Справа № 991/6136/22

Провадження 1-кп/991/76/22 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , 

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_6 про дослідження доказів під час виїзного судового засідання, призначення експертиз та про закриття кримінального провадження при розгляді обвинувального акта у кримінальному провадженні за № 42015000000002833 від 25.12.2015 за обвинуваченням  ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст.209, ч. 5 ст. 368 КК України, та  ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002833 від 25.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, та ОСОБА_8  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України (далі - Кримінальне провадження).

При розгляді Кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про:

(1) дослідження речових доказів під час виїзного судового засідання (Том № 222 а. 9-103), в якому захисник просить під час судових засідань, призначених на жовтень 2026 року, дослідити під час виїзного судового засідання речові докази сторони захист у (за списком відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 757/27722/18-к та ухвали Вищого антикорупційного суду від 24.11.2021 у справі № 991/7902/21), які зберігаються на території комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я», та які спростовують твердження сторони обвинувачення про фактичне проживання ОСОБА_7 на території зазначеного комплексу відпочинку;

(2) призначення експертиз (Том № 222 а. 104-112), проведення яких доручити судовим експертам будь-якої державної експертної установи, окрім Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ ), а саме:

- комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи;

- комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи;

- судової земельно-технічної експертизи;

(3) закриття Кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням після повідомлення особі про підозру строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України (Том № 223 а. 5-22).

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 заперечував проти доводів зазначених клопотань, просив відмовити у їх задоволенні з наступних підстав:

(1) Відсутні підстави для дослідження речових доказів у виїзному судовому засіданні у порядку ч. 2 ст. 357 КПК України, оскільки таке дослідження не відповідає меті, зазначеній у відповідному клопотанні захисника. За версією сторони обвинувачення заволодіння відповідним майном здійснено шляхом укладення 25.09.2007 договору міни між НАК « Надра України » та ТОВ « Медінвесттрейд » і подальшого відчуження майна на користь ТОВ « Танталіт ». Ключовим елементом описаного в обвинувальному акті способу вчинення кримінального правопорушення є саме те, що право власності на майно було оформлено на підконтрольні обвинуваченим юридичні особи (спочатку ТОВ « Медінвесттрейд », а згодом ТОВ « Танталіт ») з метою приховання фактичного володіння та користування ним ОСОБА_7 . Обставини фактичного проживання ОСОБА_7 на території урочища «Межигір`я» та користування майном комплексу підтверджуються не інвентарними номерами, а документами та показами свідків. Разом з тим, серед переліку майна, на який посилається захисник, наявні речі з іменним гравіюванням ОСОБА_7 , його портрети. Стороною обвинувачення не оспорюється наявність на речових доказах на території урочища «Межигір`я» інвентарних номерів. При цьому, фактичний стан майна комплексу у 2014 році зафіксовано у протоколах огляду. Подальші якісні зміни цього майна не є предметом дослідження у цьому Кримінальному провадженні. 

(2) На досудовому розслідуванні у Кримінальному провадженні проводився ряд експертиз, зокрема, комісійні комплексні судові оціночно-будівельні та оціночно-земельні експертизи, судова земельно-технічна експертиза, судово-економічна експертиза. Посилаючись на необхідність проведення експертиз під час судового розгляду, захисник просить поставити такі ж самі питання. Відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 242 КПК України, для призначення повторних експертиз у Кримінальному провадженні. Стороною захисту не надано суду висновків експертів, які б суперечили висновкам, що перебувають у матеріалах Кримінального провадження. Посилання захисника на консультативні висновки щодо висновків експертів не є процесуальним джерелом доказів, для їх складання не залучався у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку експерт. Питання щодо встановлення вартості комплексу станом на 01.08.2017 та визначення прибутку, отриманого державним бюджетом у результаті примусової та безоплатної передачі у державну власність комплексу та земельних ділянок, не стосуються обставин Кримінального провадження, не можуть вважатися прибутком, а повернення майна у власність держави не спростовує протиправності дій щодо заволодіння таким майном.

Задоволення клопотань про призначення експертиз не сприятиме встановленню обставин, що підлягають доказуванню, натомість призведе до необґрунтованого затягування судового розгляду.

