Справа № 991/7103/25

Провадження 1-кп/991/91/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

25 вересня 2026 року         м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 , 

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 368-4 КК України;

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України;

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 384 КК України;

ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження та питання, яке вирішується судом

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_12 було подано клопотання про зміну запобіжного заходу (Т. 29, а.с. 16-25), яке вирішується цією ухвалою суду.

2. Зміст поданого клопотання

Під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024 відносно ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 30 млн грн. Підставою для застосування запобіжного заходу було встановлення слідчим суддею обставин, які свідчили про існування ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На виконання вищезазначеної ухвали заставодавцями було внесено на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , внаслідок чого останнього було звільнено з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 було задоволено клопотання сторони захисту та зменшено розмір застави до 27 000 000 грн.

Під час судового розгляду судовий контроль за доцільністю продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави здійснювався, зокрема, ухвалою суду від 05.05.2026. Тоді судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, оскільки ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжували існувати в тій мірі, що виправдовувала подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн.

Оскільки з моменту останнього судового контролю за питанням застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 пройшло більше чотирьох місяців і за цей період з`явилися нові обставини, які свідчать про відсутність ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про погіршення майнового стану як заставодавців, так і ОСОБА_6 , то сторона захисту вважає, що існують достатні підстави для зміни запобіжного заходу, що застосовується до ОСОБА_6 .

Так, сторона захисту переконана, що ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду не існує, носить суто формальний характер та не підтверджується жодними конкретними фактичними обставинами. У цьому аспекті сторона захисту звертає увагу на те, що: 

1) ОСОБА_6 був заздалегідь обізнаний про наявність відкритого стосовно нього кримінального провадження, однак попри це не вчинив жодних дій, спрямованих на виїзд за межі України, переховування або ухилення від органів досудового розслідування та суду;

2) з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_6 належним чином виконує всі покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно з`являється за викликом слідчого, прокурора та суду;

3) за весь період кримінального провадження не було зафіксовано жодного випадку ухилення ОСОБА_6 від явки до органу досудового розслідування, прокурора чи суду або порушення ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків;

4) ОСОБА_6 має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання та сім`ю, що об`єктивно стримує його від намірів ухилятися від правосуддя; окрім цього, обвинувачений двічі обирався народним депутатом України, є публічною особою, яка дбає про власну ділову репутацію, у зв`язку з чим об`єктивно зацікавлений у відкритому, неупередженому та оперативному розгляді кримінального провадження з метою доведення власної невинуватості;

5) у сторони обвинувачення відсутні будь-які об`єктивні дані, які б підтверджували намір ОСОБА_6 вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а фактична належна процесуальна поведінка обвинуваченого протягом всього кримінального провадження спростовує будь-які припущення сторони обвинувачення щодо можливого переховування обвинуваченого.

Вищевикладені обставини у своїй сукупності сторона захисту використовує як підставу для твердження про те, що ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, фактично втратив свою актуальність та припинив існування.

У свою чергу, ризик впливу обвинуваченого на свідків, на думку захисту, має абстрактний, гіпотетичний характер, не підкріплений жодними фактичними даними та не може вважатися доведеним і достатнім для застосування обмежувальних заходів щодо ОСОБА_6 . У цьому аспекті сторона захисту звертає увагу на те, що:

1) під час судового розгляду всупереч позиції сторони захисту, яка наполягала на першочерговому допиті свідків сторін кримінального провадження, було визначено порядок дослідження доказів, згідно з яким допит свідків відбудеться фактично на завершальній стадії судового процесу, тривалість якого є значною; у зв`язку з цим відсутні процесуальні підстави для обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 шляхом посилання на ризик вчинення ним дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;

2) ОСОБА_6 не має ніякого інтересу чи бажання впливати на показання свідків, адже надані ними показання на стадії досудового розслідування не є викривальними щодо нього чи інших осіб у цьому кримінальному провадженні;

3) з моменту повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки та не вчиняв жодних дій, спрямованих на вплив свідків, і стороною обвинувачення не надано доказів протилежного;

4) більшість свідків були допитані під час досудового розслідування, їх показання зафіксовані в матеріалах кримінального провадження, що істотно мінімізує можливість будь-якого впливу; самі свідки попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому розуміють наслідки зміни своїх показань.

