Справа № 991/6119/23

Провадження 1-кп/991/81/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді   ОСОБА_1 ,

суддів   ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора   ОСОБА_5 ,

обвинуваченого   ОСОБА_6 ,

представника потерпілого   ОСОБА_7 , 

розглянувши у підготовчому провадженні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання власника майна ОСОБА_8 про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017000000000239 від 13.06.2017, за обвинуваченням 

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, яке перебуває на стадії підготовчого провадження. 

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 21.07.2023 провадження у цьому кримінальному провадженні зупинено до звільнення ОСОБА_6 з військової служби або до появи у нього реальної можливості брати участь у судовому провадженні.

З огляду на те, що ОСОБА_6 є мобілізованим, у зв`язку з чим було зупинено кримінальне провадження, і підстав для його відновлення судом не встановлено, а також, зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_6 не висловив свою позицію стосовно поданого клопотання про скасування арешту, то суд вважає за необхідне ретельно дослідити всі обставини, наведені у цьому клопотанні, з метою захисту його прав як військовослужбовця який мобілізований та не має можливості приймати участі у судових засіданнях, 

20.05.2026 на адресу Вищого антикорупційного суду від ОСОБА_8 надійшло клопотання про скасування арешту майна (т. 2 а.с. 40-47). 10.07.2026 знову від ОСОБА_8 надійшло до суду клопотання про скасування арешту аналогічне за змістом попереднього (т. 2 а.с. 92-100). У судовому засіданні ОСОБА_8 уточнила, що клопотання за змістом одинакові, а тому просила розглядати останнє, яке надійшло до суду 10.07.2026 та зареєстроване в канцелярії за № 34646/26-Вх. Також просила врахувати описки у клопотанні, у якому зазначено ОСОБА_9 , тоді як правильно ОСОБА_8 . У клопотанні остання просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 у справі №761/4046/23, на майно, що їй належить, а саме:

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельної ділянки, кадастровий номер 3220482901:02:016:0025, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка;

-земельної ділянки, кадастровий номер 3220482901:02:016:0024, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка;

-будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22017000000000239 від 13.06.2017, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, задоволено. Накладено арешт на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії, а саме: 

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;

-1/5 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ;

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельної ділянки, кадастровий номер 3220482901:02:016:0025, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка;

-земельної ділянки, кадастровий номер 3220482901:02:016:0024, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка;

-будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_8 зазначає, що зі змісту ухвали слідчого судді убачається, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000239 від 13.06.2017 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України. За вказаними фактами незаконної діяльності 01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. В межах даного кримінального провадження, слідчим подано клопотання про арешт майна. Арешт був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. 

Задовольняючи клопотання про арешт майна ОСОБА_6 слідчий суддя посилався на ст. 170, 171 КПК України та зазначив про належність останньому майна на праві приватної власності, що, на переконання ОСОБА_8 , не відповідає дійсності та правилам, встановленим цивільним, сімейним законодавством, виходячи з такого.

Так, в ухвалі про арешт майна одночасно зазначено, що на праві приватної власності дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_8 належить:

-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (дата набуття права власності - 29.11.2017);

-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (дата набуття права власності - 23.02.2022);

-квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (дата набуття права власності - 05.12.2019);

-земельна ділянка, кадастровий номер 3220482901:02:016:0025, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка (дата набуття права власності - 22.12.2017);

-земельна ділянка, кадастровий номер 3220482901:02:016:0024, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка (дата набуття права власності - 22.12.2017);

-будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (дата набуття права власності - 22.12.2017).

ОСОБА_8 у клопотанні посилалась на те, що 12.01.2008 між нею та ОСОБА_6 укладено шлюб, який рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16.11.2023 розірвано. 

У шлюбі народилося п`ятеро дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є неповнолітніми та малолітніми на даний час.

