далі - КК/, на які посилається в заяві ОСОБА_6 ; (2) викладені у заяві відомості зводяться лише до висунення домислів заявника та надання ним власної оцінки щодо можливого вчинення зазначеними службовими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, ст. 368, ст. 371, ст. 374, ст. 367, ст. 382 КК, без будь-якого посилання на діяння та обставини, які були б достатні для попередньої кваліфікації реєстратором ЄРДР діяння саме як кримінального правопорушення ; (3) за заявою ОСОБА_6 вже відкрито кримінальне провадження щодо злочину в частині вимагання службовими особами неправомірної вигоди. Тому бездіяльність уповноважених осіб САП, яка може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК, в даному випадку не встановлена (т. 1 а. с. 42-44).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою зобов`язати уповноваженого прокурора САП внести до ЄРДР відомості, викладені в заяві від 31.07.2026, а в разі, якщо відповідні відомості підлягають розслідуванню в межах кримінального провадження №42026000050000031, то зобов`язати уповноваженого прокурора забезпечити внесення до ЄРДР даних стосовно зазначених у заяві від 31.07.2026 дій судді для їх перевірки. Зазначає, що: (1) строк на апеляційне оскарження пропущений з поважної причини, оскільки повний текст ухвали отримано 24.08.2026 і до цього часу були невідомими мотиви відмови; (2) висновок, зроблений в оскаржуваній ухвалі, суперечить її змісту, оскільки зазначивши про ненаведення в заяві об`єктивних даних та конкретних фактів, слідчий суддя одночасно описав наведені в заяві конкретні події та факти, тобто сама оскаржувана ухвала підтверджує, що в заяві зазначені не абстрактні припущення, а конкретні дати, процесуальні дії та бездіяльність, документи, електронні системи та джерела інформації; (3) суд фактично вимагав доведення складу кримінального правопорушення до внесення відомостей до ЄРДР; (4) заява від 31.07.2026 містила всі конкретні факти та обставини, а також дії конкретної особи, які необхідно перевірити в ході досудового розслідування; (5) існування кримінального провадження №42026000050000031 не усуває предмету даної скарги; (6) судом не спростовано конкретних фактів, наведених у заяві, а лише надано їм загальну негативну оцінку; (7) посилання на попередню справу №991/9212/26 не усуває обов`язку оцінити нову заяву, оскільки заява від 31.7.2026 має самостійний предмет, стосується можливих дій судді ОСОБА_7 ; (8) судовий контроль за ст. 303 КПК не передбачає встановлення винуватості особи (а. с. 47-51).

Заявник і прокурор, будучи обізнаними про апеляційний розгляд, в суд не прибули. 

До початку судового засідання ОСОБА_6 подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи не зазначивши причин неможливості прибути в судове засідання. У задоволенні даного клопотання колегією суддів було відмовлено, оскільки: (1) заявником не наведено об`єктивних причин неможливості прибути в судове засідання, які б були підставою для його відкладення; (2) участь у судовому засіданні не є обов`язковою, про що його повідомлено ухвалою від 26.08.2026 (а. с. 59-60); (3) розгляд апеляційної скарги проводиться з дотриманням трьохденного строку.

Надаючи оцінку своєчасності апеляційного оскарження, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді надіслано 26.08.2026 через систему «Електронний суд», тобто із пропуском строку на оскарження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки повний текст ухвали доставлено до його «Електронного кабінету» 24.08.2026.

У ході оцінки зазначеного доводу встановлено, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 19.08.2026 було надіслано 26.08.2026 за допомогою системи «Електронний суд» на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження на два дні. Адже слідчий суддя розглянув скаргу з повідомленням (а. с. 19) та за участю ОСОБА_6 (а. с. 37-40). Тобто перебіг строку на апеляційне оскарження відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 і ч. ч. 5, 7 ст. 115 КПК розпочався з наступного дня (20.08.2026) та завершувався 24.08.2026 (останній день на подачу). 

Однак, враховуючи ч. 1 ст. 117 КПК і позицію, висловлену в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), а також те, що заявник оскаржує рішення, зокрема, в частині підстав відмови у задоволенні скарги, то до проголошення й отримання повного тексту цієї ухвали 24.08.2026 (а. с. 52) він не був обізнаний з мотивами оскаржуваного рішення. Наведена причина є поважною, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними із огляду на те, що за змістом ст. 214 КПК реєстрації в ЄРДР підлягають із подальшим здійсненням досудового розслідування не будь-які заяви, а лише ті з них, які містять відомості про обставини вчинення конкретного кримінального правопорушення. Так, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 год з моменту внесення цих відомостей надати заявнику витяг із ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).

Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, котрі можуть свідчити про вчинення злочину (п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298 /далі - Положення/).

Тобто згідно з вимогами ч. 1 ст. 214 КПК до ЄРДР вносяться відомості про вчинення злочину лише за наявності інформації про існування обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (реальність конкретної події: часу, місця, способу та інших фактів), а не будь-яких даних, повідомлених заявником.

