Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисника - авдоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , поданого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за останньою відомою в Україні адресою: АДРЕСА_16 , останнє відоме місце проживання за кордоном: АДРЕСА_17 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вищезначений обвинувальний акт. Наразі триває підготовче провадження.

29 жовтня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, а саме: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні: ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначила, що 28 травня 2024 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду розглянув клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановив ухвалу про його часткове задоволення. За результатами розгляду до підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400 грн., а також покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії цих обов`язків встановлено до 23 червня 2024 року в межах строку досудового розслідування, який надалі неодноразово продовжувався в установленому законом порядку.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2024 року вищевказану ухвалу скасовано в частині визначення розміру застави та обов`язку повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області. Постановлено в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 заставу у розмірі 10 000 000 грн. та покладено обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду. В іншій частині ухвалу від 28 травня 2024 року залишено без змін.

В подальшому ухвалами Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2024 року, 28 листопада 2024 року, 21 січня 2025 року, 18 березня 2025 року, 15 травня 2025 року, 11 липня 2025 року, 05 вересня 2025 року, 04 листопада 2025 року, 17 грудня 2025 року, 13 лютого 2026 року, 25 березня 2026 року, 25 травня 2026 року строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , продовжувався. Востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2026 року строк дії обов`язків продовжено до 06 жовтня 2026 року.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії вказаних процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду та здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів, ОСОБА_6 може планувати втечу за кордон, на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 22 травня 2023 року та НОМЕР_4 від 31 січня 2018 року, а також трьох неповнолітніх (малолітніх) дітей, на нього не поширюється обмеження права виїзду за кордон під час воєнного стану. У період дії воєнного стану по даний час ОСОБА_6 4 рази покидав межі України. Наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування останнього від суду. При цьому, наявність за таких обставин у ОСОБА_6 мотивації переховуватися від суду, в тому числі за кордоном, підкріплена його фактичними можливостями переховування, у зв`язку із значними фінансовими активами, якими він та члени його родини володіють. Зокрема, ОСОБА_6 у період з 2017-2023 років отримав офіційний дохід 77 277 619 грн., а також 67 861 408 грн. дохід від підприємницької діяльності. У ході обшуку житла ОСОБА_6 , який відбувся 06 жовтня 2023 року, виявлено близько 840 000 доларів США готівкою, які не вилучалися. Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить: 102 земельних ділянки значною загальною площею; квартира загальною площею 30,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2076798680000); квартира загальною площею 30,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2076787880000); автомобіль Lexus LX 500D, номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску 2022, а ОСОБА_24 належить: 224 земельних ділянки значною загальною площею; квартира загальною площею 31,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2419564080000); квартира загальною площею 31,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_21 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2416588580000); квартира загальною площею 32,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_22 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2145901180000); квартира загальною площею 30,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2076809480000); квартира загальною площею 30,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_24 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2076806380000); житловий будинок загальною площею 286,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979973632218); автомобіль Mercedes-Benz GLE 350D, номерний знак НОМЕР_3 , рік випуску 2021. Також прокурор посилається на обізнаність ОСОБА_6 в галузі права, напрацьовані ним ділові зв`язки, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які обвинувачений може використати для переховування від суду. Таким чином, на переконання прокурора, значні активи ОСОБА_6 , загроза настання кримінальної відповідальносnі за пособництво у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, вільні можливості виїзду за кордон, відсутність публічної посади, яка б вказувала на міцність зв`язків із займаною посадою, підтверджують можливість переховування ОСОБА_6 за кордоном (або в межах України) від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Заявлений ризик на теперішній час не змінився, оскільки ОСОБА_6 продовжує володіти фактично великими (значними) активами, йому продовжує загрожувати кримінальна відповідальність за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, має можливість вільного залишення території України, що у своїй сукупності доводить його об`єктивні можливості розпочати процес переховуванням від суду у будь-який момент. Саме тому є необхідним і виправданим продовження судом строку дії раніше покладених на ОСОБА_6 обов`язків - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 у період вчинення інкримінованих йому злочинів фактично виконував роль неформального куратора Держгеокадастру та мав усталені зв`язки з керівництвом Держгеокадастру та його територіальних органів. З огляду на викладене, набуті ним зв`язки дають йому можливість незаконно впливати на всю вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУ ДГК Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів. Крім того, ОСОБА_6 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки співучасники злочину мають їхні персональні дані та засоби для зв`язку. Таким чином, на переконання сторони обвинувачення, видається цілком доведеним існування ризику впливу ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою примушування їх до перекручування своїх показань, маніпуляцій відомостями об`єктивної дійсності, введення суду в оману, тощо. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні та зі свідками, є необхідним і виправданим.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_25 подав письмові заперечення щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, в яких послався на:

- необґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення;

- відсутність заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- недоцільність подальшого покладення на ОСОБА_6 додаткових процесуальних обов`язків, зокрема обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну. Сторона захисту додатково вказала, що у дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_24 було виявлено хворобу, яка потребувала операційного втручання закордоном. З огляду на викладене, у ОСОБА_6 виникла необхідність у тимчасових виїздах за кордон з метою супроводження своєї дружини. Відтак, подальше збереження вказаного обов`язку є непропорційним поставленій меті та фактично унеможливлює реалізацію права дружини ОСОБА_6 на отримання належної медичної допомоги і необхідного сімейного супроводу, тоді як заявлені виїзди матимуть виключно тимчасовий характер із обов`язковим поверненням в Україну. Сторона захисту звернула увагу, що суд надавав ОСОБА_6 дозвіл на виїзд до м. Відня для супроводу дружини у клініку з 18 вересня 2026 року до 06 жовтня 2026 року включно. В свою чергу, ОСОБА_6 повернувся в Україну після супроводження дружини на лікування у встановлений судовим рішенням строк, повністю виконав покладений на нього обов`язок та здав свій закордонний паспорт до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що в цілому, на думку захисту, нівелює непідтверджені доказами побоювання сторони обвинувачення щодо нібито ризику переховування ОСОБА_6 від суду, зокрема за межами України. Відтак, питання скасування цього обов`язку судом залишається актуальним по сьогоднішній день;

- позитивні характеризуючі дані щодо особи ОСОБА_6 .

З огляду на викладене, сторона захисту просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків у повному обсязі.

Позиції учасників кримінального провадження.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, а саме ризик переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків. Обґрунтовуючи ризик переховування, прокурор послався на обставини, детально викладені у клопотанні, зокрема на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Звернув увагу на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 трьох неповнолітніх дітей, що, на її переконання, надає йому можливість залишати територію України навіть в умовах воєнного стану. На наявність у ОСОБА_6 паспортів громадянина України для виїзду за кордон та значних матеріальних статків його та членів його сім`ї, що, на думку сторони обвинувачення, створює можливості для тривалого переховування як за межами України, так і на її території. Вказав, що обвинувчаений ОСОБА_6 перебував за межами України, згідно дозволу суду та на даний час повернувся та здав закордонний паспорт. Водночас сторона обвинувачення вважає, що зазначені обставини самі по собі не свідчать про відсутність ризику переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду. Наведені обставини лише підтверджують виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків та вимог, покладених на нього відповідними судовими рішеннями, і не можуть безумовно свідчити про усунення чи зменшення зазначеного ризику. Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, спеціаліста та експерта у вказаному кримінальному провадженні прокурор зазначив, що, з огляду на стадію підготовчого судового засідання, наразі немає можливості провести допит цих осіб саме у судовому заіданні. З огляду на викладене, прокурор просить продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 ще на два місяці.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_25 у судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого прокурором клопотання, вважає його необґрунтованим та вказує, що прокурором не доведено, що на даний час продовжують існувати ризики на такому рівні, щоб застосовувати додаткові обов`язки до раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді застави. Даний запобіжний захід було застосовано понад 2 роки тому, і відповідно обов`язки, які продовжують застосовуватися, існують так само в часі вже понад 2 роки. Сторона захисту вважає процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 такою, що дозволяє не застосовувати до нього додаткових обмежень у вигляді обов`язків. Зазначив, що ОСОБА_6 , з дозволу суду, двічі покидав межі території України, двічі повернувся в Україну, що спростовує гіпотетичне твердження сторони обвинувачення, що ризики переховування поза межами території України продовжують існувати. Якби в обвинуваченого ОСОБА_6 був такий намір, він би не повернувся в Україну, ні першого, ні другого разу, а продовжив своє перебування поза межами території України. Щодо ризику впливу на свідків сторона захисту вказала, що будь яких важелів впливу на свідків станом на 2026 рік у ОСОБА_6 немає. Будь-яких відомостей сторона обвинувачення протягом двох років не надала. На переконання захисту, суд не належним чином враховує, що вплив на свідків, та інших учасників процесу, є фактично іншим кримінальним правопорушенням.

