справа № 991/3494/26

провадження № 11-кп/991/166/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2026 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 16 червня 2026 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52025000000000092 від 20 лютого 2025 року.

За цим вироком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК, призначено узгоджене сторонами покарання, звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, покладено відповідні обов`язки, а також вирішено питання щодо запобіжних заходів та арештованого майна.

24 серпня 2026 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить відкрити апеляційне провадження, витребувати матеріали справи №991/3494/26 та засвідчену копію вироку, скасувати вирок, а матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції для проведення судового розгляду в загальному порядку або відмови у затвердженні угоди.

Своє право на апеляційне оскарження ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він є обвинуваченим у справі №991/1999/26, з якої виділено матеріали щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а оскаржуваним вироком, на його думку, сформульовано висновки про подію кримінального правопорушення, єдиний умисел та розподіл ролей між усіма його учасниками. Вважає, що це порушує його презумпцію невинуватості та викликає сумніви у безсторонності судді під час подальшого розгляду справи №991/1999/26.

На етапі вирішення питання про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на предмет її прийнятності та наявності передбачених ч.3, 4 ст.399 КПК перешкод для відкриття такого провадження. Однією з них є подання апеляційної скарги особою, яка не має права її подавати (п.2 ч.3 ст.399 КПК).

За ч.4 ст.394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником та прокурором виключно з визначених цією нормою підстав.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Водночас ч.2 ст.24 КПК гарантує кожному право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 18 травня 2020 року у справі №639/2837/19 (провадження №51-5394кмо19), для з`ясування того, якою мірою судове рішення стосується прав та інтересів осіб, які не є учасниками кримінального провадження, застосовується оціночний критерій. При цьому оцінці підлягають використані у вироку формулювання, словесні конструкції та словосполучення, які дають змогу встановити, чи є обраний спосіб викладення лише елементом конкретизації обвинувачення, чи містить констатацію правомірності або неправомірності дій особи, якої обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не стосується.

У цій же постанові сформульовано висновок, за яким при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою іншої особи на вирок на підставі угоди суддя-доповідач має впевнитися, що: 1) у тексті вироку зазначено дані, які прямо вказують на конкретну особу, або встановлено обставини, які дають змогу з упевненістю її ідентифікувати; 2) вирок стосується прав, свобод чи інтересів цієї особи. Ці умови мають існувати одночасно.

Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором, зокрема обвинувальному акті чи повідомленні про підозру, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Першочергово суддя-доповідач має перевірити зміст резолютивної частини вироку та встановити, чи вирішено ним питання про винуватість і покарання іншої особи, стягнення з неї коштів, покладення на неї обов`язків, належне їй майно або застосовані щодо неї чи її майна заходи забезпечення кримінального провадження.

Отже, у межах перевірки апеляційної скарги на прийнятність необхідно встановити, чи стосується оскаржуваний вирок прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 та чи дає його текст змогу з упевненістю ідентифікувати ОСОБА_2 як особу, щодо дій якої суд зробив будь-які висновки.

Резолютивна частина оскаржуваного вироку стосується ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Саме щодо них вирішено питання про винуватість, покарання, обов`язки, запобіжні заходи та майно.

ОСОБА_2 цим вироком не визнано винуватим, йому не призначено покарання, на нього не покладено обов`язків, з нього не стягнуто коштів, не вирішено питання щодо його майна та не застосовано щодо нього або його майна заходів забезпечення кримінального провадження.

У тексті оскаржуваного вироку прізвище та ініціали ОСОБА_2 зазначено лише один раз, виключно у розділі «Історія провадження». У цьому фрагменті суд лише навів перелік осіб, щодо яких 04 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у первісному кримінальному провадженні, та правову кваліфікацію висунутого щодо них обвинувачення.

Будь-яких інших згадок про ОСОБА_2 оскаржуваний вирок не містить.

У вироку не зазначено повного імені та по батькові ОСОБА_2 , займаної ним у відповідний період посади, місця роботи, виконуваних функцій, конкретних дій, ролі у вчиненні кримінальних правопорушень або інших індивідуалізуючих ознак.