Водночас, якщо обставини, зазначені в заяві про вчинення злочину, не містять відомостей про вчинення будь-яких дій чи бездіяльності, які можна хоча б попередньо кваліфікувати як кримінальне правопорушення, інформація щодо них не має вноситися до ЄРДР і досудове розслідування стосовно таких подій не повинно проводитися. Зазначений підхід відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18. Й оцінюючи обставини, вказані в заяві, слідчий має враховувати положення Кримінального кодексу України /далі - КК/, які визначають, що вважається злочином.

Отже, при вирішенні справи за скаргою ОСОБА_6 слідчим суддею надано правильне тлумачення змісту ст. 214 КПК.

Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів ураховує, що ОСОБА_6 заявою від 31.07.2026 звернувся до САП щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень суддею Солом`янського районного суду міста Києва. 

Свою заяву він обґрунтовує системною сукупністю дій і бездіяльності головуючого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_7 , наслідком яких стало тривале утримання його сина ОСОБА_8 під вартою за штучно створеною кримінальною справою за ч. 4 ст. 408 КК, порушеною 10.02.2026, яка дотепер залишається без належної перевірки законності та фактичної обґрунтованості висунутого проти нього обвинувачення, без своєчасного розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу та без ефективного апеляційного контролю. Заявник зазначає, що особливого значення набуває можливе здійснення цих дій в інтересах третіх осіб, щодо яких у поданих раніше заявах викладено конкретні обставини вимагання у ОСОБА_8 та членів його сім`ї значних сум грошей, погроз створити кримінальне переслідування у разі відмови та використання тримання під вартою як засобу тиску.

Зокрема, заявник вважає, що перевірки потребують можливі ознаки: зловживання владою або службовим становищем, у тому числі використання повноважень в інтересах третіх осіб та з метою надання їм неправомірної вигоди - ст. 364 КК; одержання, прохання або прийняття пропозиції неправомірної вигоди, а також співучасті у відповідному кримінальному правопорушенні - ст. 368, якщо такі обставини будуть установлені; завідомо незаконного тримання під вартою - ст. 371 КК, якщо буде встановлено усвідомлення суддею відсутності законних підстав і умисне збереження позбавлення свободи; грубого порушення права обвинуваченого на захист - ст. 374 КК; службової недбалості - ст. 367 КК щодо неналежного виконання обов`язків із забезпечення руху матеріалів та своєчасного судового розгляду; умисного невиконання судового рішення або обов`язкової вимоги суду - ст. 382 КК, якщо буде встановлено наявність відповідного рішення чи вимоги та її свідоме невиконання (а. с. 76-79).

10.08.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга на бездіяльність уповноважених прокурорів САП щодо невнесення відомостей про вищевказані кримінальні правопорушення до ЄРДР за вищевказаною заявою (а. с. 1-6).

13.08.2026 прокурор повідомив суд першої інстанції про те, що САП, розглянувши відповідну заяву про вчинення кримінальних правопорушень, встановила, що в ході вивчення її обставин та доводів не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Крім того зазначено, що наведені ОСОБА_9 у заяві від 31.07.2026 обставини вже зазначалися в його заяві від 06.07.2026 та їм надавалася оцінка Вищим антикорупційним судом та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду й встановлено, що його доводи зводяться до незгоди з процесуальними діями суддів Солом`янського районного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду, а також з діями правоохоронних органів (т. 1 а. с. 17-18).

Із наведеного вбачається, що обставини, викладені у заяві, свідчать про незгоду особи з прийнятими суддею рішеннями щодо його сина ОСОБА_8 у порушеній щодо нього кримінальній справі за ч. 4 ст. 408 КК. Однак зазначене не вказує про наявність об`єктивних даних, які хоча б попередньо свідчили про ймовірність вчинення будь-якого злочину.

Остаточне судове рішення не може бути переглянуте, крім встановлених процесуальними законами випадків його перегляду відповідним судом, що виключає можливість оцінювання такого рішення слідчим, прокурором при вчиненні ними дій, які мають наслідком притягнення судді до кримінальної відповідальності (абз. 4 п. 2.6. рішення Конституційного Суду України у справі №7-р/2020 від 11.06.2020).

Отже, висновок слідчого судді з приводу відсутності у заяві ОСОБА_9 об`єктивних даних, які свідчать про вчинення вказаним суддею Солом`янського районного суду міста Києва кримінальних правопорушень, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Так, відповідно до висновку Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 01.07.2013 , §§16-17 додатку до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 №CM/Rec (2010) 12 оцінка судових рішень, прийнятих суддями, може бути надана виключно у межах установленого законодавством процесуального перегляду. Тому, ухвалення суддями у межах своїх повноважень судових рішень та вчинення дій з відправлення правосуддя у ході судового розгляду об`єктивно не може розглядатися як вчинення злочину. 

Судом апеляційної інстанції в ході апеляційного перегляду не встановлено й інших істотних порушень вимог КПК, що б давало підстави для скасування ухвали.

Із огляду на наведене в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 115, 214, 303, 304, 369, 370, 375, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2026 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2  Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4