Як додаткові підстави для зміни запобіжного заходу сторона захисту також просила врахувати обставини погіршення майнового стану окремих заставодавців, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .

Захист переконаний, що запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 млн грн на теперішній час є більш суворим, ніж цього потребують існуючі чи передбачувані ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого. Зменшення розміру застави до законодавчо визначених меж підвищить рівень поваги до правосуддя і ніяким чином не вплине на процесуальну поведінку ОСОБА_6 .

З урахуванням вищевикладеного захисник ОСОБА_12 просив змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 шляхом зменшення розміру застави з 27 млн грн до 266 240 грн, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або до іншого розміру за розсудом суду. 

3. Позиції учасників судового засідання

Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_14 підтримали подане клопотання, просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників та подане клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що з рухом кримінального провадження інтенсивність ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшилась. У зв`язку з цим сторона обвинувачення не заперечувала проти часткового задоволення клопотання сторони захисту та зменшення розміру застави з 27 млн грн до 26 млн грн.

Інші учасники судового засідання не виявили бажання висловити свою позицію з приводу поданого клопотання.

4. Оцінка та мотиви суду

Згідно з ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 року наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу (у тому числі зміні розміру застави), скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

З рухом кримінального провадження, за конкретних його обставин, ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та були підставою для застосування запобіжного заходу у виді застави, можуть змінюватися. Такі зміни можуть передбачати припинення існування окремих ризиків, появу нових або зміну (збільшення чи зменшення) ступеня вже існуючих ризиків.

Внаслідок цього обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024 у справі № 991/5502/24 (Т. 3, а.с. 210-215; документ міститься в електронній формі в ЄСІКС; Т. 27, а.с. 13-27) до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання. Одночасно з цим ОСОБА_6 було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 000 000 грн. На випадок внесення застави на строк 2 місяці на ОСОБА_6 покладено наступні процесуальні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру з підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Підставою для застосування до ОСОБА_6 зазначеного запобіжного заходу було встановлення слідчим суддею ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.07.2024 (Т. 27, а.с. 28-33) вищезазначену ухвалу слідчого судді від 27.06.2024 було залишено без змін.

За результатами дослідження квитанцій, що долучені до клопотання сторони захисту (Т. 3, а.с. 210-215; документи містяться в електронній формі в ЄСІКС; Т. 29, а.с. 16-25, документи містяться в електронній формі в ЄСІКС), судом встановлено, що ОСОБА_6 було звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням фізичними особами (заставодавцями) грошових коштів на загальну суму 30 000 000 грн в якості застави за ОСОБА_6 .

З моменту звільнення з-під варти на ОСОБА_6 строком на 2 місяці було покладено процесуальні обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді від 27.06.2024.

У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 04.09.2024 у справі № 991/8225/24, від 01.11.2024 у справі № 991/12370/24, від 22.11.2024 у справі № 991/13078/24, від 21.01.2025 у справі № 991/370/25, які досліджені за результатами повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , був неодноразово продовжений. Востаннє строк дії процесуальних обов`язків було продовжено до 20.05.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2025 у справі № 991/2296/25.

Підставами для постановлення слідчими суддями зазначених ухвал було встановлення обставин, які свідчили про продовження існування ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, слідчими суддями було змінено обсяг покладених на ОСОБА_6 обов`язків шляхом скасування обов`язку носити електронний засіб контролю, а також констатовано, що з 22.11.2024 ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, припинив існувати.

Під час досудового розслідування сторона захисту двічі ініціювала питання зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 . Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2024 у справі № 991/13628/24 було відмовлено у задоволенні клопотання адвокатів ОСОБА_14 та ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 .

Водночас, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 у справі № 991/1538/25 (Т. 3, а.с. 210-215; документ міститься в електронній формі в ЄСІКС) було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 та зменшено розмір застави до 27 000 000 грн. Слідчим суддею було встановлено, що ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, припинив існувати, що є достатньою підставою для перегляду розміру застави.

