Документ № 140785921

Провадження № 42026000050000031

Справа № 991/11982/26

Дата засідання

16/10/2026

Дата винесення рішення

16/10/2026

Інстанція ВАКС

Форма судочинства Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) Дубас В.М.

Справа № 991/11982/26

Провадження 1-кс/991/12003/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі - слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

скаржників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

на постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_6

про відмови у визнанні потерпілими

у кримінальному провадженні №42026000050000031 від 28.07.2026

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий опис судового провадження.

25.09.2026 до ВАКС надійшли скарги-1,-2,-3 відповідно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі-скаржники) на постанови прокурора САП ОСОБА_6 від 11.09.2026 про відмови у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні№42026000050000031 від 28.07.2026, для розгляду яких відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 в судових справах № 991/11982/26 (провадження 1-кс/991/12003/26), №991/11983/26о (провадження 1-кс/991/12004/26), №991/11985/26 (провадження 1-кс/991/12006/26), які ухвалою суду об`єднано в одне судове провадження із присвоєнням єдиного унікального номера судової справи № 991/11982/26 (провадження 1-кс/991/12003/26) та здійснено судовий розгляд 28.09.2026, 13.10.2026, 16.10.2026.

01.10.2026 ухвалою судді ВАКС ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні заяви про відвід ОСОБА_4 про відвід слідчого судді ОСОБА_1 .

2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.

2.1.1. Скаржник ОСОБА_3 у скарзі-1 просив: «1. Скасувати постанову прокурора другого відділу САП ОСОБА_8 від 11.09.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні 42026000050000031 від 28.07.2026. 2. Зобов`язати уповноваженого прокурора САП або детектива НАБУ забезпечити реалізацію ОСОБА_3 процесуальних прав потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, у тому числі вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. 3. Альтернативно, якщо слідчий суддя дійде висновку, що безпосереднє зобов`язання оформити статус потерпілого виходить за межі судового контролю, - зобов`язати уповноваженого прокурора САП повторно розглянути заяву про залучення потерпілим з урахуванням правової оцінки слідчого судді, конкретно перевіривши питання безпосередньої моральної та/або майнової шкоди, а не лише ознаки складу кримінального правопорушення за ч. З ст. 368 КК України. 4. Витребувати у САП та/або НАБУ матеріали, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, у частині, необхідній для перевірки її законності та обґрунтованості»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: « ОСОБА_3 звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою (заявами) від 30.08.2026 та/або наступна заява про залучення потерпілим про залучення до кримінального провадження 42026000050000031 від 28.07.2026 як потерпілого відповідно до ст. 55 КПК України.

11.09.2026 прокурор другого відділу САП ОСОБА_9 виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим. Підставою відмови визначено те, що досудове розслідування здійснюється за ознаками ч. З ст. 368 КК України, склад цього кримінального правопорушення є формальним і не передбачає заподіяння шкоди конкретній фізичній особі як обов`язкової ознаки об єктивної сторони, а матеріалами провадження нібито не встановлено завдання заявнику моральної, фізичної чи майнової шкоди.

Копію оскаржуваної постанови фактично отримано « » вересня 2026 року. Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, якщо рішення оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії. Отже, ця скарга подається у встановлений законом строк…

За повідомленими ОСОБА_10 обставинами саме він був безпосереднім адресатом систематичних вимог коштів, погроз, примушування до складання розписок та вимоги 400 000 доларів США 09.02.2026 як першого платежу із заявленої суми 1 650 000 доларів США.

ОСОБА_11 повідомив про систематичні вимоги передачі коштів, погрози та примушування до складання численних розписок упродовж 2024-2026 років. За його даними, сума штучно сформованого «боргу» у розписці від 09.02.2026 була доведена до 71 400 000 грн.

09.02.2026 під час зустрічі з ОСОБА_12 йому була висунута вимога про передачу загалом 1 650 000 доларів США, з яких 400 000 доларів США - як перший платіж того ж дня; невиконання вимог пов`язувалося з посиленням кримінального переслідування та переходом від ст. 407 до ст. 408 КК України.

Того ж дня ОСОБА_10 заявив про намір припинити виконання вимог і звертатися до правоохоронних органів. 10.02.2026 він був затриманий, а щодо нього було зареєстровано кримінальне провадження за ч. 4 ст. 408 КК України.

За наведених обставин ОСОБА_10 є безпосереднім адресатом переважної частини описаних вимог, погроз та примусу. Твердження про відсутність у нього навіть потенційної моральної чи майнової шкоди суперечить фактичному змісту його заяви і не може вважатися «очевидним» у розумінні ч. 5 ст. 55 КПК України.

