Справа № 991/9983/26

Провадження 1-кп/991/89/26

У Х В А Л А 

іменем України

15 вересня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_11 про надання дозволу на тимчасовий виїзд у кримінальному провадженні № 52021000000000359 від 16.07.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крюківщина Бучанського району Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. П`ятидні Володимир-Волинського району Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Чорнобиль Чорнобильського району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянка України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Понінка Полонського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Воронки Чорнухинського району Полтавської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , громадянка України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Переселення Кагарлицького району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , громадянка України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000359 від 16.07.2021, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

1.1. Від захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання про надання обвинуваченому дозволу на тимчасовий виїзд до Республіки Молдова. 

1.2. Клопотання мотивовано тим, що листом від 07.09.2026 заступника Прем`єр-міністра Уряду Республіки Молдова ОСОБА_5 персонально запрошено на зустріч до міста Кишинів для обговорення регіональної співпраці з особливим акцентом на Вінницькій області, у тому числі щодо питань в аграрній сфері та забезпечення передбачених умов доступу української сільськогосподарської продукції. Важливим питанням також є обговорення проекту будівництва мостового переходу Ямпіль-Косуець через річку Дністер, що має стратегічне значення для транскордонного співробітництва, альтернативних логістичних маршрутів і стійкості транспортної інфраструктури. 

1.3. Захисник повідомив, що виїзд планується наземним транспортом 01.10.2026, а повернення в Україну 04.10.2026. Сама участь у щорічній зустрічі відбудеться 02.10.2026. Таким чином, офіційний характер заходу, персональне запрошення, конкретні організатори і дати, обмежена тривалість перебування та звітування про повернення дають змогу встановити перевірювані умови поїздки. 

1.4. Захисник просив надати ОСОБА_5 дозвіл на одноразовий тимчасовий виїзд з України до Республіки Молдова з 01.10.2026 до 04.10.2026 включно для участі у щорічній зустрічі почесних консулів, яка відбудеться 02.10.2026 у м. Кишиніві, з метою обговорення питань, визначених у клопотанні, з обов`язковим поверненням в Україну не пізніше 23:59 04.10.2026.

2. Учасники судового засідання висловили такі позиції:

2.1. Захисник ОСОБА_11 клопотання підтримав, просив його задовольнити. Підкреслив, що досудове розслідування здійснюється з 2021 року, про що обвинувачений був обізнаний. І протягом цього періоду ОСОБА_5 неодноразово виїжджав за межі території України і повертався.

2.2. Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника. Зазначив, що сталі родинні зв`язки, а також визначений розмір застави гарантують його повернення на територію України.

2.3. Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання на виїзд, зазначивши, що 11.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в межах іншого кримінального провадження, в якому вирішується питання про застосування запобіжного заходу. Вказані обставини можуть мотивувати обвинуваченого перераховуватися від суду і органу досудового розслідування. 

3. Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позиції учасників, Суд дійшов таких висновків.

3.1. ОСОБА_5 є  почесним консулом Республіки Молдова у м. Вінниці, відповідний статус підтверджується посвідченням НС-0067, виданим 20.06.2023 строком до 20.06.2027.

3.2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.09.2026 продовжено ряд процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема не відлучатися за межі території України без дозволу суду. Вказаний обов`язок був актуалізований під час зміни запобіжного заходу в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 15.09.2026.

3.3. Відповідно до листа від 07.09.2026 заступник Прем`єр-міністра Уряду Республіки Молдова запросив ОСОБА_5 на зустріч почесних консулів Республіки Молдова, яка відбудеться 02.10.2026, для обговорення питань, пов`язаних із розвитком регіонального співробітництва. Листом від 11.09.2026 від начальника Вінницької обласної військової адміністрації повідомлено ОСОБА_5 про необхідність вирішення питань, пов`язаних з організацією будівельних робіт на території Республіки Молдова.

3.4. Кримінальне провадження обумовлює наявність в обвинуваченого певних процесуальних обов`язків та може передбачати встановлення обмежень, необхідних для забезпечення належного перебігу судового розгляду. Водночас сама участь особи у кримінальному провадженні в якості обвинуваченого не означає припинення її життя поза межами судового процесу. Процесуальний статус обвинуваченого не може розглядатися як такий, що автоматично витісняє або нівелює інші сфери його життєдіяльності - сімейні, соціальні, професійні, майнові чи громадські. 