(3) Обвинувальний акту у Кримінальному провадженні подано до суду у межах строку досудового розслідування, підстави для закриття Кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України відсутні. Строк досудового розслідування в цьому провадженні визначається за ст. 219 КПК у редакції, чинній до 16.03.2018. Станом на 29.12.2021 (повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту) використано 302 дні (9 місяців 28 днів) 12-місячного строку досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді строк ознайомлення сторони захисту з матеріалами встановлено до 05.12.2022, обвинувальний акт направлено до суду 06.12.2022. З урахуванням дня направлення обвинувального акта використано 303 дні строку досудового розслідування. Невикористаний залишок строку становив понад два місяці. Постанови про зупинення Кримінального провадження, на які посилається сторона захисту, зазначаючи про їх незаконність, є чинними не скасовані. Обчислення строку досудового розслідування здійснено від 16.06.2015 (повідомлення про підозру ОСОБА_7 ), а матеріали щодо ОСОБА_10 декілька разів виділялись із кримінального провадження № 42014000000000069, з якого виділене Кримінальне провадження, а за такого строки щодо нього не впливають на строк досудового розслідування щодо обвинувачених. 

При вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для задоволення клопотань, суд дійшов до наступного висновку.

Щодо клопотання про дослідження речових доказів під час виїзного судового засідання (Том № 222 а. 9-103).

У вказаному клопотанні захисник просить під час судових засідань, призначених на жовтень 2026 року, дослідити під час виїзного судового засідання речові докази сторони захисту (за списком відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 757/27722/18-к та ухвали Вищого антикорупційного суду від 24.11.2021 у справі № 991/7902/21 (далі - Ухвали)), які зберігаються на території комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я», та які спростовують твердження сторони обвинувачення про фактичне проживання ОСОБА_7 на території зазначеного комплексу відпочинку.

У клопотанні захисник посилається на те, що у Кримінальному провадженні ОСОБА_7 , зокрема, інкриміновано заволодіння державним майном, у тому числі резиденцією «Межигір`я».  Перебування резиденції у власності ОСОБА_7 доводиться фактом його проживання там, користування нею.

Однак, така резиденція є готельно-оздоровчим комплексом, яким користувалась значна кількість людей, включає різного роду будівлі та споруди, де розміщено майно (обладнання, устаткування, меблі, побутові речі, тощо). Відповідне майно (за списком відповідно до Ухвал) є речовими доказами у Кримінальному провадженні, які зберігаються на території комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я».

Як зазначає захисник, лише оглядом та дослідженням усіх речових доказів можна буде встановити, що на окремих з них є інвентарні номери, у тому числі ТОВ « Танталіт », що вказуватиме на їх належність юридичній особі. Крім того, на окремих з речових доказів наявні інші ознаки їх перебування на балансі і, відповідно, у власності Товариства, а не фізичної особи. 

Наявність таких інвентарних номерів доводить відсутність на території резиденції та на речах і майні ознак, які вказують на те, що вони належать ОСОБА_7 та він ними користувався, а також, як наслідок, спростовує твердження сторони обвинувачення про фактичне проживання ОСОБА_7 на території зазначеного комплексу відпочинку.

Згідно змісту клопотання в ухвалі від 25.07.2023 колегія суддів у справі № 991/6136/22 встановила: «…речі, які зберігаються на території резиденції « Межигір`я » є її складовими частинами, як цілісного комплексу…». Відповідно під час виїзного засідання необхідно дослідити усі речі - речові докази, які зберігаються на території резиденції «Межигір`я, та відповідно які є речовими доказами у Кримінальному проваджені.

Крім того, у справі № 991/6136/22 судом було задоволено клопотання сторони захисту та визначено порядок дослідження доказів під час судового розгляду, зокрема визнана потреба у проведенні виїзного судового засідання для дослідження речових доказів, що зберігаються на території комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я» та які неможливо доставити у приміщення суду для дослідження.

Зволікання суду із дослідженням відповідних доказів надає можливість стороні обвинувачення, або іншим особам, знищити такі речові докази, у тому числі інвентарні номери ТОВ « Танталіт ». Такі дії суду викликають сумніви у його неупередженості, та вочевидь порушують змагальність сторін.

Так, згідно пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення предметом заволодіння ним державним майном за ч. 5 ст. 191 КК України є будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я» ( АДРЕСА_1 ) і будинок АДРЕСА_2 . За версією обвинувачення заволодіння здійснено шляхом укладення 25.09.2007 договору міни між НАК « Надра України » та ТОВ « Медінвесттрейд » і подальшого відчуження майна на користь ТОВ « Танталіт ».

