Справа № 991/4179/25

Провадження № 1-кп/991/63/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А 

24 вересня 2026 року м. Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , 

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження. 

Прокурор ОСОБА_12 09.09.2026 подав суду клопотання, у якому просив продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Клопотання обґрунтоване тим, що докази, на які є посилання у клопотанні, дають достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. 13.09.2024 за ОСОБА_5 внесена застава, у зв`язку з чим його звільнено з-під варти зі слідчого ізолятора та щодо нього діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням на нього ряду обов`язків. Строк дії відповідних обов`язків неодноразово продовжувався. Востаннє покладені на ОСОБА_5 обов`язки продовжені судом до 24.09.2026. У клопотанні необхідність продовження строку дії обов`язків прокурор обґрунтовує тим, що встановлені раніше ризики (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились і продовжують існувати. У разі зменшення обсягу або не продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, суттєво підвищаться вказані ризики. 

У клопотанні прокурор зазначив відомості, які, на його думку, підтверджують наявність відповідних ризиків, та повідомив обставини щодо обвинуваченого, які мають враховуватись при застосуванні запобіжного заходу , і додав копії документів щодо місця проживання, виїздів за кордон, майнового стану обвинуваченого. 

Захисник ОСОБА_11 11.09.2026 подав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 . Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину зазначив, що події, які є предметом кримінального провадження, відбувались за участі ОСОБА_15 та, на думку захисту, фіксувались ним, але в цьому кримінальному провадженні йому не повідомлено про підозру. Оскільки ОСОБА_15 був учасником чотирьох кримінальних проваджень, що розслідувались НАБУ за процесуального керівництва САП, щодо його майна та майна його дружини застосовувався арешт з метою майбутньої конфіскації, то до доказів сторони обвинувачення з участю ОСОБА_15 слід ставитись особливо критично, враховуючи можливу особисту зацікавленість останнього, його залежність від органів досудового розслідування та роль у формуванні й розвитку подій. 

Щодо існування ризиків, на які посилається прокурор, захисник зазначив, що необхідно оцінювати їхню актуальність протягом усього строку застосування обмежень до особи, тобто прокурор має підтвердити, що зберігається достатня ймовірність неналежної поведінки обвинуваченого. Так, факти обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину в поєднанні з наявністю фінансових ресурсів самі по собі не доводять достатню ймовірність переховування особи від суду. Ці факти слід оцінювати разом із тривалим належним виконанням ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, його сімейними й соціальними зв`язками та внесеною заставою. Те, що свідки ще не допитані судом, є недостатнім для обґрунтування ризику незаконного впливу на них. Така обставина характеризує стадію судового розгляду, але не доводить реальної ймовірності неналежної поведінки обвинуваченого. Клопотання не містить конкретних обставин, які свідчать про актуальну ймовірність незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків. Без оцінки таких обставин необхідність майбутнього допиту перетворюється на презумпцію існування ризику до моменту допиту відповідних свідків, незалежно від поведінки обвинуваченого та реальних обставин справи. Вважає, що посилання прокурором на події, які є предметом цього кримінального провадження, недостатньо для обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Відомості про минулі події мають оцінюватись разом із подальшою поведінкою обвинуваченого та тривалістю часу, що минув.

Позиції сторін у судовому засіданні

Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав і просив задовольнити. Пояснив, що натепер продовжують існувати встановлені раніше три ризики, зазначені у клопотанні. Оскільки свідка ОСОБА_13 допитали в суді, то відпала необхідність у продовженні обов`язку обвинуваченому утримуватись від спілкування із вказаним свідком. 

Захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_9 підтримали зазначені вище письмові заперечення першого захисника та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Захисник ОСОБА_11 зауважив, що ризику незаконного впливу на свідків вже немає, адже всі три свідки під час слідства сказали, що не знають ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисників.

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_4 підтримала позицію захисників про необхідність відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Мотиви та висновки суду

У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України), а також підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

У зв`язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов`язує обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Проте в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах судового провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 у справі № 991/5764/24 щодо ОСОБА_5 в межах кримінального провадження № 52023000000000303 від 11.07.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня затримання - до 01.09.2024, з можливістю внесення застави в розмірі 23 842 472 грн. Ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24 строк тримання під вартою був продовжений на 60 днів і зменшено суму застави як альтернативного запобіжного заходу до 18 000 000 грн, визначено шість обов`язків, із передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладаються на ОСОБА_5 в разі внесення застави. 

