Справа № 991/11594/26

Провадження 2-з/991/30/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

16 вересня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: 

головуючої судді Тесленко І. О.,

суддів Антипенка В. П.,

Корягіна В. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Верганівського Б. І., 

прокурора Щура І. В.,

розглянувши заяву прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щура Ігоря Валерійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2026 року від прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щура Ігоря Валерійовича до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2026 для розгляду вказаної заяви визначено колегію суддів у складі головуючої судді Тесленко І. О., суддів Антипенка В. П., Корягіна В. О.

В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1., з 22.09.2022 обіймає посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та є державним службовцем 9 рангу категорії «В». Відповідно до положень підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1., є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Відповідно до Актового запису про шлюб № 72 від 16.10.2010 між ОСОБА_1., та ОСОБА_3 , зареєстровано шлюб.

12.12.2024 ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру загальною площею 98,2 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у громадянина України ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , вартістю 3 461 800 грн. (що на день нотаріального посвідчення цього договору за офіційним курсом Національного банку України становить 83 036,70 дол. США).

Згідно з пунктом 2.3 договору підписання цього договору буде свідчити про те, що розрахунки за квартиру здійснені повністю та про відсутність претензій щодо оплати до Покупця з боку Продавця.

12.12.2024 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на згадану квартиру за ОСОБА_2 було зареєстровано приватним нотаріусом Бурлакою Олегом Вікторовичем.

ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у придбанні Активу, що підтверджується такими обставинами: на момент придбання квартири (12.12.2024) ОСОБА_1 безпосередньо вів перемовини щодо придбання вказаної квартири і саме за його побажанням оформлення права власності відбулося на його дружину. Про зазначене свідчать показання свідків у кримінальному провадженні 62025100110000108 від 23.04.2025 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), а також протокол огляду мобільного пристрою ОСОБА_5 ; у пункті 4.7 договору купівлі-продажу квартири зазначено, що чоловік покупця - ОСОБА_1 у своїй заяві надав згоду на купівлю дружиною квартири. Це підтверджується протоколом тимчасового доступу до матеріалів реєстраційної справи в нотаріуса. Встановлено, що родина ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою. Інформація підтверджується, зокрема, відомостями з поданої ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом, за 2025 рік. 

За таких обставин ОСОБА_1 , набув право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю на момент придбання 3 461 800 грн., що зареєстрована за дружиною, ОСОБА_2 . Тобто набув відповідний актив у власність в розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

12.12.2024 ОСОБА_2 придбала квартиру у ОСОБА_4 вартістю 3 461 800 грн.. (83 036,70 дол. США).

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» по зарплатному рахунку ОСОБА_1 (* НОМЕР_2 ), заробітну плату за грудень 2024 року йому виплачено 13.12.2024 та 25.12.2024, тому отримані кошти не могли бути використані на придбання квартири 12.12.2024. 

Згідно з інформацією Державної податкової служби України, ОСОБА_1 з січня по листопад 2024 року нараховано 257 960,37 грн. заробітної плати, з якої утримано 46 432,86 грн. податків. Також із заробітної плати ОСОБА_1 утримано 1,5% військового збору. У зв`язку з чим, згідно з випискою по рахунку * НОМЕР_2 всього він отримав 207 658,11 грн. Це всі надходження ОСОБА_1 із законних та перевірених джерел за період з 01.01.2024 по 12.12.2024 по вказаному рахунку.

Водночас, згідно з цією ж випискою, за цей же проміжок часу з цього рахунку витрачено 208 022,50 грн. Зокрема, 198 194 грн. перераховано на свої картки (111785 грн. на 53…3656, 81590 грн. на *3384, 4819 грн. на 53**07). Іншу частину витрачено. Згідно з випискою по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» *7355, до нього прив`язані, зокрема, три вищевказані картки. Залишок грошових коштів на вказаному рахунку на початок 2024 року складав 92 879,01 грн.

Крім коштів заробітної плати, в період з 01.01.2024 по 12.12.2024 на нього надійшло 473 633 грн. від третіх осіб, зокрема, на 94 224 грн. поповнено через термінал, 1 083,92 грн. склав кешбек та повернення коштів та на 867 773,94 грн. поповнено особисто ОСОБА_1 , з них 837 373,94 внесено готівкою. Загальна сума надходжень склала 1 540 684,86 грн.