Саме з метою приховання фактичного володіння та користування вказаним майном ОСОБА_7 , право власності на таке майно було оформлено на підконтрольні обвинуваченим юридичні особи - спочатку ТОВ « Медінвесттрейд », а згодом ТОВ « Танталіт ».

У рамках Кримінального провадження суд, у тому числі, має встановити особу, яка контролювала комплекс та фактично ним розпоряджалася, а також спосіб набуття такою особою відповідного майна.

Вказані обставини можливо встановити на підставі доказів, які надані сторонами та долучені судом до матеріалів судової справи. Надання оцінки таким доказам в контексті доведення/не доведення обставин пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення буде здійснено судом при ухваленні остаточного рішення у Кримінальному провадженні.

За ч. 2 ст. 357 КПК України огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням.

У матеріалах Кримінального провадження (Том № 70-75), зокрема міститься протокол огляду від 18.08.2021-28.08.2021 з фототаблицями урочища (резиденції) «Межигір`я», який досліджувався судом.

Беручи до уваги мету заявленого клопотання та враховуючи, що прокурором не оспорюється наявність на майні інвентарних номерів ТОВ « Танталіт » та облік такого майна на балансі Товариства, суд дійшов до висновку про відсутність необхідності проводити огляд переліченого у клопотанні захисника майна (речових доказів) у виїзному судовому засіданні.

При цьому, у судовому засіданні 10.10.2023 судом встановлено порядок дослідження доказів, зокрема, питання про дослідження речових доказів, які неможливо доставити до суду, підлягає вирішенню після дослідження доказів сторони захисту.

Речі, які зберігаються на території резиденції « Межигір`я » є її складовими частинами, як цілісного комплексу, а за такого, суд погоджується з доводами прокурора, що нинішній склад, розміщення і стан речей є наслідком подій, що відбулися після 2014 року, і не можуть бути належним джерелом відомостей про обставини 2007-2014 років, які підлягають встановленню у рамках Кримінального провадження.

Щодо клопотань про призначення експертних досліджень (Том № 222 а. 104-112).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: ( 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; ( 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; ( 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 244 КПК України сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок.

У ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено перелік обставин, для встановлення яких проведення експертизи є обов`язковим.

Так, захисником ОСОБА_6 заявлено клопотання про проведення експертиз:

(1) Комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи, проведення якої він просив доручити судовим експертам будь-якої державної експертної установи, окрім КНДІСЕ, та поставити на вирішення судових експертів питання щодо вартості Комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я» станом на 01.08.2017; прибутку, отриманого державним бюджетом, у результаті примусової та безоплатної передачі Комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я» та земельних ділянок у державну власність на підставі відповідних рішень суду (з урахуванням встановленої вартості станом на 01.08.2017).

Клопотання мотивоване тим, що згідно матеріалів Кримінального провадження, комплекс відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я» станом на вересень 2007 року перебував у занепаді. Після придбання у ТОВ « Медінвесттрейд » даного комплексу, новим власником - підприємством ТОВ « Танталіт » комплекс відпочинку був повністю реконструйований, побудовано нові будівлі та споруди, здійснено благоустрій території, придбано обладнання, меблі тощо. 

Крім того, ТОВ « Танталіт » та ОСОБА_7 придбано земельні ділянки в урочищі «Межигір`я» площею 104,6107 га (кадастровий номер 3221886000:02:150:0152) за 104 222 308 грн та площею 1,7688 га (кадастровий номер 3221886000:01:228:0151) за 2 614 109, 52 грн відповідно.

В подальшому на підставі рішень судів відповідні правочини визнано недійсними, а право власності визнано за Державою в особі Кабінету Міністрів України.

При цьому, грошові кошти за зазначені земельні ділянки ТОВ « Танталіт » та ОСОБА_7 не повертались.

З урахуванням того факту, що Комплекс відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я» та земельні ділянки в урочище «Межигір`я» на підставі судових рішень примусово та безоплатно були передані у державну власність, відповідно державний бюджет отримав прибуток, який ймовірно перевищує розмір збитків начебто завданих діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

За такого, призначення вказаної експертизи зумовлено необхідністю встановлення факту відсутності шкоди, завданої державним інтересам.