Згідно з договорами дарування земельних ділянок та житлового будинку від 22.12.2017 ОСОБА_6 від імені якого діяв ОСОБА_14 передав безоплатно у власність ОСОБА_8 земельні ділянки (кадастрові номери 3220482901:02:016:0024, 3220482901:02:016:0025), що розташовані за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка, та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Пунктом 2 Договорів передбачено, що дарувальнику ( ОСОБА_6 ) зазначені земельні ділянки та житловий будинок належали на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку, посвідчених 03.06.2015.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 22.12.2017, право власності на земельні ділянки та житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 є одноосібним власником земельних ділянок та житлового будинку, які належать їй на праві особистої приватної власності з 2017 року.

При цьому, просила врахувати, що власником зазначених об`єктів ОСОБА_6 став у 2015 році, тобто до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстр досудових розслідувань.

На даний час ОСОБА_8 розлучена та на утриманні має п`ятеро дітей. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання діти проживають разом з нею за однією адресою. Її доходу у вигляді заробітної плати не завжди вистачає для утримання дітей. 

Накладений арешт на майно, яке їй подароване у 2017 році, порушує її права як власника, передбачені ст. 319 ЦК України, щодо розпорядження ним. Реалізація права власності (у тому числі продаж) могла б забезпечити гідний рівень для розвитку п`яти дітей. 

ОСОБА_8 вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, не в повній мірі встановив обставини справи, з порушенням оцінив письмові докази щодо власника зазначених об`єктів, режиму права власності, дату набуття права власності, що є підставою для зняття арешту із земельних ділянок (кадастрові номера 3220482901:02:016:0024, 3220482901:02:016:0025), розташованих за адресою: АДРЕСА_4 .

Окрім цього, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.12.2025 з урахуванням ухвали Обухівського районного суду Київської області від 01.04.2026, поділено майно подружжя та визнано за ОСОБА_8 право власності на:

-квартиру, загальною площею 52,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

-квартиру, загальною площею 53,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

-квартиру, загальною площею 82,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-автомобіль Volkswagen Multivan, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За ОСОБА_6 визнано право власності на автомобіль марки BMW X6, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_6 в якості компенсації вартості часток спільного майна подружжя 2 729 200 (два мільйони сімсот двадцять дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Отже, ОСОБА_8 є одноосібним власником майна на яке накладено арешт, проте вона не може в повній мірі реалізувати своє право власності. Застосованим арештом до майна порушуються її права як власника та її дітей, інтереси яких мають бути враховані при користуванні та розпорядженні власністю. 

Арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання може бути накладено, за наявності відповідних умов, виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, тоді як ОСОБА_8 не наділена жодним з перелічених процесуальних статусів, ні в рамках кримінального провадження № 22017000000000239, ні в іншому провадженні. 

Що стосується земельних ділянок та житлового будинку в с. Макіївка Білоцерківського району, які були придбані ОСОБА_6 у 2015 році, то відсутні в цілому правові підстави для накладення арешту на ці об`єкти з урахуванням змісту ст. 96-2 КК України та ч. 4 ст. 170 КПК України.

З огляду на викладене вважає, що арешт накладено необґрунтовано та з порушенням норм сімейного законодавства, у зв`язку з чим просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 06.02.2023 у справі №761/4046/23.

Позиції учасників 

ОСОБА_8 клопотання про скасування арешту підтримала з підстав, наведених у ньому, та просила про його задоволення. Додатково зазначила, що квартиру АДРЕСА_7 , було придбано 29.11.2017 після продажу 23.08.2017 та 22.09.2017 двох квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , які належали їй на підставі договорів купівлі-продажу від 02.03.2016 та 10.06.2016. Зазначена квартира, яка займає велику площу, була придбана для всієї сім`ї за кошти, отримані від продажу двох квартир, що належали їй на праві власності, тобто за її власні кошти. На питання суду пояснила, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.12.2025 про поділ майна подружжя в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_6 коштів в якості компенсації вартості часток спільного майна подружжя у сумі 2 729 200 грн, не виконане, оскільки у неї не має таких коштів, лише борги. Також просила врахувати те, що на її утриманні перебуває п`ятеро дітей. Ухвалу про накладення арешту вона не оскаржувала.

