Справа № 991/8191/26

Провадження 1-кп/991/67/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

17 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000460 від 06.09.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, для розгляду якого протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 визначено суддю ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні 15.09.2026 адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи його тим, що обвинувальний акт не відповідає таким вимогам:

1) п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки вказана норма передбачає наявність анкетних відомостей кожного обвинуваченого, водночас існує наявність анкетних даних інших осіб, які не мають жодного статусу у кримінальному провадженні; 

2) п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, так як виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є неконкретними та незрозумілими.

Так, у викладених в обвинувальному акті обставинах не наводиться інформація про: 1) надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди (про діяння); 2) походження предмета кримінального правопорушення від ОСОБА_5 .

Прокурор визначає формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 369 КК України, а саме вважає, що ОСОБА_5 надав службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

У викладі фактичних обставин вказується про нібито вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а саме надання неправомірної вимоги голові Верховного Суду та іншим невстановленим суддям і стороною обвинувачення описано процес нібито надання такої неправомірної вигоди, який здійснюється через декількох осіб, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому, не наводиться жодної інформації, яким чином ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами України, надав таку неправомірну вигоду, тобто здійснив об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України. 

Сторона обвинувачення обмежується лише відомостями про передачу грошових коштів іншими особами. Натомість, в обвинувальному акті відсутні будь-які відомості про походження неправомірної вигоди, а саме грошових коштів, від ОСОБА_5 . Також відсутня будь-яка інформація про те, яким чином ОСОБА_6 отримав кошти, які нібито мав намір передати ОСОБА_5 . Також немає жодної інформації стосовно доручення, яке нібито виконував ОСОБА_6 , зокрема, що це за доручення та яким чином він його отримав.

На думку захисника, формулювання обвинувачення ОСОБА_5 повністю дублює фактичні обставини щодо усіх осіб, у співучасті з якими, на думку слідства, він вчиняв інкриміноване правопорушення, хоча у даному розділі має бути наявний виключно опис діянь, в яких обвинувачується саме ОСОБА_5 , як єдиний обвинувачений у межах даного кримінального провадження. Однак, формулювання обвинувачення ОСОБА_5 є прямим копіюванням фактичних обставин без конкретизації діянь, які йому інкримінуються, а тому обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Захисник стверджує, що так як виклад фактичних обставин є абсолютно незрозумілим, то таким же є і формулювання обвинувачення, яке повністю дублює виклад обставин.

Наявність в обвинувальному акті неконкретного формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно порушує право особи на захист, оскільки згідно ст. 42 КПК України, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом.

Захисник зазначив про неконкретність обвинувачення, яке порушує право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Адвокат ОСОБА_4 , з посиланням на практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання прокурором вимог кримінального процесуального закону, стверджував, що наявність конкретного обвинувачення є важливим елементом кримінального процесу, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого на захист, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду, який згідно з положенням ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.

Поряд з цим, захисник обвинуваченого посилався на порушення принципу презумпції невинуватості.

Так, в обвинувальному акті обвинувачення висувається лише щодо ОСОБА_5 . Разом з цим, в обвинувальному акті вказані й інші особи, які, на думку слідства, вчиняли кримінальні правопорушення разом з ОСОБА_5 , зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . До того ж, не вказується, що матеріали щодо цих осіб виділено в окреме провадження.

З огляду на викладене обвинувальний акт порушує принцип презумпції невинуватості, згідно з яким забороняється формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Такої ж позиції притримується АП ВАКС в ухвалі від 05.12.2019 р. у справі № 761/11248/17.

Разом з цим, позиція про неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення осіб, яким не пред`явлено обвинувачення, висловлена і Верховним Судом у постанові від 30.05.2019 у справі № 692/9/18.

Отже, зазначення анкетних даних осіб, які не є обвинуваченими та твердження про вчинення ними кримінальних правопорушень, є підставою для повернення обвинувального акту.

На думку захисника, вище наведені недоліки обвинувального акту є істотними та такими, що перешкоджають призначенню справи до розгляду. При цьому, вказані недоліки не можуть бути усунені під час підготовчого провадження, оскільки виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення належить виключно до повноважень прокурора. Таким чином, виправити вказані недоліки можливо лише повернувши обвинувальний акт прокурору для їх усунення.

З огляду на викладене, адвокат ОСОБА_4 просив повернути обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні прокурору.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 підтримав подане клопотання з підстав, наведених у ньому, та просив про його задоволення. Пояснення надав аналогічні до змісту клопотання. Додатково зазначив, що з виступу прокурора не зрозуміло яким чином, за версією сторони обвинувачення, і як це викладено в обвинувальному акті пан ОСОБА_5 надав неправомірну вигоду, у тому числі ОСОБА_6 , щоб останній передав її далі. Тобто, стороні захисту не зрозуміло спосіб, яким пан ОСОБА_5 вчинив це діяння. Якщо сторона обвинувачення вбачає надання неправомірної вигоди голові Верховного Суду та іншим суддям, іншими особами, то можливо у них було виконання об`єктивної сторони діяння, але з обвинувального акту захиснику не зрозуміло яким чином діяння перемістилося до пана ОСОБА_5 , а не знаходиться в сфері діяльності інших осіб, один з яких є вже засудженим, та інших осіб, які навіть не мали жодного статусу у даному кримінальному провадженні в якості підозрюваних чи обвинувачених. 

