УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 761/1838/18

провадження № 51-3856 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2026 року щодо нього.

Суть питання та встановлені судом обставини

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2026 року відмовленого у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну обов`язку, покладеного на нього вироком Вищого антикорупційного суду. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 . 

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 , у якій він не погоджується з вказаним судовим рішенням апеляційного суду та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, долучену до неї копію оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. 

Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.

Наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Частиною 2 ст. 424 КПК України передбачено, що ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвала апеляційного суду, якою обвинуваченому відмовлено у задоволенні клопотання про зміну обов`язку, покладеного на нього вироком суду не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження в разі, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2026 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції з огляду на положення ч. 2 ст. 424 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу, відмовити у відкритті касаційного провадження. 

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити обвинуваченому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2026 року щодо нього.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3