Застосовані до особи процесуальні обмеження мають бути функціонально пов`язані з цілями кримінального провадження та відповідати характеру і ступеню процесуальних ризиків, для запобігання яким вони встановлені. Іншими словами, обмеження не можуть існувати самі по собі лише тому, що особа має статус обвинуваченого. Їх призначення полягає не в тому, щоб максимально звузити простір її повсякденного життя, а в тому, щоб забезпечити належне виконання нею процесуальних обов`язків.

Такий підхід має особливе значення на стадії судового розгляду, який за своєю природою може бути тривалим. Якщо сам наявність у особи процесуального статусу обвинуваченого розглядати як підставу для фактичного припинення або істотного обмеження її професійної та соціальної активності, це б покладало на неї додаткове не передбачене законом покарання ще до ухвалення вироку і набрання ним законної сили. Судове провадження не повинно перетворюватися на своєрідний «режим очікування», за якого особа фактично позбавляється можливості продовжувати звичну професійну, громадську чи іншу соціально значущу діяльність лише через сам факт притягнення її до кримінальної відповідальності.

3.4. При цьому право особи на нормальне соціальне та професійне життя, очевидно, не є абсолютним у контексті кримінального провадження. Воно має здійснюватися з урахуванням покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків. Особа, яка перебуває під дією запобіжного заходу, не може ставити власні професійні, приватні чи інші життєві інтереси вище за обов`язок з`являтися до суду, виконувати покладені на неї обов`язки та не створювати перешкод для здійснення правосуддя. Тому питання полягає не у протиставленні соціального життя обвинуваченого інтересам кримінального провадження, а у пошуку належного співвідношення між ними та їх узгодження.

Саме в такому контексті слід оцінювати і встановлений обвинуваченому обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду. Зміст цього обов`язку не зводиться до безумовної заборони будь-якого виїзду за кордон. Навпаки, сама конструкція такого обов`язку передбачає можливість звернення особи до суду за дозволом на тимчасовий виїзд, а отже - потребує індивідуальної оцінки з урахуванням конкретних обставин кожного звернення і загальної ситуації судового провадження.

Відтак наявність відповідного процесуального обов`язку не може розумітися як встановлення довічної чи необмеженої у часі заборони для обвинуваченого. Такий обов`язок має забезпечувати контроль за переміщенням особи у такому обсязі, наскільки це необхідно для досягнення цілей кримінального провадження, а не створювати додаткові обмеження, які не мають самостійного процесуального виправдання.

3.5. Вирішуючи питання про можливість тимчасового виїзду за межі України, Суд оцінює сукупність конкретних обставин: мету та тривалість поїздки, характер діяльності особи, її зв`язки з Україною, добросовісність виконання процесуальних обов`язків, наявні процесуальні ризики, можливість забезпечення її явки до суду після повернення, а також достатність уже існуючих механізмів забезпечення належної процесуальної поведінки.

У цьому провадженні істотне значення має й те, що виконання процесуальних обов`язків обвинуваченого забезпечується не лише самим обов`язком не залишати територію України без дозволу суду, а й іншими обставинами його процесуального становища. Зокрема, щодо нього визначено заставу у значному розмірі 43 000 000,00 грн. Водночас сама по собі значна сума застави не може бути підставою ані для автоматичного дозволу на виїзд, ані для автоматичної відмови в ньому. Її процесуальне значення полягає у тому, що суд оцінює її поряд з усіма іншими обставинами, зокрема реальною поведінкою обвинуваченого після застосування запобіжного заходу та характером його процесуальних обов`язків.

3.6. Окремого врахування потребує професійний статус обвинуваченого. Він є Почесним консулом Республіки Молдови у м. Вінниці, а отже, здійснення ним відповідної діяльності об`єктивно пов`язане з міжнародними контактами та може передбачати необхідність його особистої присутності за межами України. При цьому сама по собі наявність такого статусу не створює для нього додаткових привілеїв щодо вибіркового виконання вимог кримінального процесуального законодавства і не звільняє від обов`язку отримувати дозвіл суду на виїзд. Однак ігнорувати цей статус під час вирішення питання про можливість короткострокового виїзду Суд також не має підстав, оскільки професійна діяльність є складовою соціального життя особи, а її продовження за умови належного виконання процесуальних обов`язків не суперечить самій природі судового контролю.

