Справа № 991/10478/26

Провадження №11-сс/991/562/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю: 

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представників власника майна адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2026 року про арешт майна ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 52026000000000069 від 08 лютого 2026 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387, ч.2 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2026 року частково задоволено клопотання детектива, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на мобільний телефон Iphone 17 Pro Max, який належить ОСОБА_8 . Своє рішення слідчий суддя обґрунтував можливістю накладення арешту на зазначене в клопотанні майно з метою збереження речових доказів та проведення дослідження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представником власника майна подана апеляційна скарга з проханням вищевказане рішення слідчого судді скасувати, відмовити у задоволенні клопотання детектива в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги останній зазначав, що накладаючи арешт на майно ОСОБА_8 слідчий суддя не врахував відсутності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям речового доказу. Також слідчий суддя не врахував набуття мобільного телефону ОСОБА_8 після подій 2024 року та дійшов помилкового висновку, що відмова у наданні власником доступу до телефону вказує на наявність у ньому відомостей, які мають доказове значення.

В судовому засіданні адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили її задовольнити. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення слідчого судді без змін.

Належним чином повідомлений про час та місце судового засідання власник майна ОСОБА_8 до суду не з`явився, що відповідно до ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду. 

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 52026000000000069 від 08 лютого 2026 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387, ч.2 ст. 209 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 14 травня 2024 року постановою детектива НАБУ призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ). 

В подальшому експертом до НАБУ скеровано клопотання щодо надання додаткової інформації, необхідної для виконання вищевказаної експертизи. Листом від 22 жовтня 2024 року детективом повідомлено експерта, що запитувані відомості відсутні в матеріалах кримінального провадження та відповідно задовільнити клопотання експерта не є можливим, а листом від 11 листопада 2024 року детектив просила повернути всі матеріали та залишити відповідну постанову без виконання.

21 листопада 2024 року на адресу НАБУ скеровано лист за підписом директора КНДІСЕ ОСОБА_8 , відповідно до якого повернуто матеріали, які надавалися експерту для проведення експертизи.

26 лютого 2025 року органу досудового розслідування стало відомо, що за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 6646/24-42 складено висновок від 08 листопада 2024 року за підписами експертів КНДІСЕ.

Також встановлено наявність супровідного листа від 08 листопада 2024 року за підписом ОСОБА_8 , в яких додатками зазначений сам висновок, акт прийому передачі висновку та копії матеріалів кримінального провадження.

На думку органу досудового розслідування фактичні обставини свідчать про те, що висновок №6646/24-42 складений 17 грудня 2024 року, а дата у самому висновку підроблена. Також повністю підроблений супровідний лист щодо його направлення до НАБУ.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що судові експерти КНДІСЕ умисно занизили оцінну вартість об`єкту дослідження, обравши для цього нерелевантні в ціні об`єкти для порівняння.

У зв`язку із викладеним, органом досудового розслідування вбачаються ознаки того, що станом на 08 листопада 2024 року зазначений висновок насправді був відсутній та зроблений вже пізніше, що може свідчити про наявність в діях експертів, які його підписали, ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 384 КК України.

Враховуючи вищевикладене, з метою отримання нових та перевірки раніш отриманих доказів, 12 серпня 2026 року, за ухвалою слідчого судді, детективами НАБУ проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , під час якого знайдено та вилучено мобільні телефони iPhone 15 Pro Мах та iPhone 17 Pro Max. 

Згідно протоколу обшуку, ОСОБА_8 було добровільно надано код-пароль до мобільного телефону iPhone 15 Pro Мах. Первинним оглядом мобільного телефону виявлено, що на телефоні містяться застосунки для обміну повідомленнями «Telegram», «WhatsApp», «Signal», проте повідомлення в них відсутні, що може свідчити про їх видалення власником. Мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, захищений системою логічного захисту, ОСОБА_8 відмовився розблоковувати та не повідомив код допуску до нього.

У зв`язку з зазначеним, вказане майно було вилучено, зокрема для подолання встановлених систем логічного захисту iPhone 17 Pro Max, а також копіювання та відновлення інформації з iPhone 15 Pro Мах. 

Постановою детектива від 12 серпня 2026 року вилучені мобільні телефони визнані речовими доказами. 

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення клопотання детектива та накладаючи арешт на належний ОСОБА_8 мобільний телефон iPhone 17 Pro Max слідчий суддя виходив з того, що вказаний пристрій повністю закодований, а ОСОБА_8 відмовився надати код-пароль для його розблокування. Отже існує об`єктивний ризик того, що у разі незастосування арешту, електронні дані, які мають статус речових доказів, можуть бути остаточно знищені, модифіковані або доступ до них буде безповоротно втрачено (зокрема, шляхом дистанційного керування пристроєм). Судовий арешт у даному випадку є обов`язковою процесуальною умовою для збереження пристрою як оригінального носія інформації та легітимного проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи з метою подолання систем логічного захисту і відновлення видалених файлів. Таким чином, мобільний телефон iPhone 17 Pro Max повністю відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а потреби досудового розслідування виправдовують обмеження права власності. 

Оцінюючи відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з наступного. 

Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Для виконання завдань кримінального провадження під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту слідчим суддею були обґрунтовано враховані потреби досудового розслідування, а саме необхідність подолання систем логічного захисту та ґрунтовного аналізу відомостей, які містяться на вилученому мобільному телефоні, у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, що потребує додаткового часу.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Враховуючи відмову ОСОБА_8 від розблокування мобільного телефону iPhone 17 Pro Max для повного огляду на предмет наявності на ньому інформації, яка може містити інтерес для слідства, а також ненадання коду доступу до нього слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність арешту такого носія, з чим погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційної скарги в цій частині вищевикладеного не спростовують, адже не ґрунтуються на вимогах ст.ст.168, 170 КПК України щодо підстав вилучення технічних пристроїв та їх арешту. 

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання детектива, які дають підстави вважати, що вилучений під час обшуку згідно ст.168 КПК України мобільний телефон iPhone 17 Pro Max відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.98, 170 КПК України, наявні на ньому відомості потребують перевірки, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. 

Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого слідчим суддею рішення та бути підставами для його скасування, колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2026 року про арешт майна, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий      ОСОБА_1 

Судді    ОСОБА_2 

ОСОБА_3