Справа № 991/11376/25

Провадження 1-кп/991/144/25

У Х В А Л А 

іменем України

28 вересня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі 

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , 

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції);

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52021000000000167 від 01.04.2021 за обвинуваченням 

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Полтава, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця Київської області, Макарівського району, смт. Макарів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Вінницької області, Шаргородського району, с. Мурафа, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки Житомирської області, Попільнянського району, смт. Попільня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , громадянки України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Синельникове, Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000167 від 01.04.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст.191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

1.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_14 подав клопотання про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.

1.2. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.07.2024 у справі №991/5674/24 до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн, та покладено ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Вказані обов`язки припинили свою дію 26.11.2024.

1.3. Ураховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено і здійснюється судовий розгляд, ризики, передбачені п.2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, припинили своє існування, а протягом всього періоду кримінального провадженні процесуальна поведінка обвинуваченого є належною.

1.4. Підставою для зменшення розміру застави зазначив також факт утримання обвинуваченим матері, яка потребує постійного нагляду, та дружини, яка є інвалідом і страждає на тяжке захворювання, що потребує дороговартісного лікування. 

1.5. Таким чином, захисник просив змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_12 , шляхом зменшення розміру застави до 998 400 грн. 

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Захисник ОСОБА_14 клопотання підтримав, просив задовольнити. 

2.2. Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав клопотання захисника.

2.3. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що застосований розмір застави є помірним і відповідає обставинам провадження та особі обвинуваченого. На момент застосування застави у такому розмірі, кваліфікація дій обвинуваченого була іншою. Також після встановлення відповідного розміру застави встановлений більший розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, отже після зменшення розмір застав може не відповідати фактичним обставинам справи. Встановлені ризики кримінального провадження продовжують існувати, тому відсутні підстави для задоволення клопотання. Зазначив, що сторона захисту не навела нових обставин, які можуть свідчити про можливість зменшення розміру застави. 

3. Заслухавши учасників, дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.07.2024 у справі №991/5674/24 до ОСОБА_12 застосований запобіжний у виді застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн. Слідчий суддя встановив актуальність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних; знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення. 

3.2. На підставі ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

3.3. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.4. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.

3.5. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.6. Разом із тим, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу Суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявник не може ставити під сумнів висновки, покладені в основу рішень слідчого судді про застосування або попередню зміну запобіжного заходу. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну взятих до уваги обставин, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Суд не переглядає рішення про застосування або попередню зміну запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює факти, що виникають у зв`язку з плином кримінального провадження і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання. 

3.7. Доводи сторони захисту в обґрунтування зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 зводяться до:

- належної процесуальної поведінки обвинуваченого;

- перебування на утриманні обвинуваченого матері та дружини;

- необхідність грошових коштів на лікування дружини;

- зменшення ризиків кримінального провадження.

3.8. Належна процесуальна поведінка і сумлінне виконання обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, протягом кримінального провадження сама по собі не свідчить про відсутність або зменшення ризиків кримінального провадження, оскільки виконання обов?язків не залежить від волі чи бажання обвинуваченого. Вони є обов`язковими відповідно до положень чинного законодавства і забезпечуються застосованим запобіжним заходом. Так само відсутність процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не може автономно свідчити про зменшення ризиків кримінального провадження, а навпаки актуалізує значення застави як ефективного засобу стримування і забезпечення належної поведінки. 

3.9. Суд також відхиляє аргументи сторони захисту, пов`язані з необхідністю повернення грошових коштів для їх спрямування на лікування. Так, стверджуючи про необхідність використання грошових коштів на лікування, захисник не довів, що обвинувачений виступає єдиною особою, яка зобов`язана і має спроможність забезпечити таке лікування. Так само за відсутності відомостей про майновий стан обвинуваченого Суд позбавлений можливості оцінити наведені обставини з точки зору неможливості іншим чином отримати грошові кошти на лікування. Саме по собі посилання на перебування матері та дружини на утриманні обвинуваченого без підтвердження не є достатньою підставою для висновку про необхідність зменшення розміру застави. Причому Суд враховує, що вартість лікування у розмірі до 20 000 євро встановлена станом на 10.06.2025 (тобто понад 1 рік тому), а тому не може свідчити про терміновість лікування або неможливість до цього часу його оплатити. Так само Суд не бере до уваги посилання на статус сина як студента, оскільки наданий на підтвердження цієї обставини студентський квиток був дійсний лише до 30.06.2026, а тому не свідчить про відповідний статус на момент розгляду заявленого клопотання. 

3.10. Суд погоджує, що після внесення застави можуть виникнути нові непередбачувані обставини, які можуть обґрунтовувати потребу у грошових коштах і відповідно зменшення розміру застави. Водночас, такі обставини мають бути належним чином підтверджені, що у світлі даної справи за наявними матеріалами відсутнє.

