Справа № 991/11270/26

Провадження 1-кс/991/11300/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу ОСОБА_3 

на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР)

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

08.09.2026 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_3  (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу автоматизованого визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 09.09.2026.

2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.

2.1. Скаржник в скарзі просив: «1. Зобов`язати уповноважену службову особу Національного антикорупційного бюро України невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою  ОСОБА_3 від 01.09.2026 р. та розпочати досудове розслідування. 2. Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України письмово повідомити заявника про номер та дату реєстрації кримінального провадження, внесеного за наслідками розгляду цієї скарги, на електронну адресу:  ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3. Розгляд справи провести без участі скаржника ОСОБА_3 »

із доданою заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка обґрунтовувалась зокрема таким: «Звертаюся до Національного антикорупційного бюро України з приводу сукупності фактичних обставин, які, на мою переконання, дають достатні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 369-2, 364 Кримінального кодексу України, вчинених у зв`язку з багаторічним штучним підтриманням кримінального провадження № 12018110030000588 як інструменту унеможливлення виконання судових рішень, ухвалених на мою користь, а також у зв`язку з можливим неправомірним впливом на службову діяльність прокурорів, які здійснюють або здійснювали процесуальне керівництво цим провадженням, з боку заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 .

Ця заява подається безпосередньо до Національного антикорупційного бюро України, оскільки, на мою думку, викладена нижче сукупність обставин не є поодиноким епізодом службової недбалості одного прокурора, а має

ознаки багаторівневої, ієрархічно організованої практики, за якої формально самостійні рішення прокурорів різних щаблів системи - від окружної прокуратури до заступника Генерального прокурора - послідовно, впродовж кількох років, призводять до одного й того самого практичного результату: збереження арешту майна конкретного боржника поза межами будь-якого реального контролю. Питання про те, чи є ця системність наслідком узгодженої поведінки конкретних посадових осіб, належить, на мою переконання, до виключної компетенції детективів Національного антикорупційного бюро України.

Ця заява ґрунтується на обставинах, детально викладених у моїх попередніх зверненнях - до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.08.2026 р., до Офісу Генерального прокурора України від 11.08.2026 р. та повторно від 18.08.2026 р., до керівника Київської обласної прокуратури від 16.08.2026 р., до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 16.08.2026 р., до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора України від 27.08.2026 р., - копії яких з додатками додаються до цієї заяви. Ця заява не дублює їх, а зосереджена на аспекті ситуації, розгляд якого відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України належить до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

Я, ОСОБА_3 , є стягувачем за низкою судових рішень, що набрали законної сили, якими з боржника ОСОБА_5 на мою користь стягнуто грошові кошти. Загальний непогашений борг ОСОБА_5 переді мною, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, перевищує 20 000 000 грн.

Понад п`ять років я не можу отримати присуджені мені кошти, оскільки все майно боржника перебуває під арештом, накладеним у кримінальному провадженні № 12018110030000588, яке відкрите 22.01.2018 р. за заявою самого боржника ОСОБА_5 , яка не містила жодних доказів, і суть якої зводиться лише до незгоди боржника із судовим рішенням про стягнення з нього боргу - тобто є спробою використати кримінальний процес для унеможливлення звернення стягнення на його майно.

Вісім років не має вирішеного питання підслідності; майже три роки кримінальне провадження штучно перебуває у стані «зупинення» через нібито розшук третьої, сторонньої для мене особи - ОСОБА_6 , який не має жодного відношення до арештованого майна; а процесуальне керівництво в ньому впродовж усього цього часу здійснює прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , двічі відведений судовими рішеннями від участі у провадженні, з якого це кримінальне провадження виділене…

Сукупність наведених обставин - відкриття провадження за заявою самого боржника без жодних доказів; невирішене за вісім років питання підслідності; підозра особі, не пов`язаній з арештованим майном, складена та фактично не вручена; зупинення розслідування за відсутності законних підстав через два дні після складення підозри; майже три роки повної бездіяльності під виглядом розшуку; відсутність з боку прокуратури будь-якого перегляду необхідності подальшого утримання арешту майна, яке не має ознак речового доказу, - дає підстави вважати, що дії (бездіяльність) конкретних працівників органу досудового розслідування та прокуратури є не поодинокими помилками, а системною, свідомою або зумовленою недбалістю поведінкою, наслідком якої є фактичне убезпечення майна боржника ОСОБА_5 від звернення стягнення на користь стягувача ОСОБА_3 .