Окремо в судовому засіданні підтримав подані письмові пояснення.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що відповідально ставиться до виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а своєю належною поведінкою щоразу підтверджує дотримання встановлених судом вимог. Сторона обвинувачення вкотре не надала жодних доказів, аргументів чи фактичних даних, які б свідчили про порушення ним процесуальних обов`язків або про наявність намірів щодо їх порушення. З огляду на викладене просив відмовити у поданому стороною обвинувачення клопотанні.

Суд, вирішуючи подані клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2024 року (справа № 991/3716/24, провадження 1-кс/991/3753/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400 грн. та покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (том 6, а.с. 19-27).

На виконання зазначеної ухвали 30 травня 2025 року ТОВ «САН-ГУД РИТЕЙЛ» перерахувало на депозитний рахунок ВАКС грошові кошти в сумі 908 400 грн., як заставу за ОСОБА_6 , що підтверджується відповідним платіжним дорученням (том 7, а.с. 40).

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2024 року (справа № 991/3716/24, провадження 11-сс/991/405/24) ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2024 року скасовано в частині визначення розміру застави та обов`язку повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області. Постановлено в цій частині нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано заставу в розмірі 10 000 000 грн. та покладено на останнього обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін (том 6, а.с. 28-34).

На виконання зазначеної ухвали 20 вересня 2025 року ТОВ «МАЕСТРО АЛВІ» внесло на депозитний рахунок ВАКС грошові кошти в сумі 4 091 600 грн., а ТОВ «САН-ГУД РИТЕЙЛ», грошові кошти в сумі 5 000 000 грн. З урахуванням раніше сплаченої суми в розмірі 908 400 грн., загальний розмір внесеної застави за ОСОБА_6 становив 10 000 000 грн. Факт внесення застави підтверджується довідкою № 03.13-04/78/2024 від 20 вересня 2024 року, виданою керівником апарату ВАКС ОСОБА_26 (том 7, а.с. 39), а також відповідними платіжними інструкціями (том 7, а.с. 41-42).

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14 червня 2024 року, 06 серпня 2024 року, 03 жовтня 2024 року, 28 листопада 2024 року, 21 січня 2025 року, 18 березня 2025, 15 травня 2025 року, 11 липня 2025 року, 05 вересня 2025 року, 04 листопада 2025 року, 17 грудня 2025 року, 13 лютого 2026 року, 25 березня 2026 року, 25 травня 2026 року, 18 червня 2026 року, 06 серпня 2026 року продовжувався строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 на підставі ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2024 року (справа № 991/3716/24, провадження 11-сс/991/405/24) у розмірі 10 000 000 грн. змінено на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9 000 000 грн. Отже на даний час щодо обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 000 000 грн. із покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, клопотання про продовження яких є предметом даного судового розгляду.

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду та ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо обгрунтованості підозри.

Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_6 , кримінальних правопорушень та матеріали, які обґрунтовують підозру останнього за версією обвинувачення. Сторона захисту у запереченнях послалась на необґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення. Проте суд звертає увагу, що перевірка висунутого обвинувачення може бути здійснена виключно на стадії розгляду кримінального провадження. Наразі суд може виключно вирішити питання щодо недоліків обвинувального акту у спосіб розв`язання заявлених, зокрема і стороною захисту ОСОБА_6 , клопотань про повернення обвинувального акту. Проте через поведінку представників захисту суд не може закінчити вирішення вказаних питань.

Разом з тим, проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (том 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов`язків, заперечення захисту, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов`язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду.

ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_6 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Однак, саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_6 є батьком трьох неповнолітніх (малолітніх) дітей і відповідно до чинного законодавства на нього не поширюються обмеження щодо перетину державного кордону, встановлені для чоловіків призовного віку під час воєнного стану, а тому Суд не виключає можливість здійснення обвинуваченим ОСОБА_6 перетину державного кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі поза встановленими пунктами пропуску або через неконтрольовані ділянки державного кордону. Зокрема, Суд бере до уваги наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 22 травня 2023 року та НОМЕР_4 від 31 січня 2018 року, а також характер і тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, які можуть спонукати його до уникнення правосуддя.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв`язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків, отримання у розпорядження ОСОБА_6 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. На переконання суду, застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід має бути таким, який зможе запобігти ризику втечі обвинуваченого останнього, у тому числі шляхом покладення на нього процесуальних обов`язків, достатніх для забезпечення належної процесуальної поведінки та мінімізації встановлених ризиків, зокрема ризику переховування від суду. Наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків, зокрема постійного місця проживання, сім`ї, професійної діяльності та інших обставин, що характеризують його як особу, інтегровану в суспільне середовище, безумовно свідчить про певний рівень соціальної стабільності та укоріненості в місці проживання. Разом із тим, зазначені обставини самі по собі не є вирішальними та не виключають можливості існування ризику переховування від суду. Суд враховує, що наявність сімейних зв`язків, постійного місця проживання та зайнятості може зменшувати ймовірність ухилення від процесуальних обов`язків, однак не усуває повністю ризик недобросовісної процесуальної поведінки, зокрема у вигляді неявки до суду або спроб уникнення кримінальної відповідальності. Професійна діяльність та соціальна інтеграція не мають безумовного характеру гарантії належної процесуальної поведінки, оскільки мотиви ухилення можуть виникати незалежно від зазначених факторів.

З огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 реальної можливості безперешкодного виїзду за межі України, а також з урахуванням характеру та тяжкості інкримінованого правопорушення і потенційних наслідків у разі визнання винуватим, сукупність наведених обставин свідчить про існування реального, а не гіпотетичного ризику ухилення від суду.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 володіє значними активами, є практикуючим адвокатом та має напрацьовані ділові зв`язки, у тому числі серед працівників правоохоронних органів. Вказані обставини у поєднанні з тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, за які законом передбачено суворе покарання, об`єктивно підвищують ризик його ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені вище обставини у сукупності дають підстави Суду вважати обґрунтованою позицію прокурора про існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду на високому рівні, який з часом не зменшився.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Суд не погоджується із твердженням захисту про відсутність ризику впливу на свідків внаслідок того, що їхні показання уже зафіксовані і не можуть бути змінені через загрозу кримінальної відповідальності. Таке твердження не узгоджується із викладеними вище положеннями закону. Окрім того у матеріалах справи наявні клопотання про допит великої кількості осіб, які не допитувались на стадії досудового розслідування.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Також, не залишається поза увагою суду і те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у співучасті з іншими особами, які є обвинуваченими у цій справі, а тому вплив щодо формування позиції у справі може мати сприятливі наслідки для всіх обвинувачених.

Отже, вказане в сукупності дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також поза увагою суду не залишилося і те, що згідно за версією обвинувачення, яка викладена в обвинувальному акті, ОСОБА_6 як пособник та довірена особа ОСОБА_10 мав, серед іншого, забезпечувати погодження проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян, шляхом надання вказівок службовим особам органів Держгеокадастру. Враховуючи зазначене, Суд констатує, що набуті обвинуваченим ОСОБА_6 зв`язки надають йому реальну можливість незаконного впливу на службових осіб Держгеокадастру, включно з можливістю впливу на свідків серед працівників Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Такий вплив може проявлятися у формі підштовхування свідків до зміни показань або утримання від надання правдивої інформації щодо обставин вчинення інкримінованих злочинів.

Крім того, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 потенційно має можливість незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Цей ризик обумовлений тим, що співучасники вчинення злочинів мають у своєму розпорядженні персональні дані власників та засоби для контакту з ними, що створює реальну загрозу тиску на цих осіб з метою приховування правдивих обставин справи або сприяння уникненню відповідальності.

Суд зазначає, що при оцінці ризиків у кримінальному провадженні, зокрема ризику незаконного впливу на учасників провадження, враховується не лише формально підтверджений характер відносин, а й сукупність фактичних даних, які свідчать про можливість використання обвинуваченим соціальних, службових або особистих зв`язків для впливу на перебіг кримінального провадження. Такі дані оцінюються судом у контексті всіх обставин справи та стадії процесу.

