Справа № 991/9721/26

Провадження № 11-сс/991/558/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконфереції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000400 від 15 липня 2025 року,

УСТАНОВИЛА:

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 07.08.2026 (1) задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_6 ; (2) наклав арешт на майно, вилучене 27.07.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_7 , а саме на мобільний телефон Apple Iphone А2111, IMEI 1: НОМЕР_1 у чохлі синього кольору.

Представник ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_7 , у якій просить: (1) поновити строк на апеляційне оскарження; (2) скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.08.2026; (3) постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про арешт майна ОСОБА_7 , вилученого під час обшуку 27.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 52025000000000400, а саме мобільного телефону Apple, модель А2111, серійний номер НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_1 у чохлі синього кольору.

Посилається на такі обставини.

(1) 12.08.2026, у останній день строку апеляційного оскарження ухвали, представник надіслав на електронну адресу суду апеляційну скаргу. Проте з невстановлених технічних причин апеляційна скарга не надійшла. Відтак, причина пропуску строку на апеляційне оскарження є поважною, а тому такий підлягає поновленню.

(2) Висновки слідчого судді, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже:

- вилучене майно не є та не може бути речовим доказом, а також не має відношення до обставин кримінального провадження;

- арешт технічного засобу обмежує право власності ОСОБА_7 та суперечить принципу справедливого балансу згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція);

- вилучення майна здійснене з грубим порушенням вимог ст. 168, 236 КПК України.

(3) Слідчий суддя істотно порушив вимоги КПК України, оскільки:

- відсутні передумови для арешту, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України;

- у клопотанні належно не обґрунтовані підстави накладення арешту на майно та не доведено їхню наявність.

У судове засідання прибули представник ОСОБА_5 та прокурор САП ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), які просили здійснити апеляційний розгляд за наявного складу учасників. ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття не повідомила.

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття (ч. 4 ст. 405 КПК України). У зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її, прокурора САП ОСОБА_6 , який заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів із дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України).

При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час (ч. 3, 5, 7 ст. 115 КПК України).

Слідчий суддя постановив оскаржувану ухвалу 07.08.2026 у закритому судовому засіданні за участі представника ОСОБА_5 . Відтак, у силу вимог ст. 115, 395 КПК України строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді розпочався 08.08.2026 та закінчився 12.08.2026. Вперше представник надіслав апеляційну скаргу на електронну адресу суду 12.08.2026, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, що підтверджується роздруківкою супровідного листа електронного відправлення. Однак, у зв`язку з обставинами технічного характеру зазначена апеляційна скарга не надійшла на електронну адресу суду. 19.08.2026 представник повторно звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою поза межами визначеного строку.

Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення (ч. 1 ст. 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України).

Враховуючи, що обставини технічного характеру не залежали від волі особи, що звернулася з апеляційною скаргою, колегія суддів приходить до переконання, що пропуск строку на оскарження відбувся з поважної причини. Відтак, слід задовольнити клопотання представника та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. 

Суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги представника (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких спрямоване на досягнення його дієвості (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: (1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; (2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; (3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови (ч. 5 ст. 110 КПК України).

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Із метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів (ч. 1 ст. 236 КПК України).

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до матеріалів провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000400 від 15.07.2025 за фактом можливого вчинення службовими особами Міністерства закордонних справ України за попередньою змовою з іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

За версією слідства, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи, заволоділи бюджетними коштами на користь Громадської організації «Центр сприяння міжнародному співробітництву» (далі - ГО «ЦСМС») на загальну суму 1 000 000 доларів США (що за курсом Національного банку України на день здійснення платежів становило 29 254 900 грн), що є особливо великим розміром, оскільки у понад 23 583 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Крім того, вказані особи, діючи у складі організованої групи, шляхом зловживання довірою ОСОБА_12 та представників RDI, заволоділи грошовими коштами, які мали виключно благодійне та гуманітарне призначення і були надані для підтримки України в умовах збройної агресії російської федерації на загальну суму 8 078 223 грн. У подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вживали дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 37 333 123 грн, що більш ніж у 30 000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

На переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи довіреною особою ОСОБА_11 (представника ГО «ЦСМС»), отримувала конвертовані грошові кошти (із гривні у долари США), що були перераховані з рахунку ГО «ЦСМС» на рахунки підконтрольних ОСОБА_11 юридичних осіб, та транспортувала їх до офісу ГО «ЦСМС». 

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2026 у справі № 991/9387/26 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , із метою відшукання, зокрема, мобільних терміналів та інших електронних носіїв інформації, в яких містяться відомості щодо отримання коштів від донорів на користь ГО «ЦСМС» для протидії окупаційній владі російської федерації, надання гуманітарної допомоги Україні та їх подальшого використання, а також «Платформа міжнародної економічної дипломатії «Nazovni/Назовні».

