Справа № 991/10234/26

Провадження 1-кс/991/10251/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просив продовжити на 60 (шістдесят) днів строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2026, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця та місця роботи; утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано з обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; здати на зберігання до Приморського відділу м. Одеса Державної міграційної служби України паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 21.05.2021, НОМЕР_2 від 02.02.2018, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 завершено, а обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 направлено до суду. Оскільки підготовче судове засідання, яке призначено на 11.09.2026, ще не проведено, строк продовження обов`язків обвинуваченого закінчується, а заявлені раніше ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, виникла необхідність у їх продовженні. 

На підтвердження факту скерування обвинувального акту до суду прокурором надано витяг з ЄРДР, сформований станом на день розгляду клопотання - 17.08.2026, згідно з яким обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 направлено до суду 13.08.2026. Також надано копію ухвали ВАКС про призначення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020. 

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували. В обґрунтування своїх заперечень сторона захисту усно зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 ще на стадії досудового розслідування добровільно здав на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, захисник вказав на відсутність ризиків позапроцесуального спілкування ОСОБА_4 з будь-якими учасниками провадження, оскільки останній цілодобово перебуває під дією домашнього арешту.

Слідчий суддя констатує, що оскільки в судовому засіданні підтверджено факт скерування обвинувального акту до суду та призначення підготовчого судового засідання, ОСОБА_4 на даній стадії процесу набув процесуального статусу обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 176 КПК України, після завершення досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання клопотання про застосування, зміну або скасування запобіжних заходів розглядає слідчий суддя. 

З огляду на викладене, вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків належить до повноважень слідчого судді.

Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших учасників у кримінальному провадженні; перешкоджати провадженню іншим чином або вчинити інше правопорушення.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для продовження дії покладених обов`язків є наявність обґрунтованого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, відповідні процесуальні обов`язки покладаються на особу у разі доведення прокурором наявності обґрунтованого обвинувачення, ризиків кримінального провадження та неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки без застосування таких обмежень. Вказані обов`язки можуть бути покладені на строк не більше двох місяців, а у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду такого клопотання слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор; а також недостатність застосування більш м`яких обмежень для запобігання цим ризикам.

Як свідчать подані матеріали, детективами НАБУ, за процесуального керівництва САП, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 384 КК України. 

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи виконувачем обов`язків начальника ДП «Чоразморшлях», з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в співучасті зі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , заволодів виробничим будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000 грн, зареєструвавши право власності за ОСОБА_4 . 

В подальшому, згідно з протоколом зборів учасників (засновників) товариства №2 від 13.07.2020 ОСОБА_4 увійшов до складу учасників (засновників) раніше створеного ОСОБА_8 ТОВ «ЧорноморБризбуд» із внеском до статутного капіталу товариства виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3026 кв.м та розподілом часток наступним чином: ОСОБА_8 - 16,66 % частки в статутному капіталі, що складає 3 000 000,00 грн, ОСОБА_4 - 83,34% частки в статутному капіталі, що складає 15 000 000,00 грн.

14.07.2020 ОСОБА_4 , уклав договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі та акт приймання -передачі часток у статутному капіталі із ОСОБА_13 , який діяв від імені ОСОБА_8 та відповідно до яких ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 , 83,34% частки в статутному капіталі ТОВ «Чорномор-Бризбуд», що складає 15 000 000,00 грн, вийшовши з числа учасників товариства. 

В подальшому в забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов`язань перед ОСОБА_14 за договором позики, ТОВ «Чорномор-Бризбуд» власником якого є ОСОБА_8 , як майновим поручителем, надано в іпотеку нерухоме майно, а саме: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, фактично роль ОСОБА_4 , як встановлено слідством, полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім`я та його подальшій передачі до статутного капіталу ТОВ, створеного ОСОБА_8 ..

Таким чином, 19.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб; розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, вчиненні дій, спрямованих на приховання, маскування походження такого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Слідчий суддя зазначає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає критеріям Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», які відображені, зокрема, у рішенні від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». У розумінні практики ЄСПЛ обґрунтованість передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Вимога розумної обґрунтованості передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують особу з певним злочином. Вони не обов`язково повинні бути достатніми для ухвалення обвинувального вироку, проте мають бути достатніми, щоб виправдати судове переслідування та висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Таким чином, стандарт обґрунтованості, який застосовується при вирішенні питання про запобіжний захід чи процесуальні обов`язки, є нижчим, аніж стандарт доказування винуватості особи поза розумним сумнівом під час ухвалення фінального рішення суду по суті справи.