В цей же період часу по рахунку здійснено наступні видатки: 1 302 368,02 грн. побутових витрат та перерахувань на користь третіх осіб, 35,18 грн. переказано на свою картку, 218 759,97 грн. знято готівкою. Загальна сума видатків склала 1 521 163,17 грн.

По рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» НОМЕР_3 залишок на початок 2024 року був нульовим, до 12.12.2024 15 700 грн. переказано ОСОБА_1. з іншого рахунку та 148 886 грн. надійшло від інших осіб. Видатки склали 134 129,15 грн. побутових витрат та переказів на користь третіх осіб. Оскільки готівка не знімалася, кошти з вказаного рахунку не могли бути використані на придбання квартири.

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у січні 2024 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_6 28500 грн. доходу без урахування податків.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2023 рік, станом на 31.12.2023 він мав заощадження у готівковій формі в сумі 400 000 грн. та 20 000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України на день придбання квартири 12.12.2024 склало: 41,6941 х 20 000 грн. = 833 882 грн. Загальна сума заощаджень склала: 400 000 + 833 882 = 1 233 882 грн.

На поповнення рахунку АТ КБ «ПриватБанк» * НОМЕР_4 ОСОБА_1 витрачено 867 773,94 грн, залишок готівкових коштів з суми заощаджень, який ним міг бути використаний на придбання квартири складає: 1 233 882 - 867 773,94 = 366 108,06 грн. Загальна сума побутових витрат ОСОБА_1 та здійснених ним перерахувань на користь третіх осіб за період з 01.01.2024 по 12.12.2024 по рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» *7355 складає 1 302 368,02 грн., а тому значно перевищує суму грошових коштів на вказаному рахунку, які пояснюються доходами, одержаними із законних джерел: 198 194 + 92 879,01 + 867 773,94 = 1 158 846,95 грн. 

За таких обставин сума готівки, знятої з цього рахунку у вказаний період часу, при визначенні суми коштів, які пояснюються доходами, одержаними із законних джерел та могли бути використані на придбання квартири, не враховується.

З цієї ж декларації ОСОБА_1 за 2023 рік вбачається що у ОСОБА_2 відсутні активи, розмір яких перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року. Таким чином, ОСОБА_2 на 31.12.2023 могла мати заощаджень на суму не більш ніж 2684 грн. * 50 = 134 200 грн. які могли бути використані для придбання квартири.

За результатом аналізу руху коштів на банківських рахунках ОСОБА_2 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк» встановлено, що протягом 2024 року вона здійснювала незначні поповнення належних їй рахунків та отримувала перекази від третіх осіб, які безповоротно витрачалися на загальножиттєві потреби, які не пов`язані із здійсненням видатків на придбання квартири. З 01.01.2024 до 12.12.2024 мало місце зняття готівки лише по рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_5 в сумі 2 624,17 грн., що не враховуються, оскільки сформовані за рахунок коштів від третіх осіб (13 948,84 грн.) та поповнення готівкою власної картки. При тому, що згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_2 у 2024 році будь-яких доходів не отримувала.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу Toyota Avensis від 05.01.2024 ОСОБА_2 отримала дохід у сумі 300 000,00 грн. від продажу автомобіля.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відомостями щодо оголошення на сайті AUTO.RIA про продаж авто, показами свідка ОСОБА_7 (продавець) та поясненнями ОСОБА_2 , наданими на адресу НАЗК та детектива, 05.01.2024 ОСОБА_2 придбано автомобіль Toyota Corolla за 7 400,00 дол. США (еквівалент 281 504,88 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату набуття права). Фактичний залишок доступних ОСОБА_2 грошових коштів після здійснених операцій становив 18 495,12 грн. А тому не може бути врахований при визначенні суми набутих із законних джерел грошових коштів, які могли бути витрачені на придбання квартири, адже є меншим за суму грошових коштів, внесених ОСОБА_2 в період часу з 01.01.2024 по 12.12.2024 на свої рахунки у АТ КБ «ПриватБанк» готівкою: 14 385,25 грн. на рахунок НОМЕР_5 та 8239,64 грн. на рахунок НОМЕР_6 , що в сумі складає 22 624,89 грн.

