Справа № 991/10515/26

Провадження 1-кс/991/10536/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо 

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вищевказане клопотання, у якому детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 , просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 331 200 грн, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчих (детективів НАБУ), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись за межі Харківської області, без дозволу слідчих, прокурорів, слідчого судді або суду; повідомляти слідчих, прокурорів, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також підозрюваним у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_11 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

1) ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 

Варто зазначити, що кримінальне правопорушення за ст. 368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

2) Наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

3) Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава у розмірі 1 331 200 грн, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво, підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі. 

Сторона захисту в судовому засіданні категорично заперечила проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, вважаючи його повністю необґрунтованим, безпідставним та недоведеним. Захисник наголосив, що зібрані органом досудового розслідування матеріали ґрунтуються на недопустимих доказах, які підпадають під доктрину «плодів отруєного дерева». На переконання сторони захисту, повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України мало бути складено та підписано керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а не першим заступником Генерального прокурора України. У зв`язку з цим захист вважає, що наразі взагалі відсутня правомірна та обґрунтована підозра, а тому виключається необхідність встановлення наявності будь-яких ризиків кримінального провадження. Відтак, ОСОБА_4 фактично перебуває у процесуальному статусі свідка у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025, а застосування запобіжного заходу стосовно свідка вимогами чинного КПК України не передбачено.

Підозрюваний ОСОБА_4 повністю погоджується із позицією свого захисника.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників судового провадження з цього приводу, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Надаючи оцінку законності підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1 331 200 грн, а також її спроможності забезпечити належну процесуальну поведінку особи, слідчий суддя враховує такі встановлені обставини.

Так, із матеріалів клопотання вбачається, що детективами НАБУ, за процесуального керівництва прокурорів САП, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 363 КК України.

В рамках цього кримінального провадження, окрім іншого, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду судді та адміністративну посаду голови Берестинського районного суду Харківської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діяв за попередньою змовою з ОСОБА_11 (який обіймав посаду старшого слідчого відділення № 2 слідчого відділу Берестинського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області) 24.03.2026 у приміщенні Берестинського районного суду Харківської області (у службовому кабінеті голови суду) одержав неправомірну вигоду у великому розмірі в сумі 2 000 доларів США. 

Вказана сума, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент вчинення діяння становила 87 657,6 грн, була завчасно ідентифікована правоохоронним органом. Грошові кошти призначалися за штучне створення умов, за яких автоматизований розподіл цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_8 про встановлення юридичного факту в обов`язковому порядку визначиться за суддею ОСОБА_4 , а також за подальший розгляд цієї справи та ухвалення ним позитивного рішення на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо встановлення факту її проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Того самого дня вказані ідентифіковані грошові кошти вилучені працівниками правоохоронних органів під час проведення обшуку в коморі, розташованій у службовому кабінеті ОСОБА_4 ..

У зв`язку з цим, 23.07.2026 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Дослідивши повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 23.07.2026 та додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України), а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слідчий суддя вбачає, що повідомлена підозрюваному ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена, зокрема, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до усталеної позиції Суду, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи після отримання обвинувального акта. На цій стадії процесу слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен досліджувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати правильність кваліфікації чи перевіряти докази з точки зору їх абсолютної допустимості, достатності та достовірності.

Заперечуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона захисту наголосила, що зібрані матеріали ґрунтуються на недопустимих доказах. Мотивуючи це доктриною «плодів отруєного дерева», захист зазначив, що повідомлення про підозру судді ОСОБА_4 мало бути підписане керівником САП, а не першим заступником Генерального прокурора України, оскільки інкриміноване правопорушення відноситься до предметної підслідності НАБУ, а не ДБР, яке здійснювало розслідування. З огляду на це, на переконання сторони захисту, ОСОБА_4 взагалі не набув процесуального статусу підозрюваного, а фактично є свідком у кримінальному провадженні, обрання запобіжного заходу щодо якого нормами КПК України не передбачено.

Оцінюючи зазначені доводи сторони захисту в контексті перевірки стандарту обґрунтованості підозри, слідчий суддя передусім звертається до приписів п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України. Ними чітко визначено, що письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником. Оскільки на момент складання та вручення повідомлення про підозру це кримінальне провадження перебувало у провадженні ДБР, а процесуальне керівництво забезпечувалося Офісом Генерального прокурора, перший заступник Генерального прокурора діяв у межах своїх прямих, чітко визначених законом повноважень щодо спеціального суб`єкта. Керівник САП на тому етапі не мав і не міг мати процесуальних повноважень на підписання підозри у провадженні, яке ще не було віднесено до відання НАБУ. Відтак, дефекту суб`єкта підписання та вручення підозри слідчим суддею не виявлено, а твердження захисту про перебування ОСОБА_4 у процесуальному статусі свідка є помилковим та спростовується фактом належного і правомірного здійснення повідомлення про підозру уповноваженою на те службовою особою.