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого щодо повернення обвинувального акта. Зазначив, що обвинувальн6ий акт відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. По суті аргументи захисника зводяться до не згоди з певними обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Проте з усталеною практикою Верховного Суду це не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Що стосується формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, КПК України не має чіткого визначення, що саме прокурор чи детектив за погодженням з прокурором, має навести у розділі формулювання обвинувачення. Практика Верховного Суду говорить, що ця частина розділу може співпадати або не співпадати зі змістом повідомлення про підозру. В обвинувальному акті йдеться про одне кримінальне правопорушення і наразі обвинувачується одна особа стосовно якої подано обвинувальний акт. У даному випадку саме цим і пояснюється те, що фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення вони дещо схожі. Прокурор погоджується з тим, що виклад фактичних обставин і формулювання є ідентичними, і, вважає, що це не є порушенням вимог ст. 291 КПК України. Щодо зазначення в обвинувальному акті анкетних даних інших осіб, які не є обвинуваченими, це стосується конкретності викладу обставин, які прокурор вважає встановленими, і жодним чином наведення цих осіб не порушує презумпцію невинуватості, оскільки сторона обвинувачення не констатує винуватість чи невинуватість цих осіб. Їх прізвища були наведені для того, щоб було конкретизовано обвинувачення про що саме йдеться в обвинуваченні, які фактичні обставини викладені стороною обвинувачення і в межах чого буде здійснюватися в подальшому судовий розгляд. Всі обставини, які викладає захисник, не відповідають дійсності. Щодо не зазначення яким чином пан ОСОБА_5 передав неправомірну вигоду, то прокурор зазначив, що в кінці обвинувального акту чітко викладено коли саме, за яких обставин і в якій сумі обвинувачений, за версією сторони обвинувачення, передав неправомірну вигоду суддям Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_10 . У даному випадку не йдеться про надання неправомірної вигоди ОСОБА_6 , ОСОБА_7 чи іншим особам. Подія злочину і склад злочину утворюється саме коли була передана неправомірна вигода за прийняття того чи іншого рішення суб?єктом прийняття цього рішення і ці обставини чітко сформульовані в обвинувальному акті. З огляду на викладене, доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження, а тому клопотання є необґрунтованим. Прокурор вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а отже у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України неявка обвинуваченого, щодо якого здійснювалося спеціальне досудове розслідування, не перешкоджає проведенню підготовчого провадження, а тому суддя вважає розглядати клопотання про повернення обвинувального акту прокурору за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 .

Суддя, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання про повернення обвинувального акта, дійшла таких висновків.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Таким чином, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать, зокрема, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) - п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення - п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України). Також за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Суддею встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього долучено додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування).

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про те, що виклад фактичних обставин є не зрозумілим, та не дає змоги зрозуміти суть обвинувачення, а фактичні обставини не відповідають формулюванню обвинувачення, тобто не відповідають вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті прокурор виклав саме ті фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які вважає встановленими у ході досудового розслідування. Визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити його виклад. Обвинувальний акт також містить формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_5 , а саме те, що він обвинувачуються в наданні службовій особі, яка займає особливе відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища,тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (т. 1 а.с. 3-20).

Так, з обвинувального акта чітко вбачається, які саме дії інкримінуються обвинуваченому, у чому полягає його умисел та з якою метою, за версією сторони обвинувачення, ним було вчинено відповідні дії. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи неможливість особистої передачі ОСОБА_7 грошових коштів у зв`язку з фактичним перебуванням на території Французької Республіки, вирішив залучити ОСОБА_6 , якому як пособнику потрібно було безпосередньо передати частинами грошові кошти ОСОБА_7 , який, у свою чергу, повинен був надати їх як неправомірну вигоду Голові Верховного Суду ОСОБА_10 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду.

ОСОБА_6 , будучи особисто присутнім під час розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , організованих за допомогою аудіо- та відеозв`язку, тим самим усвідомлюючи, що грошові кошти, які повинні бути передані ОСОБА_7 , є неправомірною вигодою для Голови Верховного Суду ОСОБА_10 та інших суддів Великої Палати Верховного Суду, погодився виконати вказане доручення ОСОБА_5 та у період з 13.03.2023 по 07.04.2023, на виконання доручення ОСОБА_5 , частинами передав ОСОБА_7 грошові кошти для їхнього подальшого надання Голові Верховного Суду ОСОБА_10 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду як неправомірної вигоди за винесення на користь ОСОБА_5 та компанії «Ferrexpo AG» судового рішення.

