Справа № 991/10899/26

Провадження 1-кс/991/10928/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника  ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного  ОСОБА_4 , про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні № 52024000000000465 від 11.09.2024,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №52024000000000465 від 11.09.2024, в якому він просить надати тимчасовий доступ до відомостей з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1  (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) зокрема інформації про виїзд та в`їзд конкретного переліку детективів Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) в зоні діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про декларування та переміщення через кордон матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу в кількості 40 томів у період часу 13.12.2019 по 17.12.2019.

Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не прибув, за підписом начальника митниці ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких не заперечують щодо задоволення клопотання захисника та просять проводити судове засідання без участі представника митниці.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 163 КПК України неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

Заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Як вбачається із клопотання детективами НАБУ за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000802, з якого 11.09.2024 виділено матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження №52024000000000465 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 369 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру, 16.01.2024, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , не пізніше 08.12.2016 вступили у злочинну змову між собою для спільного створення, впровадження та налагодження механізму ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю, з метою особистого протиправного збагачення, шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме податку на додану вартість та ввізного мита, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 271 МК України та п.п. 9.1.3, 9.1.7 ст. 9 ПК України входять в систему оподаткування. З цією метою вони створили злочинну організацію та залучили ряд підконтрольних осіб та підприємств імпортерів, щоб мінімізувати ризики викриття злочинної діяльності, зокрема ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до злочинного задуму ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , свою злочинну діяльність повинні були здійснювати у складі створених та очолюваних ними організованих груп (ОГ 1 та ОГ №2). Відтак, ОГ 1 та 2 під керівництвом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідно повинні були здійснювати ввезення в Україну комерційних товарів (одягу, взуття, сумок, різних виробів з тканини, аксесуарів, килимів та іншого) вантажними автотранспортними засобами з причепами (далі - вантажними автомобілями) з Туреччини (транзитом через територію ЄС) або шляхом їх експорту з Румунії.

У подальшому, не пізніше 08.12.2016, більш точний час та обставини досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 прийняли взаємоузгоджене рішення про залучення до реалізації спільного злочинного умислу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , наділеного виключною компетенцією з організації та забезпечення виконання завдань, покладених на ІНФОРМАЦІЯ_3 , які включали в себе здійснення підлеглими йому працівниками різних форм митного контролю переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, митного оформлення товарів та їх випуску у вільний обіг. Відтак, з метою забезпечення координації дій усіх співучасників злочинної діяльності, керування ними та підтримання між ними комунікації, у невстановлений слідством час, однак не пізніше 08.12.2016, перебуваючи у невстановленому місці ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 домовились між собою створити, очолити та спільно керувати злочинною організацією (далі - ЗО) у вигляді стійкого ієрархічного об`єднання, яке складатиметься з трьох структурних частин, організованих груп 1, 2, 3, спільна діяльність яких спрямовуватиметься на безпосереднє вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, а також на керівництво та координацію кримінально протиправної діяльності інших осіб, а також забезпечення функціонування самої злочинної організації.

Орган досудового розслідування вважає, що зазначена злочинна організація здійснювала незаконне ввезення комерційних товарів з Туреччини (транзитом через територію ЄС) або шляхом їх експорту з Румунії на митну територію України через ПП « ОСОБА_8 » з приховуванням від митного контролю; виготовлення та подання до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПМД, ДМД та додатків до них, які містили неправдиві відомості та повідомлення інспекторам МП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » завідомо неправдивих відомостей, на підставі яких ними здійснювався пропуск автомобілів з товарами під виглядом порожніх.

Як слідує з повідомлення про підозру, у період часу з 02.03.2017 по 26.05.2019 ОСОБА_4 , разом з іншими учасниками ОГ 2 за пособництва учасників ОГ 3, здійснюючи незаконне ввезення на територію України комерційних товарів з приховуванням від митного контролю, діючи умисно, ухилився від сплати митних платежів, зокрема, ввізного мита на загальну суму 60 335 026,90 грн та ПДВ - 145 984 579,92 грн, всього - 206 319 606,82 грн, шо у 214 804 разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (встановлений на 01.01.2019), а тому, відповідно до примітки до ст. 212 КК України є особливо великим розміром.

Під час виконання ст. 290 КПК України, стороною обвинувачення як докази надано стороні захисту матеріали, отримані в порядку міжнародної правової допомоги за запитом НАБУ від 07.02.2018, скерованим до компетентних органів Румунії у кримінальному провадженні №52017000000000802.

З метою перевірки законності процедури проведення та отримання матеріалів запиту про міжнародну правову допомогу, стороною захисту 05.05.2026 та 12.05.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) направлено адвокатський запит з проханням повідомити про виїзд та в`їзд конкретного переліку детективів НАБУ в зоні діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про декларування та переміщення через кордон матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу в кількості 40 томів у період часу 13.12.2019 по 17.12.2019.

У відповідь на адвокатські запити листами від 08.05.2026 вих. №7.2-4/25/8.19/3120 та 15.05.2026 вих. №7.2-1/25/8.19/3233 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовила у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що запитувана інформація становить інформацію з обмеженим доступом, а також, що така інформація відноситься до персональних даних та належить до відомостей про проходження служби у Національному бюро, поширення яких заборонено та за розголошення якої посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно із законом.