Аналізуючи у цьому зв`язку посилання захисту на рішення Вищої ради правосуддя від 28.07.2026 № 1535/0/15-26, яка відмовила у наданні згоди на утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з мотивів порушення ДБР правил предметної підслідності, слідчий суддя зауважує, що акти ВРП ухвалюються в межах її власних конституційних повноважень і не мають преюдиціального значення для слідчого судді при оцінці вагомості підозри. Більше того, виявлені розбіжності щодо підслідності наразі повністю усунуті у встановленому законом порядку: Генеральним прокурором правомірно визначено підслідність за НАБУ, а з теперішнім клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до слідчого судді звернувся вже належний суб`єкт - детектив НАБУ за погодженням прокурора САП. 

При цьому слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон України не передбачає обов`язку органу досудового розслідування повторно повідомляти особі про підозру у разі зміни підслідності кримінального провадження. Чинне законодавство не пов`язує легітимність уже врученої підозри із подальшою передачею справи від одного органу до іншого (зокрема, від ДБР до НАБУ). Вручене під час перебування справи в ДБР повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України є чинним та правомірним процесуальним актом, оскільки воно було здійснене уповноваженим на той момент суб`єктом із дотриманням вимог закону. Подальша зміна підслідності не підтверджує необхідності дублювання або повторного вручення підозри новим органом, адже КПК України регламентує виключно інститут зміни чи доповнення підозри (ст. 279 КПК), а не її автоматичне анулювання чи переповідомлення через зміну слідчого органу.

З огляду на це, слідчий суддя наголошує, що норми ст. 126 Конституції України, ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 482 КПК України встановлюють обов`язковість отримання згоди Вищої ради правосуддя виключно для затримання судді, утримання його під вартою чи арештом. Оскільки чинне законодавство не передбачає вимоги щодо отримання згоди ВРП на застосування запобіжного заходу у вигляді застави, розгляд теперішнього клопотання та застосування вказаного заходу здійснюється слідчим суддею у загальному порядку, передбаченому нормами КПК України.

Що стосується безпосереднього застосування концепції «плодів отруєного дерева» до матеріалів, зібраних ДБР до моменту зміни підслідності, то питання їх остаточної допустимості є предметом ретельного дослідження суду під час розгляду справи по суті згідно зі статтями 89 та 94 КПК України. На стадії ж розгляду клопотання про запобіжний захід слідчий суддя може виключити докази з процесу оцінки лише у випадку їх очевидної недопустимості, зумовленої явними та грубими порушеннями основоположних прав людини (як-от застосування насильства чи повна відсутність захисника). Сам по собі факт подальшої зміни підслідності в ході розслідування не означає автоматичну нікчемність чи очевидну правову дефектність усіх зібраних матеріалів для цілей перевірки стандарту обґрунтованої підозри.

