Справа № 991/11793/26

Провадження 1-кс/991/11816/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

отримавши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 

про тимчасовий доступ до речей і документів

у кримінальному провадженні №42017000000001245 від 25.04.2017

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

21.09.2026 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 (далі-заявник) в інтересах ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №42017000000001245 від 25.04.2017, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

2. Короткий виклад клопотання.

Заявник у клопотанні просив: «1. Надати адвокату ОСОБА_2 тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 . адреса АДРЕСА_1 ), а саме матеріалів судової справи №761/7184/17, з можливістю ознайомитись з ними та зробити їх копії.)»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: «Адвокатське об`єднання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надає правову допомогу ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги від 15 лютого 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001245 від 25.04.2017, у межах якого ОСОБА_3 вважався підозрюваним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191,ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28. ч. 1 ст. 366 КК України.

25 березня 2024 року підслідність цього кримінального провадження було передано слідчим Державного бюро розслідувань. Під час визначення підслідності заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 зазначив, що не було здобуто належних і допустимих доказів, які б підтверджували розмір завданої шкоди, а також доказів вчинення злочинів суб`єктами, визначеними п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України до виключної підслідності детективів НАБУ відносяться злочини, передбачені ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 354, 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 41 КК України за наявності умов, передбачених у п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Іншими словами, ОСОБА_4 констатував відсутність належних і допустимих доказів, які б вказували на саму подію злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Отже, на цей момент основна увага досудового розслідування має бути зосереджена на з`ясуванні обставин, пов`язаних з інкримінованими моєму підзахисному діяннями, передбаченими ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. Зокрема, слід встановити, чи існувала злочинна організація, описана в підозрі, і якщо так, то чи був мій підзахисний її учасником. Також необхідно з`ясувати, чи підробляв мій підзахисний офіційний документ, і якщо так, то який саме».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07.06.2018 №2447-VIII визначено, що завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства, а також здійснення правосуддя у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у порядку адміністративного судочинства.

Стаття 4 того ж Закону №2447-VIII передбачає, що Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», у порядку адміністративного судочинства; аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику у кримінальних та інших провадженнях, віднесених до його підсудності, інформує про результати узагальнення судової практики Верховний Суд та надає йому пропозиції до висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальних вимог до суддів цього суду та гарантій їх діяльності, а також оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті. Територіальна юрисдикція (підсудність) Вищого антикорупційного суду поширюється на всю територію України.

Правові підстави предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статтею 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою ІНФОРМАЦІЯ_4 , його першим заступником та заступником, членом ІНФОРМАЦІЯ_5 , Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою ІНФОРМАЦІЯ_6 , його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом ІНФОРМАЦІЯ_7 , Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею ІНФОРМАЦІЯ_8 , присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

3.2 Частиною 2 статті 38 КПК встановлено, що досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.

Тобто КПК визначає 5 органів досудового розслідування, які мають визначену статтею 216 різну підслідність, під чим розуміють визначені законом ознаки кримінального провадження, які обумовлюють належність такого до предмета діяльності того чи іншого слідчого органу, й само по собі існування предметної підслідності покликано впорядковувати діяльність слідчих органів з розслідування різноманітних кримінальних правопорушень, оптимізувати державні ресурси шляхом уникнення дублювання повноважень різних органів тощо.

Згідно з частиною 1 статті 216 КПК, слідчі органів Національної поліції (НП) здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, й відповідно підслідність органів Служби безпеки України (СБУ) визначена частиною 2, Бюро економічної безпеки України (БЕБУ) - частиною 3, органів Державного бюро розслідувань (ДБР) - частиною 4, Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) - частиною 5 статті 216 КПК.

Суд переконаний, що згадка у статті 33-1 КПК предметної підсудності ВАКС винятково за наявності хоча б однієї з умов, передбачених частиною 5 статті 216 КПК, означає те, що в разі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-яким іншим слідчим органом, ніж НАБУ, такі не підсудні ВАКС. Інше тлумачення такої норми позбавляє будь-якого сенсу саму згадку про частину 5 статті 216 КПК, й також створює правову невизначеність, оскільки надаватиме можливість іншим органам досудового розслідування, ніж НАБУ, свавільно на власний розсуд у будь-який час лише за формальними ознаками скеровувати до ВАКС будь-які кримінальні провадження, яких наразі в Україні нараховується сотні тисяч, що призводитиме до неможливості здійснення ВАКС ефективного судочинства, саме для запобігання чому і наявна така норма.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) в ухвалах від 14.08.2025 у справі №932/9404/24, від 25.11.2025 у справі №761/43050/25, від 23.12.2025 у справі №631/704/25, від 19.01.2026 у справі №201/13151/25, від 16.06.2026 у справі №761/19792/26, сутність якої зводиться до неналежності до предметної підсудності ВАКС кримінальних проваджень у разі здійснення досудового розслідування іншим, ніж НАБУ, органом досудового розслідування, оскільки «згідно зі статтею 33-1 КПК предметна підсудність ВАКС має місце виключно за наявності хоча б однієї з умов, передбачених частиною 5 статті 216 КПК, й має бути чітко узгоджена з підслідністю. Альтеративне тлумачення зазначеної норми створює ризики правової невизначеності, що, у свою чергу, відкриває можливість іншим органам досудового розслідування свавільно скерувати провадження до ВАКС лише за формальними ознаками. Такий підхід суперечить меті законодавчого регулювання та унеможливлює ефективне здійснення правосуддя ВАКС, що прямо суперечить принципам процесуальної економії та вимогам належного судочинства».

Також усталена судова практика ККС ВС свідчить про те, що докази, зібрані органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, є недопустимими через їх збирання неуповноваженим органом у непередбачений кримінальним процесуальним законом спосіб. Наприклад, об`єднана палата (ОП) ККС ВС у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 зробила висновок, відповідно до якого наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі статей 86, 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку, та у мотивах прийнятого судового рішення зазначено таке: «Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд». 

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 §1», що віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом («Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41). Орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка є необхідною в демократичному суспільстві («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 67; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 38).

Слідчий суддя зазначає, що з 25.03.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001245 від 25.04.2017 здійснюється не НАБУ, а ДБР, то відтак таке провадження не належить до предметної підсудності ВАКС, й тому розгляд будь-яких заяв, скарг та клопотань в цьому провадженні знаходиться поза межами повноважень слідчих суддів ВАКС, та суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

Також визначення 25.03.2024 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 підслідності у кримінальному провадженні №№42017000000001245 від 25.04.2017 шляхом віднесення такого до підслідності слідчих ДБР, означає відсутність будь-яких ознак належності згаданого кримінального провадження до предметної підсудності ВАКС, враховуючи пряму заборону частини 5 статті 36 КПК доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування (крім випадків наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану)

Також суд зазначає, що відсутні будь-які перешкоди для звернення заявника із відповідним клопотанням до Печерського районного суду міста Києва за місцем здійснення досудового розслідування згідно з частиною 1 статті 218 КПК.

Разом з тим, КПК не врегульовує порядок дій слідчого судді в разі подання клопотання, скарги чи заяви, яка не належить до підсудності такого суду.

Однак, згідно з частиною 6 статті 9 КПК, у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу, до яких зокрема належить диспозитивність, зміст якої розкрито в статті 26 КПК, а саме, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.

3.3. З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що належить закрити провадження щодо поданого клопотання. У той же час, нормами статті 309 КПК не передбачено можливість оскарження такої ухвали слідчого судді під час досудового розслідування.

Керуючись статтями 33-1, 216, 303, 309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження.

Ухвала не підлягає оскарженню і набуває законної сили з моменту постановлення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _________