Справа № 991/12029/26

Провадження 1-кс/991/12051/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 18.09.2026,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій адвокат просить: зобов`язати уповноважену службову особу Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ): протягом 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 КК України, скоєні суддями (слідчими суддями) Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , на підставі заяви ОСОБА_4 від 18.09.2026; протягом 24 годин надіслати / видати заявнику (повноважному представнику (адвокату) заявника) витяг з ЄРДР в частині відповідного кримінального провадження.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити з викладених підстав.

До судового засідання від старшого детектива НАБУ ОСОБА_8 надійшли письмові заперечення, в яких остання повідомила, що НАБУ у межах компетенції розглядалась заява ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 від 18.09.2026 (реєстр. № П-13200) щодо можливого зловживання службовим становищем прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , суддями Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при здійсненні досудового розслідування та судового контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №22025160000000231 від 10.04.2025, зокрема, при накладенні арешту на майно ОСОБА_4 . За результатами опрацювання в ній не встановлено об`єктивних даних, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності детективів НАБУ, у зв`язку із чим інформація за наведеними заявником обставинами до ЄРДР не вносилась. Враховуючи викладене, просила розглянути скаргу без участі представника НАБУ.

Положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

За наведеного, слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності уповноваженої особи, бездіяльність якої оскаржується, з урахуванням поданих заперечень.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , у порядку ст. 214 КПК України звернувся до НАБУ із заявою від 18.09.2026 про можливе вчинення кримінальних правопорушень суддями Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , для внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 КК України.

Обґрунтовуючи вказані твердження, заявник зазначає, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заздалегідь, до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення, приймали пряму участь в готуванні злочину та його вчиненні, з розподілом функцій в межах їхніх посадових повноважень і з дотриманням спільного, заздалегідь узгодженого між ними протиправного задуму.

На думку заявника прокурор ОСОБА_7 (організатор групи або підбурювач, точна форма співучасті має бути встановлена слідчим шляхом) - керує процесом досудового розслідування, надає неформальні злочинні вказівки виконавцям, підготував офіційні процесуальні документи з використанням завідомо неправдивої і не підтвердженої слідчим шляхом інформації. Судді ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (виконавці) - безперешкодно, без проведення належної перевірки, в автоматичному режимі погоджували безпідставні і не обґрунтовані матеріалами кримінального провадження клопотання прокурора ОСОБА_7 про накладення усіх арештів на майно ОСОБА_4 . Реалізуючи свою частину протиправних домовленостей, слідчі судді ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично виконали (і продовжують виконувати) функцію підлеглих працівників прокурора ОСОБА_7 , які згодні втілити у життя будь-які забаганки останнього, навіть очевидно злочинні.

Заявник зазначає, що неправомірна вигода, яку планували (і планують) отримати зловмисники від злочину, може полягати у перевагах, пільгах службового характеру (отримання премій чи звань, просування по службі за «розкриття злочинів ОСОБА_9 »), нематеріальних вигодах (створення репутації «борців зі злочинністю») - за рахунок додаткового тиску на власника арештованого майна, своєрідної «страховки» - надмірного, не передбаченого чинним законодавством подвійного арешту майна ОСОБА_4 з метою недопущення «випадкового» зняття обтяжень у випадку незапланованого групою скасування однієї з ухвал слідчих суддів апеляційним судом. Ймовірне навмисне створення потенційними фігурантами нестерпних умов існування для ОСОБА_4 з метою провокації хабаря. Не виключений варіант із замовним характером переслідування колишніми конкурентами ОСОБА_9 .

За переконанням заявника, будь-який з цих варіантів не має нічого спільного з «інтересами служби» в прокуратурі чи суді.

Зокрема, заявник вважає, що істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_4 полягає у вимушених суттєвих витратах на правову допомогу адвокатів та в значній моральній шкоді.

Враховуючи, що відомості за вказаною заявою до ЄРДР внесені не були, заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.

Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30 червня 2020 року.

Відповідно до вимог п. 1 Розділу ІІ зазначеного Положення, до Реєстру вносяться відомості, зокрема про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4-5 ч. 5 ст. 214 КПК України.

Як значив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18, слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Із наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Встановлений ст. 214 КПК України порядок початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про вчинення кримінального правопорушення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, та в тій же мірі забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень, захищаючи тим самим інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.

Слідчий суддя звертає увагу, що лише наявність у заяві про кримінальне правопорушення конкретних та об`єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, створює у слідчого/прокурора обов`язок внести їх до ЄРДР. Саме по собі твердження заявника про існування кримінального правопорушення, за відсутності таких відомостей, не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.

Поряд з цим, із досліджених скарги та заяви від 18.09.2026 не вбачається наведення заявником достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про наявність ознак зловживання владою або службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів вчинених за попередньою змовою групою осіб як того вимагають диспозиції статей КК України, на які посилається в заяві ОСОБА_3 .

Викладені у заяві відомості зводяться лише до висунення домислів заявника та надання ним власної оцінки щодо можливого вчинення зазначеними службовими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, ст. 366, ч.2 ст. 28 КК України, без будь-якого посилання на діяння та обставини, які можна перевірити (підтвердити чи спростувати) в ході досудового розслідування та які були б достатні для попередньої кваліфікації реєстратором ЄРДР діяння саме як кримінального правопорушення. Зазначене позбавляє уповноважених осіб органу досудового розслідування провести необхідну попередню оцінку (аналіз) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності ознак складу саме кримінальних правопорушень.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що з інформації, яка міститься у заяві від 18.09.2026, не вбачається наявності обов`язкових ознак кримінальних правопорушень (зокрема об`єктивної сторони), а тому не викликає в слідчого/прокурора обов`язку вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочинати досудове розслідування.

Варто зазначити, що внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.

Вказані висновки грунтуються на позиції колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеній в ухвалі від 20.08.2024 у справі № 991/6669/24.

З огляду на викладене, наданий заявником обсяг документів та викладені ним доводи не спростовують висновків НАБУ про відсутність у заяві конкретних фактичних даних про вчинення злочинів, віднесених до компетенції детективів НАБУ. Оскільки уповноважені особи НАБУ розглянули заяву у встановлений законом спосіб, надали на неї обґрунтовану письмову відповідь із роз`ясненням правил підслідності та законних підстав для відмови у реєстрації провадження, факт протиправної бездіяльності з боку НАБУ не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, а відтак доводи скаржника є неспроможними та скарга задоволенню не підлягає.

З цих же підстав не підлягає задоволенню і вимога скаржника про зобов`язання уповноважених осіб НАБУ забезпечити надання заявнику витягу з ЄРДР. Оскільки вказана процесуальна дія є похідною від обов`язку внести відомості до реєстру, а підстав для такого внесення слідчим суддею під час розгляду скарги не встановлено, це свідчить про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги.

Таким чином, оскільки слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості самостійно збирати докази, що можуть об`єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення, бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Скаржником не доведено порушення його прав чи вимог закону з боку НАБУ, у зв`язку з чим скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1