Справа № 991/7274/25

Провадження 1-кп/991/95/25

У Х В А Л А 

іменем України

23 вересня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , та клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024 за обвинуваченням 

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52024000000000474 від 16.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

1.1. Прокурор звернувся із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .

1.2. Клопотання мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2024 у справі №991/11117/24 до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 8 000 000 грн і покладенням низки процесуальних обов`язків. 30.09.2024 ОСОБА_6 звільнена з-під варти у зв`язку із внесенням визначеного розміру застави. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 у справі №991/1878/25 зменшено розмір застави з 8 000 000 грн до 6 000 000 грн. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.09.2025 у справі №991/7274/25 зменшено розмір застави з 6 000 000 грн до 5 500 000 грн.

1.3. Строк процесуальних обов`язків неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.07.2026 у справі №991/7274/25 продовжено ряд процесуальних обов`язків, а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 

- утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_8 ; свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

1.4. З метою запобігання спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків прокурор просив продовжити на два місяці дію обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

1.5. Від обвинуваченої ОСОБА_6 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави. 

1.6. Клопотання мотивоване тим, що 1) ОСОБА_6 протягом судового розгляду дотримується належної процесуальної поведінки, 2) обсяг досліджених доказів свідчить про зменшення процесуальної невизначеності, а 3) ризики кримінального провадження з плином часу об`єктивно зменшились і не можуть обґрунтовуватися лише припущеннями. Обвинувачена також зазначила, що застосований розмір застави у розмірі 5 500 000 грн протягом тривалого часу залишається незмінним. Водночас на даний момент залишаються актуальними боргові зобов`язання обвинуваченої перед третьою особою за внесену застави. 

1.7. З огляду на це обвинувачена просила зменшити розмір застави з 5 500 000 грн до 4 000 000 грн.

1.8. З метою забезпечення повного і ефективного судового розгляду, дотримання розумності строків розгляду Суд розглядає клопотання про покладення процесуальних обов`язків та клопотання про зміну запобіжного заходу одночасно, оскільки вони передбачають дослідження одних і тих самих обставин стосовно тієї самої обвинуваченої.

2.У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1.Прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав, просив задовольнити. Наголосив, що процесуальна поведінка представників сторони захисту має ознаки зловживання своїми правами, а їх дії спрямовані на перешкоджання і затягування судового розгляду. Заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу. 

2.2.Обвинувачена ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу підтримала, просила задовольнити. Заперечила проти задоволення клопотання прокурора у зв`язку із відсутністю нових обставин.

2.3.Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу. Заперечив проти задоволення клопотання прокурора, у тому числі у зв`язку з посиланням прокурора на допити свідків, які суд не сприймав особисто.

3.Заслухавши учасників, дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2024 у справі №991/11117/24 до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 8 000 000 грн з покладенням ряду процесуальних обов`язків (т.1 а.с.80зв-88). На виконання ухвали внесено заставу у відповідному розмірі.

3.2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2025 у справі № 991/1878/25 зменшено розмір застави з 8 000 000 грн до 6 000 000 грн (т.1 а.с.153-174), а ухвалою від 16.09.2025 зменшено застосований розмір застави до 5 500 000 грн (т.4 а.с.194-196). 

3.3. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.07.2026 продовжено до 27.09.2026 строк процесуальних обов`язків, покладені на ОСОБА_6 , а саме 

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_8 ; свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Суд встановив актуальність ризиків переховування від суду та впливу обвинуваченої на свідків.

3.4. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

3.5. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.6. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.

3.7. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.8. Це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення), ОСОБА_6 має процесуальний статус обвинуваченої. З огляду на стадію кримінального провадження Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак враховує критерії, визначені у ст. 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.9. Під час розгляду клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків Суд оцінює наведені сторонами доводи та подані на їх підтвердження матеріали лише тією мірою, якою це необхідно для встановлення обставин, що мають значення для вирішення саме заявленого клопотання. Зокрема, предметом такої оцінки є питання про те, чи зберігаються ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи змінилися їх характер, інтенсивність або ймовірність реалізації, чи виникли нові обставини, які зумовлюють необхідність подальшого застосування відповідних процесуальних обов`язків, а також чи є такі обмеження необхідними та пропорційними актуальним ризикам. Таким чином, Суд під час розгляду відповідного клопотання надає оцінку доказам виключно в межах доводів сторін, які стосуються наявності, зменшення або посилення ризиків кримінального провадження та необхідності подальшого застосування відповідних процесуальних обов`язків. Така оцінка має функціональний, а не остаточний характер: вона здійснюється для вирішення конкретного процесуального питання і не визначає наперед висновків суду щодо доказів при ухваленні остаточного рішення у кримінальному провадженні. Водночас сам по собі обсяг досліджених доказів не впливає на ступінь процесуальної невизначеності під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків або зменшення розміру застави та не свідчить про зменшення попередньо встановлених ризиків кримінального провадження. 