Під час судового розгляду кримінального провадження сторона захисту також двічі просила суд змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 , шляхом зменшення розміру застави. Ухвалами суду від 19.03.2026 та від 05.05.2026 було відмовлено у задоволенні відповідних клопотань сторони захисту. На тому етапі судового провадження судом було констатовано, що ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися та продовжують існувати у тому ступені, що виправдовує продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що з 25.02.2025 відносно ОСОБА_6 застосовується запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 000 000 грн.

Суд вкотре у межах цього кримінального провадження звертає увагу сторони захисту на те, що при вирішенні під час судового розгляду питання зміни запобіжного заходу суд не надає оцінку обґрунтованості пред`явленої підозри та/або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на стадію кримінального провадження та ініційовані питання суд лише вирішує, чи змінилися ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у такий спосіб, який передбачає можливість зменшення розміру застави та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого за рахунок меншого розміру застави. 

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення було встановлено ухвалою Вищого антикорупційного суду 27.06.2024 у справі № 991/5502/24 про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджено ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.07.2024, якою ухвалу про застосування запобіжного заходу було залишено без змін, а у подальшому також ухвалами Вищого антикорупційного суду від 04.09.2024 у справі № 991/8225/24, від 01.11.2024 у справі № 991/12370/24, від 22.11.2024 у справі № 991/13078/24, від 21.01.2025 у справі № 991/370/25.

У зв`язку з цим суд не враховує доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення та недоведеності обставин, викладених в обвинувальному акті. Оцінка таких доводів та відповідь на них буде надана за результатами судового розгляду в остаточному судовому рішенні.

Окремо суд зазначає, що застосування судом запобіжного заходу не означає підтвердження підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а отже, не свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості. Запобіжні заходи покликані забезпечити створення умов, за яких у межах кримінального провадження буде досягнуто завдання, передбачені ст. 2 КПК України. Такі умови забезпечуються, серед іншого, шляхом застосування до особи, яка обґрунтовано вважається причетною до вчинення кримінального правопорушення, тимчасових обмежувальних заходів з метою мінімізації негативного впливу такої особи на рух кримінального провадження. Водночас, застосування таких заходів не є покаранням такої особи та жодним чином не свідчить про її винуватість у вчиненні кримінально караного діяння.

На користь вищезазначеного висновку свідчить і рішення Конституційного Суду України № 9-р(II)/2026 від 21.07.2026 у справі № 3-176/2025(355/25), в якому зазначено, що застава не є кримінальним покаранням, «викупом» особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а як інститут є процесуальною гарантією присутності особи, яку підозрюють чи обвинувачують, та дотримання інших покладених на неї обов`язків у кримінальному провадженні.

Оцінюючи продовження існування ризику вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Корупційна ознака кримінального правопорушення, мінімальна межа санкції виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом (ст. 69, 75 КК), внаслідок чого у разі доведеності пред`явленого обвинувачення призначене судом покарання буде відбуватися реально.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні "Ilijkov v. Bulgaria" від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справ "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

На підтвердження реальності ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує обставини, що були встановлені слідчими суддями Вищого антикорупційного суду в ухвалах від 27.06.2024 та від 20.03.2025 і не були спростовані стороною захисту, а саме: 1) значний майновий стан ОСОБА_6 та членів його родини, близьких осіб, що створює суттєві можливості для тривалого переховування обвинуваченого як на території України, так і за її межами; 2) наявність паспортів для виїзду за кордон серії та номер НОМЕР_1 від 14.05.2022 і FJ321495 від 23.10.2017; 3) перетинання державного кордону України за період з 2021 року по 2024 рік, тобто і під час дії воєнного стану, 27 разів. Окремо суд враховує, що ОСОБА_6 досяг віку, який дає можливість безперешкодного перетину державного кордону України в умовах воєнного стану.

Те, що ОСОБА_6 був заздалегідь обізнаний про початок кримінального провадження відносно нього і при цьому, маючи вільну можливість, не виїхав за кордон та не ухилявся від органу досудового розслідування, прокурора, суду, є твердженням сторони захисту, яке не підкріплено жодними доказами. Суд не може констатувати зміну ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, лише на підставі тверджень сторін кримінального провадження.