Зазначений зменшений розмір застави у 18 млн грн за ОСОБА_5 внесений 13.09.2024 чотирма платежами: ОСОБА_16 - 8 млн грн, ОСОБА_17 - 4 млн грн, ОСОБА_18 і ОСОБА_19 - по 3 млн грн. 

У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків продовжувався ухвалами слідчих суддів (останній раз під час досудового розслідування ухвалою від 16.04.2025 у справі № 991/3330/25) та під час судового провадження останній раз ухвалою суду від 24.07.2026 - на два місяці до 24.09.2026. Обвинуваченому ОСОБА_5 був продовжений строк дії таких обов`язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 - з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Підставами для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , були: наявність відомостей про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення), і що відповідні обов`язки мають запобігати зазначеним ризикам. Ухвалою суду від 10.06.2025 було задоволено частково клопотання захисника і змінено раніше визначену заставу в сумі 18 млн грн на заставу в розмірі 5 614 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 999 192 грн (суму, на яку зменшено заставу, у розмірі 1 000 808 грн вирішено повернути заставодавцю ОСОБА_16 ). 

У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.

Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та вже наявні в судовій справі матеріали досудового розслідування, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2025 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків. Суд зауважує, що висновок про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення є попереднім і має значення виключно для вирішення питання про продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого. Остаточна оцінка доказового значення наданих стороною обвинувачення матеріалів досудового розслідування буде здійснена за результатами дослідження усіх доказів, на які посилаються обидві сторони кримінального провадження. 

У запереченнях сторона захисту посилається на те, що основними доказами сторони обвинувачення є протоколи НСРД, у яких зазначено про комунікацію ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , однак ОСОБА_15 є учасником чотирьох кримінальних проваджень, що розслідувались НАБУ, і тому в нього могла бути особиста заінтересованість у формуванні та розвитку подій з участю обвинувачених, щоб у такий спосіб вирішити власні проблеми, пов`язані з кримінальними провадженнями щодо нього. З цього приводу суд зазначає, що наразі в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що ОСОБА_15 притягується до кримінальної відповідальності в певному кримінальному провадженні або щодо його дій або дій його дружини здійснювалось досудове розслідування детективами НАБУ. Так само ця особа, заявлена прокурором як свідок, не була допитана в суді, тобто сторони й суд не мали нагоди з`ясувати в нього про наявність кримінальних проваджень, у результатах яких він був би заінтересований особисто, про існування залежності від НАБУ або САП, щодо інших обставин, на які вказує сторона захисту в запереченнях. За таких умов на цій стадії судового розгляду суд не має підстав вважати зафіксований у протоколах про результати НСРД - аудіоконтролю особи зміст розмов між ОСОБА_5 і ОСОБА_15 недостовірним або що останній був особисто заінтересований у певному розвитку подій під час досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.

Прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування та судового розгляду ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, щоб у такий спосіб гарантувати його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ризики, зазначені у клопотанні, продовжують існувати. 

Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від суду

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні у співучасті незакінченого тяжкого корупційного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Таке покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть вказувати на існування мотивів і підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. 

Прокурор надав відомості про майновий стан ОСОБА_5 за попередні роки: про рівень доходів від здійснення підприємницької діяльності (задекларований дохід від неї за 2024 рік склав 2 051 117,20 грн, за 2025 рік - 2 974 248,35 грн), про надання у 2023 році позики іншій фізичній особі в сумі 20 150 000 грн (еквівалент 500 000 доларів США), зобов`язання про повернення якої були виконані до 20.12.2023. У цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді арешт накладений на належну ОСОБА_5 квартиру і два автомобіля, водночас такий захід забезпечення кримінального провадження не застосований до грошових коштів, належних обвинуваченому. Також суд зважає на те, що ОСОБА_16 , з якою ОСОБА_5 проживає однією сім`єю та має спільну дитину, у квітні 2024 року продала квартиру на 2 445 200 грн дорожче ціни її придбання, 06.07.2024 продала транспортний засіб, вартістю 8 400 000 грн. Надані суду відомості щодо придбання нерухомого майна, транспортних засобів, надання позики в значній сумі демонструють витрати (розпоряджання коштами) в більших сумах, аніж офіційні, задекларовані доходи обвинуваченого від здійснення підприємницької діяльності. 