При цьому слідчий суддя зауважує, що остаточна оцінка правильності кваліфікації дій обвинуваченого, так само як і остаточний висновок про наявність чи відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, є предметом дослідження суду під час розгляду справи по суті та вирішуються виключно вироком суду. На даній процесуальній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час ухвалення остаточного судового рішення.

Дослідивши докази, надані стороною обвинувачення разом із клопотанням, слідчий суддя дійшов переконання, що вони є достатніми для висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення не є вочевидь необґрунтованим, оскільки надані матеріали з розумною вірогідністю пов`язують особу з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.

Отже, висунуте ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується на доказах, зібраних під час розслідування та досліджених у судовому засіданні. За таких обставин слідчий суддя вважає обвинувачення особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, обґрунтованим, а матеріали провадження - достатніми для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому діянь.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 21.11.2025 (справа № 991/1009/25) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено заставу в розмірі 4 208 920 грн, з покладенням на нього у разі внесення застави ряду обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії таких обов`язків слідчим суддею визначено на 2 (два) місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Дія запобіжного заходу ОСОБА_4 неодноразово продовжувалася та визначена слідчим суддею застава, як альтернативний захід, поступово зменшувалася. Востаннє ухвалою слідчого судді ВАКС від 19.06.2026 (справа № 991/8281/26) продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів, а також визначено заставу у розмірі 832 000 грн. 

Ухвалою від 08.07.2026 колегія суддів АП ВАКС ухвалу слідчого судді ВАКС від 19.06.2026 в частині визначення розміру застави скасувала та постановила в цій частині нову ухвалу, якою визначила підозрюваному (наразі обвинуваченому) ОСОБА_4 заставу у розмірі 700 000 гривень; в іншій частині сказану ухвалу залишила без змін.

13.07.202 ОСОБА_4 звільнено з під варти, у зв`язку із внесенням застави у визначеному колегією суддів АП ВАКС розмірі. 

За наведеного, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з одночасним покладенням обов`язків, зазначених в ухвалі слідчого судді від 19.06.2026.

Окремо слідчий суддя констатує, що на момент розгляду цього клопотання розслідування у кримінальному провадженні вже завершено, а обвинувальний акт скеровано для розгляду по суті до суду. Наявність обґрунтованого обвинувачення є першочерговою та обов`язковою умовою законності подальшого збереження запобіжного заходу та дії покладених на особу процесуальних обмежень.

Аналізуючи доречність звернення прокурора із цим клопотанням задовго до закінчення попередньо визначеного строку дії обов`язків (оскільки з моменту сплати застави та звільнення особи з-під варти фактично залишається ще близько місяця), слідчий суддя зазначає, що такий крок сторони обвинувачення обумовлений зміною процесуального статусу справи. Скерування обвинувального акта до суду є суттєвою зміною обставин провадження, яка вимагає своєчасного та безперервного забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 вже на стадії судового розгляду, що виключає пасивне очікування закінчення строків ухвали досудового розслідування.

Відтак, визнавши висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України обґрунтованим, слідчий суддя, відповідно до вимог статей 177, 194 КПК України, переходить до оцінки наступного обов`язкового критерію - перевірки наявності чи зменшення заявлених ризиків кримінального провадження. При вирішенні питання про продовження строку дії покладених обов`язків на даному етапі, слідчий суддя, зважаючи на зміну процесуального статусу справи у зв`язку із надходженням обвинувального акта до суду, детально досліджує та оцінює кожен зазначений прокурором ризик окремо, перевіряючи, чи вказані ризики наразі не зменшилися, або чи з`явилися нові обставини, які виправдовують подальше збереження процесуальних обмежень.

Як стверджує прокурор у клопотанні, раніше встановлені ризики кримінального провадження наразі не зменшилися та продовжують існувати, що виправдовує подальшу дію визначених процесуальних обмежень для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .. Зокрема, сторона обвинувачення обґрунтовує актуальність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику переховування від суду; незаконного впливу на свідків, експертів чи інших учасників; перешкоджання судовому розгляду іншим чином, а також ризику вчинення іншого правопорушення.