Таким чином, висловлені захистом зауваження процесуального характеру не спростовують належності та достатності зібраних у провадженні матеріалів для висновку про наявність зв`язку ОСОБА_4 з інкримінованим діянням. Оцінивши зміст клопотання, слідчий суддя вважає підтвердженою саму подію кримінального правопорушення, пов`язаного з одержанням неправомірної вигоди, а підозра ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, є обґрунтованою та підтверджується сукупністю таких досліджених у судовому засіданні доказів: (1) заявою  ОСОБА_10  про вчинення кримінального правопорушення від 25.09.2025 та повідомлення Управління СБ України в Харківській області від 25.09.2025, в яких зазначається про вимагання ОСОБА_11 неправомірної вигоди за організацію прийняття суддею Берестинського районного суду Харківської області рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_8 і ОСОБА_12 ; (2) заявою ОСОБА_8  від 24.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначається про вимагання ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США за вплив на суддю Берестинського районного суду Харківської області на прийняття ним рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_8 і ОСОБА_12 ; (3) протоколами допитів свідка  ОСОБА_8  від 13.10.2025, 24.11.2025 та 24.03.2026, в яких викладені обставини вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_11 для можливості подальшого його злочинного впливу на суддю Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_4 та надання йому неправомірної вигоди за прийняття ним рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , а також обставини звернення ОСОБА_8 з позовною заявою до Берестинського районного суду Харківської області; (4) протоколами допитів свідка  ОСОБА_10  від 25.09.2025, 24.11.2025, 11.12.2025 та 24.03.2026, в яких викладені обставини його діяльності в інтересах ОСОБА_8 , відомості про кримінальне провадження № 12024221090000872 від 04.09.2024, розпочате ОСОБА_11 за фактом підроблення документів ОСОБА_12 , а також щодо вимагання ОСОБА_11 неправомірної вигоди, зокрема 3 000 доларів США, за втрату документів почеркознавчої експертизи, призначеної у вказаному кримінальному провадженні, та 5 000 доларів США за вплив на суддю Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_4 за прийняття ним рішення на користь ОСОБА_8 ; (5) протоколами допитів свідка  ОСОБА_9  від 23.12.2025 та 24.03.2026, в яких викладені обставини діяльності ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , зокрема, підготовки позовної заяви до Берестинського районного суду Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , щодо обставин вимагання з боку ОСОБА_11 неправомірної вигоди за вплив на суддю Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_4 , а також обставини надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди у сумі 2 500 доларів США для подальшого надання їх судді Берестинського районного суду Харківської області; (6) протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтролю особи від 24.02.2026, 13.03.2026 та 25.03.2026, в яких викладені відомості про зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_4 у приміщенні Берестинського районного суду Харківської області, під час яких обговорювались обставини, умови та необхідний проміжок часу подання позовної заяви ОСОБА_8 до Берестинського районного суду Харківської області, а також надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди; (7) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25.03.2026, який підтверджує факт зустрічі 24.03.2026 ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , під час якої ОСОБА_9 контрольовано передав ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 2 500 доларів США, який, у свою чергу, відвідав Берестинський районний суд Харківської області, повернувся та повідомив ОСОБА_9 про надання голові Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_4 грошових коштів за створення умов гарантованого авторозподілу судової справи за позовом ОСОБА_8 на суддю ОСОБА_4 та прийняття ним рішення за позовною заявою ОСОБА_8 на користь останньої; (8) протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 23.03.2026, який підтверджує факт огляду та вручення ОСОБА_9 заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр у розмірі 2 500 доларів США, з метою подальшої передачі їх на вимогу ОСОБА_11 ; (9) протоколом обшуку службового кабінету голови Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_4 від 24.03.2026, під час якого у коморі виявлено і вилучено заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти у сумі 2000 доларів США, які передані ОСОБА_9 до ОСОБА_11 ; (10) протоколом огляду предметів від 01.04.2026, який підтверджує факт огляду, в тому числі, грошових коштів у сумі 2000 доларів США, вилучених в ході обшуку за місцем роботи голови Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_4 ; (11) висновком експерта № СЕ-19/111-26/18309-ДД від 08.04.2026, який підтверджує відповідність грошових коштів, у тому числі в сумі 2000 доларів США, що є предметом неправомірної вигоди, грошовим знакам аналогічного номіналу та зразку, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - Федеральної Резервної Системи США; (12) протоколом огляду предметів від 01.04.2026, яким підтверджується факт подання позовної заяви ОСОБА_8 до Берестинського районного суду Харківської області 24.03.2026 та подальший автоматизований розподіл справи за позовною заявою ОСОБА_8 на суддю ОСОБА_4 , перебування інших суддів у відпустці, а також факт відвідування 24.03.2026 ОСОБА_11 приміщення Берестинського районного суду Харківської області; (13) висновком експерта № 5802/9645 від 01.07.2026 за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису, яким підтверджується належність голосів, що містяться в розмовах на фонограмах за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ; (14) висновком експерта № 5803 від 07.07.2026 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, яким підтверджується, що у розмовах, зафіксованих у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, містяться висловлювання ОСОБА_11 , в яких ідеться про його звернення до ОСОБА_4 з проханням вирішити певне питання; висловлювання ОСОБА_4 , в яких ідеться про його обіцянку ОСОБА_11 передивитися надані документи перед їх офіційним поданням до суду, а також рекомендації щодо часового періоду, в який такі документи мають бути подані; інформація про надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди ОСОБА_4 у вигляді грошових коштів; висловлювання ОСОБА_11 , в яких ідеться про можливість вплинути на ОСОБА_4 щодо прийняття ним рішення.

Наведені процесуальні джерела доказів у своїй сукупності є переконливими, логічно узгоджуються між собою та за стандартами національної судової практики й практики Європейського суду з прав людини дають обґрунтовані підстави для висновку, що висунута підозра відповідає критерію «достатньої ймовірності» на даній стадії кримінального провадження.

