Справа № 991/10515/26

Провадження №11-сс/991/591/26

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів),

підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025,

В С Т А Н О В И Л А:

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 чт. 368, ч.3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

За версією органу досудового розслідування, 24.03.2026 ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді судді та голови Берестинського районного суду Харківської області, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 2000 дол. США за створення умов, за яких автоматизований розподіл судової справи за позовною заявою ОСОБА_9 в обов`язковому порядку визначиться за ним, а також за розгляд та прийняття позитивного рішення на користь позивача ОСОБА_9 . Того ж дня кошти неправомірної вигоди працівники правоохоронних органів вилучили під час проведення обшуку в коморі, розташованій в службовому кабінеті ОСОБА_6 .

23.07.2026 першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підслідність даного кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України визначено постановою прокурора Офісу Генерального прокурора від 30.07.2026. До зміни підслідності досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось Державним бюро розслідувань.

Детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури 18.08.2026 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200 грн. 

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2026 року клопотання детектива задоволено частково. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 000 000 грн. Покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені пунктами 1 - 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 15.10.2026. Слідчий суддя відмовив в задоволені клопотання в частині застосування до підозрюваного електронного засобу контролю. 

Не погодившись з ухвалою, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України.

Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Захисник не погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 та про те, що її вручення здійснено уповноваженою на те службовою особою в установленому законом порядку. 

ОСОБА_5 переконаний, що кримінальне провадження щодо судді ОСОБА_6 починаючи з моменту обшуків в його кабінеті 24.03.2026 підлягало обов`язковій негайній передачі детективам Національного антикорупційного бюро України з огляду на приписи п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Оскільки в розумні строки цього здійснено не було, всі зібрані в ході досудового розслідування слідчими Державного бюро розслідувань докази, якими обґрунтовується підозра, є недопустимими з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева». Складання та вручення повідомлення про підозру судді ОСОБА_6 , звернення до Вищої ради правосуддя з поданням про надання згоди на утримання підозрюваного під вартою, мало здійснюватися керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а не першим заступником Генерального прокурора України.

На підставі наведеного захисник стверджує, що ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні фактично перебуває в статусі свідка, а застосування запобіжного заходу стосовно свідка вимогами чинного КПК України не передбачено.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу захисника, заявив про необґрунтованість підозри та про відсутність ризиків з його боку в даному кримінальному провадженні. Стверджує, що після оголошення йому підозри не чинив перешкод органу досудового розслідування, постійно перебував на робочому місці. На даний час фактично має на утриманні дружину, доньку, яка є студенткою, малолітнього внука та батьків пенсіонерів. Просив відмовити в клопотанні прокурора про обрання міри запобіжного заходу. 

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подав заперечення на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Переконаний, що статусу підозрюваного ОСОБА_6 набув у встановленому законом порядку, цей статус не скасовувався та не визнавався незаконним. Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. На момент повідомлення про підозру кримінальне провадження перебувало у провадженні Державного бюро розслідувань, а процесуальне керівництво здійснював Офіс Генерального прокурора, відтак відсутні процесуальні порушення щодо суб`єкта підписання та вручення підозри. Розбіжності щодо підслідності даного кримінального провадження усунено у встановленому законом порядку, а з клопотанням про застосування запобіжного заходу звернувся детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Чинне законодавство не пов`язує легітимність уже врученої підозри із подальшою передачею справи від одного органу до іншого. Правило «плодів отруєного дерева» застосовується виключно за умови, що первинні докази були отриманні внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини. 

За результатами розгляду апеляційної скарги за участю прокурора, підозрюваного та його захисника колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходив з того, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами дають підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні. 

ЇЇ обґрунтованість підтверджена: протоколами допитів свідка ОСОБА_9 від 13.10.2025, 24.11.2025 та 24.03.2026; протоколами допитів свідка ОСОБА_10 від 25.09.2025, 24.11.2025, 11.12.2025 та 24.03.2026; протоколами допитів свідка ОСОБА_11 від 23.12.2025 та 24.03.2026; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтролю особи від 24.02.2026, 13.03.2026 та 25.03.2026; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії: контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25.03.2026; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 23.03.2026; протоколом обшуку службового кабінету голови Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_6 від 24.03.2026; протоколом огляду предметів від 01.04.2026; висновком експерта № СЕ-19/111-26/18309-ДД від 08.04.2026; протоколом огляду предметів від 01.04.2026; висновком експерта № 5802/9645 від 01.07.2026 за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису; висновком експерта № 5803 від 07.07.2026 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 

Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою. 

Слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено уповноваженою на те службовою особою в установленому законом порядку. З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів.

