УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1583/24

провадження № 51 - 3776 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2026 року,

встановив:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2025 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2026 року, ОСОБА_4 засуджено за ст. 368 ч. 4, ст. 263 ч. 1 , ст. 70 ч. 1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, крім виборних, на строк 3 роки, з конфіскацією майна.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вищевказаних судових рішень в касаційному порядку.

Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.

Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Засуджений у своїй касаційні скарзі, хоч і зазначає про незаконність та необґрунтованість судових рішень, проте в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України, не наводить доводи на обґрунтування цього відповідно до положень ст. 438 ч. 1, статей 412-413 КПК України, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин кримінального провадження, постановлених судових рішень та вимог касаційної скарги. 

Згідно зі ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Водночас засуджений у касаційній скарзі вказує на допущені, на його думку, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Крім того, у поданій скарзі засуджений не зазначає в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.

Також, ставлячи у касаційній скарзі вимогу про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження за пред`явленим йому обвинуваченням, засуджений не наводить конкретних доводів на її обґрунтування з урахуванням положень статей 284, 440, 438 ч. 1 КПК України.

Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху.

Встановити засудженому ОСОБА_4 п`ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3