Посилання сторони захисту на відсутність вагомих доводів та документів, якими обґрунтовується пред`явлена ОСОБА_4 підозра, не беруться слідчим суддею до уваги. Кримінальний процесуальний закон на стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не зобов`язує сторону обвинувачення надавати всі наявні матеріали досудового розслідування. Орган досудового розслідування самостійно визначає обсяг матеріалів, який є достатнім для доведення необхідності застосування обмежувального заходу.

Аргументи сторони захисту про те, що позиція обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах через вищевказане рішення Вищої ради правосуддя, в якому містяться висновки про підслідність, є передчасними. Такі доводи фактично спонукають слідчого суддю до необхідності детального й повноцінного дослідження доказів, що є виключним завданням суду під час розгляду кримінального провадження по суті, а не на стадії застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя на цьому етапі процесу не вправі давати остаточну оцінку доказам під кутом зору їх достовірності та достатності для визнання особи винуватою. Для цілей застосування запобіжного заходу надані матеріали є достатніми, відтак наявність обґрунтованої підозри є доведеною, а остаточна перевірка версій сторін обвинувачення та захисту буде здійснена судом першої інстанції під час судового розгляду.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст. 184 КПК України, а надані докази є достатніми для вирішення цього клопотання.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Європейського суду з прав людини, викладеною у пункті 184 рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017. Суд зазначив, що обґрунтованість підозри залежить від усіх обставин справи, проте факти, які в сукупності дають підстави для підозри, не обов`язково мають бути такого ж рівня, як ті, що необхідні для пред`явлення обвинувачення або винесення вироку.

Таким чином, слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вирішує питання наявності в діянні ОСОБА_4 усіх елементів складу злочину, кваліфікації його дій чи винуватості у вчиненні правопорушення. Ці питання вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 368 КПК України, тоді як слідчий суддя лише встановлює наявність обґрунтованої підозри.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтованою, а надані стороною обвинувачення докази можливої причетності ОСОБА_4 до його вчинення - достатніми, у зв`язку з чим визнає неспроможними доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості пред`явленої підозри.

З огляду на це, надані матеріали кримінального провадження підтверджують існування обставин, які слугують законною підставою для застосування запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В силу приписів ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 , сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

Оцінюючи обґрунтованість заявлених у клопотанні детективом та підтверджених у судовому засіданні прокурором ризиків, слідчий суддя зважає на таке.

Обґрунтовуючи наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, прокурор у судовому засіданні посилається на суворість передбаченого законом покарання за ч. 3 ст. 368 КК України, наявність у підозрюваного ОСОБА_4 закордонного паспорта, а також на той факт, що Харківська область, у якій постійно проживає та працює суддя і його близькі особи, межує з тимчасово окупованими територіями України (Донецькою та Луганською областями), що суттєво підвищує цей ризик. Крім того, обвинувачення вказує на наявність достатніх майнових ресурсів, оскільки у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік ОСОБА_4 зазначив грошові заощадження у розмірі 2 650 002 гривень на банківських рахунках, а його заробітна плата за 2025 рік склала 1 281 049 гривень. На переконання прокурора, фінансові спроможності підозрюваного дозволяють йому оперативно забезпечити переміщення та переховування, зокрема до країн, з якими немає міжнародного договору про взаємну правову допомогу, або на тимчасово окуповану територію України. Також прокурор наголошує, що соціальне становище ОСОБА_4 як судді та його знайомства серед представників правоохоронних органів та органів державної влади розширюють його можливості щодо нелегального перетину кордону поза межами пунктів пропуску.

Аналізуючи наведені доводи, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, зокрема до рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини», згідно з яким суворість передбаченого покарання є вагомим чинником при оцінці ризику переховування, проте він не може бути єдиною підставою для висновку про наявність такого ризику та має досліджуватися у сукупності з іншими обставинами справи та даними про особу фігуранта.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Перспектива отримання реального строку покарання у виді позбавлення волі сама по собі є значним психологічним чинником, що може спонукати особу до ухилення від правосуддя.

Водночас у даному випадку цей чинник суттєво підсилюється іншими встановленими у судовому засіданні обставинами. Слідчий суддя погоджується з доводами обвинувачення, що наявність у ОСОБА_4 та його родини значних офіційних фінансових активів, відображених у декларації за 2025 рік, вказує на його повну матеріальну спроможність тривалий час забезпечувати та утримувати себе та членів своєї сім`ї як на території України, так і за її межами. Достатність майнових ресурсів об`єктивно полегшує можливість швидкої організації виїзду та побуту в умовах нелегального перебування.