Отже, одноразове зазначення прізвища та ініціалів ОСОБА_2 дає змогу встановити лише те, що особа з таким прізвищем та ініціалами була серед обвинувачених у первісному кримінальному провадженні. Водночас ця згадка не дає змоги ототожнити ОСОБА_2 з будь-якою зі знеособлених осіб, дії яких наведено у формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При викладенні безпосередньо формулювання обвинувачення прізвище та ініціали ОСОБА_2 не зазначено. Натомість низку інших осіб позначено у вироку знеособлено як «Особа» з відповідними порядковими номерами.

Жодного зв`язку між одноразовою згадкою ОСОБА_2 в історії провадження та будь-яким із цих знеособлених позначень вирок не встановлює. Тому з його тексту неможливо дійти висновку, що певне знеособлене позначення стосується саме ОСОБА_2 .

Ототожнення ОСОБА_2 себе з одним з учасників описаних у вироку подій ґрунтується на його власних твердженнях та відомостях з іншого кримінального провадження, а не на змісті оскаржуваного вироку. Відомості, отримані з інших джерел, не можуть компенсувати відсутність у самому вироку даних, які дозволяли б з упевненістю ідентифікувати ОСОБА_2 як особу, щодо дій якої суд зробив будь-які висновки.

Саме по собі перебування ОСОБА_2 серед обвинувачених у кримінальному провадженні, з якого виділено матеріали щодо осіб, які уклали угоду, також не надає йому права на апеляційне оскарження вироку. Таке право виникає лише за умови, що зі змісту самого вироку можливо з упевненістю ідентифікувати іншу особу у зв`язку з обставинами, щодо яких суд зробив висновки, та цим судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи чи інтереси.

Посилання ОСОБА_2 на фактичне встановлення його винуватості також не узгоджується зі змістом оскаржуваного вироку.

За ч.3 ст.475 КПК мотивувальна частина вироку на підставі угоди містить формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.

Викладення у вироку формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у тому числі обставин вчинення кримінальних правопорушень у співучасті з іншими особами, не є встановленням винуватості цих інших осіб.

У цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував та не оцінював докази щодо ОСОБА_2 , не надавав правової оцінки його діям і не робив висновків про їх правомірність чи неправомірність.

Більше того, в оскаржуваному вироку суд прямо зазначив, що не досліджував та не оцінював правомірність дій інших осіб, не встановлював наявності чи відсутності їх винуватості та жодних преюдиційних фактів щодо них.

Суд також зазначив, що цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження, а всі формулювання у вироку викладено лише стосовно дій обвинувачених.

Отже, оскаржуваний вирок не має преюдиційного значення для кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , не є доказом його винуватості та сам по собі не обмежує його право доводити невинуватість і користуватися всіма процесуальними правами обвинуваченого у справі №991/1999/26.

Доводи про можливу упередженість судді стосуються подальшого розгляду іншої справи та підлягають перевірці у передбаченому КПК порядку саме в тому провадженні. Вони не свідчать про те, що оскаржуваним вироком вирішено питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_2 .

Так само обставини проведення закритого судового засідання та ненадання ОСОБА_2 копії вироку у відповідь на його звернення не змінюють змісту оскаржуваного судового рішення та не доводять, що цим рішенням вирішено питання про його права, свободи чи інтереси.

Таким чином, оскаржуваний вирок не містить даних, які дозволяють з упевненістю ідентифікувати ОСОБА_2 як особу, щодо дій якої суд зробив будь-які висновки, та не стосується його прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин ОСОБА_2 не належить до осіб, які мають право на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2026 року, а подана ним апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК.

З огляду на повернення апеляційної скарги викладене в ній клопотання про витребування матеріалів справи та копії вироку окремому вирішенню не підлягає.

Керуючись п.2 ч.3 ст.399 КПК, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2026 року повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя          ОСОБА_1