Оцінюючи доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує правові висновки, викладені у попередній ухвалі від 19.06.2026. Зазначеним судовим рішенням під час попереднього продовження строку дії запобіжного заходу було здійснено детальний аналіз заявлених стороною обвинувачення загроз. За результатами цього аналізу ризики, передбачені пунктами 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, було визнано необґрунтованими та спростованими. Натомість актуальними та доведеними слідчий суддя визнав лише ризики, передбачені пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків чи інших учасників у цьому кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що у теперішньому клопотанні прокурор знову посилається на весь первісний перелік із чотирьох ризиків, однак не зазначає жодних нових фактичних обставин та не надає нових доказів, які б виникли після постановлення попередньої ухвали й свідчили про відновлення актуальності раніше відхилених загроз, слідчий суддя повторно відхиляє доводи обвинувачення в частині пунктів 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України. Відтак, предметом дослідження під час розгляду цього клопотання є виключно перевірка існування двох раніше встановлених ризиків: переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду та його можливого незаконного впливу на свідків чи інших обвинувачених у цьому провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості того, що обвинувачена особа вдасться до дій, які перешкоджатимуть судовому розгляду або створять загрозу суспільній безпеці. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки ОСОБА_4 , має дійти обґрунтованого висновку про високу ймовірність вчинення зазначеною особою відповідних позапроцесуальних дій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Клішин проти України», існування кожного ризику повинно мати не абстрактний, а конкретний характер. Поряд з цим слідчий суддя наголошує, що КПК України не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза розумним сумнівом) здійснюватиме відповідні дії. Закон вимагає встановлення доказів того, що особа має реальну можливість та об`єктивні передумови для їх здійснення у майбутньому.

Наявність ризиків, на які посилається прокурор, загалом підтверджується матеріалами провадження, які у достатній мірі переконують слідчого суддю у вірогідності їх прояву. Водночас ступінь цієї ймовірності та реальність вчинення тих чи інших дій безпосередньо залежать від стадії провадження та особи обвинуваченого. Зокрема, встановлені на початкових етапах кримінального переслідування ризики в міру руху справи та переходу її до стадії судового розгляду можуть змінювати свій характер, зменшуватися або, навпаки, набувати додаткової актуальності.

Перевіряючи наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя виходить із необхідності комплексного аналізу як суворості можливого покарання, так і особистих обставин життя ОСОБА_4 .. Обґрунтовуючи актуальність вказаної загрози, прокурор посилається на тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, наявність у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також значний майновий стан, що об`єктивно дозволяє особі тривалий час переховуватися та проживати поза межами України.

Дослідивши докази, надані на підтвердження цих доводів, слідчий суддя зазначає, що вони мають цілком конкретний характер. Зокрема, результатами огляду мобільного телефона обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено факт цілеспрямованого пошуку ним інформації щодо способів та можливостей виїзду за кордон. На переконання слідчого судді, у поєднанні з усвідомленням реальної загрози призначення суворого покарання у виді позбавлення волі за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України з конфіскацією майна, вказані обставини свідчать про наявність у особи наміру та реальної можливості уникнути судового розгляду.

Окремої уваги заслуговують доводи сторони обвинувачення про те, що інші особи, які фігурують у матеріалах даного кримінального провадження, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , одразу після проведення першочергових обшуків залишили територію України, а ОСОБА_7 переховувався за кордоном від правосуддя понад два з половиною роки, допоки за місцем його перебування не були проведені обшуки в порядку міжнародної правової допомоги за запитом детектива. При цьому ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_7 з проханням сприяти йому виїзду за кордон. Зазначений факт у контексті дослідження особи обвинуваченого ОСОБА_4 та його соціальних зв`язків підтверджує існування об`єктивних умов і ризиків синхронної поведінки, спрямованої на ухилення від суду. 

Заперечуючи проти цього ризику, захисник у судовому засіданні послався на те, що ОСОБА_4 ще на стадії розслідування добровільно здав на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що, на думку захисту, виключає можливість втечі.