Прокурор ОСОБА_5 частково заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна. Зазначив, що він не бачить законних підстав для утримання під арештом будинку та двох земельних ділянок, розташованих у с. Макіївка Білоцерківського району, які були подаровані особисто ОСОБА_8 . Щодо іншого майна вважає за необхідне залишити його під арештом, оскільки на момент прийняття ухвали 06.02.2023 були всі підстави для накладення арешту на це майно і слідчим суддею враховано, що основною підставою для накладення арешту є забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Всі дії щодо виведення майна зі спільної сумісної власності почали відбуватися вже після не тільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 , що мало місце у лютому 2023 року, а й після направлення обвинувального акту до суду - 10.07.2023. Так, в кінці 2023 року було розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а в кінці 2025 року отримано рішення про поділ майна подружжя, за яким всі спірні об`єкти були визнані на праві власності за ОСОБА_8 . У рішенні зазначено, що відповідач з усім погоджується. На думку прокурора, такі дії вчинені з метою виведення майна з під арешту, у тому числі за сприяння самого обвинуваченого ОСОБА_6 , який на момент направлення обвинувального акту до суду, ознайомився з матеріалами справи та наявним переліком майна, достовірно володів інформацією про те, що на це майно накладено арешт, але прийняв участь шляхом направлення зави до суду цивільної юрисдикції, у якій повідомив, що він не заперечує про те, щоб це майно відійшло до колишньої дружини. Окрім цього, рішення у справі іншої юрисдикції має менше юридичне значення, аніж рішення прийняте в межах кримінального провадження до того моменту поки не вирішиться кримінальне провадження по суті. На питання суду прокурор зазначив, що з боку сторони обвинувачення рішення про поділ майна не оскаржувалось. З огляду на викладене, прокурор вважає, що ухвала слідчого судді від 06.02.2023 прийнята законно та обґрунтовано, окрім подарованого ОСОБА_8 майна.

Представник потерпілого ОСОБА_7 повністю заперечив проти задоволення клопотання. Наразі вважає його безпідставним та передчасним, у тому числі щодо земельних ділянок та будинку. Потреба у накладенні арешту не відпала і арешт накладено обґрунтовано, адже ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину, який передбачає конфіскацію майна, а тому існують підстави для збереження арешту майна, накладеного під час досудового розслідування. Окрім цього, злочином у якому обвинувачується ОСОБА_6 , заподіяно збиток державі - потерпілому. Все майно було придбане і подароване у 2016 році, хоча за обставинами вчинення кримінального провадження період вчинення злочину датується у період 2014-2016 років. Тобто, майно було набуто в період вчинення злочину. Оскільки кримінальне провадження ще не розглядалось по суті, обставини не встановлювались, то вирішувати питання про скасування арешту не можливо.

У зв`язку з викладеним, просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_6 та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, будучи повідомленими (обізнаними) про дату, час та місце розгляду клопотання про скасування арешту, у судове засідання не з`явились, правом подачі пояснень, у тому числі письмових, не скористались. 

Згідно усіх повідомлень, які надійшли на адресу суду, посадові особи військової частини, у якій проходить службу майор ОСОБА_6 , повідомили про те, що останній позбавлений реальної можливості участі у призначених судових засіданнях, через виконання бойових завдань.

З урахуванням позиції учасників, які з`явились у судове засідання, колегією суддів прийнято рішення про розгляд клопотання про скасування арешту за їх відсутності.

Мотиви та оцінка суду

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, а також документи, надані ОСОБА_8 у судовому засіданні, заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, арешт майна.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. 

Арешт майна допускається з метою забезпечення , зокрема конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Згідно з ч. 2 ст. 52 КК конфіскація майна є додатковим видом покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. 

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тобто закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 

Частиною 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що, зокрема арешт накладено необґрунтовано.

При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна покладається обов`язок довести те, що арешт накладено необґрунтовано.