Прокуратурою жодного разу не наведено аргументів, які б свідчили про особливу складність даного кримінального провадження, так само не наведено відомостей, які б свідчили про наявність перешкод або труднощів у розслідуванні цього кримінального провадження. Тобто, стороною обвинувачення не наведено обставин, що перешкоджали здійснити всі необхідні процесуальні дії у даному кримінальному провадженні для його якнайшвидшого завершення. Це не звільняє орган досудового розслідування від виконання завдань кримінального провадження та дотримання розумних строків при прийнятті процесуальних рішень і вчиненні процесуальних дій.

Вважаю за необхідне звернути особливу увагу на те, що описана ситуація створює небезпечний прецедент: якщо правоохоронний ресурс держави може безкарно, роками, використовуватися однією приватною особою (боржником) для унеможливлення виконання законних судових рішень, ухвалених на користь іншої приватної особи (кредитора), це підриває саму сутність принципу верховенства права та завдає системної шкоди довірі суспільства до правоохоронних органів - особливо в умовах воєнного стану, коли ресурси поліції та прокуратури мають бути зосереджені на дійсно пріоритетних завданнях, а не на обслуговуванні приватних інтересів через штучно підтримуване «вічне» провадження.

Особливої актуальності це питання набуває в умовах воєнного стану, коли ресурси органів досудового розслідування та прокуратури Київської області - регіону, що перебуває в зоні підвищеної безпекової уваги, - витрачаються роками на штучне підтримання «мертвого» провадження в приватному майновому спорі, замість зосередження на завданнях, безпосередньо пов`язаних з обороною держави та протидією реальній злочинності.

Я не стверджую і не маю можливості довести наявність корупційної змови чи особистої зацікавленості конкретних працівників поліції і прокуратури - встановлення цього є виключною прерогативою компетентного органу за результатами перевірки. Однак сукупність описаних обставин об`єктивно вказує на необхідність такої перевірки на наявність об`єктивних корупційних схем та ризикі, оскільки наслідком сукупних дій є багаторічне збереження майна конкретного боржника від звернення стягнення за судовими рішеннями на користь конкретного кредитора.

Таким чином, предметом цієї заяви є не твердження про вже доведену вину ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 чи інших осіб, а сукупність конкретних відомостей, які дають можливість сформувати перевірювані слідчі версії та встановити або спростувати причинний зв`язок між діями посадових осіб, збереженням процесуального стану провадження і неможливістю виконання судових рішень…

Викладені у заяві обставини дають підстави для перевірки наявності в діях заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369-2 Кримінального кодексу України (протиправний вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави), а в діях прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , який здійснює процесуальне керівництво провадженням всупереч двом судовим рішенням про його відвід та виносить постанови з посиланням на норму права, яка не наділяє його відповідними повноваженнями, - ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем), за умови встановлення істотної шкоди моїм правам та законним інтересам як стягу».

2.2. В судове засідання попри здійснений належним чином виклик скаржник не прибув. З метою дотримання розумних строків судового провадження, слідчий суддя визнав можливим здійснити судовий розгляд без участі скаржника, також враховуючи його заяву про таке у скарзі.

Представник НАБУ попри належним чином здійснені повідомлення про судове засідання в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду. Разом з тим, представник НАБУ ОСОБА_9 надіслав заперечення на скаргу, де просив відмовити у задоволенні такої через необгрунтованість, розглянувши її без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 107 КПК фіксування судового розгляду скарги за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг 5з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно з частиною 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

З наявних матеріалів вбачається, що 01.09.2026 скаржник електронною поштою подав до НАБУ заяву про кримінальні правопорушення, яка зареєстрована того ж дня. З огляду на це, останнім днем строку можливого подання скарги на бездіяльність НАБУ (який відраховується з дня, наступного за днем спливу встановленого КПК 24-годинного строку) є 11.09.2026, відтак скаржником формально не пропущено визначений законом строк на подання скарги.

3.4. Норми щодо підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

3.5. Зі змісту скарги і заяви про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ вбачається, що на думку скаржника сукупність наведених в скарзі обставин є діями чи бездіяльністю певних працівників органів досудового розслідування та прокуратури, що містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 369-2 КК.