Таким чином, аналіз фінансової спроможності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить, що максимальний залишок грошових коштів у вигляді готівкових коштів, які могли бути використані для придбання квартири 12.12.2024 міг становити не більше: 366 108,06 + 28 500 + 134 200 = 528 808,06 грн., що є недостатнім для покриття витрат на придбання вказаної квартири. За таких обставин, різниця між вартістю активу та законними доходами складає: 3 461 800 - 528 808,06 = 2 932 991,94 грн.

Згідно пояснень ОСОБА_1 від 17.06.2025 для придбання квартири були використані, зокрема, кошти, отримані від третіх осіб: 30 тис. дол. США отримано в подарунок від ОСОБА_8 ; 20 тис. дол. США отримано в подарунок від ОСОБА_9 ; 30 тис. дол. США позичено у ОСОБА_10 . Разом з цим, можливість отримання таких подарунків та позики не підтверджується зібраними доказами.

Таким чином, наявні підстави для визнання необґрунтованою частини грошових коштів, необхідних для придбання активу, в сумі 2 932 991,94 грн. як різниці між вартістю активу та законними доходами, а також стягнення цієї частини вартості активу в дохід держави. За таких обставин виникла необхідність накладення арешту на актив, який є предметом спору.

З врахуванням наведеного просив накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50830932106, що зареєстрована за ОСОБА_2 .

Щодо розгляду заяви без повідомлення осіб, які можуть бути відповідачами по справі.

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Прокурор у поданій заяві зазначав, що є достатні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення майбутнього позову). Крім того, розгляд даної заяви із повідомленням усіх заінтересованих осіб сприятиме тому, що ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу, оскільки ОСОБА_2 , як власник нерухомого майна на яке може бути звернено стягнення, може у будь-який момент здійснити відчуження активу, зокрема, шляхом його дарування будь-яким третім особам. З врахуванням чого просив розгляд заяви про забезпечення позову здійснити без повідомлення заінтересованих осіб - ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .

Суд враховує, що предметом заяви є забезпечення майбутнього позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Застосування заходів забезпечення у цій категорії справ має на меті збереження активів у незмінному стані до вирішення спору по суті та недопущення їх відчуження, приховування, передачі іншим особам або вчинення щодо них інших дій, які можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.

Суд звертає увагу, що повідомлення потенційних відповідачів про намір заявника звернутися до суду із вимогою про забезпечення позову може створити ризик вчинення ними дій, спрямованих на зміну власника або правового режиму відповідного майна.

При цьому суд бере до уваги, що на цій стадії питання про обґрунтованість позовних вимог по суті не вирішується, а оцінюється лише наявність процесуальних передумов для застосування заходів забезпечення позову та ризиків, які можуть перешкодити виконанню рішення суду в майбутньому.

Отже, з огляду на характер заявленого заходу забезпечення позову, предмету майбутнього спору, а також наведені прокурором обставини щодо реальної можливості відчуження нерухомого майна до вирішення питання про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що попереднє повідомлення ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , може поставити під загрозу ефективність відповідного заходу забезпечення позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення (виклику) заінтересованих осіб, які можуть набути статусу відповідачів.

В судове засідання прокурор з`явився, заяву про забезпечення позову підтримав з підстав які у ній викладені, просив її задовольнити. Просив звернути увагу на декларацію ОСОБА_1 за 2025 рік з якої вбачається, що він не має грошових коштів, які б відповідали сумі майбутньої позовної заяви на які в подальшому можна б було звернути стягнення (у випадку задоволення позову судом).

Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду.