Так, обґрунтовуючи необхідність скасування арешту, ОСОБА_8 посилалась на те, що слідчий суддя, постановляючи 06.02.2023 ухвалу про арешт майна у справі №761/4046/23, не в повній мірі встановив обставини справи, з порушенням оцінив письмові докази щодо власника зазначених об`єктів, режиму права власності, дату набуття права власності об`єктів нерухомості, що є підставою для скасування арешту.

Також просила врахувати той факт, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.12.2025 з урахуванням ухвали Обухівського районного суду Київської області від 01.04.2026, майно подружжя було поділене.

У ході розгляду клопотання про скасування арешту майна, колегією суддів установлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України. Відомості про кримінальне провадження № 22017000000000239 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань - 13.06.2017. Наразі обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

За версією сторони обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 22017000000000239 від 13.06.2017, вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи з 23.07.2015 до 22.07.2016 на посаді директора Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» (далі - Підприємство) відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 23.07.2015 №167-к, та підписавши 23.07.2015 з Підприємством контракт, перебуваючи з 26.07.2016 на посаді заступника директора Підприємства, а також у період з 19.09.2016 до 02.10.2016, з 19.10.2016 до 21.10.2016, з 14.12.2016 до 24.01.2017, а також тимчасово виконуючи обов`язки директора Підприємства, приблизно у період з 19.10.2016 до 29.12.2016, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення вимог законодавства та умов контракту № 13-SCIA/070-2013/POE-30.4-8-K/KE-13 від 21.10.2013, уклав договір комісії № РOE-30.3-14.1-D-16 від 19.10.2016, підписав акт приймання-передачі агрегатів для надання послуг, датований 19.10.2016, акт приймання-передачі агрегатів після надання послуг, датований 21.10.2016, акт виконаних робіт/наданих послуг, датований 21.10.2016 та акт приймання виконаних робіт, датований 28.10.2016, чим вніс до них завідомо неправдиві відомості щодо нібито надання послуг iз огляду, оцінки та підтвердження технічного стану авіаційних двигунів та головних редукторів після проведення капітального ремонту, які в дійсності не надавалися, а також підписав платіжне доручення в іноземній валюті № 2115 вiд 29.12.2016, а отже вчинив розтрату чужого майна в особливо великому розмірі шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, та службове підроблення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017000000000239 від 13.06.2017, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , що наведене у резолютивній частині ухвали, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (т. 2 а.с. 50-53, 103-106).

Водночас, коло осіб, майно яких може бути арештовано з метою конфіскації майна процесуальний закон обмежує підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відомості про оскарження зазначеної ухвали суду не надано, ОСОБА_8 повідомила, що не оскаржувала вказану ухвалу. Також вбачається, що ухвала від 06.02.2023 була постановлена у відсутність учасників кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, колегія суддів не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а лише вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються суду під час розгляду цих клопотань, та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.

Як на підставу для скасування арешту майна, що зазначена у клопотанні про скасування арешту майна, ОСОБА_8 посилається на те, що вона є одноосібним власником частини майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді від 06.02.2023, що не дає їй в повній мірі реалізувати своє право власності. Вважає, що арешт накладено необґрунтовано та з порушенням норм сімейного законодавства, у зв`язку з чим просила його скасувати.

На підтвердження цього вона надала договори дарування земельних ділянок та житлового будинку, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

З досліджених у судовому засідання документів, вбачається, що 12.01.2008 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладено шлюб. 

Частиною 1 статті 64 СК України закріплено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України).

22.12.2017 ОСОБА_6 від імені якого діяв  ОСОБА_14 безоплатно передав у власність ОСОБА_8 земельні ділянки (кадастрові номера 3220482901:02:016:0024, 3220482901:02:016:0025), які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується договорами дарування земельних ділянок та житлового будинку від 22.12.2017 (т. 2 а.с. 68-69, 70-72, 74-75, 121-122, 124-125, 127-128).

У п. 2 цих Договорів зазначено, що дарувальнику ( ОСОБА_6 ) зазначені земельні ділянки та житловий будинок належали на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку, посвідчених 03.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , реєстрові номери №1456; №1457; №1455.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 22.12.2017 (т. 2 а.с. 70-70 зворот, 73, 76-76 зворот, 123-123 зворот, 126, 129-129 зворот), земельні ділянки та житловий будинок 22.12.2017 зареєстровані за ОСОБА_8 на праві приватної власності.

