Справа № 991/11486/26

Провадження 1-кс/991/11512/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року          Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на бездіяльність детектива стосовно нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № 52021000000000574 та

ВСТАНОВИВ:

Вступ

1. 11 вересня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_3 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України), яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, а саме нерозгляді клопотання від 07 вересня 2026 року.

2. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 вересня 2026 для розгляду зазначеної справи визначеного слідчого суддю ОСОБА_1 .

3. У ході розгляду скарги слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обґрунтування скарги

4. У скарзі підозрюваний ОСОБА_3 зазначає, що 07 вересня 2026 року подав детективу НАБ України ОСОБА_4 клопотання в порядку статей 220, 222, 254, 257, 290 КПК України про виконання процесуальних дій, пов`язаних із перевіркою та документуванням передачі матеріалів кримінального провадження № 52021000000000574 до Антимонопольного комітету України, а також про долучення та відкриття повного комплекту відповідних документів та електронних даних.

За твердженням заявника, клопотання було направлено 07 вересня 2026 року на офіційну електронну адресу НАБ України.

Посилаючись на частину першу статті 220 КПК України, ОСОБА_3 вказує, що клопотання сторони захисту підлягало розгляду у строк не більше трьох днів з моменту його подання. З урахуванням положень статей 115-116 КПК України, на його думку, зазначений строк сплив 10 вересня 2026 року.

Разом із тим, як зазначено у скарзі, станом на 11 вересня 2026 року детективом не було надано відповіді на клопотання, повідомлення про результати його розгляду або постанови про повну чи часткову відмову в його задоволенні. Відповідні документи, за твердженням заявника, не надходили на його поштову чи електронну адресу.

На переконання ОСОБА_3 , обов`язок розглянути клопотання та повідомити заявника про результати його розгляду не залежить від оцінки службовою особою його обґрунтованості. У разі незгоди з вимогами клопотання така незгода, на його думку, має бути оформлена відповідним вмотивованим процесуальним рішенням, тоді як нерозгляд клопотання та відсутність відповіді не можуть вважатися належним способом його розгляду.

За результатами розгляду скарги підозрюваний просив: 1) зобов`язати детектива НАБ України розглянути клопотання ОСОБА_3 від 07 вересня 2026 року в порядку, встановленому статтею 220 КПК України, та повідомити заявника про результати його розгляду; 2) у разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання виконати вимоги частини другої статті 220 КПК України щодо винесення вмотивованої постанови та вручення або направлення її копії заявнику.

Позиція та доводи учасників судового провадження

5. У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 свої вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у скарзі.

6. Детектив НАБ України ОСОБА_4 подав письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 зазначивши таке.

Детектив вказав, що відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання ОСОБА_3 від 07 вересня 2026 року було розглянуто у межах встановленого триденного строку, а саме 10 вересня 2026 року. За результатами його розгляду винесено постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання. Того ж дня копію постанови було направлено на адресу підозрюваного.

У зв`язку з цим детектив вважає, що доводи скаржника про нерозгляд його клопотання не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки клопотання було розглянуто у встановлений законом строк, а прийняте за його результатами процесуальне рішення направлено заявнику.

Щодо змісту прийнятого рішення детектив зазначив, що у клопотанні підозрюваний просив вчинити низку дій, зокрема «перевірити», «повідомити», «ідентифікувати», а також надати інформацію щодо руху матеріалів та дозволів на їх передачу до Антимонопольного комітету України.

На думку детектива, надання інформації (відомостей) чи роз`яснень не належить до процесуальних дій у розумінні статті 220 КПК України, оскільки такі дії не мають визначеного кримінальним процесуальним законом порядку здійснення, не передбачають процесуальної форми їх фіксації та не тягнуть самостійних процесуальних наслідків. Відтак, зміст клопотання, за твердженням детектива, фактично зводився до вимоги вчинити дії, які не передбачені кримінальним процесуальним законом.

Крім того, детектив зазначив, що на цей час у кримінальному провадженні № 52021000000000574 досудове розслідування завершено та триває процедура відкриття матеріалів у порядку статті 290 КПК України. Така процедура, за його твердженням, спрямована на забезпечення права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та реалізується шляхом безпосереднього доступу підозрюваного та/або його захисника до таких матеріалів.

У зв`язку з цим детектив вважає, що належним способом отримання запитуваної стороною захисту інформації, у тому числі щодо взаємодії з Антимонопольним комітетом України, є реалізація права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Саме з цих підстав підозрюваному було відмовлено у задоволенні клопотання та роз`яснено можливість особисто ознайомитися з усіма матеріалами, які вже відкриті стороною обвинувачення, без необхідності вчинення додаткових дій щодо «надання інформації» чи «ідентифікування» документів.

