УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 991/3/24

провадження № 51-3777 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2026 року. 

Суть питання та встановлені судом обставини

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відновлення судового провадження за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні №42017000000000061 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора, у якій він не погоджується з вказаним судовим рішенням апеляційного суду та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.

Наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 424 КПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відновлення судового провадження, яке раніше було зупинено на підставі ст. 335 КПК України, не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, то вона не може бути оскаржена до касаційного суду.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, (зокрема, справа № 755/6856/17).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження в разі, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою прокурором касаційною скаргою слід відмовити.

З цих підстав та, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив:

Відмовити прокурору у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: 

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3