За таких фактичних тверджень висновок про те, що шкода заявнику очевидно не завдана, потребував конкретного аналізу характеру погроз, особистої спрямованості вимог, впливу цих дій на психоемоційний стан заявника та його майнову сферу. Натомість постанова обмежується загальним посиланням на формальний склад ч. 3 ст. 368 КК України і констатацією того, що шкоду «не встановлено». Така констатація не дорівнює наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що шкоди не було…

На стадії досудового розслідування особа, яка заявляє про безпосередньо спрямовані на неї вимоги, погрози або інший тиск, не повинна доводити остаточний розмір моральної чи майнової шкоди так, як це робиться при вирішенні цивільного позову або постановленні вироку. Для відмови за ч. 5 ст. 55 КПК України, навпаки, саме сторона обвинувачення повинна мати очевидні та достатні підстави виключити таку шкоду. Матеріали, наведені у заяві, не дозволяють зробити такий очевидний висновок. Навпаки, вони описують персоналізовані вимоги коштів, погрози та/або примус, які безпосередньо стосуються скаржника. За наявності спору щодо обсягу або причинного зв`язку шкоди ці питання підлягають перевірці в ході розслідування, але сам факт необхідності такої перевірки вже суперечить критерію «очевидних та достатніх підстав» для відмови…

Оскаржувана постанова такого аналізу не містить. Замість оцінки індивідуальних обставин вона використовує загальну характеристику складу ч. 3 ст. 368 КК України як підставу для висновку про відсутність шкоди. Тому висновок прокурора є передчасним, а мотивування недостатнім для застосування винятку, передбаченого ч. 5 ст. 55 КПК України».

2.1.2. Скаржник ОСОБА_4 у скарзі-2 просив: «1. Скасувати постанову прокурора другого відділу САП ОСОБА_8 від 11.09.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні 42026000050000031 від 28.07.2026. 2. Зобов`язати уповноваженого прокурора САП або детектива НАБУ забезпечити реалізацію ОСОБА_4 процесуальних прав потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, у тому числі вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. 3. Альтернативно, якщо слідчий суддя дійде висновку, що безпосереднє зобов`язання оформити статус потерпілого виходить за межі судового контролю, - зобов`язати уповноваженого прокурора САП повторно розглянути заяву про залучення потерпілим з урахуванням правової оцінки слідчого судді, конкретно перевіривши питання безпосередньої моральної та/або майнової шкоди, а не лише ознаки складу кримінального правопорушення за ч. З ст. 368 КК України. 4. Витребувати у САП та/або НАБУ матеріали, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, у частині, необхідній для перевірки її законності та обґрунтованості»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: « ОСОБА_4 звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою (заявами) від 30.08.2026 та 09.09.2026 про залучення до кримінального провадження 42026000050000031 від 28.07.2026 як потерпілого відповідно до ст. 55 КПК України.

11.09.2026 прокурор другого відділу САП ОСОБА_9 виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим. Підставою відмови визначено те, що досудове розслідування здійснюється за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, склад цього кримінального правопорушення є формальним і не передбачає заподіяння шкоди конкретній фізичній особі як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони, а матеріалами провадження нібито не встановлено завдання заявнику моральної, фізичної чи майнової шкоди.

Копію оскаржуваної постанови фактично отримано «__» вересня 2026 року. Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, якщо рішення оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії. Отже, ця скарга подається у встановлений законом строк…

Сама постанова містить обставини, які виключають «очевидність» відсутності шкоди

У постанові САП прямо відтворено твердження заявника про те, що 04.03.2026 йому особисто було висунуто вимогу про передачу 400 000 доларів США в обмін на обіцянку впливу на процесуальне становище ОСОБА_3

04.03.2026 під час особистої зустрічі заявнику було висунуто вимогу передати 400 000 доларів США в обмін на обіцянку впливу на процесуальне становище його сина - ОСОБА_3 .

У заяві також викладено обставини систематичного вимагання коштів у ОСОБА_3 , примушування до складання розписок, здійснення платежів через ТОВ «ММК Торг» і ТОВ «Альфа Транс Логістик», а також участі у відповідних подіях ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 .

Таким чином, ОСОБА_16 не є стороннім родичем особи, щодо якої відбувалися події: вимогу про передачу 400 000 доларів США було адресовано безпосередньо йому. Уже сам факт персональної вимоги значної суми коштів, поєднаної з обіцянкою впливу на процесуальне становище близької особи, об`єктивно здатний спричинити моральну шкоду та створює безпосередню загрозу майновій сфері заявника.

