Справа № 991/6717/25

Провадження 1-кп/991/84/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючого судді    ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання    ОСОБА_2 ,

прокурора    ОСОБА_3 ,

обвинуваченого/цивільного відповідача    ОСОБА_4 ,

його захисника    ОСОБА_5 ,

представника потерпілого/цивільного позивача    ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

25.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У результаті проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді ОСОБА_1 25.06.2025.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від на 07.07.2025 - судовий розгляд.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.06.2026 було вчергове продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , до 30.08.2026 включно.

ІІ. Клопотання про продовження строку дії застосованих до обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді застави

26.08.2026 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим

розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури

у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії застосованих до обвинуваченого  ОСОБА_4 обов`язків.

Тобто, закінчення дії вказаних обов`язків прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку їх дії.

2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 внесено заставу, визначену ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2025, у розмірі 908 400,00 грн, у зв`язку із чим його звільнено з-під варти та почався відлік строку виконання обов`язків, який неодноразово продовжувався, та закінчується 30.08.2026. 

Прокурор зазначив, що на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які дають підстави вважати можливим (1) переховування обвинуваченого від суду та (2) здійснення ним незаконного впливу на свідків.

На переконання сторони обвинувачення, з огляду на тяжкість та невідворотність покарання у вигляді реального позбавлення волі за вчинення корупційних правопорушень, наявність цивільного позову на суму 93 871 730,52 грн, існує ймовірність переховування від суду та виїзду ОСОБА_4 за кордон з метою уникнення цивільної та кримінальної відповідальності. 

У своєму клопотанні прокурор також вказує, що ОСОБА_4 з високим ступенем ймовірності, може незаконно впливати на свідків з огляду на обіймання останнім керівних посад в Міністерстві оборони України, де в силу займаної посади та напрямку діяльності мав достатній авторитет та вплив на службових осіб. Окрім того, зважаючи на необхідність безпосереднього дослідження доказів судом, можливість настання негативних наслідків для кримінального провадження через вплив на свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, існує ризик впливу на свідків з огляду на можливість здійснення обвинуваченим такого з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення відомих їм обставин.

У зв`язку з цим, на переконання прокурора, існують підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також з огляду на неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом обрання більш м`яких запобіжних заходів.

2.2. Позиції учасників щодо заявленого прокурором клопотання 

(1) У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання з підстав, у ньому зазначених. 

Зазначив, що ризики, які зумовили застосування відповідних обов`язків, продовжують існувати, у зв`язку з чим просив продовжити строк дії покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків на два місяці.

(2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, а зазначені прокурором ризики - недоведеними.

(3) Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. 

Зазначив, що ризик впливу на свідків не доведений, оскільки допитуються особи, з якими він не знайомий та які не знайомі з ним.

Додатково повідомив суду інформацію про присвоєння адреси місцю його фактичного проживання - АДРЕСА_2 .

(4) Представник потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_6 підтримав заявлене прокурором клопотання. 

ІІІ. Мотиви суду

Заслухавши й оцінивши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на таке.

3.1. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

3.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі №757/52975/24-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 12.01.2025. Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 16 512,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 000 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №757/401/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.02.2025 включно, із визначенням розміру застави 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 у справі №991/1053/25 відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.04.2025 включно, із визначенням розміру застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000,00 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №757/15634/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.06.2025, із визначенням розміру застави 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №757/25567/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.08.2025, із визначенням розміру застави 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено до 01.08.2025 включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.07.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.09.2025 з одночасним визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі внесення застави ухвалено покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 21.09.2025 включно.

28.07.2025  ОСОБА_4 звільнено з СІЗО у зв`язку із внесенням за нього застави у розмірі 908 400,00 грн у зв`язку із чим почався відлік строку виконання обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. 

Відповідно натепер у межах цього кримінального провадження щодо обвинуваченого  ОСОБА_4 діють запобіжні заходи у вигляді застави, а також додаткові обов`язки, строк яких неодноразово продовжувався відповідними ухвалами Вищого антикорупційного суду у цій справі- в ухвалах від 18.09.2025, 17.11.2025, 15.01.2026, 10.03.2026, 30.04.2026 та 30.06.2026.

Востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.06.2026 було задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 , а саме: (1) прибувати за кожною вимогою до суду; (2) не відлучатися за межі України без дозволу прокурора, суду; (3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано). Встановлено строк дії обов`язків до 30.08.2026 включно.

3.3. Межі розгляду клопотання

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого  ОСОБА_4 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані стороною обвинувачення. 

Однак, з огляду на стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, як на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: (1) переховування від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою від 30.06.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв`язку з встановленням існування ризиків (1) можливого переховування обвинуваченого від суду, (2) а також ризику здійснення незаконного впливу на свідків.

На переконання суду, зазначені ризики не втратили своєї актуальності.

3.4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор послався на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , розмір заподіяної шкоди та тяжкість покарання.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленого у ст. 12 КК України, належить до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Суд ураховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення відповідно до ст. 69 КК України більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного їм майна.

Саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Таким фактором в рамках даного кримінального провадження є також цивільний позов, за яким, у разі встановлення винуватості ОСОБА_4 , може бути стягнуто на користь Міністерства оборони України 93 871 730,52 грн у якості відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим, суд допускає, що  ОСОБА_4 , з огляду на займану ним раніше посаду, має відповідні соціальні зв`язки, які він може використати задля ухилення від суду.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону. Окрім того, ризик переховуватися від суду стосується не лише ухилення обвинуваченого від суду виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. 