При розгляді даного клопотання суд погоджується із прокурором та зазначає, що повернення майна у державну власність відбулося не з волі обвинувачених, а за відповідними рішеннями суду. Такі події не є добровільним відшкодуванням завданого збитку в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України і не усувають можливої протиправності діяння або завданої ним шкоди. 

Вартість отриманих НАК « Надра України » за договором міни нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 встановлено висновком від 17.11.2014 № 5791-5793/14-42/14019/14-41 (33 984 827 грн при вартості, зазначеній у договорі 93 115 419 грн) (Том № 44 а. 149-186). Судово-економічною експертизою (висновок від 30.09.2016 № 14227/16-45) (Том № 40 а. 220-229) визначено як вартість відчуженого майна комплексу (540 092 000 грн), так і розмір безповоротного зменшення активів НАК « Надра України » з урахуванням отриманих у порядку міни приміщень (506 107 173 грн). 

При цьому, оскільки цивільний позов у Кримінальному провадженні не заявлено, питання про обсяг можливого відшкодування предметом судового розгляду не є.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення комплексної судової оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи.

(2) Комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи щодо дійсної (ринкової) вартості майна ( земельних ділянок, будинку №123-А та без врахування вказаного будинку), що входило до складу комплексу відпочинку « Пуща-Водиця » урочища «Межигір`я», щодо відповідності законодавству, достовірності, повноти звіту оцінки ринкової вартості будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський р-н, урочище «Межигір`я», який складений ПП « ОСОБА_11 », можливих похибок у вказаному звіті, щодо вартості прав користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 .

(3) Судової земельно-технічної експертизи щодо дійсної (ринкової) вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886000:02:150:0152, 3221886000:01:228:0151, 3221886000:02:158:0001, 3221886000:02:159:0101 станом на певну дату, щодо відповідності законодавству, достовірності, повноти звіту ДП « Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою », яким визначено експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 1046 107 кв. м, що надана в оренду ТОВ « Танталіт » під існуючий комплекс відпочинку « Пуща-Водиця », розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області , причини можливих неточностей у звіті.

Проведення вказаних експертиз захисник просив доручити судовим експертам будь-якої державної експертної установи, окрім КНДІСЕ .

Вказані клопотання мотивовано тим, що збитки державним інтересам та їх розмір, начебто завданих у Кримінальному провадженні, сторона обвинувачення зокрема обґрунтовує висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 6437/6438/14-41 від 27.01.2015 (далі - Висновок № 1) та висновком експертів за результатами проведення комісійної комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 5396/14-42/5397/14-41/5398/14-43/ 8496/14-41/8497/14-42/ 15647/14-41/15648/14-42/ 15745/14-41/15746/14-42/ 2175-2253/15-42/2254-2262/15-43 від 19.02.2015 (далі - Висновок № 2), які складено судовими експертами КНДІСЕ . 

За результатами проведеного за ініціативою сторони захисту рецензування вказаних висновків експертів встановлено, що Висновок № 1 та Висновок № 2 є неповними, не обґрунтованими та не відповідають вимогам нормативно-правових актів та відповідно є недопустимими доказами.

З урахуванням результатів рецензування, сторона захисту обґрунтовано вважає, що з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин кримінального провадження є необхідність у проведені повторних експертиз.

Пунктом 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція) визначено, що повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Згідно з абз. 4 п. 1.2.13. Інструкції повторна експертиза проводиться у випадку, якщо висновок первинної експертизи визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності.

У Кримінальному провадженні проведено судову земельно-технічну експертизу (Висновок № 1) та комісійну комплексну судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи (Висновок № 2).

Судом відхиляються посилання захисника ОСОБА_6 на консультативні висновки від 10.08.2022 з рецензування Висновку № 1 та Висновку № 2, оскільки вони не є висновками експертів у розумінні положень ч. 2 ст. 84, ст. 101 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Натомість суд установлює фактичні обставини кримінального провадження, зокрема наявність причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та наслідками, здійснює їх юридичний аналіз за кримінально-правовими правилами оцінки, спираючись не тільки на висновки експерта, а й на інші докази (постанова Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 243/4761/20).

