Справа № 991/4197/26

Провадження 2/991/18/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 жовтня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді Широкої К.Ю.,

суддів Ткаченка О.В., Чернової О.В.,

за участі секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора Сидоренка В.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Галадія А.М. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух судового провадження та питання, які вирішуються ухвалою суду

До Вищого антикорупційного суду надійшла вищезазначена позовна заява.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву було передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Крикливої Т.Г., суддів Ткаченка О.В., Чернової О.В.

18.05.2026 зазначеною колегією суддів Вищого антикорупційного суду було постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Цією ж ухвалою постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

08.06.2026 на підставі розпорядження керівника апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенка Б.В. № 46ав було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи з метою заміни судді-доповідача Крикликої Т.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Широкої К.Ю., суддів Ткаченка О.В., Чернової О.В. (далі також - суд).

Ухвалою від 16.06.2026 суд прийняв вищезазначену цивільну справу до свого провадження та визначив порядок судового процесу у межах цієї справи.

У встановлений судом строк відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву (Т. 4, а.с. 152-162). Будь-яких інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Під час підготовчого провадження представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Галадієм А.М. було подано клопотання про рецензування висновку експерта (Т. 4, а.с. 186-202). Будь-яких інших заяв, клопотань з процесуальних питань від учасників справи не надходило.

У підготовчому судовому засіданні 06.10.2026 на обговорення учасників справи було поставлено: 1) клопотання про рецензування висновку експерта (Т. 4, а.с. 186-202); 2) питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Зазначені клопотання та питання вирішуються цією ухвалою суду.

2. Щодо клопотання про рецензування висновку експерта (Т. 4, а.с. 186-202)

2.1. Зміст поданого клопотання

Сторона відповідача стверджує, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 290 ЦПК України та з урахуванням позовних вимог у межах цієї справи необхідно встановити мінімальну ринкову вартість спірного активу.

Водночас, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би встановлював мінімальну ринкову вартість будинку на час завершення його будівництва та введення в експлуатацію (22.02.2023), а також на час державної реєстрації права власності на цей об`єкт нерухомості (14.08.2024).

Так, долучена до позовної заяви консультація ПП «Ажіо» № 36/25-70 від 20.05.2025 не є належним та допустимим доказом мінімальної ринкової вартості будинку, оскільки консультація стосувалася визначення ринкової вартості будинку станом на 31.12.2023, а ця дата є відмінною від дати введення будинку в експлуатацію та реєстрації права власності на нього. Окрім того, консультація не може бути ототожнена зі звітом про оцінку майна, який складається за результатами незалежної оцінки майна, а отже, не може бути об`єктом рецензування.

У свою чергу, наданий позивачем висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/103-24/11515-ОБ від 10.10.2024 також не є належним та допустимим доказом мінімальної ринкової вартості спірного будинку, оскільки за результатами експертного дослідження була встановлена ринкова, а не мінімальна ринкова вартість об`єкта нерухомості. При цьому така вартість була встановлена експертом станом на 31.12.2022 та 31.12.2023, тобто станом на дати, які також є відмінними від дати введення будинку в експлуатацію та реєстрації права власності на нього. Також сторона відповідача вважає, що висновок експерта має суттєвий недолік, оскільки експерт для визначення ринкової вартості активу станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 використав дані щодо одних і тих же об`єктів порівняння, що є неприпустимим з огляду на те, що вартість одного і того ж об`єкта нерухомості зі спливом одного року змінюється. Внаслідок цього визначена експертом ринкова вартість будинку істотно перевищує медіанний рівень цін, характерний для Сихівського району міста Львова, а тому існує потреба у проведенні перевірки відповідності визначеної вартості реальним ринковим показникам та обґрунтованості застосованих коригувань.

З урахуванням вищевикладеного представник Галадій А.М. просив призначити рецензування висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/103-24/11515-ОБ від 10.10.2024 щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Сторона відповідача також просила проведення рецензування висновку експерта доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а провадження у справі зупинити на час проведення рецензування.

2.2. Позиції учасників судового засідання

Прокурор Сидоренко В.А. заперечив проти задоволення зазначеного клопотання. Обґрунтовуючи свої заперечення, прокурор зазначив, що стаття 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не передбачає можливості рецензування висновку експерта, оскільки стосується рецензування лише звітів про оцінку майна та актів оцінки майна, які за своєю правовою природою є документами, відмінними від висновку експерта. У випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності, повноти та достовірності висновку експерта його перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ЦПК України, зокрема, шляхом дослідження інших доказів, допиту експерта або призначення додаткової чи повторної експертизи. Натомість такого способу перевірки висновку судового експерта, як призначення судом його рецензування, процесуальне законодавство не передбачає. З урахуванням цього сторона позивача просила відмовити у задоволенні клопотання.

Відповідач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. На підставі п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судове засідання проводилося у присутності представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Галадія А.М.

Адвокат Галадій А.М. підтримав подане клопотання та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. Будь-яких заяв, клопотань від ОСОБА_2 не надходило. На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України підготовче судове засідання проводилося за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

2.3. Оцінка та мотиви суду

Дослідивши подане клопотання та матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд доходить висновку про те, що клопотання про рецензування висновку експерта не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту поданого клопотання вбачається, що сторона відповідача можливість проведення рецензування висновку експерта обґрунтовує положеннями Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 (далі також - Закон № 2658 від 12.07.2001) та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 (далі також - Національний стандарт № 1).