Слідчий суддя також бере до уваги географічну специфіку регіону проживання та роботи підозрюваного. Близькість до тимчасово окупованих територій України (Луганської та Донецької областей) в умовах воєнного стану об`єктивно підвищує ризик неконтрольованого переміщення особи з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, особливий соціальний статус підозрюваного як чинного судді, характер його професійної діяльності та пов`язані з цим широкі зв`язки в органах державної влади та правоохоронних структурах створюють додаткові можливості для отримання інформації про хід розслідування або сприяння у перетині державного кордону.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого злочину, високий майновий стан, специфіку регіону та суддівський статус підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку про реальність та обґрунтованість ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

Досліджуючи обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризику  знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає таке. 

Для встановлення цього ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчому судді не обов`язково мати фактичні дані про вже вчинені спроби приховування чи знищення матеріалів справи. Достатнім є встановлення об`єктивної можливості та вірогідності вчинення таких дій підозрюваним у майбутньому, виходячи з його посадового становища, характеру інкримінованого діяння та специфіки предмету доказування.

Обґрунтовуючи наявність вказаного ризику, прокурор правомірно звертає увагу на те, що ОСОБА_4 , будучи суддею та обіймаючи адміністративну посаду голови суду, з урахуванням свого високого соціального статусу, за відсутності встановлених слідчим суддею обов`язків може вжити заходів до знищення чи спотворення документів, які є або можуть бути доказами у кримінальному провадженні. Оцінюючи ці доводи, слідчий суддя погоджується з позицією сторони обвинувачення, оскільки обіймання посади голови суду наділяє ОСОБА_4 реальним організаційно-розпорядчим впливом на працівників апарату суду та колег. Це створює передумови для безперешкодного і неконтрольованого доступу до службових приміщень, автоматизованих систем суду, архівних матеріалів та поточної документації. Оскільки у кримінальних провадженнях за ст. 368 КК України суттєве значення мають не лише заздалегідь ідентифіковані грошові кошти, а й процесуальні документи, судові справи, журнали обліку та інші матеріали, які перебували у віданні чи на розгляді судді, загроза їх знищення або вибіркового спотворення є цілком реальною. Особливий статус голови суду дозволяє йому чинити перешкоди стороні обвинувачення під час майбутніх тимчасових доступів чи обшуків у будівлі суду.

Окрему увагу слідчий суддя приділяє високому рівню правової обізнаності та багатому професійному досвіду підозрюваного. Статус голови суду передбачає досконале розуміння принципів роботи правоохоронних органів, тактики проведення слідчих дій та методів документування корупційних правопорушень. Маючи такі специфічні знання, особа здатна діяти на випередження органів досудового розслідування та вдатись до інтелектуальних чи фізичних способів приховування доказової бази. Набуття ОСОБА_4 процесуального статусу підозрюваного та відкриття йому частини матеріалів для обґрунтування клопотання про запобіжний захід об`єктивно дозволили йому, користуючись правами ст. 42 КПК України, проаналізувати вектор слідства та визначити роль конкретних речей і документів, які ще належить відшукати стороні обвинувачення.

Враховуючи, що досудове розслідування наразі не завершено, а процес збору доказів триває, слідчий суддя визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що підозрюваний може використати існуючі службові, професійні та особисті зв`язки у правоохоронних органах, судах, органах виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Існує об`єктивна вірогідність, що ОСОБА_4 особисто чи опосередковано, доручивши це третім особам, може знищити або сховати речі та документи, які дають підстави підозрювати його у вчиненні злочину, або шляхом їх фальсифікування штучно створити видимість своєї непричетності до інкримінованого діяння.

За таких обставин, зважаючи на адміністративну посаду голови суду, значний професійний досвід підозрюваного та незавершеність процесу збору доказів, слідчий суддя доходить висновку про наявність та обґрунтованість даного ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Аналізуючи ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя констатує його суттєвість та актуальність. 