У своїй сукупності такі відомості (про суворість можливого покарання та наявність доступу до значних фінансових ресурсів, що не відображені в податкових деклараціях) є достатніми для висновку, що в обвинуваченого є реальні можливість і фінансові спроможності для вчинення дій з метою переховування від суду на території України. Легальний виїзд за межі України з метою подальшого ухилення від суду наразі для ОСОБА_5 є неможливим, так як за даними ДМС України, зазначеними в його особовій карті, строк дії паспорту для виїзду за кордон закінчився 05.05.2026.

Інформація про достатньо міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_5 в Україні: здійснення підприємницької діяльності, проживання однією сім`єю із ОСОБА_16 , з якою має спільну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та утримання двох інших її неповнолітніх дітей; про наявність на праві власності дороговартісної квартири, про внесення застави в сумі 16 999 192 грн (з яких 10 млн грн оформлені як позики від трьох осіб), тривалу належну процесуальну поведінку обвинуваченого - не виключає повністю вірогідність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні

Існування зазначеного ризику пов`язане із тим, що свідками у кримінальному провадженні, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, є, серед інших, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а другим обвинуваченим - ОСОБА_4 . На думку прокурора, з боку обвинуваченого ОСОБА_5 можливий незаконний вплив на цих осіб, що зашкодить судовому розгляду. 

Зміст обвинувального акта і подані прокурором суду матеріали досудового розслідування вказують на те, що ОСОБА_5 має давні довірливі партнерські відносини із ОСОБА_4 . За текстом обвинувачення свідок ОСОБА_14 є одним з кількох осіб, яких ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визначили як бажаного ними кандидата на призначення ОСОБА_13 на посаду керівника регіональної митниці (у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 неодноразово згадувалось, що ОСОБА_4 контактував із ОСОБА_14 , у зв`язку з чим твердження захисника, що всі три свідки не знають обвинувачених, потребує перевірки в суді); ОСОБА_15 мав безпосередньо спілкуватись зі ОСОБА_13 і висловити пропозицію від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про надання йому неправомірної вигоди (у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 зафіксований зміст його розмов із ОСОБА_15 на вказану тему). У запереченнях захисник висловив припущення, що ОСОБА_15 під час досудового розслідування діяв як агент держави (під вигаданим прізвищем ОСОБА_20 ) та був головним учасником подій, у зв`язку з якими здійснюється це кримінальне провадження. За таких умов обвинувачений ОСОБА_5 може бути заінтересований у тому, щоб зазначені особи не надали в суді показання, які би підтверджували висунуте йому обвинувачення. Заразом один із заявлених прокурором свідків - ОСОБА_13 вже надав показання в суді, відповів на всі питання прокурора та суду, а сторона захисту повідомила про відсутність запитань до свідка, у зв`язку з чим ризик незаконного впливу на цього свідка з боку обвинуваченого нині перестав існувати та прокурор у судовому засіданні повідомив, що цю особу слід виключити з переліку тих, від спілкування з ким ОСОБА_5 має утримуватись. 

Наразі триває стадія судового розгляду, під час якої досліджені письмові докази сторони обвинувачення та суд перейшов до допиту свідків обвинувачення (допитаний один свідок). Проте суд поки не допитав інших перелічених вище свідків, заявлених прокурором, тому залишається ризик позапроцесуального неправомірного впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.

Те, що ризик впливу на свідків може існувати достатньо тривалий час упродовж здійснення судового провадження, на думку суду, пов`язано із визначеною Кримінальним процесуальним кодексом України процедурою отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні із забезпеченням права перехресного допиту іншою стороною (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За наведених умов суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків існує на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань відповідних свідків та їх дослідження.

Вищевказані відомості про майнове становище ОСОБА_5 та його близької особи (характеризується відсутністю відомостей про законні джерела доходів для вчинених правочинів щодо майна та коштів) дають підстави вважати, що частина таких ресурсів може бути використана для спроби неправомірного впливу на свідків у цьому провадженні.

Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 під час спілкування між собою можуть узгоджувати свої показання щодо обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого їх обвинувачують, та дії під часу судового провадження, які могли би перешкоджати його здійсненню.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення 

У тексті обвинувачення і у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 вказано про його розмови із ОСОБА_15 , ОСОБА_4 з приводу можливості одержання систематичної неправомірної вигоди та організації переміщення товарів через державний кордон з порушенням визначеного законом порядку із залученням інших осіб, у тому числі в іноземній державі. Такі відомості суд розцінює як достатнє підтвердження, що ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення є ймовірним. 

Суд відхиляє заперечення захисника про те, що зазначені в попередньому абзаці відомості про висловлені наміри вчинення кримінально протиправних дій є предметом цього кримінального провадження і не можуть обґрунтовувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_5 висунуте обвинувачення лише щодо дій, пов`язаних із підбуренням на висловлення пропозиції неправомірної вигоди ОСОБА_13 за призначення однієї із запропонованих осіб на посаду керівника територіальних органів (митниць). Однак зазначена в обвинувальному акті правова кваліфікація таких дій (диспозиція ч. 4 ст. 369 КК України) не охоплює міркування обвинувачених щодо отримання ними в майбутньому за допомогою призначених в їхніх інтересах службових осіб митниць неправомірної вигоди для себе, організацію переміщення товарів через митний кордон України з порушенням визначеного законом порядку.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. У зв`язку із цим суд не погоджується з аргументом захисту про те, що прокурор мав би кожен раз повідомляти про нові обставини, які після попередньої ухвали свідчили би про актуальність наміру обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення. У клопотанні прокурор не ставить питання про виникнення нового ризику, а обґрунтовує, що продовжують існувати раніше встановлені ризики, які не зникли та пов`язані з обставинами, які не змінились з часом. 

Ураховуючи обставини кримінального провадження, застосування до ОСОБА_5 застави під час досудового розслідування та судового провадження в досить значному розмірі та покладення на нього ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є одним із важливих факторів, який сприяє тому, що обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки під час кримінального провадження. 

Тривалість виконання обвинуваченим ОСОБА_5 упродовж досудового розслідування, а також під час судового провадження (з травня 2025 року) усіх покладених на нього законом та ухвалами слідчого судді та суду процесуальних обов`язків сама по собі не свідчить про зменшення або відсутність заявлених прокурором ризиків. Обставини, з наявністю яких пов`язані ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого, вчинення іншого кримінального правопорушення, після надходження обвинувального акта до суду не зазнали істотних змін у бік їх зменшення чи зникнення, тому відповідні ризики поки залишаються актуальними.

Таким чином, установлені під час розгляду клопотання прокурора обставини у своїй сукупності на цей час дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. І такі ризики виправдовують подальше покладення на обвинуваченого обов`язків, що пов`язані із їх існуванням.

Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуванню від суду), сприятимуть у комплексі такі обов`язки як: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 

Обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 має попереджати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а з обвинуваченим ОСОБА_4 - пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

Суд вчергове зауважує, що ухвалами від 03.02.2026, 31.03.2026, 28.05.2026, 24.07.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язок утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим ОСОБА_4 був продовжений лише в частині заборони спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . У поданому клопотанні прокурор не навів аргументів про необхідність посилення зазначеного обов`язку шляхом заборони спілкування обвинувачених на будь-які інші теми. У зв`язку з цим обов`язок утримуватися від спілкування з другим обвинуваченим ОСОБА_4 слід залишити в раніше визначеному обсязі.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що є підстави продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, з урахуванням стадії судового розгляду. Такі обов`язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в кримінальному провадженні та запобігання ризикам, які продовжують існувати. 

Позаяк судовий розгляд кримінального провадження триває та досліджено не всі докази сторони обвинувачення (розпочато допит свідків, заявлених прокурором), суд вважає обґрунтованим прохання прокурора продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , на два місяці.

Ураховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 182, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії покладених на  ОСОБА_5  обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 - з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , та з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , визначити до 24.11.2026.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя            ОСОБА_1