Водночас, системний аналіз Закону № 2658 від 12.07.2001 (зокрема, ст. 13 цього Закону) та Національного стандарту № 1 (зокрема, п. 62, 63 цього стандарту) дає суду можливість констатувати, що рецензування - це неупереджений об`єктивний розгляд оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва. Об`єктом рецензування, про яке згадується у зазначених правових актах, є виключно звіт (акт) про оцінку майна.

Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна (ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2658 від 12.07.2001).

Акт оцінки майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 3, 4 ст. 12 Закону № 2658 від 12.07.2001).

Водночас, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (зокрема, ч. 1 ст. 102 ЦПК України, ч. 1 ст. 101 КПК України).

Чинне законодавство не ототожнює висновок експерта, у тому числі складений за результатами експертного дослідження, завданням якого було визначення вартості майна, зі звітом (актом) про оцінку майна, а навпаки орієнтує на те, що ці документи мають різну правову природу. Це підтверджується тим, що: 1) вимоги до висновку експерта встановлені у ЗУ «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, а також у відповідних процесуальних законах (КПК, ЦПК, КАС, ГПК); натомість вимоги до звіту (акта) про оцінку майна передбачені Законом № 2658 від 12.07.2001, Національним стандартом № 1 та іншими підзаконними нормативно-правовими актами; 2) оцінювачі та експерти мають різний правовий статус; 3) згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2658 від 12.07.2001 діяльність судових експертів, пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки такого майна, а інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

Суд враховує, що законодавство передбачає можливість рецензування саме висновку експерта. Така можливість врегульована Порядком проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 335/5 від 03.02.2020, однак метою рецензування висновку експерта згідно з цим порядком є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків, а не спростування чи підтвердження висновків, чого прагне досягнути сторона відповідача за рахунок рецензування.

Одним з методів перевірки відповідності виконаної експертом оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам є призначення та проведення оціночно-будівельної експертизи, одним із завдань якої може бути здійснення такої перевірки (п. 5.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998). Окрім того, правильність, достовірність та повнота висновку експерта може бути перевірена за рахунок інших доказів чи призначення повторної/додаткової експертизи, а окремі недоліки проведених експертом досліджень можуть бути усунуті шляхом допиту експерта в судовому засіданні.

Вищевикладене свідчить про те, що рецензування, про яке згадується у ст. 13 Закону № 2658 від 12.07.2001 та про проведення якого просить сторона відповідача, здійснюється лише щодо звітів (актів) про оцінку майна та не здійснюється щодо висновку експерта. У зв`язку з цим у суду відсутні правові підстави для призначення проведення рецензування висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/103-24/11515-ОБ від 10.10.2024.

Суд також звертає увагу на те, що цивільне судочинство здійснюється з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст. 12, 13 ЦПК України. Згідно з цими принципами саме сторони повинні доводити обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зобов`язаний сприяти учасникам справи у реалізації ними своїх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків. Дію цих принципів втілено і в межах інституту доказування шляхом закріплення правила, згідно з яким саме учасники справи повинні надавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень (ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 Закону № 2658 від 12.07.2001 встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна.

З наведеного вбачається, що сторона відповідача, будучи зацікавленою в неупередженому критичному розгляді оцінки майна, наділена можливістю самостійно звернутися до уповноважених суб`єктів для проведення рецензування. Однак, звертаючись до суду з клопотанням про призначення такого рецензування, сторона відповідача жодним чином не обґрунтувала неможливість самостійно отримати відповідний доказ та необхідність сприяння судом в отриманні такого доказу. За таких умов втручання суду у процес збирання сторонами доказів буде передчасним та необґрунтованим.

Окрім того, суд також враховує те, що сторона відповідача заперечує належність висновку експерта № СЕ-19/103-24/11515-ОБ від 10.10.2024 як доказу, а саме стверджує, що цей доказ не доводить та не спростовує жодних обставин, які входять до предмета доказування у межах цієї справи. Однак при цьому сторона відповідача жодним чином не обґрунтовує доцільність проведення перевірки (рецензування) доказу, який згідно з її позицією немає жодного доказового значення.

Таким чином, суд констатує, що стороною відповідача не доведено наявності правових підстав для рецензування висновку експерта, а також не обґрунтовано доцільності проведення рецензування і неможливість самостійного отримання рецензії. У зв`язку з цим суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Галадія А.М. про рецензування висновку експерта.

3. Щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті

Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Судом не встановлено підстав для залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі. У свою чергу, під час підготовчого засідання по справі за вищезазначеним позовом судом були виконані всі дії, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України. Обставин, що перешкоджали б призначенню справи до розгляду по суті, судом не встановлено. Учасники справи не заперечували проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Тому суд доходить висновку про необхідність призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження.

Згідно із п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті. На підставі цього судове засідання для розгляду справи по суті слід провести 08.10.2026 о 09 год. 00 хв. у Вищому антикорупційному суді (м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А).

Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 197 ЦПК України визначити наступний порядок дослідження доказів: дослідження письмових доказів, наданих сторонами справи.

Керуючись статтями 189, 197-200, 259 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Галадія А.М. про рецензування висновку експерта.

Закрити підготовче провадження у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Призначити справу до судового розгляду по суті на 08.10.2026 на 09 год. 00 хв. у Вищому антикорупційному суді (м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А).

Судовий розгляд по суті здійснювати у відкритому судовому засіданні колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Ткаченка О.В., Чернової О.В.

У судове засідання викликати всіх учасників справи.

Визначити наступний порядок з`ясування обставин та дослідження доказів: дослідження письмових доказів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 09.10.2026.

Суддя-доповідач: Широка К.Ю.

Судді: Ткаченко О.В.

Чернова О.В.