В обґрунтування цього ризику прокурор зазначає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді голови суду, має значний авторитет, тривалі професійні зв`язки та реальні важелі впливу на коло осіб, які допитані або підлягають допиту у цьому провадженні як свідки, зокрема на працівників апарату суду та інших учасників процесу. Матеріалами клопотання підтверджено, що неправомірна вигода в розмірі 2000 доларів США, отримана підозрюваним ОСОБА_4 від ОСОБА_11 саме в службовому кабінеті голови суду, а на передодні вказані особи також мали зустріч в приміщенні Берестинського райсуду для обговорення предмету (позовної заяви, часового періоду її подачі), за який і була надана неправомірна вигода. У зв`язку з чим, обставини кримінального правопорушення можуть бути відомі іншим особам, у тому числі свідкам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , помічнику судді ОСОБА_4 , секретарю суду ОСОБА_13 , керівнику апарату ОСОБА_14 , іншим суддям Берестинського районного суду Харківської області, а також іншим особам, які були присутні у приміщенні районного суду. На переконання обвинувачення, наявні обставини створюють загрозу здійснення ним психологічного чи адміністративного тиску на цих осіб з метою зміни ними своїх показань або відмови від участі у процесуальних діях.

Оцінюючи зазначений ризик, слідчий суддя наголошує, що він є об`єктивно реальним з огляду на специфіку займаної підозрюваним посади. Голова суду здійснює не лише загальне керівництво установою, а й володіє організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо працівників апарату, що створює відносини службової та матеріальної залежності. За таких обставин потенційний психологічний тиск або використання авторитету посади для схиляння свідків до викривлення істини є вагомим чинником, який слідчий суддя не може ігнорувати.

Разом з тим слідчий суддя приймає доводи прокурора щодо наявності підстав вважати, що ОСОБА_4 може здійснювати вплив на ОСОБА_11 , з метою створення альтернативної версії подій.

Не менш важливим у цьому контексті є факт того, що ОСОБА_4 за час перебування на посаді судді та керівника органу судової влади, ймовірно, набув стійкі зв`язки із посадовими особами органів державної влади та правоохоронних органів. З огляду на це, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що підозрюваний має реальну можливість здійснювати безпосередній чи опосередкований вплив на вже допитаних або потенційних у цьому кримінальному провадженні свідків з метою зміни ними показань чи повної відмови від їх надання на користь сторони захисту.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Орган правосуддя не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. До моменту такого допиту ризик психологічного чи іншого впливу на учасників процесу з метою зміни їхньої позиції зберігається у повному обсязі.

Наведене у своїй сукупності, на переконання слідчого судді, свідчить про те, що ризик впливу на свідків та інших підозрюваних є реальним та повністю доведеним.

Обґрунтовуючи ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, орган досудового розслідування посилається на характер інкримінованого діяння, який, на його переконання, вказує на високий рівень конспіративності дій підозрюваного. Зокрема, як на ознаку намагання перешкодити розслідуванню та приховати протиправну діяльність, сторона обвинувачення вказує на направлення підозрюваним ОСОБА_4 як головою суду листа на адресу ДБР із проханням повернути вилучену під час обшуку заяву ОСОБА_8 у зв`язку з її непідсудністю, що, на думку слідства, свідчить про намір штучно створити уявлення про відсутність у нього умислу на її самостійний розгляд.

Оцінюючи вказані доводи, слідчий суддя вважає їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Характер дій, пов`язаних із підготовкою, оформленням чи рухом процесуальних документів, охоплюється межами висунутої підозри за ч. 3 ст. 368 КК України та підлягає ретельному дослідженню судом під час розгляду справи по суті. Самі по собі факти, що стосуються способу вчинення інкримінованого злочину, не можуть автоматично розцінюватися як самостійні дії, спрямовані на перешкоджання вже розпочатому досудовому розслідуванню.

Крім того, слідчий суддя зауважує, що оскільки вказана заява ОСОБА_8 на момент направлення листа головою суду вже була вилучена правоохоронними органами в ході санкціонованого обшуку та процесуально зафіксована, будь-які офіційні звернення підозрюваного ОСОБА_4 щодо її повернення чи направлення за належною підсудністю об`єктивно не могли призвести до знищення, приховування цього документа чи спотворення його змісту. Направлення такого листа є формою реалізації його адміністративних повноважень щодо контролю за судовим діловодством відповідно до вимог ЦПК України, а твердження слідства про намагання «створити хибне уявлення» є суто суб`єктивним трактуванням мотивів.

Кримінальний процесуальний закон (зокрема, ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України) вимагає від слідчого судді оцінки реальних загроз правосуддю, а не теоретичних здогадок слідства. Матеріали клопотання не містять жодних об`єктивних і підтверджених даних про те, що після початку розслідування чи повідомлення про підозру ОСОБА_4 вчиняв будь-які активні дії, спрямовані на умисне створення перешкод для органів правопорядку або приховання матеріалів провадження у будь-який інший спосіб. 