Стаття 364 КК формально належать до корупційних кримінальних правопорушень, предметно підсудних ВАКС, й передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об`єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують належну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, а також їх службових осіб, а додатковий безпосередній об`єкт - охоронювані законом права, свободи та інтереси осіб. Об`єктивна сторона включає три обов`язкові елементи: (1) діяння, яке (а) може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності; (б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; (в) суперечить інтересам служби; (2) наслідки у вигляді істотної шкоди (частина 1) або тяжких наслідків (частина 2); (3) причинний зв`язок між зазначеним діянням та його наслідками. Суб`єктом є службова особа. Суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел і спеціальну мету - одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. У той же час у статті 364 КК вчиненням службового зловживання шляхом використання для цього службовою особою наданої їй влади або службового становища визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлене її службовим становищем і пов`язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень.

Стаття 369-2 КК передбачає відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина 1); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди (частина 2) прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди (частина 3). Об`єктом такого є суспільні відносини у сфері забезпечення нормальної діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, авторитет та законність діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечення прийняття ними неупереджених, об`єктивних рішень без незаконного втручання чи стороннього впливу. Об`єктивна сторона проявляється у формі активних дій (пропозиція, обіцянка, надання неправомірної вигоди або прийняття такої пропозиції/одержання вигоди за вплив на прийняття рішення посадовцем). Предметом є неправомірна вигода та рішення посадовця, а сам вплив може бути як реальним, так і удаваним. Суб`єкт за частиною 1: загальний (особа ід 16 років), за частинами 2 та 3: спеціальний (особа, яка обіцяє або погоджується здійснити вплив, що не обов`язково вимагає службового статусу). Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом із меті досягнення прийняття необхідного рішення уповноваженою особою.

Аналіз змісту скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що скаржник не навів реальних ознак складу таких кримінальних правопорушень, які б дали підстави виснувати про їх вчинення, окрім суб`єктивних припущень, що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень.

Тобто скаржник стверджував про вчинення кримінальних правопорушень, проте викладені обставини не свідчать про їх ймовірність і доводи скаржника не є достатніми для отримання зазначеного вище висновку, не потребують перевірки засобами кримінального процесу, а тому такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Ба більше, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Також зі змісту скарги і заяви не вбачається ознак предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК, оскільки можливість здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень обумовлена конкретним розміром предмета такого кримінального правопорушення, встановленого законом на час його вчинення, що вимагає ретельного належного обґрунтування.

Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (далі - НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Також згідно з пунктом 3 частини 3 статті 216 КПК, детективи органів Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від однієї тисячі до п`яти тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.

Враховуючи вищенаведене, статтею 216 КПК визначена диференційована підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, залежно від встановленого законом на час вчинення таких кримінальних правопорушень конкретного розміру завданої ним шкоди, а саме - органам Національної поліції (розмір предмета або завданої шкоди до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), БЕБУ (розмір предмета або завданої шкоди 1000-5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та НАБУ (розмір предмета або завданої шкоди понад 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), а також підслідність кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369-2 КК, залежно від розміру предмета такого понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.

Відтак для підслідності НАБУ і предметної підсудності ВАКС у 2026 році розмір завданої шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 364 КК, повинен становити не менше 16 640 000 грн. (3328 грн. х 5000), та розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369-2 КК повинен становити понад 1 664 000 грн. (3328 грн. х 500). Проте скаржник у скарзі і заяві не навів жодного розміру завданої шкоди і предмету на такі суми.

Окрім того суд враховує, що ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_10 від 28.08.2026 у справі №991/10961/26, яка залишена без змін ухвалою АП ВАКС від 03.09.2026, відмовлено у задоволенні аналогічної скарги того ж скаржника, оскільки «Зважаючи на наведене, слідчий суддя вважає, що скарга … не містить фактичних обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ст. 364, 369-2 КК…Фактично заява …про вчинення кримінального правопорушення зводиться до оскарження, на його думку, процесуальних порушень, допущених під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018110030000588, та не містить конкретних фактичних даних, які могли б свідчити про вчинення описаних ним кримінальних правопорушень. Ця заява, зокрема, не містить відомостей, які б об`єктивно вказували на наявність усіх обов`язкових елементів складу злочину (зокрема, щодо отримання чи обіцянки неправомірної вигоди, зловживання службовим становищем із завданням істотної шкоди тощо) в діях вищезазначених посадових осіб».

3.6. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З огляду на те, що скаржником не доведено обов`язок НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок бездіяльність, в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 303-309, 369-372, 532 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошений 09.09.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1 ___________