При проведенні вказаних експертиз, експертами досліджено надані об`єкти, у тому числі матеріли Кримінального провадження, визначено перелік поставлених питань, наведено результати вимірювань і спостережень, а також сформульовано підсумкові висновки.

Таким чином, суд не вбачає достатніх підстав вважати, що Висновок № 1 та Висновок № 2 є необґрунтованими у розумінні положень ст. 332 КПК України. 

На переконання суду, оцінка доводів сторони захисту, викладених у клопотаннях, має бути надана судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку за наслідками всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин Кримінального провадження, а такі доводи не потребують призначення повторних експертиз.

Також,суд зазначає, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, вимога справедливого судового розгляду не накладає на суд першої інстанції зобов`язання доручити складання експертного висновку або проведення будь-якого іншого слідчого заходу лише тому, що сторона подала клопотання про це. Якщо захист наполягає на тому, щоб суд заслухав свідка або прийняв інші докази (такі як, наприклад, висновок експерта) національні суди повинні вирішити, чи є необхідним або доцільним прийняти ці докази для розгляду під час слухання справи («Хусейн та інші проти Азербайджану» (Huseyn and Others v. Azerbaijan), заяви №№ 35485/05; 35680/05; 36085/05; 45553/05, 26 липня 2011 року, § 196; «Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії» (Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia), заяви №№ 51111/07, 42757/07, §§ 718, 721; «Полетан та Азіровік проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (Poletan and Azirovik v. the former Yugoslav Republic of Macedonia), заяви №№ 26711/07, 32786/10, 34278/10, 12 травня 2016 року, § 95).

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом не встановлено підстав для призначення експертиз, передбачених ст. 242, 332 КПК України, відсутні підстави для задоволення зазначених клопотань захисника ОСОБА_6 .

Беручи до уваги відсутність підстав для призначення експертиз у Кримінальному провадженні, підстави для зупинення судового провадження також відсутні.

Щодо клопотання про закриття Кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (Том № 223 а. 5-22).

У вказаному клопотанні захисник ОСОБА_6 просить закрити Кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням після повідомлення особі про підозру строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

Крім того, захисник просить повторно розглянути та задовольнити його клопотання про витребування інформації і тимчасовий доступ до матеріалів ряду інших кримінальних проваджень.

При цьому, саме по собі клопотання за своєю суттю не є клопотанням про тимчасовий доступ до документів/витребування документів, а містить прохання про розгляд відповідних клопотань.

За такого, відсутні підстави для його задоволення у цій частині. 

Клопотання в частині закриття Кримінального провадження мотивоване тим, що обвинувальний акт направлений до суду після закінчення строку досудового розслідування. Так, до строку досудового розслідування слід врахувати: (1) період з 25.03.2014 (дата повідомлення про підозру ОСОБА_10 ); (2) період з 25.12.2015 по 28.07.2021, протягом якого досудове розслідування було зупинене, оскільки усі постанови про його зупинення є незаконними; (3) період дії постанов про зупинення, винесених з 07.09.2021 по 10.12.2021, які скасовані слідчим суддею. 

Крім того, відповідне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав неправильного підрахунку строку досудового розслідування та його спливу у Кримінальному провадженні, подане стороною захисту під час підготовчого судового засідання, судом не розглянуто.

16.06.2015 ОСОБА_7 у рамках кримінального провадження № 42014000000000069 повідомлено про підозру.

Постановою заступника Генерального прокурора від 12.08.2015 строк досудового розсування у кримінальному провадженні № 42014000000000069 продовжено до 6 місяців, постановою від 30.11.2015 - до 8 місяців.

25.12.2015 матеріали щодо ОСОБА_7 виділено в кримінальне провадження № 42015000000002833 (Кримінальне провадження), досудове розслідування в якому того ж дня зупинено у зв`язку з розшуком підозрюваного. 

Постановою заступника Генерального прокурора від 12.12.2017 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до 12 місяців.

05.10.2016 у кримінальному провадженні № 42014000000000069 повідомлено про підозру  ОСОБА_8 .

24.11.2016 матеріали щодо  ОСОБА_8 виділено в провадження № 42016000000003662, розслідування в якому того ж дня зупинено та відновлено 06.12.2016.

12.12.2016 строк досудового розслідування у вказаному провадженні продовжено до 8 місяців і того ж дня провадження об`єднано з провадженням № 42015000000002833.