Вислухавши прокурора, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини четвертої статті 23 ЦПК України, Вищий антикорупційний суд розглядає справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з частиною першою статті 290 ЦПК України, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається, а представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Отже, з огляду на предмет майбутнього позову та положень ЦПК України, заява про забезпечення позову, подана до пред`явлення позовної заяви прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, надійшла до належного суду та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник позивача повинен навести в достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Щодо суб`єктів, до яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Вичерпний перелік суб`єктів, до яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, передбачений ч. 4 ст. 290 ЦПК України. До таких суб`єктів віднесено особу, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідно до змісту поданої прокурором заяви, особами, які можуть отримати статус відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави, є:

ОСОБА_1, головний державний інспектор відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області, який відповідно до положень підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , на яку зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 98,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50830932106, придбану 12.12.2024 за договором купівлі-продажу за ціною 3 461 800,00 грн, яку, за твердженням прокурора, ОСОБА_1 придбав в інтересах сім`ї та щодо якої може прямо чи опосередковано здійснювати дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею.

Суд, не надаючи оцінку доведеності тверджень про необґрунтованість активів, яке може бути здійснене під час розгляду позовної заяви по суті, констатує належність осіб, які можуть отримати статус учасника справи, до суб`єктів, до яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про забезпечення позову.

Щодо підстав для забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.

Положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

У розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, у межах якого визначається різниця між вартістю активів та законними доходами особи, щодо активів, набутих у 2024 році, становить від 1 505 250,00 грн. (2007,00 грн. х 750) до 9 084 000,00 грн. (3028,00 грн. х 3 000).

Різниця між вартістю придбаних активів, з приводу яких прокурор звертається до суду, і законними доходами ОСОБА_1 , знаходиться у межах діапазону сум, визначених абз. 1 ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

Прокурор вказує на те, що 12.12.2024 ОСОБА_2 , придбала квартиру у ОСОБА_4 , вартістю 3 461 800 грн. (83 036,70 дол. США). Аналіз фінансової спроможності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідчить, що максимальний залишок грошових коштів у вигляді готівкових коштів, які могли бути використані для придбання квартири 12.12.2024 міг становити не більше: 366 108,06 + 28 500 + 134 200 = 528 808,06 грн., що є недостатнім для покриття витрат на придбання вказаної квартири. За таких обставин, різниця між вартістю активу та законними доходами складає: 3 461 800 - 528 808,06 = 2 932 991,94 грн.

На підтвердження інформації про необґрунтованість вказаних активів та факту придбання їх саме в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 , прокурор надав такі докази:

-Копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а. с. 11 - 12);

-Копію договору купівлі-продажу квартири від 12.12.2024 року ( т. 2 а. с. 13 - 15);

-Копію відповіді ОСББ від 15.05.2025 щодо інформації про анкетні дані осіб у квартирі (т. 2 а. с. 16);

-Копію листа АТ «Універсал Банк» з відомостями про банківські рахунки ОСОБА_1 та інших осіб (т. 2 а. с. 17 - 21);

-Копію листа АТ «Ощадбанк» з відомостями про банківські рахунки ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 22);

-Копію листа АТ КБ «ПриватБанк» з відомостями про банківські рахунки ОСОБА_1 , та інших осіб (т. 2 а. с. 23);

-Копію заяви ОСОБА_1 про надання згоди на придбання квартири (т. 2 а. с. 41);

-Копію витягу з ДРАЦС про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 42 - 44);

-Копію листа від 05.06.2025 щодо вартості продажу авто Toyota Corolla нa ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а. с. 61 - 62);

-Копію розписки ОСОБА_1 , про отримання від ОСОБА_10 позики від 01.12.2024 року (т. 2 а. с. 65);

-Копію декларації ОСОБА_1 , за 2024 рік (т. 2 а. с. 82 - 87);

-Копію довідки від 02.07.2025 про посаду та категорію державного службовця ОСОБА_1  (т. 2 а. с. 106);

-Копію договору купівлі-продажу авто Toyota Avensis від 05.01.2024 року (т. 2 а. с. 107 - 108); 

-Копії відомостей про курс долара США на 12.12.2024 року (т. 2 а. с. 165 - 167);

-Копії відомостей про курс долара США на 05.01.2024 року (т. 2 а. с. 168 - 170);

-Копію декларації ОСОБА_1 за 2023 рік (т. 2 а. с. 171 - 178);

-Копію декларації ОСОБА_1 за 2025 рік (т. 2 а. с. 179 - 187);

-Копію Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири від 11.09.2026 року (т. 2 а. с. 188 - 189);

-Оптичний диск з банківськими рахунками ОСОБА_1 , ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 190).