3.11. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.04.2026 Суд звернув увагу, що захисник, порушуючи питання про перегляд застосованого розміру застави, не надав жодного судового рішення, яким вирішено питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 . Вказане позбавило об`єктивної можливості повною мірою оцінити перелік і зміст первісно встановлених ризиків кримінального провадження, які зумовили визначення розміру застави, який на момент розгляду цього клопотання залишився незмінним. 

Під час розгляду цього клопотання Суд пересвідчився, що на момент застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановив існування 5 ризиків кримінального провадження (п.3.1 цієї ухвали), що дозволяє оцінити їх з точки зору динаміки та інтенсивності. 

3.12. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. 

3.13. На думку Суду ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 , суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання її винуватою у вчинені інкримінованого діяння. Так, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України. Санкція ч.5 ст.191 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі позбавлення волі на строк позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватою у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним процесом, у межах якого поведінка обвинуваченого може вважатися сталою лише з огляду на його попередню процесуальну поведінку. Навпаки, із переходом кримінального провадження з однієї стадії до іншої змінюється процесуальна ситуація, обсяг відомої особі інформації щодо перспектив провадження, характер ризиків та, відповідно, мотиви, які можуть впливати на її подальшу поведінку. Оцінюючи ризик переховування, Суд має виходити не лише з того, як обвинувачений поводився до цього часу, а й з об`єктивної можливості зміни його поведінки залежно від подальшого розвитку кримінального провадження. Така зміна не обов`язково повинна бути зумовлена вже вчиненими діями або зафіксованими намірами особи. Ризик за своєю природою є прогностичною категорією, а тому передбачає оцінку ймовірності певної майбутньої поведінки на підставі сукупності встановлених судом обставин. 

3.14. Суд зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування та відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).

Наявність заборони у спілкуванні обвинуваченого з конкретними особами є одним із способів запобігання незаконному впливу на них, втім її відсутність автоматично не означає усунення цього ризику. Визначального значення для оцінки цього ризику набуває не лише встановлення певного обов`язку, але і наявність припущення про потенційну можливість незаконного впливу. Суд виходить із того, що обвинувачений вже обізнаний з колом осіб, які можуть бути допитані у суді, а також зі змістом відомостей, якими вони володіють. 

3.15. Визначення розміру застави має здійснюватися у безпосередньому зв`язку з тими ризиками, для запобігання яким застосовується відповідний запобіжний захід. Такий зв`язок зумовлений самою правовою природою застави як процесуального засобу забезпечення належної поведінки особи, а не як покарання чи інший захід відповідальності. Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням, зокрема, обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану особи, інших даних про неї та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Отже, законодавець безпосередньо пов`язує інтенсивність майнового обмеження особи з характером та актуальністю процесуальних ризиків, які воно покликане мінімізувати.

При цьому такий зв`язок має функціональний характер. Застава повинна бути достатньою для забезпечення виконання особою покладених на неї процесуальних обов`язків, однак не може бути відокремлена від тієї процесуальної мети, задля досягнення якої її застосовано. Розмір застави має бути результатом конкретної оцінки ризикової ситуації у відповідному кримінальному провадженні, а не наперед визначеною або незмінною величиною.

З огляду на це пропорційність застави має оцінюватися не лише на момент її первісного визначення, а протягом усього періоду застосування запобіжного заходу. Кримінальне провадження є динамічним процесом, у якому змінюються стадія, обсяг зібраних доказів, можливості учасників впливати на перебіг провадження та, відповідно, характер і ступінь процесуальних ризиків. Тому актуальність та інтенсивність ризиків, які існували на момент первісного застосування запобіжного заходу, не можуть вважатися незмінними лише з тієї причини, що вони були встановлені попередньою ухвалою суду.

Зміна ризикової ситуації має безпосередньо враховуватися і при чинності розміру застави. Якщо порівняно з моментом її первісного визначення один із ризиків припинив існування або істотно зменшився, це означає зміну фактичної основи, на якій ґрунтувалася оцінка необхідного рівня процесуального забезпечення. За таких обставин суд має повторно оцінити, чи відповідає раніше визначений розмір застави актуальній сукупності ризиків та чи залишається він необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки особи.

3.16. Особливого значення така оцінка набуває після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду. На стадії досудового розслідування одним із ризиків може бути можливість знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження. Такий ризик безпосередньо пов`язаний із можливістю особи впливати на процес формування доказової бази. Після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду ситуація об`єктивно змінюється: основний процес збирання доказів завершено, відповідні процесуальні дії проведено, а матеріали, доступ до яких передбачений кримінальним процесуальним законом, відкрито сторонам.