З огляду на наведене Суд відхиляє доводи сторони захисту, відповідно до яких посилання прокурора у клопотанні на протоколи допиту свідків саме по собі повинно було зумовити їх детальне дослідження та оцінку судом з точки зору належності, допустимості, достовірності або доказового значення для доведеності обвинувачення. Зазначені протоколи не були предметом оцінки суду в межах вирішення питання про винуватість особи, не оцінювалися як докази, що підтверджують або спростовують обставини, які входять до предмета доказування у кримінальному провадженні, та не покладалися судом в основу висновків про доведеність пред`явленого обвинувачення. 

Відтак твердження сторони захисту про нерелевантність, суперечливість чи неналежність посилань прокурора на ці протоколи не спростовує висновків Суду щодо наявності відповідних ризиків, оскільки такі висновки ґрунтувалися не на доказовому значенні зазначених протоколів, а на інших встановлених судом обставинах і матеріалах, оцінених у межах предмета розгляду відповідного клопотання.

Включення прокурором певного матеріалу до обґрунтування клопотання не означає, що Суд зобов`язаний надати цьому матеріалу самостійне доказове значення або провести його повну оцінку за правилами, які застосовуються при ухваленні рішення по суті кримінального провадження. Межі судової оцінки визначаються не переліком усіх матеріалів, на які посилається сторона, а предметом конкретного процесуального питання, що поставлене перед судом.

3.10. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. 

3.11. На думку Суду, ризик переховування обвинуваченої від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується, суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання її винуватою у вчинені інкримінованого діяння в їх сукупності. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Санкція цієї статті відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При чому ст. 368 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання її винуватою у майбутньому, обвинувачена може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченої у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. 

Суд також враховує, що вказаний ризик є актуальним з огляду на потенційну можливість виїзду обвинуваченої закордон. Будь-які обмеження для обвинуваченої щодо виїзду закордон відсутні. 

3.12. Суд зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченої на свідків. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування та відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). 

За таких умов ОСОБА_6 , не будучи обмеженою у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності. 

3.13. За таких обставин продовження процесуальних обов`язків, визначених у прохальній частині, є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти встановленим ризикам переховування від суду та незаконного впливу на свідків. 

3.14. На підставі ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

3.15. Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти законність і обґрунтованість попередньої ухвали про застосування чи зміну запобіжного заходу. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків. Суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює факти, що виникають із плином кримінального провадження і можуть вплинути на застосований до обвинуваченої відповідного заходу або спосіб його виконання. У зв`язку з цим реалізація права на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим запобіжним заходом.

3.16. Доводи в обґрунтування зміни обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу зводяться до бездоганної процесуальної поведінки останньої протягом перебігу кримінального провадження та фінансового обтяження для осіб, які внесли заставу.

3.17. Суд вчергове звертає увагу, що відсутність процесуальних порушень з боку обвинуваченої є її юридичним обов`язком, що встановлений процесуальним законом і судовим рішенням, невиконання або неналежне виконання якого призводить до негативних наслідків. Таким чином, належна процесуальна поведінка не є винятковою обставиною і сама по собі не може розцінюватися як безумовна підстава для пом`якшення запобіжного заходу.

3.18. Суд у попередніх ухвалах неодноразово констатував, що поведінка сторони захисту не відповідає критеріям належності та добросовісності. Більше того, у межах цього провадження Суд порушив перед дисциплінарним органом питання про притягнення двох захисників ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 та ОСОБА_13 ) до дисциплінарної відповідальності. Окрім висновків про неповажність причин неприбуття у судові засідання, Суд констатував, що загальна процесуальна поведінка сторони захисту у сукупності з іншими встановленими обставинами об`єктивно свідчить про штучне затягування судового розгляду з боку сторони захисту. 

Суд вчергове вказує, що процесуальна поведінка захисників, яка за своїм характером та сукупністю вчинених ними дій об`єктивно призводить до затягування судового розгляду, не може оцінюватися ізольовано від процесуальної позиції самої обвинуваченої.