Доводи про необґрунтованість підозри у зв`язку з недопустимістю зібраних органом досудового розслідування доказів через порушення правил підслідності й несвоєчасне визначення її за НАБУ колегія суддів відхиляє. 

Ураховуючи імперативні приписи ст. 214 КПК України реєстрація відомостей про кримінальне правопорушення і початок розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено у ст. 216 цього Кодексу, не означає порушення кримінального процесуального законодавства і не свідчить про реалізацію повноважень, не передбачених законом, у розумінні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК. Специфіка корупційних злочинів та особливості здійснення досудового розслідування в них потребують недопущення зволікання у фіксації відомостей про такий злочин, термінового вжиття заходів, спрямованих на збирання фактичних даних, у тому числі шляхом НСРД, оскільки несвоєчасне проведення процесуальних дій може призвести до необоротних наслідків (утрати доказів), звідси - до неможливості забезпечення завдань кримінального судочинства, закріплених у ст. 2 указаного Кодекс (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 991/7255/21). 

Порушення правил підслідності не тягне за собою автоматичного визнання доказів недопустимими. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини. 

Питання допустимості доказів вирішуватиметься судом під час розгляду кримінального провадження по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, чого колегією суддів не встановлено.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України визначають, що письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником. Оскільки на момент складання та вручення підозри кримінальне провадження перебувало в провадженні Державного бюро розслідувань, під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, заступник Генерального прокурора діяв в межах своїх повноважень, повідомляючи про підозру ОСОБА_6 .

Також слідчий суддя виходив з того, що існують ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні, можливого вчинення дій, спрямованих на знищення, приховання або спотворення речей та документів, які мають важливе значення для кримінального провадження. 

Ним враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, характер та обставини його вчинення.

В ОСОБА_6 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а майновий стан підозрюваного, зокрема, значні задекларовані заощадження, свідчать про його фінансову можливість забезпечити власні потреби під час можливого переховування.

Зазначені обставини вказують на те, що існує ризик переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду, можливість його виїзду за межі України. 

Крім того, використовуючи здобуті за час перебування на посаді судді та голови суду зв`язки, підозрюваний може вжити заходів до знищення, приховування або спотворення документів, які можуть бути доказами в даному кримінальному провадженні. Він може спотворити документи, які створюватимуть видимість законності підстав здійснення автоматичного розподілу справи на нього.

Використовуючи свій статус та повноваження голови суду, ОСОБА_6 може вплинути на працівників апарату суду та свідків з метою надання ними неправдивих показань.

Враховуючи вищенаведене, характер кримінального правопорушення, майновий стан, особу підозрюваного, його професійний досвід та високий рівень правової обізнаності, колегія суддів погоджується з існуванням у даному кримінальному провадженні ризиків та вважає, що кожен з цих ризиків слідчим суддею належним чином обґрунтовано. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, було б недостатнім для контролю за поведінкою ОСОБА_6 та виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Оскільки кримінальне провадження здійснюється у зв`язку із вчиненням, за версією обвинувачення, тяжкого корупційного злочину діючим суддею з використанням наданої йому влади в ході здійснення ним правосуддя такі обставини виключають можливість визначення застави у розмірі, передбаченому ст.182 КПК України та вимагають її застосування у більшому розмірі.

Слідчий суддя виходив з того, що суддівська винагорода ОСОБА_6 за встановленими слідством даними за 2025 рік склала 1 281 048,74 гривень, а за перше півріччя 2026 року - 747 625,47 гривень. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік ОСОБА_6 вказав про наявність у нього заощаджень, зокрема, 2 650 002 гривень на банківському рахунку, а також 32 000 доларів США, 2000 Євро та 200 000 гривень готівкових грошових коштів. Таким чином, на кінець 2025 року загальна сума заощаджень ОСОБА_6 становила понад 4 мільйони гривень.

За інформацією з державних реєстрів підозрюваний має у власності квартиру загальною площею 47,1 м2, розташовану в місті Красноград (нині - Берестин) та транспортні засоби: автомобіль марки «TOYOTA» моделі «RAV4», д.н.з. « НОМЕР_1 », 2021 року випуску та легковий автомобіль марки «KIA» моделі «RIO», д.н.з. « НОМЕР_2 », 2012 року випуску.

Враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його майновий стан та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення йому заставу в розмірі 1 000 000 гривень. Такий розмір застави слідчий суддя вважав співмірним із офіційно підтвердженими доходами та вартістю належного підозрюваному майна. 

Колегія суддів погоджується зі слідчим суддею та вважає, що застава у такому розмірі є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірною, враховуючи сукупність криміногенних чинників.

За таких обставин оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 407, 418 КПК України, колегія судів

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні № 62025000000000959 від 25.09.2025 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3