Це не означає автоматичного припинення будь-якої можливості впливу на докази. Однак після завершення досудового розслідування такий ризик не може продовжувати враховуватися лише за інерцією, на підставі того, що він існував раніше. Для його подальшого врахування необхідно встановити конкретні обставини, які свідчать про збереження у особи реальної можливості знищити, приховати або спотворити відповідні речі чи документи та про актуальність такої загрози саме на момент вирішення питання щодо запобіжного заходу. Аналогічні мотиви стосуються також ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

3.17. Якщо ж суд доходить висновку, що у зв`язку із завершенням досудового розслідування відповідні ризики відпали, це має значення не лише для вирішення питання про необхідність подальшого застосування запобіжного заходу, а й для оцінки його конкретних параметрів, зокрема розміру застави. Адже первісна сума застави визначалася з урахуванням певної сукупності ризиків. Втрата декількох з них означає зміну тієї сукупності обставин, яка обумовлювала необхідний на відповідному етапі рівень майнової гарантії.

Водночас відпадіння декількох ризиків не означає механічного або арифметичного зменшення застави на певну частину. Кримінальний процесуальний закон не встановлює математичної залежності між кількістю ризиків та розміром застави, а самі ризики можуть істотно відрізнятися за своїм характером, імовірністю реалізації та можливими наслідками. Тому значення має не кількісне співвідношення ризиків і суми застави, а повторна оцінка того, який рівень майнової гарантії є необхідним для нейтралізації тих ризиків, які залишаються актуальними.

Відповідно, зменшення кількості або інтенсивності ризиків не створює автоматичного обов`язку зменшити заставу на наперед визначену суму, однак створює обов`язок суду повторно перевірити її пропорційність. Якщо деякі з ризиків, які враховувалися при визначенні первісної суми, припинили існувати, суд має встановити, чи потребують ризики, що залишилися, такого самого рівня майнової гарантії. Збереження попереднього розміру застави за істотної зміни ризикової ситуації, своєю чергою, потребує самостійного обґрунтування.

3.18. При цьому перегляд розміру застави у зв`язку зі зміною ризиків не означає визнання необґрунтованою попередньої ухвали суду. Правильність первісного визначення застави оцінюється щодо обставин, які існували на момент прийняття відповідного рішення. Натомість подальше визначення її розміру потребує оцінки вже іншої, зміненої процесуальної ситуації. Сума, яка була достатньою та домірною за наявності певної сукупності ризиків, може перестати відповідати цим критеріям після того, як частина таких ризиків припинила існувати або істотно зменшилася.

3.19. Отже, відмінність між первісним і новим розміром застави сама по собі не свідчить про суперечність між судовими рішеннями. Навпаки, така відмінність є прямим наслідком послідовного застосування принципу пропорційності до різних фактичних обставин. Попередня ухвала відображає стан кримінального провадження та ризикову ситуацію на певний момент, тоді як при подальшому вирішенні питання про запобіжний захід суд має виходити з їх актуального стану.

Таким чином, при визначенні або перегляді розміру застави суд оцінює актуальний ризиковий стан кримінального провадження, тобто сукупність ризиків, які на відповідний момент є реальними, конкретними та достатньо інтенсивними для виправдання застосування процесуального примусу. На цій основі має бути визначено, який розмір застави є необхідним і достатнім для забезпечення виконання особою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Саме тому зміна ризикової ситуації є юридично значущою підставою для перегляду раніше визначеного розміру застави. Якщо ризиків стало менше або вони втратили частину своєї інтенсивності, суд перевіряє, чи відповідає попередній розмір застави новому рівню процесуальних загроз. Збереження його без зміни можливе лише за умови встановлення та належного мотивування того, що ризики, які залишилися, самі по собі зумовлюють необхідність такого майнового забезпечення. У такий спосіб забезпечується відповідність застави її процесуальній меті та зберігається необхідний баланс між інтересами кримінального провадження і правом особи на свободу та недоторканність майна.

3.20. Ураховуючи, що актуальними залишаються два ризики (див.п.3.10-3.11. ухвали), а три ризики перестали існувати (див.п.3.13 ухвали), Суд дійшов висновку, що пропорційним до ступеню наявних ризиків є зменшення застави до 2 728 000 грн. Такий розмір застави відповідає фактичним обставинам, які змінились з моменту застосування запобіжного заходу та мають значення при зміні запобіжного заходу, у тому числі з огляду на зміну стадії провадження. Такий розмір не є непомірним для обвинуваченого. З іншого боку, саме такий розмір здатен виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_12 в подальшому.

4. Ураховуючи викладене, застосована застава у розмірі 2 728 000 грн відповідає фактичним обставинам, якими на даному етапі володіє Суд. Такий розмір застави здатен забезпечити пропорційне співвідношення між запобіжним заходом і виконанням процесуальних обов`язків. 

Керуючись ст. 176-178, 182, 201, 372, 376 КПК України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Клопотання захисника ОСОБА_14 задовольнити частково.

2. Змінити застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.07.2024 у справі №991/5674/24 до ОСОБА_12 запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір до 2 728 000 (двох мільйонів семисот двадцяти восьми тисяч) гривень.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя       ОСОБА_23 

Судді         ОСОБА_24 

ОСОБА_25