Досліджені судом додатки до заяви про забезпечення позову дають підстави для висновку про ймовірне існування спору між сторонами щодо визнання необґрунтованими активів, з приводу якого прокурор планує звернутися до суду.

Суд звертає увагу, що питання необґрунтованості активів та інших вимог позивача вирішуватимуться виключно за результатами розгляду справи згідно з положеннями глави 12 ЦПК України.

Ураховуючи необхідність дослідження всіх обставин набуття активів, у тому числі встановлення осіб, за дорученням та в інтересах яких вони могли бути набуті, а також наявність ризику їх відчуження, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову після його подання.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 292 ЦПК України, активи, визнані судом необґрунтованими стягуються в дохід держави.

Отже, наявність вказаних ризиків допускає вжиття такого заходу забезпечення позову, як арешт майна, і такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, суд зауважує, що питання щодо обґрунтованості цього твердження та вимог прокурора вирішуватиметься за результатами розгляду справи по суті.

Щодо співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові від 7 серпня 2026 року у справі № 363/1304/23 Верховний Суд зазначив, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У заяві про забезпечення позову ставиться питання про накладення арешту на квартиру, яку прокурор вважає необґрунтованим активом.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Суд звертає увагу, що арешт майна у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не передбачає встановлення обмежень у праві користування майном, тож не призведе до невідворотних наслідків та порушення прав титульних власників на користування відповідним майном.

Отже, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатись ним на певний час до вирішення судом спору по суті. 

А тому такий вид забезпечення позову є найменш обтяжливим для осіб, які можуть отримати статус учасника справи, та не порушить їх прав на користування житлом і одночасно таким, що забезпечить виконання майбутнього судового рішення у разі, якщо позов буде задоволено. 

Отже, враховуючи пов`язаність заявленого заходу забезпечення позову з предметом майбутнього спору, наявність обставин, які на цій стадії дають достатні підстави вважати актив таким, щодо якого прокурором може бути заявлено вимогу про визнання його необґрунтованим, а також наявність ризику його відчуження до вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що накладення арешту на квартиру є безпосередньо пов`язаним із предметом майбутнього позову, оскільки саме зазначений об`єкт нерухомого майна прокурор вважає активом, щодо якого порушується питання про його необґрунтованість та можливість стягнення відповідної частини його вартості в дохід держави. Накладення арешту забезпечить збереження активу у незмінному стані до вирішення спору по суті та унеможливить його відчуження на користь інших осіб.

Суд також бере до уваги, що обраний захід забезпечення позову є тимчасовим, не вирішує питання про належність майна, не встановлює його необґрунтованість та не позбавляє власника права користування квартирою, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження нею до вирішення спору по суті. Отже, такий захід відповідає характеру та меті забезпечення позову і є співмірним із майбутніми позовними вимогами.

При цьому суд наголошує, що наведені висновки не є вирішенням питання щодо обґрунтованості майбутніх позовних вимог, достовірності та достатності доказів щодо джерел походження коштів, за рахунок яких придбано квартиру, а також щодо наявності підстав для визнання активу необґрунтованим. Зазначені питання підлягатимуть встановленню та оцінці судом під час розгляду відповідного позову по суті з дотриманням засад змагальності сторін.

Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову на цій стадії може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову, тоді як накладення арешту на спірний актив є належним, необхідним та співмірним заходом для забезпечення його збереження.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову та накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50830932106, право власності на яку 12.12.2024 року зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Керуючись ст. ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щура Ігоря Валерійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави, - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 50830932106, право власності на яку 12.12.2024 року зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Арешт накладається без заборони користування майном.

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, особам, які можуть набути статусу відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також органам реєстрації прав на нерухоме майно для виконання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три місяці.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 153 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом. Відповідно до п. 1 ч. 13 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу.

Стягувач на підставі ухвали: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17 , код ЄДРПОУ 45252419),

Боржники на підставі ухвали:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 );

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя Ірина ТЕСЛЕНКО

Судді  Віктор АНТИПЕНКО

Віталій КОРЯГІН