27.07.2026 під час проведення обшуку у вказаній квартирі детективи НАБУ виявили та вилучили мобільний телефон Apple Iphone А2111, IMEI 1: НОМЕР_3 у чохлі синього кольору.

Постановою детектива НАБУ від 27.07.2026 вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на зазначене майно із огляду на таке.

Із протоколу огляду від 27.07.2026 вбачається, що доступ до мобільного телефону Apple Iphone А2111, IMEI 1: НОМЕР_3 у чохлі синього кольору був обмежений системою логічного захисту. Метою вилучення носія інформації стала необхідність проведення експертного дослідження, оскільки ОСОБА_7 відмовилась надавати паролі доступу до нього.

Відповідно до службової записки від 27.07.2026 № 52/23094-27 детектив НАБУ для участі у проведенні огляду інформації, що міститься вилучених у межах кримінального провадження портативних зовнішніх накопичувачах інформації, залучив в якості спеціалістів у сфері інформаційних технологій детективів Підрозділу детективів цифрової криміналістичної лабораторії НАБУ.

Згідно з поясненнями спеціаліста від 05.08.2026 під час огляду мобільного телефону встановлено, що на ньому наявний невідомий цифровий шестизначний код-пароль. Шляхом використання програмно-апаратного комплексу Magnet GrayKey зроблено неповну копію даних з пристрою, яку збережено на накопичувачі на жорстких магнітних дисках. Також запущено спробу подолання логічного захисту шляхом автоматизованого введення символьних комбінацій у межах ключового простору можливого код-паролю. До моменту завершення автоматизованого процесу мобільний телефон передано детективу.

У цьому випадку суттєвим є наявність самого пристрою, який вірогідно буде становити предмет відповідного експертного дослідження, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до переконання, що вилучений під час проведення обшуку носій інформації може бути використаний як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а не накладення арешту на нього може призвести до знищення, приховування вказаного носія інформації його власником/володільцем.

Твердження апеляційної скарги про те, що вилучення телефону є неактуальним, адже його модель є застарілою, не спростовує наведеного висновку слідчого судді, оскільки у кримінальному провадженні розслідуються обставини 2021-2022 років.

Відтак, неспроможними є посилання апеляційної скарги на відсутність підстав для накладення арешту на майно, оскільки мобільний телефон не відповідає критеріям речового доказу, визначеним положеннями ст. 98 КПК України, а відомості в ньому жодним чином не стосуються обставин розслідуваних злочинів.

Доводи апеляційної скарги про обов`язковість залучення спеціаліста під час обшуку для огляду мобільного телефону є безпідставними, оскільки положення ст. 236 КПК України передбачають таке залучення як право, а не імперативний обов`язок слідчого чи прокурора. Крім того, у подальшому огляд телефону здійснювався за участю спеціаліста, однак і це не забезпечило можливості скопіювати всю інформацію з пристрою через відсутність наданого пароля. Саме ж залучення спеціаліста має на меті надання технічної допомоги та не підміняє проведення експертного дослідження, якщо для отримання чи аналізу відповідної інформації необхідні спеціальні знання. Отже, незалучення спеціаліста безпосередньо під час обшуку за таких обставин не свідчить про порушення вимог КПК України, про які зазначає представник.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що вилучений телефон досі не направлено на експертне дослідження, як на підставу її задоволення, оскільки вирішення питання про необхідність та час проведення такого дослідження належить до компетенції сторони обвинувачення. Разом із цим, у судовому засіданні прокурор підтвердив призначення експертизи.

Даними постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 27.07.2026 стверджується, що її мотивувальна частина містить відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття цього процесуального рішення, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Тому, оскільки рішення детектива відповідає формальним вимогам ст. 100 КПК України, помилковими є доводи апеляційної скарги у цій частині.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (т.1 Протоколу 1 до Конвенції).

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п. 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Враховуючи обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, існування ризиків щодо знищення, приховування або втрати зазначеного носія інформації, у тому числі відомостей, що він може містити, арешт мобільного телефона не порушує принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, свідчить про дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами і виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна. Негативних наслідків від застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

Із огляду на це, неспроможними є посилання апеляційної скарги на те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження істотно обмежує право власності ОСОБА_7 .

Разом із цим, колегія суддів вважає суперечливими доводи представника щодо неспівмірного обмеження права власності ОСОБА_7 , зважаючи на те, що, за його словами, остання не надала паролю від мобільного телефону, бо давно ним не користується. 

Інші доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на майно.

Відтак, оскільки ухвала слідчого судді постановлена відповідно до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. 404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання представника ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року задовольнити.

Строк на апеляційне оскарження поновити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                     ОСОБА_1 

Судді:          ОСОБА_2 

ОСОБА_3