Оцінюючи ці доводи, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт фізичного утримання закордонного паспорта уповноваженими органами не нівелює ризику переховування. Усвідомлення обвинуваченим тяжкості та невідворотності можливого покарання за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України у поєднанні з раніше встановленими технічними даними огляду його телефона про цілеспрямований пошук способів виїзду за кордон, свідчить про збереження реальної небезпеки ухилення від правосуддя. Це робить процесуальну заборону залишати межі України необхідною та виправданою, а аналізований ризик - повністю доведеним матеріалами клопотання

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків чи інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує встановлену законом процедуру отримання показань. На відміну від стадії розслідування, після направлення обвинувального акта до суду показання учасників процесу отримуються виключно усно та безпосередньо в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

З огляду на це, суд першої інстанції зможе обґрунтувати свої висновки лише тими показаннями, які він безпосередньо сприйматиме під час розгляду справи по суті. Зазначена обставина суттєво підвищує актуальність загрози незаконного впливу на осіб, які підлягають виклику до суду для допиту. Такий позапроцесуальний тиск може здійснюватися як на свідків, які прямо вказують на ОСОБА_4 як на особу, причетну до вчинення злочинів, так і на інших осіб, котрі володіють інформацією щодо важливих обставин кримінального провадження.

Конкретність та реальність цього ризику підтверджується долученими до клопотання матеріалами. Зокрема, встановлено факти неформальної комунікації обвинуваченого ОСОБА_4 з іншим обвинуваченим у цій справі - ОСОБА_7 (який довгий час переховувався за кордоном). Наявність зафіксованих каналів зв`язку між ними за таких обставин створює об`єктивну загрозу узгодження позицій та спотворення істини. Крім того, стороною обвинувачення доведено, що у провадженні досі залишаються важливі свідки, місце перебування яких не встановлено і які не були допитані. За відсутності належних процесуальних обмежень обвинувачений ОСОБА_4 , повністю володіючи матеріалами справи та анкетними даними цих осіб, матиме реальну можливість здійснити на них позапроцесуальний тиск з метою зміни чи відмови від надання майбутніх показань у суді.

При цьому слідчий суддя вважає безпідставними аргументи захисника про відсутність ризиків позапроцесуального спілкування ОСОБА_4 з будь-якими учасниками справи з тих підстав, що обвинувачений цілодобово перебуває за місцем свого проживання під цілодобовим домашнім арештом.

Такі твердження сторони захисту повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження та не відповідають фактичним обставинам справи. Як вбачається з наявних у розпорядженні слідчого судді процесуальних документів, стосовно ОСОБА_4 у встановленому законом порядку застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (із альтернативою заставу із покладенням обов`язків). Жодних судових рішень про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту матеріали справи не містять. З огляду на це, оскільки судовий розгляд справи по суті ще не розпочався і свідки судом безпосередньо не допитані, ризик незаконного впливу на них є об`єктивно триваючим та актуальним.

Досліджені матеріали провадження у своїй сукупності містять переконливі дані, які об`єктивно підтверджують реальність та актуальність визначених процесуальних загроз.

Встановивши існування кримінальних процесуальних ризиків переховування обвинуваченого від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та його можливого незаконного впливу на свідків чи інших учасників провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя переходить до оцінки достатності раніше застосованих обмежень для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 ..

На переконання слідчого судді, встановлені ризики є реальними, вагомими та триваючими, а тому внесення застави як самостійного запобіжного заходу на поточному етапі провадження є недостатнім для повного контролю за процесуальною поведінкою ОСОБА_4 ..

Забезпечити дієвість судового розгляду, запобігти позапроцесуальному тиску на свідків та гарантувати безперешкодне встановлення істини можливо виключно шляхом збереження раніше покладених додаткових процесуальних обмежень.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, за клопотанням прокурора строк дії покладених обов`язків може бути продовжений ухвалою слідчого судді в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Оскільки підстави, що зумовили покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 додаткових обмежень, наразі не відпали, а їх скасування чи пом`якшення створить реальну загрозу належному кримінальному провадженню та унеможливить контроль за поведінкою особи, слідчий суддя доходить висновку про наявність законних підстав для продовження дії раніше визначених обов`язків.

З огляду на викладене, клопотання прокурора в частині продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов`язків (строком на 60 днів) є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах передбаченого частиною 7 статті 194 КПК України двомісячного строку, а саме - до 16.10.2026 включно.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити на 60 (шістдесят) днів строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2026, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

- не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця та місця роботи;

- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано з обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру;

- утримуватись від спілкування з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з приводу обставин викладених у письмовому повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Приморського відділу м. Одеса Державної міграційної служби України паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 21.05.2021, НОМЕР_2 від 02.02.2018, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого  ОСОБА_4 , до 16.10.2026 включно.

Контроль за виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_1