За таких фактичних тверджень висновок про те, що шкода заявнику очевидно не завдана, потребував конкретного аналізу характеру погроз, особистої спрямованості вимог, впливу цих дій на психоемоційний стан заявника та його майнову сферу. Натомість постанова обмежується загальним посиланням на формальний склад ч. З ст. 368 КК України і констатацією того, що шкоду «не встановлено». Така констатація не дорівнює наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що шкоди не було…

Оскаржувана постанова такого аналізу не містить. Замість оцінки індивідуальних обставин вона використовує загальну характеристику складу ч. З ст. 368 КК України як підставу для висновку про відсутність шкоди. Тому висновок прокурора є передчасним, а мотивування - недостатнім для застосування винятку, передбаченого ч. 5 ст. 55 КПК України».

2.1.3. Скаржник ОСОБА_5 у скарзі-3 просив: «1. Скасувати постанову прокурора другого відділу САП ОСОБА_8 від 1 1.09.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні 42026000050000031 від 28.07.2026. 2. Зобов`язати уповноваженого прокурора САП або детектива НАБУ забезпечити реалізацію ОСОБА_5 процесуальних прав потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, у тому числі вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. 3. Альтернативно, якщо слідчий суддя дійде висновку, що безпосереднє зобов`язання оформити статус потерпілого виходить за межі судового контролю, - зобов`язати уповноваженого прокурора САП повторно розглянути заяву про залучення потерпілим з урахуванням правової оцінки слідчого судді, конкретно перевіривши питання безпосередньої моральної та/або майнової шкоди, а не лише ознаки складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України. 4. Витребувати у САП та/або НАБУ матеріали, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, у частині, необхідній для перевірки її законності та обґрунтованості»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: « ОСОБА_5 звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із заявою від 09.09.2026 про залучення до кримінального провадження 42026000050000031 від 28.07.2026 як потерпілого відповідно до ст. 55 КПК України.

11.09.2026 прокурор другого відділу САП ОСОБА_9 виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим. Підставою відмови визначено те, що досудове розслідування здійснюється за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, склад цього кримінального правопорушення є формальним і не передбачає заподіяння шкоди конкретній фізичній особі як обов`язкової ознаки об єктивної сторони, а матеріалами провадження нібито не встановлено завдання заявнику моральної, фізичної чи майнової шкоди.

Сама постанова містить обставини, які виключають «очевидність» відсутності шкоди Оскаржувана постанова сама фіксує доводи про особисту вимогу 33 000 доларів США від ОСОБА_17 та про погрози посилення кримінального переслідування, після яких 10.02.2026 щодо нього було зареєстровано провадження за ч. 4 ст. 408 КК України і його затримано.

У серпні 2025 року ОСОБА_15 , який представлявся особою, пов`язаною з керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 , висунув ОСОБА_5 особисту вимогу про передачу 33 000 доларів США щодо нього особисто, пов`язуючи її з невжиттям заходів щодо оформлення матеріалів про нібито самовільне залишення місця служби.

Подальші вимоги, висунуті щодо братів, супроводжувалися погрозами посилення кримінального переслідування та можливої перекваліфікації зі ст. 407 на ст. 408 КК України; 10.02.2026 щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_10 були зареєстровані кримінальні провадження за ч. 4 ст. 408 КК України, а ОСОБА_17 було затримано.

Отже, заявник посилається не на похідний інтерес через спорідненість із ОСОБА_10 , а на персональну вимогу коштів і персональне використання загрози кримінального переслідування як засобу тиску. Такі обставини за своєю природою можуть спричиняти безпосередню моральну шкоду та посягають на майнову сферу самого ОСОБА_17 .

За таких фактичних тверджень висновок про те, що шкода заявнику очевидно не завдана, потребував конкретного аналізу характеру погроз, особистої спрямованості вимог, впливу цих дій на психоемоційний стан заявника та його майнову сферу. Натомість постанова обмежується загальним посиланням на формальний склад ч. З ст. 368 КК України і констатацією того, що шкоду «не встановлено». Така констатація не дорівнює наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що шкоди не було…

Відповідно до ст. 110 КПК України постанова прокурора повинна містити мотиви прийнятого рішення та їх обґрунтування. У цьому випадку прокурор мав пояснити, чому конкретно наведені заявником факти не можуть свідчити навіть про моральну шкоду, чому персональні вимоги коштів не створюють безпосереднього посягання на його майнову сферу та які саме матеріали провадження спростовують твердження заявника. Оскаржувана постанова такого аналізу не містить. Замість оцінки індивідуальних обставин вона використовує загальну характеристику складу ч. 3 ст. 368 КК України як підставу для висновку про відсутність шкоди. Тому висновок прокурора є передчасним, а мотивування - недостатнім для застосування винятку, передбаченого ч. 5 ст. 55 КПК України.».

