УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1007/22

провадження № 51-3650 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

УхвалоюАпеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 . Відновлено провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 52021000000000080 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченої за ч. 3 ст. 368 КК України. Призначено апеляційний розгляд на 14:00 19 жовтня 2026 року.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 , у якій вона не погоджується з вказаним судовим рішенням апеляційного суду та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.

Наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 424 КПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року про відновлення апеляційного провадження, яке раніше було зупинено на підставі ст. 335 КПК України, не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, то вона не може бути оскаржена до касаційного суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження в разі, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою обвинуваченою касаційною скаргою слід відмовити.

З цих підстав та, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив:

Відмовити обвинуваченій ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: 

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_3