Таким чином, ОСОБА_8 з 22.12.2022 (дати реєстрації земельних ділянок та будинку) є законним власником цього майна, яке належить їй на праві особистої приватної власності внаслідок набуття за договором дарування.

З матеріалів кримінального провадження, а саме з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000239 від 13.06.2017 (п. 1 Реєстру, т. 1 а.с. 22) вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 333 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) - 13.06.2017, а повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено - 01.02.2023. Тобто ОСОБА_6 з 01.02.2023 має статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 22017000000000239 від 13.06.2017 (п. 117 Реєстру, т. 1 а.с. 30-31), а 06.02.2023 на його майно накладено арешт.

Отже, ОСОБА_8 набула право власності на зазначені вище земельні ділянки та будинок - 22.12.2017, тобто ще до повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_6 , у свою чергу, набув це майно ще до вчинення кримінальних правопорушень, а саме 03.06.2015.

Відтак до клопотання, яке перебуває на розгляді, ОСОБА_8 додала правовстановлюючі документи та витяги з реєстру згідно з якими земельні ділянки (кадастрові номера 3220482901:02:016:0024, 3220482901:02:016:0025), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , на які накладено арешт, не належали підозрюваному ОСОБА_6 мінімум п`ять років до арешту майна , чого слідчий суддя не врахував.

Фактів відчуження ОСОБА_6 цього майна з метою ухилення від можливого додаткового покарання суд не встановив. Також правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ОСОБА_8 на земельні ділянки та будинок, - договори дарування ніким не оспорені, є чинними. Отже, продовження арешту на вказані земельні ділянки та будинок суперечить вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України, а тому арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.02.2023 на земельні ділянки та будинок АДРЕСА_4 , слід скасувати, як такий, який накладений необґрунтовано.

За викладених обставин, клопотання власника майна ОСОБА_8 про скасування арешту в цій частині підлягає задоволенню.

Також ОСОБА_8 обґрунтовувала своє клопотання про скасування арешту тим, що арешт накладено необґрунтовано та з порушенням норм сімейного законодавства, посилаючись на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16.11.2023 та від 08.12.2025 з урахуванням ухвали Обухівського районного суду Київської області від 01.04.2026, яким поділено майно подружжя та за нею визначено право власності на спірні об`єкти.

Так, заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16.11.2023 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , зареєстрований 12 січня 2008 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №8 - розірвано (т. 2 а.с. 54-54 зворот, 107-107 зворот). Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 залишено прізвище « ОСОБА_16 ».

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.12.2025 з урахуванням ухвали Обухівського районного суду Київської області від 01.04.2026, майно подружжя поділено та за ОСОБА_8 визнано право власності, зокрема на:

-квартиру, загальною площею 52,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

-квартиру, загальною площею 53,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

-квартиру, загальною площею 82,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 55-57 зворот, 80-110 зворот).

Вказані судові рішення ухвалені після постановлення слідчим суддею ухвали від 06.02.2023 про накладення арешту.

Як вбачається з матеріалів клопотання, а саме з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2017 (т. 2 а.с. 77-81130-134) квартира АДРЕСА_10 - набута  ОСОБА_8 - 05.12.2019; квартира АДРЕСА_11 - набута ОСОБА_8 - 23.02.2022, та квартира АДРЕСА_12 - набута ОСОБА_8 - 29.11.2017. Зазначені квартири набуті у шлюбі з ОСОБА_6 і зареєстровані за ОСОБА_8 на праві приватної власності. 

У судовому засіданні ОСОБА_8 на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_7 , була придбана за її власні кошти надала два договори купівлі-продажу квартири від 23.08.2017 та 22.09.2017. 