При цьому питання про те, чи дійсно обвинувачений ОСОБА_5 вчинив зазначені дії, тобто об`єктивну сторону кримінального правопорушення, що йому інкримінується, чи мав ОСОБА_5 відповідний умисел та чи підтверджуються викладені в обвинувальному акті обставини належними доказами, стосується вже доведеності пред`явленого обвинувачення та підлягає вирішенню під час судового розгляду, а ніяк не свідчить про його незрозумілість.

Отже, доводи обвинуваченого щодо неконкретності та незрозумілості викладу фактичних обставин і формулювання обвинувачення будуть предметом дослідження доказів у ході судового розгляду. У разі недоведення стороною обвинувачення перед судом винуватості ОСОБА_5 за стандартом "поза розумним сумнівом", останній підлягає виправданню.

Поряд з цим, суддя вважає, що не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, з огляду на зазначення в ньому анкетних даних осіб, які, на думку захисника, не мають процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого. Як вбачається зі змісту обвинувального акту, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_5 і щодо нього зазначені анкетні відомості відповідно до вимог, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України. Водночас, наведена норма не містить заборони зазначати в обвинувальному акті відомості про інших осіб, якщо такі відомості є складовою викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Навпаки, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. 

Отже, сам факт зазначення в обвинувальному акті анкетних даних інших осіб не може свідчити про його невідповідність вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки ця норма регламентує відомості, які обов`язково мають бути зазначені щодо обвинуваченого, а не встановлює заборону на зазначення персоніфікованих даних інших осіб у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення.

Також кримінальний процесуальний закон не містить вимог про обов`язкове знеособлення анкетних даних усіх осіб, які згадуються у фактичних обставинах обвинувального акта та не є учасниками кримінального провадження. 

Також зазначення в обвинувальному акті анкетних даних осіб, які не мають процесуального статусу у кримінальному провадженні, не може розцінюватися як встановлення їхньої винуватості чи причетності до вчинення кримінального правопорушення та, відповідно, не порушує принципу презумпції невинуватості. Такі відомості є складовою викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у розумінні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та відображають версію сторони обвинувачення, яка викладена в обвинувальному акті та підлягає перевірці та оцінці судом під час судового розгляду .

Натомість питання щодо презумпції невинуватості у контексті знеособлення анкетних даних осіб, має бути дотримано на стадії оформлення відповідного судового рішення з урахуванням результату судового розгляду та встановлених судом обставин. Адже саме судове рішення є висновком про винуватість чи невинуватість осіб у відповідному кримінальному правопорушенні. Такий висновок суду узгоджується і з позицією, висловленою у наведеній захисником Постанові Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №692/9/18, у якому оцінка надається саме висновку про співучасть, зробленому у вироку суду, щодо особи, кримінальне провадження щодо якої виділено. 

Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з не зрозумілим стороні захисту формулюванням чи викладом фактичних обставин тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17, провадження № 51-8914км18).

Враховуючи мету стадії підготовчого провадження, яка полягає у з`ясуванні можливості розгляду й вирішення справи по суті, суддя не уповноважена здійснювати дослідження та оцінку будь-яких доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження. Більше того, кримінальний процесуальний закон містить пряму заборону щодо надання суду інших документів, окрім обвинувального акта та визначених ч. 4 ст. 291 КПК України додатків до нього, до початку судового розгляду. Заявлені доводи захисника обвинуваченого вимагають ретельної перевірки матеріалів досудового розслідування, а отже, є передчасними.

Також суд звертає увагу, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини підлягають встановленню, а їх правова кваліфікація підлягає оцінці в ході змагального судового розгляду з огляду на сукупність досліжених доказів. 

Ураховуючи специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, а також те, що в межах цієї стадії процесу суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні, то дотримання належної правової процедури у цьому кримінальному провадженні може бути предметом перевірки й оцінки під час розгляду кримінального провадження по суті з прийняттям судом відповідного процесуального рішення за результатами такого розгляду.

За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом суд дійшов переконання, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності містять відомості щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто у достатній мірі інформують обвинуваченого як про підстави обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності у діянні обвинуваченого об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення можуть стати підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає встановлення не формальної невідповідності такого обвинувального акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які будуть перешкоджати суду призначити судовий розгляд.

Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що визначені кримінальним процесуальним законом вимоги до обвинувального акта, стороною обвинувачення були дотримані у тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

Отже, за результатами аналізу змісту та форми дослідженого обвинувального акта, з урахуванням завдань та цілей підготовчого судового засідання, суд не виявив підстав для його повернення, а тому клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 291, 293, 314-315, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000460 від 06.09.2023, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1