Таким чином, суд доходить висновку, що цілком вірогідним та можливим є те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи суворість можливого покарання та порядок його відбуття у разі доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, маючи відповідні для цього реальні та значні можливості, на даній стадії судового провадження може вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності та відповідно ухилення від явки до суду. 

На основі цього суд вважає, що ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати на поточній стадії судового провадження.

Разом з тим, ризик переховування може існувати протягом всього судового провадження та є динамічним, що означає те, що ступінь, міра та інтенсивність цього ризику може як зменшуватися, так і збільшуватися. Зокрема, обставини кримінального провадження (хід та результати судового розгляду, процесуальна поведінка обвинуваченого тощо) можуть свідчити як про підвищення, так і про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що з моменту застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу (27.06.2024) минуло більше двох років, з яких більше одного року кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження. Під час судового провадження було проведено більше двадцяти судових засідань та розпочато з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами. За весь час застосування запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_6 продемонстрував високий рівень процесуальної дисципліни - з`являвся за викликом до органу досудового розслідування, слідчого судді та суду, брав участь в усіх процесуальних діях, у тому числі особисто з`являвся в судові засідання, не зважаючи на значну віддаленість свого місця проживання від місця розташування суду, а також жодним чином не перешкоджав руху кримінального провадження та належним чином виконував свої процесуальні обов`язки. Процесуальна поведінка обвинуваченого на цій стадії судового розгляду узгоджується з задекларованою ним готовністю до процесуальної співпраці у напрямку проведення повного, всебічного, ефективного, швидкого та справедливого судового процесу і виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Суд також не залишає поза увагою обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 . Так, зі змісту досудової доповіді від 29.06.2026, складеної Мукачівським районним відділом № 1 Філії ДУ «Центр пробації» у Закарпатській області (Т. 23, а.с. 83-88), вбачається, що ОСОБА_6 має вищу освіту, володіє вираженою соціально позитивною спрямованістю, спроможний встановлювати причинно-наслідкові зв`язки, добре розуміє особисті мотиви, здатний контролювати свої вчинки; соціальне середовище обвинуваченого складають люди, поведінка яких є соціально прийнятною, які працюють, навчаються та ведуть здоровий спосіб життя. ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, веде здоровий спосіб життя. Обвинувачений має ІІІ групу інвалідності та проблеми зі здоров`ям.

Під час судового розгляду також було встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово був народним депутатом України, а з 30.06.2022 по 10.03.2026 обіймав посаду голови Мукачівської районної ради. Це свідчить про те, що обвинувачений є публічною особою, перебуває в інформаційному просторі, а також знаходиться під підвищеним суспільним контролем. Зазначені обставини створюють для ОСОБА_6 додатковий чинник соціально-політичного характеру, який може негативно позначитися на його особистій та професійній сфері життя у разі переховування від суду або у разі перешкоджання руху кримінального провадження в інший спосіб.

Враховуючи 1) належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 протягом всього руху кримінального провадження, 2) наявність в обвинуваченого позитивної соціальної характеристики та наявність стійких зв`язків, здатних утримувати його від неналежної процесуальної поведінки, а також 3) те, що сторона обвинувачення, за клопотанням якої запобіжний захід обирався, серед іншого, для запобігання вчиненню ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не заперечувала проти того, що інтенсивність цього ризику зменшилася, суд доходить висновку про те, що ступінь (міра, інтенсивність) ризику переховування ОСОБА_6 від суду на цьому етапі судового провадження зменшився.

Вирішуючи питання продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. 

Наразі триває судовий розгляд, у межах якого суд ще не переходив до допиту свідків. У зв`язку з цим на даному етапі кримінального провадження визначальним є створення умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть повними, всебічними та достовірними. Враховуючи обізнаність обвинуваченого ОСОБА_6 про те, які особи є свідками в межах цього кримінального провадження, про зміст їх показань та їхні персональні дані, суд доходить висновку, що ризик впливу обвинуваченого на свідків є реальним та продовжує існувати. 