За переконанням захисника документи (інформація), до якої він просить отримати тимчасовий доступ, безпосередньо стосуються порядку отримання матеріалів виконаного запиту про міжнародну правову допомогу, впливають на повноту та неупередженість здійснення досудового розслідування та підлягають встановленню відповідно до ст. 91 КПК України в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження. Отримання тимчасового доступу до документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 є єдиним процесуальним способом перевірити законність дій сторони обвинувачення під час отримання/транспортування матеріалів міжнародної правової допомоги, що є критично важливим для забезпечення справедливого судового розгляду у Вищому антикорупційному суді.

Вищевказане стало підставою для звернення з клопотанням до слідчого судді.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката та здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з такого.

Пунктом 18 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Виходячи з положень ч.ч. 1, 2 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до ст.160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, у якому, у тому числі, зазначається можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч.1 ст.22 КПК України).

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.22 КПК України).

За змістом ст.ст.2, 131, 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, в тому числі забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, та полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Частиною 5 ст. 163 КПК України визначено, що тимчасовий доступ до речей та документів надається стороні кримінального провадження, якщо остання у своєму клопотанні доведе наявність підстав вважати, що речі та документи, до яких планується отримати тимчасовий доступ: 1)перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2)самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно із ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Докази повинні бути належними та допустимими. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Доводи захисника стосуються перевірки дотримання митних правил під час переміщення через кордон матеріалів міжнародної правової допомоги для оцінки допустимості таких доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. (ч. 1 ст. 86 КПК України).

Водночас положення кримінального процесуального закону не регламентують порядок переміщення доказів через кордон у разі їх отримання в порядку міжнародної правової допомоги та не встановлюють специфічні способи передання таких матеріалів, які б виключали можливість їх безпосереднього отримання компетентними органами України на території держави, яка виконала запит. 

Митний кодекс України або інші акти, які регулюють правила митного оформлення, не стосуються міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Відповідно до ст.7 Митного кодексу України митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України під митним оформленням слід розуміти виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Водночас матеріали, отримані у порядку міжнародної правової допомоги, є матеріалами кримінального провадження, а тому вони не є товаром у розумінні митного законодавства. Їх переміщення через державний кордон не має комерційної чи господарської мети, а забезпечує виконання функції міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні. Обставини переміщення матеріалів міжнародної правової допомоги через кордон не є тотожним переміщенню товарів з метою їх митного випуску. Необхідність застосування митних процедур визначається правовою природою конкретних предметів, які переміщують через кордон, та нормами митного законодавства. Втім, такі правила не поширюються на матеріали, отримані у порядку кримінального провадження.

Дотримання правил декларування речей під час перетину державного кордону та/або наявність належно оформлених митних декларацій належать до сфери митних формальностей, які 1) не визначають порядок отримання матеріалів у порядку міжнародної правової допомоги, 2) не впливають на зміст отриманих матеріалів та їх достовірність, та 3) не свідчать про порушення процедури міжнародного співробітництва. Відтак, навіть можливі порушення митних формальностей при перетині державного кордону не можуть автоматично ставити під сумнів законність отримання матеріалів міжнародної правової допомоги.

Висловлюючись про сумнів у дотриманні процедури отримання таких матеріалів, сторона захисту ототожнює різні за своєю правовою природою та змістом процеси - отримання матеріалів міжнародної правової допомоги та їх подальше фізичне переміщення через державний кордон. Водночас такий підхід не дає підстав для висновку про незаконність здійснення процедури міжнародного співробітництва виключно з огляду на порядок переміщення отриманих матеріалів через державний кордон.

Слідчий суддя вважає, що сторона захисту не навела переконливих і конкретних обставин, які б свідчили про доказове значення запитуваних відомостей, та не зазначила, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, можуть бути встановлені або спростовані завдяки отриманим відомостям. 

Прагнення сторони захисту отримати такі відомості з метою перевірки дотримання їх митного оформлення без обґрунтування їх зв`язку із порядком отримання міжнародної правової допомоги та допустимістю відповідних матеріалів як доказів, не є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відсутність заперечень з боку органу, у володінні якого перебувають запитувані відомості, автоматично не виключає потреби у перевірці наявності передбачених КПК України підстав для надання тимчасового доступу. Так само відповідні обставини не звільняють сторону захисту від обов`язку належним чином обґрунтувати необхідність отримання відповідних відомостей, їх зв`язок із предметом доказування та їх значення для кримінального провадження.

Згода володільця інформації не є самостійною та достатньою підставою для задоволення клопотання і застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Інакший підхід призвів би до ситуації, за якої судовий розгляд такого клопотання перетворювався на формальну процедуру, позбавлену змістовного судового контрою, та нівелював би процесуальне призначення інститутів кримінального провадження.

Таким чином, у ході судового розгляду клопотання захисника ОСОБА_3 не встановлено наявності обов`язкових підстав, встановлених положеннями ст.ст.160, 163 КПК України, які мають наслідком постановлення слідчим суддею ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів.

За наведених обставин у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 131, 132, 159-166, 309 КПК України, слідчий суддя, 

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя   ОСОБА_1