справа № 991/8623/26

провадження № 22-ц/991/38/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панкулича В. І.,

суддів Глотова М.С., Панаіда І. В.,

за участю секретаря судового засідання Музики Х.І.,

представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Фещик Н.М.,

прокурора Польщикова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Фещик Н.М. на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 06 липня 2026 року про забезпечення позову до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 липня 2026 року задоволено заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення позову та накладено арешт (без заборони користування майном) на:

-квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м. та автомобіль Audi Q7 2022 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_1 ;

-автомобіль Skoda Kodiaq 2024 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 ;

-квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 53,5 кв.м., що належить ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Фещик Н.М. подала апеляційні скарги, просить її скасувати в частині накладення арешту на майно відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви прокурора в цій частині.

Оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Твердження прокурора, що майно належить та перебуває під контролем ОСОБА_4 адвокат вважає безпідставним припущенням, яке спростовується матеріалами справи.

Стверджує, що мати відповідача ОСОБА_4 . ОСОБА_1 придбала спірну квартиру по АДРЕСА_3 та автомобіль Audi Q7, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 , за рахунок заощаджень подружжя та залучених боргових коштів. ОСОБА_1 особисто здійснювала оплату за квартиру та автомобіль, а також всі передбачені законом збори. Під час обшуку в квартирі не знайдено речей, що належать її сину. Придбання пошкодженого автомобіля на аукціоні було здійснено з метою отримання прибутку від подальшого його відчуження та відшкодування наявних боргових зобов`язань. Автомобіль Audi Q7 було виставлено на реалізацію в автосалоні, що знаходиться за 200 км від місця проживання ОСОБА_4 .

Співмешканка відповідача ОСОБА_2 особисто придбала автомобіль Skoda Kodiaq за власні заощадження. ОСОБА_4 допомагав внести готівку через касу в банку виключно з питань безпеки, оскільки самостійне перевезення значних обсягів готівки жінкою становить суттєвий загрозу її безпеці. Доходи ОСОБА_2 складаються з грошового забезпечення як діючого військовослужбовця Збройних Сил України, доходів від оренди земельних паїв, пенсійних виплат та є достатніми для заощадження коштів, необхідних для купівлі спірного автомобіля.

Спірна квартира по АДРЕСА_4 придбана за багаторічні заощадження подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , є спільною сумісною власністю подружжя. Під час обшуку в квартирі не виявлено особистих речей ОСОБА_4 .

Стверджуючи про відсутність намірів щодо відчуження майна, адвокат посилається на те, що відповідачі після скасування арештів, накладених в межах кримінального провадження на квартиру в Одесі та автомобілі, не вчинили жодної спроби відчужити чи будь-яким чином приховати такі активи, надали суду доступ до всіх первинних документів.

Арешт майна осіб, які не є суб`єктами декларування за відсутності реальних ризиків відчуження, Фещик Н.В. вважає непропорційним втручанням у право мирного володіння майном.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів та заперечення прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовним вимогами.

Суд може прийняти рішення про розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу (ч. 5 ст. 153 ЦПК України).

До Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення позову Держави України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 74,4 кв.м. та автомобіля Audi Q7 2022 року випуску номер кузова НОМЕР_1 , які зареєстровані за ОСОБА_1 ; автомобіля Skoda Kodiaq 2024 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_2 ; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 53,5 кв.м., право власності на яку оформлено на ОСОБА_3 .

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

В заяві про забезпечення позову прокурор зазначає, що ОСОБА_4 з 2023 по 2024 роки обіймав посади командира ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 та заступника командира полку з озброєння - начальника технічної частини 31 окремого ремонтно-відновлювального полку оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до положень пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

28 листопада 2023 року матір ОСОБА_4 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу оформлено придбання квартири АДРЕСА_1 площею 74,4 кв.м., вартістю - 2 994 840 грн. Позивач стверджує, що набуття квартири відбулося за дорученням ОСОБА_4 , він може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом права розпорядження нею, що підтверджується: його проживанням разом з ОСОБА_2 в квартирі; сплатою останньою комунальних послуг; придбанням товарів неподалік місця знаходження квартири; в мобільному телефоні ОСОБА_4 виявлено фотографії та відеоматеріали, виконані у спірній квартирі; ОСОБА_1 в цей час проживала за іншою адресою та володіла майновими правами на іншу квартиру.