Відповідно до змісту договору купівлі-продажу квартири від 22.09.2017, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_17 , який зареєстровано в реєстрі за №4475, встановлено, що ОСОБА_8 як продавець продала квартиру АДРЕСА_13 , яка до цього була набута на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2016. Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 23.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_17 , який зареєстровано в реєстрі за №4475, встановлено, що ОСОБА_8 як продавець продала квартиру АДРЕСА_9 , яка до цього була набута на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2016.

В обох договорах купівлі-продажу є відомості про надану згоду чоловіка ОСОБА_6 на відчуження зазначеного у договорі майна. Квартири АДРЕСА_8 та НОМЕР_4 були набуті у 2016 році, саме у період перебування подружжя у шлюбі. 

Також у матеріалах клопотання є договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , де чоловік ОСОБА_6 надавав згоду на купівлю дружиною цієї квартири.

Доказів про те, що на час накладення арешту ці квартири були особистою приватною власністю ОСОБА_8 , суду не надано. Отже, з урахуванням положень ст. 60 СК України квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_14 , були спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України.

Частинами 1, 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності, зокрема з метою конфіскації як виду покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).

Отже, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення до нього може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності подружжя, права на яке документально зареєстровано за його дружиною ОСОБА_8 .

З огляду на викладене, підстави вважати, що арешт було накладено необґрунтовано в цій частині, відсутні.

Окрім вказаного суд зазначає такі обставини: 1) з моменту надходження обвинувального акту до суду - 08.07.2023 обвинувачений ОСОБА_6 жодного разу не прибув до суду; 2) у зв`язку з мобілізацією обвинуваченого ОСОБА_6 провадження у цьому кримінальному провадженні зупинене, його захисник у підготовчому засіданні поідомив, що він теж мобілізується до ЗСУ; 3) судом щомісячно направлялись запити для прийняття участі у розгляді цього кримінального провадження, а також для участі у розгляді клопотання про скасування арешту, проте від військової частини НОМЕР_3 постійно надходили листи про неможливість ОСОБА_6 приймати участь у судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за місцем його безпосереднього знаходження або з приміщення будь-якого найбільш територіально наближеного до його місця дислокації суду в день та час, визначений судом через виконання ним бойових завдань; 4) до суду не надійшло жодного документа від обвинуваченого ОСОБА_6 .

Разом з тим, зі змісту рішення суду від 08.12.2025 у цивільній справі №372/2645/25 вбачається, що хоча відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, однак він подав заяву про розгляд справи без його участі у якій проти задоволення заявлених вимог не заперечував. 

Окрім цього, як пояснила ОСОБА_8 , рішення суду від 08.12.2025 не виконане, кошти в рахунок компенсації вартості часток спільного майна подружжя у сумі 2 729 200 грн. ОСОБА_6 не сплачені, на депозит суду нею не вносились. Стягнення коштів з ОСОБА_8 , у разі примусового виконання вказаного рішення, може здійснюватись на підставі виконавчого документа, який видається за письмовою заявою стягувача, тобто ОСОБА_6 .

У контексті вказаного, суд погоджується із позицією прокурора про те, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.12.2025 винесене без наявності спору та має ознаки спроби виведення майна з-під арешту через непропорційність поділеного майна, закладення механізму можливості його невиконання в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_6 тощо. Якщо ж вказане рішення винесене без відома ОСОБА_6 , то суд вважає, що останній, як мобілізована особа не може бути свавільно позбавлений своєї власності, а тому арешт в цій частині скасуванню не підлягає. Вирішення питання конфіскації можливе за результатом судового розгляду кримінального провадження.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання про скасування арешту.

Керуючись статтями 170-173, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання власника майна ОСОБА_8 про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017000000000239 від 13.06.2017, задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2023 у справі № 761/4046/23, шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії, що зареєстроване на праві власності за ОСОБА_8 , а саме:

-земельної ділянки, кадастровий номер 3220482901:02:016:0025, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка;

-земельної ділянки, кадастровий номер 3220482901:02:016:0024, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка;

-будинку за адресою: АДРЕСА_4.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Головуюча суддя        ОСОБА_1 

Судді        ОСОБА_2 

ОСОБА_3