З огляду на вищевикладене, Суд визнає наявність реального ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та інших осіб, що може перешкоджати об`єктивному розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому Суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а є реальним та обґрунтованим.

Доводи письмових заперечень сторони захисту уже отримали оцінку в попередніх ухвалах суду з приводу продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків. Підстави надавати їм повторну аналогічну оцінку відсутні.

Проте суд нагадує стороні захисту про послаблення застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у формі зменшення розміру застави, що спростовує доводи захисту про незміність заходів забезпечення кримінального провадження тривалий час.

Також, враховуючи необхідність оцінки актуального стану кримінального провадження та обставин, що могли виникнути після постановлення попередніх судових рішень, суд вважає за необхідне надати оцінку новим обставинам, наведеним сторонами.

Так, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що факт неодноразового виїзду обвинуваченого ОСОБА_6 за межі території України та його подальше повернення на територію України сам по собі спростовує існування ризику його можливого переховування від суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 двічі, з дозволу суду, залишав територію України та після цього повертався в Україну. Водночас такі обставини не можуть розглядатися як безумовне спростування ризику переховування, оскільки кожен із зазначених виїздів здійснювався на підставі відповідного дозволу суду та в умовах здійснення судового контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 . Саме по собі повернення обвинуваченого ОСОБА_6 після дозволеного судом виїзду свідчить про його належне виконання відповідного процесуального рішення у конкретний період часу, однак не виключає можливості зміни його поведінки або виникнення відповідного ризику в подальшому. Суд враховує, що виїзд обвинуваченого ОСОБА_6 за межі України був зумовлений необхідністю супроводу дружини, яка перебувала за кордоном у період після перенесеного оперативного втручання. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_6 змінив країну свого перебування всупереч рішенню суду.

Тривале перебування за кордоном та проходження там лікування підтверджує висновки суду про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 та членів його сім`ї матеріальних активів та об`єктивної можливості забезпечити своє перебування за кордоном.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_6 двічі повертався в Україну, а тому у разі наявності у нього наміру переховуватися він не повертався б після першого чи другого виїзду, суд вважає передчасним. Зазначена обставина характеризує поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 лише у попередній період та не може автоматично свідчити про його подальшу поведінку на всіх наступних етапах кримінального провадження. Суд також бере до уваги, що кримінальне провадження на даний час перебуває на підготовчій стадії судового розгляду, а отже, його розгляд по суті фактично ще не розпочався. Відтак на цей час неможливо достовірно визначити подальшу процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема на етапі безпосереднього судового розгляду, у разі здійснення такого. Суд виходить із того, що оцінка ризиків здійснюється не лише з урахуванням попередньої поведінки особи, але й з огляду на актуальну стадію кримінального провадження, характер пред`явленого обвинувачення, можливі наслідки його завершення для обвинуваченого та сукупність інших обставин, які можуть мати значення для оцінки його подальшої процесуальної поведінки. У цьому контексті суд не може виключити можливість зміни поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 в майбутньому, у тому числі виникнення у нього наміру залишити територію України та не з`являтися до суду.

Суд звертає увагу, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 відповідних процесуальних обов`язків не позбавляє його можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням у разі виникнення об`єктивних обставин, які зумовлюватимуть необхідність виїзду за межі України. За наявності відповідних підстав та з урахуванням конкретних обставин такого звернення питання щодо надання дозволу на виїзд може бути вирішене судом у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Таким чином, наведені стороною захисту обставини щодо попередніх виїздів обвинуваченого ОСОБА_6 за межі України та його повернення на територію України враховуються судом при оцінці його процесуальної поведінки, однак самі по собі не є достатніми для висновку про повне та остаточне припинення ризику переховування. З урахуванням того, що кримінальне провадження перебуває на підготовчій стадії, а подальша процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 не може бути прогнозована, суд вважає, що на даному етапі збереження покладених на нього процесуальних обов`язків є необхідним для забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання завдань кримінального провадження.

Підсумовуючи викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні ще на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, а саме: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні: ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду та впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити.

Продовжити на два місяці, тобто до 29 листопада 2026 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, а саме: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні: ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3