Таким чином, детектив вказав, що бездіяльність, яка відповідно до статті 303 КПК України може бути предметом оскарження, повинна полягати у невчиненні слідчим або прокурором процесуальної дії, яку вони були зобов`язані вчинити у визначений законом строк. Оскільки клопотання ОСОБА_3 було розглянуто, за ним прийнято рішення та про результати розгляду повідомлено заявника у визначений законом спосіб, детектив вважає, що ознаки бездіяльності відсутні.

З огляду на викладене, детектив просив відмовити у задоволенні скарги.

Також детектив, посилаючись на значну поточну завантаженість, просив провести розгляд скарги без його участі.

Висновки слідчого судді щодо розгляду скарги без участі детектива

7. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності детектива.

Мотиви та висновки слідчого судді по суті скарги

8. Як убачається з матеріалів провадження, 07 вересня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до детектива НАБ України ОСОБА_4 з клопотанням про виконання процесуальних дій щодо перевірки та документування передачі матеріалів кримінального провадження до АМКУ, долучення й відкриття повного комплексу відповідних документів та електронних даних.

Водночас, із наданої детективом постанови вбачається, що зазначене клопотання було розглянуто 10 вересня 2026 року, тобто у межах передбаченого частиною першою статті 220 КПК України триденного строку, за результатами чого детективом прийнято постанову про часткову відмову у його задоволенні. Копію цієї постанови разом із супровідним листом вих. № 514-294/29413 від 10 вересня 2026 року направлено на адресу ОСОБА_3 , зазначену ним у поданому клопотанні.

Отже, твердження скаржника про те, що його клопотання не було розглянуто у встановлений законом строк та що за ним не прийнято відповідного процесуального рішення спростовуються наданими матеріалами. Сам факт незгоди заявника зі змістом прийнятого за результатами розгляду клопотання рішення не свідчить про нерозгляд такого клопотання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України предметом оскарження на досудовому провадженні є, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невчиненні процесуальної дії, яку вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Таким чином, обов`язковою ознакою бездіяльності, яка може бути предметом судового контролю за пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України, є саме невчинення визначеної законом процесуальної дії у встановлений строк.

У цьому випадку такої бездіяльності не встановлено, оскільки детективом у передбачений статтею 220 КПК України строк клопотання розглянуто, за результатами його розгляду прийнято вмотивоване процесуальне рішення та його копію направлено заявнику. Відтак, передбачені пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України підстави для зобов`язання детектива розглянути зазначене клопотання відсутні.

9. Разом із тим, з огляду на доводи скарги слідчий суддя вважає за необхідне оцінити також зміст самого клопотання ОСОБА_3 та його відповідність предмету правового регулювання статті 220 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 220 КПК України слідчий, дізнавач і прокурор зобов`язані розглянути клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій у строк не більше трьох днів з моменту його подання. За наявності відповідних підстав таке клопотання підлягає задоволенню.

Отже, наведена норма пов`язує обов`язок слідчого, дізнавача чи прокурора не лише із самим фактом звернення сторони захисту, а й із предметом такого звернення - виконанням процесуальної дії.

Аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що процесуальні дії, які вчиняються слідчим, прокурором під час досудового розслідування, є передбаченими кримінальним процесуальним законом заходами, спрямованими, зокрема, на регулювання перебігу досудового розслідування та його закінчення, забезпечення дотримання і реалізації прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, оформлення прийнятих процесуальних рішень, а також збирання, фіксацію та перевірку доказів.

У постанові від 05 вересня 2018 року в справі № 438/1749/16-к Верховний Суд визначив процесуальні дії як регламентований кримінальним процесуальним законом комплекс заходів (дій), спрямований на збирання, фіксацію та перевірку доказів.

Водночас, відповідно до частини першої статті 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, у журналі судового засідання.

Зі змісту клопотання ОСОБА_3 вбачається, що його вимоги фактично спрямовані не на виконання передбачених КПК України конкретних процесуальних дій, а на проведення детективом перевірки, встановлення, ідентифікації, опису та документування відомостей щодо руху матеріалів кримінального провадження і їх передачі до АМКУ, а також надання стороні захисту відповідної інформації.

Зокрема, пунктами 1-3 клопотання заявник просив провести перевірку процесуального та документального оформлення передачі матеріалів до АМКУ, встановити особу, дату та документ, яким ініційовано таку передачу, а також встановити наявність дозволу, передбаченого статтею 222 КПК України, і, залежно від результатів, повідомити про це у процесуальному рішенні.

Пунктами 4-12 фактично порушено питання про проведення детективом ревізії руху переданих матеріалів: ідентифікацію усіх документів, складання повного пооб`єктного опису переданого, встановлення працівників, які мали доступ до матеріалів, дослідження руху електронних даних, результатів НСРД, можливого подальшого використання таких матеріалів, наявності у них певних категорій охоронюваної законом інформації, а також встановлення місцезнаходження усіх їх копій.

