Справа № 991/11476/26

Провадження 1-кс/991/11503/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів», на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, яка на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11.09.2026 була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Зміст поданої скарги

У своїй скарзі ОСОБА_3 вказує, що 03.09.2026 на офіційну електронну пошту Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було направлено заяву про вчинення прокурором Офісу Генерального прокурора кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 

Однак, в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості за вказаною заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, а тому ОСОБА_3 звернувся із цією скаргою до Вищого антикорупційного суду у якій просить зобов`язати уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури внести відомості за заявою ГО «Центр захисту інвалідів» від 03.09.2026.

2.Позиція учасників судового засідання

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свою скаргу та просив її задовольнити. Зокрема, він наголосив про те, що заява про вчинення кримінального правопорушення містила усі ознаки, які мали бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. Крім цього, скаржник повідомив, що вже після подання скарги, було отримано лист від САП, в якому вони повідомили, що відсутність підстави для початку досудового розслідування. 

Крім цього, скаржник повідомив, що фактично орган прокуратури перекладає обов`язок розслідувати кримінальне правопорушення на заявника. 

Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явився. Однак, перед початком судового засідання направив заперечення. У цих запереченнях представник зазначив, що об`єктивних даних, які б вказували на вчинення кримінальних правопорушень у заяві від 03.09.2026 не наведено. У зв`язку з цим представник САП просив відмовити у задоволенні скарги та розглянути скаргу без його участі. 

Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника органу, бездіяльність уповноваженої особи якого оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги. 

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому КПК України.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, право на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Вищезазначена бездіяльність виникає у зв`язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов`язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 

За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об`єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).

Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.

З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.

Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому: 

(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18); 

(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18).

З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.

Як вбачається із поданої скарги та матеріалів долучених до неї, заявник вказує, що прокурор ОСОБА_4 , здійснюючи повноваження процесуального керівника досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021, протягом 2025 року в місті Києві вчинив зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи (осіб), використання свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало значної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого ГО «Центр захисту інвалідів» (як й іншого потерпілого ОСОБА_5 ), а також інтересам держави. 

Скаржник стверджує, що 30.01.2025 в межах кримінального провадження № 12021162510000384 прокурор безпідставно занизив кваліфікацію злочину, повідомивши приватному нотаріусу ОСОБА_6 про підозру лише за ч. 1 ст. 362 КК України. 

При цьому було умисно проігноровано кваліфікуючі ознаки: вчинення злочину у складі групи осіб, повторність та завдання шкоди в особливо великих розмірах на суму понад 139,7 млн грн. У подальшому, 19 лютого 2025 року, прокурор штучно виділив матеріали щодо нотаріуса в окреме провадження № 12025000000000566, перемістивши до нього всі ключові речові докази та висновки експертиз. 

Внаслідок цього кримінальне провадження, у якому залишилося ще 6 епізодів щодо тих самих незаконних реєстраційних дій, було позбавлене доказової бази. Використовуючи цю штучно створену обставину, 02.06.2025 прокурор відмовив потерпілому у призначенні нових експертиз. 

Заявник наголошує, що такі дії прокурора є умисними та вчиняються в інтересах фактичних вигодонабувачів рейдерського захоплення з метою перекласти відповідальність виключно на нотаріуса-виконавця, яка перебуває за кордоном, та уникнути притягнення до відповідальності справжніх організаторів.

Дослідивши зміст скарги та доданої заяви, слідчий суддя констатує, що вони не містять об`єктивних фактичних даних, які б вказували на вчинення зазначеною особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Попри пряме посилання заявника на статтю Кримінального кодексу України, викладені ним обставини фактично зводяться до суб`єктивної незгоди з процесуальними рішеннями та діями правоохоронних органів.

Слідчий суддя зауважує, що сама по собі незгода особи з ухваленими процесуальними рішеннями не може автоматично розцінюватися як вчинення посадовими особами кримінального правопорушення. Для оскарження таких процесуальних рішень чи дій законодавством передбачений окремий порядок апеляційного оскарження або процедура, визначена главою 26 КПК України, який не може бути підмінений ініціюванням безпідставного кримінального переслідування.

Натомість скаржником ані у скарзі, ані у заяві не наведено обставин, які б свідчили про вчинення прокурором дій, що містять хоча б загальні ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Так, скаржник не зазначає, які конкретні дії чи бездіяльність вказують на зловживання з боку посадових осіб органів державної влади та свідчать про використання наданих повноважень всупереч інтересам служби, так само не вказує якими особами отримано та надано неправомірну вигоду від такої діяльності. 

Крім того, для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 364 КК України необхідно настання тяжких наслідків, які відповідно до примітки цієї статті у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В обґрунтування настання таких наслідків, заявник не вказує суму шкоди, яка завдана від таких дій, що унеможливлює встановити чи існує причинно-наслідковий зв`язок між такими діями та наслідками.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявника про вчинення кримінального правопорушення, недостатньо для висновку про наявність вказаних кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно вказаною особи.

У даному випадку невиправданим є застосування механізму кримінального переслідування та процесуального примусу для дослідження інформації, зазначеної у поданій заяві.  

Керуючись ст. 214, 303-304, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ГО «Центр захисту інвалідів», на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - залишити без задоволення.

2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п`яти днів з дня її оголошення.

3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя          ОСОБА_1