05 березня 2024 року ОСОБА_4 організував придбання з аукціону автомобіля «Audi Q7» 2022 року випуску та його подальшу доставку в Україну, зазначивши отримувачем товару свою матір ОСОБА_1 . За митне оформлення вказаного активу сплачено митних платежів на загальну суму 435 360 грн. Вартість транспортного засобу з доставкою становила 1 330 745, 81 грн. 08 вересня 2024 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказаний автомобіль, сплативши 68 021, 06 грн встановлених законом зборів. Таким чином, вартість набутого активу становить 1 834 126, 87 грн. Прокурор зазначає, що фактичне набуття автомобіля відбулося за дорученням ОСОБА_8 , що підтверджується його перепискою з абонентом « ІНФОРМАЦІЯ_2 » стосовно придбання автомобіля з аукціону, його доставки, розмитнення та ремонту; перепискою відповідача з матір`ю щодо обставин реєстрації автомобіля та здійсненням оплати за ремонт.

31 травня 2024 року співмешканка відповідача ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала автомобіль « Skoda Kodiaq», 2024 року випуску, вартістю 1 690 617 грн. 03 червня 2024 року ОСОБА_4 перераховано на її поточний рахунок НОМЕР_5 грн та сплачено комісію в розмірі 5 072 грн. Враховуючи встановлені законом збори ОСОБА_2 сплачено 1 767 086, 80 грн. Прокурор стверджує, що набуття цього активу фактично відбулося за дорученням ОСОБА_4 , що підтверджується: перепискою ОСОБА_4 з ОСОБА_2 щодо обставин набуття активу, його оплати та реєстрації; присутністю ОСОБА_4 при купівлі автомобіля; внесенням ним через касу банку готівки на рахунок ОСОБА_2 ; реєстрацією автомобіля та вибором номерних знаків ОСОБА_4 за відсутності ОСОБА_2

26 листопада 2024 року матір співмешканки ОСОБА_4 . ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу оформила придбання квартири АДРЕСА_2 , вартістю 1 019 406, 40 грн. Позивач вважає, що набуття активу відбулося за дорученням ОСОБА_4 , що підтверджується: показаннями продавця про те, що покупцем був ОСОБА_4 і саме він передавав їй кошти; переписками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що вони знайшли оголошення про продаж активу, спілкувались з власником, обговорювали операції обміну готівки, реєстрацію активу, організацію ремонтних робіт в квартирі після придбання; перебуванням ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в квартирі під час проведення обшуку; відсутністю оплати комунальних послуг за квартиру ОСОБА_3 .

Проаналізувавши матеріальний стан ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прокурор дійшов висновку, що їх дохід не дозволяв набути у власність названі активи.

На переконання заявника, вищеописані факти можуть вказувати на те, що набуття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна у власність здійснено за дорученням ОСОБА_4 , він може прямо чи опосередковано вчиняти щодо активу дії тотожні за замістом здійсненню права розпорядження.

Відтак позивач вважає встановленим зв`язок спірних активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та наявність різниці між вартістю таких активів і його законними доходами, яка перебуває у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене в ній майно відповідає ознакам активів, щодо яких може бути пред`явлений позов про визнання цих активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави.

Колегія суддів погоджується, що вищенаведене дає можливість припускати, що зазначений актив може бути визнано необґрунтованим і стягнуто в дохід держави, таким чином є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Але питання щодо обґрунтованості даного твердження та вимог прокурора вирішуватиметься за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.

ОСОБА_4 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, розуміє наслідки визнання активів необґрунтованими.

Оформлення права власності на номінальних власників, недекларування ОСОБА_4 активів у своїх щорічних деклараціях, на думку прокурора, може свідчити про бажання відповідача приховати факт набуття таких активів.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що на даному етапі заявником наведені достатні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири та автомобілі без заборони користування. Невжиття відповідного заходу забезпечення може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв`язку із ризиком відчуження відповідних активів. Доводи представника відповідачів про те, що вони були обізнані про факт проведення перевірки необґрунтованості активів та після зняття арештів, накладених в межах кримінального провадження, не вчинили жодних дій щодо відчуження майна чи інших дій з метою приховати його від потенційного стягнення в дохід держави, на переконання суду, не виключають ризиків вчинення таких дій у майбутньому до ухвалення кінцевого рішення щодо спору і не спростовують висновку суду про наявність підстав для забезпечення позову.

При постановленні рішення колегія суддів також виходить з того, що суд першої інстанції наклав арешт без заборони користування майном, що не перешкоджає реалізації права власників щодо користування ним.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано наклав арешт на майно без заборони користування ним, чим забезпечив співрозмірність обмеження права власності.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття такого заходу, а не здійснюється розгляд справи по суті позову. Наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційних скарг щодо відповідності майнового стану ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вартості спірних активів, обставинам їх набуття, а також щодо відсутності зв`язку між вказаним майном та ОСОБА_4 , адже ці обставини мають встановлюватися при розгляді справи по суті.

За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, про необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги адвоката Фещик Н.М., подані в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий В.І. Панкулич

Судді М.С. Глотов

Панаід І. В.