3.7. При цьому обвинувачений просить дозволити йому виїзд за межі України лише на чотири доби. Така тривалість поїздки має принципове значення для оцінки її процесуальної допустимості. Йдеться не про фактичне переміщення центру життєвих інтересів особи за межі України, не про тривале перебування за кордоном і не про створення умов для ухилення від суду, а про короткостроковий виїзд із визначеною метою (щорічна зустріч почесних консулів Республіки Молдова), часовим проміжком, маршрутом та обов`язком повернення.

Отже, Суд оцінює не абстрактну можливість використання особою дозволу на виїзд усупереч цілям кримінального провадження, а конкретне клопотання та ті гарантії, за яких такий виїзд може бути здійснений без непропорційного збільшення процесуальних ризиків.

3.8. Суд розмежовує можливість виїзду, санкціоновану судом, і безконтрольність переміщення. Надання судом дозволу на конкретну чотириденну поїздку не означає скасування або послаблення встановленого обов`язку не залишати територію України без дозволу суду. Навпаки, такий дозвіл є реалізацією передбаченого самим змістом цього обов`язку механізму судового контролю. Суд не відмовляється від контролю за переміщенням обвинуваченого, а здійснює його індивідуально, визначаючи межі дозволеного виїзду. Такий підхід відповідає і загальній логіці пропорційності процесуальних обмежень. Якщо метою обов`язку є забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання ухиленню від суду, то обмеження має бути співвіднесене саме з цією метою. Як зазначено вище, воно не повинно виходити за межі необхідного та перетворюватися на самостійну санкцію за факт перебування особи у статусі обвинуваченого.

3.9. З огляду на наведене Суд вважає, що за наявності належно обґрунтованої мети виїзду, його короткострокового характеру, визначеного строку перебування за межами України, належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків і відсутності встановлених обставин, які б свідчили про те, що такий виїзд створює неприйнятний ризик для кримінального провадження, надання дозволу на тимчасовий виїзд відповідає вимогам необхідності та пропорційності.

Такий дозвіл не повинен сприйматися як визнання пріоритетності професійних чи особистих інтересів обвинуваченого над інтересами правосуддя. Суд, забезпечуючи належний перебіг кримінального провадження, одночасно має залишатися судом і щодо самої особи, яка перебуває під його процесуальним контролем. А це означає, що обмеження її прав і можливостей повинні мати конкретне правове та фактичне виправдання, бути необхідними для досягнення легітимної процесуальної мети та не створювати для особи тягаря, який за своїм змістом виходить за межі необхідного.

3.10. При цьому повідомлення про підозру ОСОБА_5 в іншому кримінальному провадженні та розгляд щодо нього питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави не можуть самі по собі визнаватися самостійною і достатньою підставою для висновку про посилення ризиків кримінального провадження або зумовлювати настання негативних процесуальних наслідків в цьому провадженні. Кримінальне переслідування в іншому кримінальному провадженні автоматично не свідчить про зміну процесуальної поведінки обвинуваченого в цьому провадженні, про підвищення імовірності ухилення від суду або про намір не виконувати покладені процесуальні обов`язки. Формальне посилання на факт здійснення такого провадження не може підміняти собою індивідуальну оцінку обставин заявленого виїзду, його мети, тривалості, можливості повернення обвинуваченого в України в рамках конкретного процесуального контексту. 

4. Ураховуючи зазначене і беручи до уваги дотримання розумного балансу між приватним життям обвинуваченого, зокрема його професійної діяльності, та потребами кримінального провадження, Суд надає обвинуваченому ОСОБА_5 дозвіл на виїзд за кордон на умовах, визначених в клопотанні. 

Керуючись статтями 177, 194, 315, 372, 376, 392 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Клопотання захисника ОСОБА_11 задовольнити. 

2.Надати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на тимчасовий виїзд з України до Республіки Молдова з 01.10.2026 по 04.10.2026 включно для участі у щорічній зустрічі почесних консулів 02.10.2026 у м. Кишиневі.

3.Покласти обов`язок на обвинуваченого повідомити Суд про повернення на територію України.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя           ОСОБА_15