Те, що показання свідків вже були зафіксовані під час досудового розслідування у відповідний процесуальний спосіб, а самі свідки попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, не мінімізує ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, по-перше, суд не може посилатися на показання свідків, надані ними під час досудового розслідування слідчому, прокурору (ч. 4 ст. 95 КПК України), а, по-друге, можливе притягнення свідка до кримінальної відповідальності жодним чином не запобігає тому, що у такому випадку доказова цінність показань цього свідка буде безповоротно втрачена.

Як і в ухвалі від 05.05.2026 суд зазначає, що посилання сторони захисту на те, що показання свідків не доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого правопорушення, не мінімізує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України доказове значення в аспекті вирішення пред`явленого обвинувачення по суті матимуть лише показання свідків, які будуть надані ними безпосередньо суду під час судового засідання. 

З вищевикладених міркувань суд відхиляє також доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення могла скористатися механізмом депонування показань свідків, який передбачений ст. 225 КПК України, якщо вважала, що існує ризик впливу на таких свідків. Додатково до цього суд зазначає, що визначення процесуальної тактики досудового розслідування, порядку та способів збирання, збереження доказів перебуває у площині процесуальної дискреції сторони обвинувачення.

На основі цього суд вважає доведеним продовження існування ризику вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та констатує, що наразі цей ризик не зменшився.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд констатує, що на даному етапі судового провадження зменшився лише ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, жодним чином не змінився.

Оскільки судом встановлено, що ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі кримінального провадження зменшився, а його існування було покладено в основу рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, у тому числі альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру застави.

При визначенні суми грошових коштів, на яку доцільно зменшити розмір застави, суд враховує 1) що ризик вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати в тій самій мірі, що й на стадії досудового розслідування при застосуванні запобіжного заходу; 2) потенційний вплив ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на рух цього кримінального провадження; 3) позицію сторони обвинувачення, згідно з якою зменшення інтенсивності ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дає можливість зменшити розмір застави на 1 000 000 грн.

З огляду на вищевикладене та позицію сторони обвинувачення суд вважає за можливе зменшити заставу на 1 000 000 грн, тобто до 26 000 000 грн. Суд переконаний, що на цьому етапі кримінального провадження такого розміру застави буде достатньо для мінімізації ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оскільки грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 вносилися значною кількістю заставодавців, а суми грошових коштів, на яку було зменшено розмір застави, недостатньо для повного розподілу між всіма заставодавцями, то суд має вирішити питання про те, кому з заставодавців повернути суму грошових коштів, на яку було зменшено розмір застави, та яким чином розподілити ці грошові кошти між цими заставодавцями. 

При вирішенні зазначеного питання суд враховує обставини, що викладені у клопотанні сторони захисту та стосуються погіршення майнового стану окремих заставодавців або виникнення у заставодавців проблем, які обумовлюють критичну потребу в додаткових грошових коштах. У зв`язку з цим суд вважає за доцільне повернути грошові кошти у наступному порядку: 1) 300 000 грн - заставодавцю ОСОБА_21 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) як особі пенсійного віку, який має обмежені джерела доходів та потребує постійного медичного нагляду, регулярного лікування та придбання лікарських засобів; 2) 300 000 грн - заставодавцю ОСОБА_22 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) як особі з ІІІ групою інвалідністю, який потребує лікування та лікарського нагляду; 3) 400 000 грн - заставодавцю ОСОБА_23 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), яка має потребу в додаткових грошових коштах у зв`язку зі смертю свого чоловіка.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 159-166, 176-178, 182, 183, 194-197, 333, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді застави, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024 у справі № 991/5502/24 (провадження № 1-кс/991/5535/24) та змінений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 у справі № 991/1538/25, шляхом зменшення розміру застави до 26 000 000 (двадцяти шести мільйонів) гривень.

Різницю між розміром застави, визначеним ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024 у справі № 991/5502/24 (провадження № 1-кс/991/5535/24) та зміненим ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 у справі № 991/1538/25, та зменшеним розміром застави, визначеним цією ухвалою суду, а саме грошові кошти в сумі 1 000 000 (одного мільйона) гривень - повернути заставодавцям у наступному порядку:

- грошові кошти у сумі 300 000 (триста тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_21 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

- грошові кошти у сумі 300 000 (триста тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_22 (РНОКПП: НОМЕР_3 );

- грошові кошти у сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_23 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Головуюча суддя ОСОБА_1