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , розмір заявлених Міністерством Оборони України (далі - МОУ) заподіяних злочином збитків, покарання без альтернативи звільнення від його відбування з випробуванням та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду, який наразі не зменшився та продовжує існувати.

Відтак, на переконання суду, доцільним є продовження покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 обов`язків, необхідних для забезпечення належного здійснення судового контролю за їхньою процесуальною поведінкою.

Так, суд з огляду на встановлення ризику переховування обвинуваченого від суду вбачає необхідність продовжити обвинуваченим  ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

Поінформованість суду про фактичне місцезнаходження обвинуваченого є необхідною передумовою для забезпечення їх явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинуваченого, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним. Вказаний обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинуваченого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.

Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй - суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинуваченого й ефективно здійснювати провадження у разі зміни його місця перебування без відома суду. 

Окрім того, згідно з положеннями ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинуваченого є необхідними при написанні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинуваченого.

Також суд зазначає, що незастосування до обвинуваченого обов`язку здати на зберігання до ДМС України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, матиме наслідком надання можливості обвинуваченим отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює зазначений ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.

Додатково суд вбачає необхідність продовжити обвинуваченому обов`язок не відлучатись за межі України без дозволу суду.

На переконання суду, з огляду на встановлений відповідний ризик, виїзд обвинуваченого ОСОБА_4 за межі України без попереднього дозволу суду об`єктивно ускладнював би забезпечення її належної участі у судовому провадженні та створював би додаткові перешкоди для здійснення судового розгляду. 

При цьому суд враховує, що сам по собі факт попереднього покладення цього обов`язку не є достатньою підставою для його автоматичного продовження. 

Однак з урахуванням стадії кримінального провадження та відсутності обставин, які б свідчили про істотне зменшення відповідного ризику, суд дійшов висновку про необхідність його продовження. 

Встановлене обмеження не є абсолютним, оскільки не позбавляє обвинуваченого можливості виїхати за межі України за наявності обґрунтованої необхідності та отримання відповідного дозволу суду. 

3.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні 

Наявність ризику незаконного впливу на свідків пов`язана із тим, що свідками у кримінальному провадженні є, зокрема, службові особи МОУ, які виконували свої повноваження у зв`язку з укладенням та виконанням договорів. 

Те, що ОСОБА_4 із 17.01.2022 обіймав посаду начальника Управління контролінгу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, з 01.06.2023 начальника Управління контролінгу Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, та з 11.02.2023 т.в.о. за вакантною посадою директора Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, може вказувати на здатність впливати на працівників та службових осіб, які перебували в його підпорядкуванні, службовій залежності, з метою ненадання ними правдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження. Той факт, що ОСОБА_4 вже не обіймає ці посади, не виключає вірогідності використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин із особами (працівниками, службовими особами), які були йому підпорядковані або з якими він взаємодіяв за посадою, для спроби поза процесуального впливу на свідків.

На даний час обвинувачений ОСОБА_4 після відкриття матеріалів досудового розслідування обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.

Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Той факт, що деякі свідки у даному кримінальному провадженні вже були допитані судом першої інстанції, не нівелює ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є підставою для скасування покладених на обвинуваченого обов`язків. 

До ухвалення остаточного рішення апеляційним судом та набрання вироком законної сили зберігається об`єктивна процесуальна ймовірність повторного виклику свідків для дачі показань. З огляду на це, скасування заборони спілкування зі свідками на даній стадії створює передумови для можливого незаконного впливу на них, узгодження чи спотворення їхніх майбутніх показань й під час можливого апеляційного розгляду. 

Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Відтак, з огляду на вказане суд встановив наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, та, відповідно, спотворення доказів у справі.

IV. Оцінка доводів сторони захисту

(1) На переконання суду, необґрунтованими є твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про необґрунтованість клопотання та недоведеність зазначених у клопотанні ризиків, з огляду на їх встановлення судом у п. 3.4 цієї ухвали.

(2) Суд також не бере до уваги твердження обвинуваченого  ОСОБА_4 про недоведеність ризику впливу на свідків, з огляду на відсутність факту знайомства між обвинуваченими та свідками, що допитуються.

Так, предметом доказування під час вирішення питання продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого, є існування ризиків, тобто припущення про можливість вчинення особою у майбутньому дій, а не факт їх реалізації. 

Ризик незаконного впливу на свідків за своєю природою є ймовірнісним, а тому його оцінка не може ґрунтуватися виключно на встановленні факту попереднього знайомства обвинуваченого з конкретним свідком. 

Відповідно, відсутність факту знайомства обвинуваченого зі свідками сама по собі не виключає можливості здійснення на них незаконного впливу, оскільки така можливість може бути зумовлена не лише безпосередніми особистими контактами, а й іншими обставинами, пов`язаними із характером інкримінованого кримінального правопорушення, а також можливістю встановлення контактів із відповідними особами у майбутньому.

На переконання суду, сама по собі необізнаність обвинуваченого із конкретними свідками та відсутність між ними попереднього знайомства не є достатньою підставою для висновку про відсутність або втрату актуальності ризику незаконного впливу на них. Під час вирішення питання про продовження дії процесуальних обов`язків суд оцінює не факт уже вчиненого впливу, а наявність обґрунтованої можливості його здійснення у подальшому.

V. Висновки суду

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками його переховування від суду та впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов таких висновків.

На переконання суду, покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 зазначених у клопотанні обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

У зв`язку з цим, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024, - задовольнити.

2. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора, суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

2.1. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , до 27.10.2026 року включно.

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000913 від 17.10.2024.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий суддя          ОСОБА_1