Пунктами 13-15 заявник просив за результатами таких дій відкрити визначені матеріали у порядку статті 290 КПК України, встановити матеріали, передані АМКУ після повідомлення про завершення досудового розслідування, та забезпечити збереження оригіналів документів, носіїв, журналів, логів, метаданих і листування.

Наведені вимоги за своїм змістом не є клопотанням про виконання конкретної процесуальної дії у розумінні статті 220 КПК України.

Так, «перевірка» матеріалів щодо правильності оформлення їх передачі, «встановлення» обставин та осіб, «ідентифікація» документів і електронних даних, «складання повного пооб`єктного опису» переданих матеріалів, встановлення місцезнаходження їх копій, а також з`ясування факту чи обставин подальшого використання матеріалів самі по собі не визначені КПК України як окремі процесуальні дії, які слідчий чи прокурор зобов`язаний вчинити за клопотанням сторони захисту в порядку статті 220 КПК України.

Так само стаття 220 КПК України не встановлює процесуальної форми проведення детективом загальної «перевірки» руху матеріалів кримінального провадження, складання за її результатами запропонованого заявником опису або окремого документа про результати такої перевірки.

Вимоги про надання інформації щодо того, ким, коли та яким чином здійснювалася передача матеріалів, хто мав до них доступ, які саме технічні операції з електронними даними проводилися, а також про надання відомостей щодо структури папок, файлів, метаданих і контрольних хеш-сум за своєю природою є вимогами про надання відомостей або проведення інформаційно-аналітичного дослідження, про дотримання правил діловодства, а не про виконання визначеної КПК України процесуальної дії.

Не змінює цього висновку й те, що у клопотанні окремі вимоги сформульовані із використанням термінів «долучити», «відкрити», «встановити» або «зафіксувати». Визначальним є не формулювання окремої вимоги, а її фактичний зміст та спрямованість.

При цьому вимоги про долучення та відкриття документів також не можуть розглядатися відірвано від їх предмета. Із самого змісту клопотання вбачається, що підозрюваний просив спочатку провести детективом комплексну перевірку обставин передачі матеріалів до АМКУ, встановити за її результатами певні відомості, сформувати відповідний масив документів та лише після цього відкрити їх стороні захисту.

Водночас, стаття 290 КПК України регулює порядок відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування та забезпечення доступу до них, а не встановлює повноваження слідчого чи прокурора на проведення за клопотанням сторони захисту окремої перевірки історії руху матеріалів кримінального провадження, складання спеціального опису такого руху чи створення нових документів з цього приводу.

З огляду на це посилання заявника на статтю 290 КПК України саме по собі не перетворює наведені у клопотанні вимоги на процесуальні дії у розумінні статті 220 КПК України.

Крім цього, із матеріалів провадження вбачається, що на момент подання клопотання досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 було завершено та здійснювалася процедура відкриття матеріалів стороні захисту в порядку статті 290 КПК України. Відтак, питання доступу до вже наявних матеріалів кримінального провадження підлягає реалізації у порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, а не шляхом покладення на детектива обов`язку провести окрему перевірку та сформувати нові документи на виконання вимог статті 220 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що наведений висновок не означає позбавлення сторони захисту права на ознайомлення з наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі з документами, які стосуються взаємодії з АМКУ, якщо такі матеріали перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення. Однак реалізація цього права здійснюється у встановленому статтею 290 КПК України порядку і не передбачає виникнення у детектива обов`язку створювати на вимогу сторони захисту нові документи, описи, реєстри чи результати спеціальної перевірки.

Таким чином, навіть оцінюючи зміст клопотання по суті, слідчий суддя не вбачає у ньому вимог про виконання таких процесуальних дій, обов`язок вчинення яких може бути покладений на детектива відповідно до статті 220 КПК України.

10. Те, що детектив фактично розглянув звернення ОСОБА_3 у порядку статті 220 КПК України та за результатами такого розгляду виніс постанову про часткову відмову в його задоволенні, не змінює правової природи заявлених у ньому вимог. Як встановлено слідчим суддею, за своїм змістом звернення не містило клопотання про виконання конкретних процесуальних дій, передбачених кримінальним процесуальним законом, а тому не охоплювалося предметом правового регулювання статті 220 КПК України.

Відтак, сам по собі факт розгляду детективом такого звернення у порядку статті 220 КПК України не свідчить про виникнення бездіяльності у разі нездійснення ним усіх дій, про які просив заявник, та не є підставою для зобов`язання детектива повторно розглядати звернення. З огляду на те, що детективом фактично надано відповідь на порушені ОСОБА_3 питання та повідомлено про результати їх розгляду, підстав для задоволення скарги слідчий суддя не встановив.

11. Отже, скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220, 303, 307 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_5