Безумовно, право на захист передбачає можливість особи користуватися правовою допомогою обраних нею захисників, заявляти клопотання, подавати докази, висловлювати заперечення, оскаржувати процесуальні рішення та вчиняти інші передбачені законом процесуальні дії. Водночас наявність у сторони захисту відповідних процесуальних прав не означає можливості їх реалізації у спосіб, який позбавляє кримінальне провадження його процесуальної динаміки та перетворює право на захист на інструмент необґрунтованого затягування розгляду справи.

При цьому суд не може механічно відокремлювати дії захисників від волевиявлення особи, інтереси якої вони представляють. Захисник здійснює професійну правничу діяльність самостійно, однак його участь у конкретному кримінальному провадженні має своїм призначенням реалізацію права на захист конкретного обвинуваченого. Тому, оцінюючи систематичність певної моделі процесуальної поведінки, суд вправі враховувати, чи заперечує проти неї сама обвинувачена, чи підтримує відповідні процесуальні дії, чи користується наслідками таких дій та чи вживає заходів для забезпечення можливості розгляду справи по суті.

Особливого значення у цьому контексті набувають особисті професійні та процесуальні знання обвинуваченої. Якщо особа має значний досвід роботи в органах прокуратури, тривалий час здійснювала професійну діяльність у сфері кримінальної юстиції та володіє спеціальними знаннями щодо порядку здійснення кримінального провадження, презумпція її необізнаності щодо процесуального значення відповідних дій є необґрунтованою. Така обставина сама по собі не свідчить про недобросовісність процесуальної поведінки, однак є релевантною для оцінки того, наскільки обвинувачена усвідомлює характер, правові наслідки та фактичний вплив процесуальних дій, які вчиняються від її імені та в її інтересах. У такому випадку оцінці підлягає не окрема процесуальна дія сама по собі, а вся сукупність поведінки сторони захисту в її часовій, фактичній та процесуальній послідовності. 

Отже, твердження сторони захисту про зразкову поведінку не відповідають фактичним обставинам справи та не відображають реального контексту, в якому здійснюється розгляд цього провадження. Нових обставин, що б дозволяли дійти на даному етапі іншого висновку, Суд не встановив. Таким чином, такі доводи не підтверджують зменшення ризиків кримінального провадження та можливість зміни запобіжного заходу.

3.19. Стосовно доводів про надмірний тягар розміру застави на заставодавця Суд зазначає наступне. Внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного є волевиявленням особи, що обумовлюється її правом. Така дія не породжує для держави обов`язку достроково або негайно повернути внесену заставу до припинення дії запобіжного заходу. Погоджуючись внести заставу та мати відповідні обов`язки заставодавця, особа має усвідомлювати ризик неповернення застави - звернення її в дохід держави. Відтак, сам по собі фінансовий тягар, який виникає у заставодавця у зв`язку із внесенням застави, не є виключною і достатньою підставою для зміни запобіжного заходу.  Виключно потреба повернути грошові кошти заставодавцю у зв`язку із його взаємовідносинами із підозрюваним/обвинуваченим і необхідність виконання фінансового зобов?язання протягом певного часу не може визнаватися обґрунтованою і достатньою підставою для зменшення розміру застави.

У попередніх ухвалах від 04.03.2026 та 29.04.2026 вже надав вичерпну оцінку доводам щодо майнового стану обвинуваченої та можливості зменшення розміру застави, врахувавши, що застава внесена третьою особою. Ця обставина виключає взаємозалежність розміру застави від фінансового становища обвинуваченої. 

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що доводи обвинуваченої, пов`язані зі зменшенням застави, мають бути належним чином обґрунтовані і підтверджені. Стверджуючи про надмірність тягаря для заставодавця, обвинувачена жодним чином не доводить наявність обставин, які б об`єктивно свідчили про заподіяння істотної і непропорційної шкоди його фінансовому становищу через наявність в обвинуваченої відповідного розміру застави (який за рік зменшився на 2 500 000 грн). 

4. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад обвинуваченої, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження. На думку Суду, застосований розмір застави не є непомірним і відповідає фактичним обставинам цього провадження, тому обґрунтовані підстави для його зменшення відсутні. 

Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 201, 331, 372, 376, 392 КПК України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Клопотання прокурора про продовження процесуальних обов`язків задовольнити.

2.Продовжити до 23.11.2026 включно обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_8 ; свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 

3. У задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити. 

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя       ОСОБА_14 

Судді         ОСОБА_15 

ОСОБА_16