За таких обставин, слідчий суддя вважає доводи сторони обвинувачення в цій частині недоведеними, а вказаний ризик наразі - не підтверджений.

За вказаних обставин, оцінивши встановлені ризики у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що для їх нівелювання та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 необхідним є застосування до нього запобіжного заходу.

Оцінюючи можливість застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, якими є особисте зобов`язання та особиста порука, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності». За цим стандартом слід вважати, що м`якші запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Зважаючи на характер інкримінованого тяжкого корупційного правопорушення, вагомість наданих доказів та особливий статус підозрюваного, особисте зобов`язання чи особиста порука не відповідають ступеню загрози судовому процесу. Вони не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети запобіжного заходу, оскільки у разі реалізації встановлених ризиків такі заходи не створюють дієвих стримувальних стимулів для належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Натомість, забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, якою згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам на будь-якій стадії провадження, спроможний такий захід як застава.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Визначивши необхідність обрання саме застави, слідчий суддя переходить до дослідження питання щодо визначення її обґрунтованого, справедливого та співмірного розміру.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непосильним для нього.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Гаврил Клішин проти України» та «Мангурас проти Іспанії»), розмір застави повинен оцінюватися у світлі ступеня зв`язку підозрюваної з її власними, реально наявними матеріальними ресурсами. Застава не може перетворюватися на інструмент прихованого тримання під вартою чи сурогат кримінального покарання.

Слідчий суддя зауважує, що під час судового розгляду сторона захисту не надала жодних заперечень чи доводів щодо фінансової спроможності підозрюваного ОСОБА_4 або непомірності заявленої прокурором суми застави у розмірі 1 331 200 гривень, оскільки позиція захисника будувалася виключно на запереченні обґрунтованості підозри та недопустимості доказів через порушення правил підслідності. За таких обставин, зважаючи на відсутність контрдоводів сторони захисту щодо майнового стану, слідчий суддя здійснює оцінку фінансових можливостей особи на підставі наявних у матеріалах клопотання документів.

З огляду на це, при оцінці майнового стану підозрюваного слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обіймає посаду судді Берестинського районного суду Харківської області, а також адміністративну посаду голови цього суду, а його офіційним та єдиним джерелом доходу є суддівська винагорода, яка за встановленими слідством даними за 2025 рік склала 1 281 048,74 гривень, а за перше півріччя 2026 року - 747 625,47 гривень. 

При цьому прокурор наголосив, що у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік ОСОБА_4 вказав про наявність у нього заощаджень, зокрема, 2 650 002 гривень на банківському рахунку, а також 32 000 доларів США, 2000 Євро та 200 000 гривень готівкових грошових коштів. Таким чином, на кінець 2025 року загальна сума заощаджень ОСОБА_4 становила понад 4 мільйони гривень.

Крім того, за змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на яку також посилається прокурор, як на достатню майнову підставу, ОСОБА_4 має у власності житлову квартиру загальною площею 47,1 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, у його власності перебувають транспортні засоби: легковий автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV4», д.н.з. « НОМЕР_1 », 2021 року випуску, номер шасі: НОМЕР_2 , придбаний ним за 847 416 гривень у 2021 році; легковий автомобіль марки «KIA» моделі «RIO», д.н.з. « НОМЕР_3 », 2012 року випуску, номер шасі: НОМЕР_4 , придбаний ним за 140 000 гривень у 2012 році.

Аналізуючи ці відомості, слідчий суддя наголошує, що застава як запобіжний захід вноситься виключно у грошовій формі національною валютою (ч. 1 ст. 182 КПК України), відтак нерухоме чи рухоме майно (квартира та автомобілі) не можуть безпосередньо виступати її предметом. Водночас наявність у підозрюваного цінних об`єктів власності об`єктивно свідчить про високий рівень його загального матеріального статку, майнову стабільність та наявність тривалих економічних ресурсів, які за необхідності дозволяють залучити фінансову допомогу чи використати інші законні джерела для акумулювання коштів. Більше того, факт вилучення готівки під час обшуку, попри її поточний процесуальний статус, беззаперечно підтверджує реальне володіння особи грошовими активами, що спростовує можливість висновку про повну відсутність у нього матеріальних можливостей.

Застава повинна бути встановлена у такому розмірі, щоб загроза її втрати у разі втечі чи тиску на свідків була для підозрюваної відчутним економічним тягарем, який повністю переважить прагнення ухилитися від правосуддя, але водночас не позбавляла її реальної процесуальної можливості виконати ухвалу слідчого судді самостійно або за допомогою заставодавців.