29.12.2021 надано доручення про повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів.

Відповідне повідомлення направлено стороні захисту 30.12.2021 та отримано 05.01.2022. 

Оскільки ухвалою слідчого судді строк ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розсування встановлено до 05.12.2022, обвинувальний акт направлено до суду 06.12.2022.

З урахуванням усіх постанов про зупинення та відновлення досудового розслідування, які відображені в реєстрі матеріалів досудового розслідування та містяться у матеріалах Кримінального провадження, беручи до уваги день направлення обвинувального акта до суду, використано 302 дні (9 місяців 28 днів) 12-місячного строку досудового розсдування Кримінального провадження.

Так, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Регулювання дії норм кримінального процесуального закону України здійснюється через ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Говорячи про напрям темпоральної дії нормативно-правового акту в цьому випадку, законодавець однозначно закріпив його перспективну дію (поширення нормативно-правового акту на юридичні факти, права і обов`язки учасників кримінально-процесуальних відносин, самі правовідносини, які виникають після моменту набуття ним чинності). На відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть в тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище учасників кримінального провадження; поворот процесу не можливий.

До 16.03.2018 ст. 219 КПК України щодо строків досудового розслідування мала таку редакцію - досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру (п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (ч. 3 ст. 219 КПК України).

Законом № 2147-VIІI, який набув чинності 16.03.2018, внесені зміни до ст. 219, 294 КПК України. 

Відповідно до п. 4 § 2 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII зміни, внесені цим Законом до ст. 219 КПК України, застосовуються лише до тих кримінальних проваджень, відомості про кримінальні правопорушення в яких внесено до ЄРДР після набрання цими змінами чинності (16.03.2018). 

Таким чином, у провадженнях, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР до введення в дію цих змін, тобто до 16.03.2018, застосовувалась редакція статті 219 КПК України, яка діяла до 16.03.2018.

Відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднано матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Законодавець Законом № 2147-VIII доповнив указану статтю частиною 7. До цього часу відповідного положення кримінальний процесуальний закон не містив.

Однак, можливість об`єднання кримінальних проваджень була й до внесення зазначених змін. А це означає, що існував напрацьований практикою підхід щодо визначення дати початку досудового розслідування в об`єднаних чи виділених провадженнях і раніше, а законодавець лише унормував і законодавчо закріпив алгоритм визначення початку перебігу такого строку.

Саме такий порядок визначення початку перебігу строку досудового розслідування, який станом на сьогодні визначено у ч. 7 ст. 217 КПК України, є логічним й обґрунтованим, а тому має бути застосованим до визначення початку досудового розслідування в усіх об`єднаних провадженнях.

Якщо йдеться про об`єднання матеріалів кількох досудових розслідувань, таким днем є день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. Зазначеного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 755/6898/21).

Таким чином, у кримінальних провадженнях, відомості в ЄРДР про які внесені до 16.03.2018, не обчислювався строк досудового розслідування до повідомлення особі про підозру.

За такого, повідомлення у кримінальному провадженні № 42014000000000069 про підозру іншим особам, матеріали щодо яких потім виділялися в окреме провадження, не спричиняло перебігу строку досудового роздування у вказаному провадженні.

При цьому, з огляду на положення ч. 3 ст. 219 КПК України (в редакції, яка діяла до 16.03.2018), відхиляються також доводи сторони захисту щодо необхідності врахування в строк досудового розслідування Кримінального провадження строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею.

Також суд зазначає, що посилання захисника на незаконність постанов про зупинення досудового розсування у 2015-2021 роках не відміняє їх дію, оскільки такі постави є нескасованими. Обставини, на які посилається сторона захисту щодо їх незаконності будуть взяті судом до уваги при встановленні допустимості доказів у Кримінальному провадженні.

При цьому, ухвалами Вищого антикорупційного суду від 28.04.2023 та від 25.07.2023 розглянуто клопотання сторони захисту, подані на стадії підготовчого судового засідання, про повернення обвинувального акта прокурору, у тому числі з підстав його направлення після спливу строку досудового розслування.

Керуючись статтями 219, 242, 244, 332, 357,369-372, 375-376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотаня захисника ОСОБА_6 про дослідження доказів під час виїзного судового засідання.

Відмовити у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_6 про призначення експертиз в кримінальному провадженні.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3