Справа № 991/10923/26

Провадження 1-кс/991/10953/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

31 серпня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна ОСОБА_3 - адвокатки  ОСОБА_4 ,

детектива -  ОСОБА_5 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвокатки ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000050 від 29.01.2024,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане вище клопотання, яке на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . 

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування

У своєму клопотанні адвокат просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.12.2024 у справі №991/13532/24 на мобільний телефон ОСОБА_3 марки Samsung SM-S908B/DS, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вилучений 29-30.11.2024 в ході обшуку приміщень АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 2-А, проведеного у межах кримінального провадження № 52024000000000050 від 29.01.2024.

Адвокат зазначає, що необхідність фактичного утримання мобільного телефону органом досудового розслідування первісно обґрунтовувалася наявністю системи логічного захисту та необхідністю застосування спеціальних знань і технічних засобів для дослідження інформації, що міститься в його пам`яті. Саме з огляду на це слідчий суддя, накладаючи арешт, виходив із необхідності забезпечення можливості проведення такого дослідження.

Водночас на момент звернення з клопотанням з дня вилучення телефону минуло понад двадцять місяців, у зв`язку з чим, на думку адвоката, обставини, які первісно зумовлювали необхідність його фактичного утримання органом досудового розслідування, істотно змінилися. Відтак подальше обмеження права власності, як зазначає адвокат, не відповідає критеріям необхідності, розумності та пропорційності.

З огляду на викладене, адвокат вважає, що потреба у подальшому застосуванні арешту мобільного телефону відпала, що відповідно до ст. 174 КПК України є підставою для його скасування.

2.Позиції учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні адвокатка ОСОБА_4 підтримала заявлене клопотання та просила його задовільнити з наведених нею підстав.

Детектив ОСОБА_5 просив відмовити у скасуванні арешту мобільного телефону ОСОБА_3 , обґрунтовуючи це необхідністю збереження його як речового доказу. На підтвердження своєї позиції він коротко навів обставини кримінального провадження та дані, які за версією слідства, свідчать про причетність ОСОБА_3 до вчинення розслідуваного злочину.

Детектив також зазначив, що під час обшуку на телефоні було виявлено фізичні пошкодження екрану. За результатами проведеного після вилучення експертного дослідження встановлено, що інформацію, яка містилася на пристрої, було видалено шляхом скидання його до заводських налаштувань, причому такі дії були здійснені вже після початку обшуку. На думку детектива, це може свідчити про умисні дії особи, ймовірно причетної до вчинення злочину, спрямовані на приховування його слідів, зокрема шляхом знищення листування між фігурантами кримінального провадження у месенджерах.

3.Оцінка та висновки слідчого судді 

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов: 

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні та у судовому засіданні адвокатка зазначає про те, що у подальшому арешті відпала потреба, а тому з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокаткою підстави для скасування арешту. 

Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали та пояснення сторін, слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.12.2024 по справі № 991/13532/24 (провадження № 1-кс/991/13617/24) з метою збереження речового доказу накладено арешт на мобільний телефон мобільний телефон Samsung SM-S908B/DS, 1МЕІ: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , вилучений під час обшуку, проведеного 29-30.11.2024 в приміщеннях, які перебувають у фактичному володінні АБ «Укргазбанк» (ЄДРПОУ 23697280) та знаходяться на 7 поверсі (загальною площею 2718,4 кв.м.) будівлі (офісного центру/бізнес-центру «Парус») за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 2, літера А.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 30.11.2024 вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 52024000000000050 від 29.01.2024.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 від 30.11.2024 призначено судову комп`ютерно, технічну експертизу, об`єктом якої є вилучений мобільний телефон.

Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників судового розгляду, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи відпала подальша потреба у збереженні вилученого майна як речового доказу у цьому кримінальному провадженні. 

Відповідаючи на вказане питання, слідчий суддя виходить з того, що за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Документи також є речовими доказами, якщо вони містять вказані вище ознаки. 

Разом з тим, за змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 99 КПК України оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Крім того, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).

З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились. 

Виключенням з цього правила можуть бути, зокрема, ситуації, коли:

-матеріальні носії інформації являють собою електронні інформаційні системи або їх частини і їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження;

-такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв`язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії;

-відтворення та/або дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду. 

У таких випадках подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим. 

У ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що дисплей вилученого у ОСОБА_3 мобільного телефону мав значні пошкодження у вигляді тріщин та вм`ятин, що унеможливлювало його огляд. З метою отримання доступу до вмісту пристрою спеціаліст замінив пошкоджений дисплейний модуль. Після його заміни та увімкнення мобільного телефону на екрані з`явилося повідомлення про необхідність введення пароля доступу, що зафіксовано у протоколі огляду від 26-28.03.2025.

Також слідчим суддею встановлено, що експертне дослідження вилученого мобільного телефону завершено, а органом досудового розслідування отримано висновок експерта від 17.07.2025 зі змісту якого вбачається, що інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті вказаного телефону та доступ до якої пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, скопійовано, а її копію записано на електронний носій інформації.

Водночас, як вбачається з протоколу огляду від 26.02.2026, під час дослідження скопійованого вмісту телефону було виявлено факт скидання мобільного телефону до заводських налаштувань (DevicelnfoFactoryReset), яке відбулось 29.11.2024 о 10:50:03, тобто безпосередньо під час проведення обшуку, у ході якого зазначений мобільний телефон було вилучено.

Крім того, при відкритті вмісту каталогу «Сообщения» - «Мгновенные сообщения» - «Native Messages» відображено лише одне повідомлення типу «MMS» без відображення будь-якої інформації в ньому.

Слідчий суддя погоджується з доводами детектива про те, що зазначені обставини свідчать про вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на знищення інформації, яка могла мати доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема відомостей про спілкування між особами, причетність яких до вчинення розслідуваного злочину перевіряється органом досудового розслідування. Таким чином, такі дії могли бути спрямовані на знищення доказів та перешкоджання встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, слідчий суддя, з огляду на встановлений факт скидання мобільного телефону до заводських налаштувань безпосередньо під час проведення обшуку, вважає виправданим його подальше утримання органом досудового розслідування, оскільки зазначений мобільний телефон та наявні на ньому дані можуть бути використані як доказ факту знищення інформації, що могла мати значення для кримінального провадження, а також обставин вчинення таких дій. 

Крім того, встановлені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що скасування арешту створює ризик втрати або знищення речового доказу, що може негативно вплинути на подальше досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження. За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що потреба в подальшому застосуванні арешту не відпала, а тому клопотання адвокатки задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 170, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвокатки ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000050 від 29.01.2024, - залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_1