Водночас, оцінюючи реальну фінансову спроможність підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя зважає на те, що значна частина його ліквідних грошових коштів наразі фактично вилучена під час обшуку і перебуває у володінні органу досудового розслідування, що об`єктивно унеможливлює їх безпосереднє використання для виконання ухвали слідчого судді. Крім того, при визначенні суми застави врахуванню підлягає необхідність забезпечення розумного балансу, за якого майновий тягар не позбавить підозрюваного та членів його родини засобів для існування, можливості здійснювати обов`язкові поточні побутові витрати, забезпечувати належну життєдіяльність сім`ї та виконувати наявні соціальні зобов`язання. 

Беручи до уваги сімейний стан підозрюваного, його посаду, зважаючи на високу сукупність встановлених процесуальних загроз, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 1 000 000 грн, який є справедливим, співмірним із констатованими ризиками, не є завідомо непосильним та об`єктивно спроможний забезпечити досягнення цілей правосуддя.

Такий розмір застави є цілком пропорційним, обґрунтованим, з одного боку не має характеру фінансового тиску, а з іншого - достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Виявлені ж у кримінальному провадженні процесуальні ризики у їх сукупності будуть остаточно нівельовані шляхом покладення на підозрюваного відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Визначаючи перелік процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя оцінює доцільність та пропорційність кожного з них. 

Оскільки в даному кримінальному провадженні слідчим суддею констатовано реальність та обґрунтованість ризиків переховування підозрюваного, знищення, приховування чи спотворення документів, а також незаконного впливу на свідків, покладення на особу додаткових обмежень є обов`язковою умовою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та нівелювання загроз правосуддю.

З метою запобігання ризику переховування, на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов`язки: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора чи суду; не відлучатися за межі області, в якій він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, а також здати на зберігання свої паспорти для виїзду за кордон. Задля нейтралізації ризиків знищення доказів та незаконного впливу на свідків, обґрунтованим є покладення обов`язків утримуватися від спілкування з визначеним колом осіб (свідків та підозрюваним) у кримінальному провадженні.

Щодо вимоги сторони обвинувачення про покладення на підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю, слідчий суддя зазначає, що носіння електронного засобу контролю є суттєвим обмежувальним заходом, який значно звужує права особи. Незважаючи на обґрунтованість доводів прокурора щодо наявності ризику переховування, слідчий суддя зазначає, що цей ризик повністю та ефективно нівелюється іншими, менш обтяжливими процесуальними обмеженнями, зокрема визначеним розміром застави у сумі 1 000 000 гривень, який є надзвичайно вагомим фінансовим обтяженням, у поєднанні із забороною залишати межі області проживання та здачею закордонних паспортів. За таких обставин покладення обов`язку носити електронний засіб контролю на чинного суддю є процесуально надлишковим заходом, оскільки виявлені ризики кримінального провадження повною мірою та ефективно нейтралізуються іншими застосованими обмеженнями. З огляду на це, клопотання прокурора в частині застосування електронного засобу контролю задоволенню не підлягає.

На переконання слідчого судді, саме такий комплекс обмежувальних заходів у поєднанні з майновим обтяженням у вигляді застави забезпечить належний контроль за поведінкою особи та повністю досягне цілей кримінального провадження.

Слідчий суддя також констатує, що стороною захисту у судовому засіданні взагалі не було надано заперечень для спростування необхідності покладення на підозрюваного заявлених обов`язків чи доказів, які б перешкоджали їх виконанню, оскільки позиція захисників зводилася виключно до заперечення обґрунтованості підозри як такої через порушення правил підслідності кримінального провадження.

На підставі досліджених матеріалів слідчий суддя констатує, що надані стороною обвинувачення докази повністю доводять існування умов, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та потребують контролю, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

З огляду на викладене, клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, підлягає частковому задоволенню. До підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі з покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, необхідних для мінімізації встановлених загроз правосуддю.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Враховуючи межі триваючого досудового розслідування та дату розгляду цього клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків строком на два місяці - до 25.10.2026 включно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

- Код ЄДРПОУ 42836259

- Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_6 .

Роз`яснити, що підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчих (детективів Національного антикорупційного бюро України), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, слідчого судді та суду за кожною вимогою;

- не відлучатись за межі Харківської області, без дозволу слідчих, прокурорів, або суду;

- повідомляти слідчих, прокурорів та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також підозрюваним у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_11 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Красноградський районний сектор Державної міграційної служби України у місті Берестин) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, визначити до 25.10.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді чи суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя         ОСОБА_1