2.2 В судовому засіданні скаржники підтримали подані скарги і просили такі задовольнити.

Прокурор САП ОСОБА_18 , постанови якого оскаржувались, в судове засідання не прибув, що не перешкоджало судовому розгляду відповідно до частини 3 статті 306 КП, разом з тим такий подав письмове заперечення на скарги, де зокрема зазначив таке:

« Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.07.2026 у справі 991/9212/26 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2026 внесено відомості за 42026000050000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за заявою ОСОБА_4 за фактом вимагання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншими службовими особами правоохоронних органів неправомірної вигоди. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні доручено здійснювати детективам Національного антикорупційного бюро України.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на збирання, перевірку та оцінку доказів задля встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, з метою виконання завдань кримінального провадження та прийняття процесуальних рішень у розумні строки.

01.09.2026 від ОСОБА_4 та 09.09.2026 від ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшли заяви про залучення до провадження як потерпілих. За результатами розгляду заяв, доданих матеріалів та матеріалів провадження прокурором 11.09.2026 винесено постанови про відмову у визнанні потерпілими на підставі ч. 5 ст. 55 КПК.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1); потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3).

Із системного тлумачення ст. 55 КПК України вбачається, що для набуття процесуального статусу потерпілого необхідна сукупність умов: (1) вчинення кримінального правопорушення, що є предметом провадження; (2) завдання фізичній особі моральної, фізичної або майнової шкоди; (3) причинний зв`язок між цим правопорушенням і шкодою. Відсутність будь-якої з умов виключає підстави для визнання потерпілим.

Положеннями ч. 5 ст. 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Аналіз змісту ч. 5 указаної статті свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов`язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 522/7836/21, провадження 51-2328км22).

Так, ч. 1 ст. 368 КК України передбачено кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Злочин, передбачений ст. 368 КК України, є злочином із формальним складом, його об єктивна сторона вважається закінченою з моменту прийняття пропозиції, обіцянки, прохання надати або безпосередньо одержання неправомірної вигоди, незалежно від того, чи була фактично вчинена дія в інтересах надавача та чи настали будь-які матеріальні наслідки.

Оскільки ст. 368 КК України є формальним складом, основним об`єктом посягання є публічні інтереси держави та авторитет службової діяльності. Настання матеріальних чи інших наслідків перебуває поза межами об`єктивної сторони цього злочину.

Заподіяння шкоди конкретній фізичній особі не є обов`язковою ознакою його складу, тому статус потерпілого не випливає автоматично з кваліфікації, у тому числі з ознаки вимагання, що визначена у п. 5 примітки до ст. 354 КК України, а потребує встановлення індивідуальної шкоди та її зв`язку з розслідуваним діянням. Ця вимога не залежить від того, що особа є адресатом вимоги і що її заява стала приводом для внесення відомостей до ЄРДР.

Наведені у заявах відомості стосуються висунення вимог, погроз та обставин переслідування в інших провадженнях, але не містять відомостей про те, яка саме шкода (моральна, фізична, майнова), у якому розмірі та внаслідок яких дій, що становлять предмет цього провадження, завдана кожному заявнику. Обов`язок вказати обставини, з якими особа пов`язує завдання їй шкоди, лежить на заявнику, який реалізує право на залучення до провадження (ст. 22, 55 КПК України).

За таких умов прокурор дійшов висновку, що очевидних і достатніх підстав вважати заявників особами, яким кримінальним правопорушенням завдано шкоди, на цій стадії немає.

Постанови містять вступну, мотивувальну та резолютивну частини, відомості про зміст заяв, норми права, на яких ґрунтується рішення, висновок про відсутність підстав для визнання потерпілим, роз`яснення порядку оскарження, є мотивованими та такими, що відповідають ст. 110 КПК України.

Поряд із цим, відмова у визнанні потерпілим не позбавляє скаржників доступу до правосуддя та захисту їхніх прав. Заявник ОСОБА_4 зберігає процесуальний статус заявника з правами, визначеними ст. 60 КПК України. Кожен із скаржників може бути допитаний як свідок і надати показання щодо відомих їм обставин».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 5 частини 1 статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

3.2. Судом встановлено такі обставини.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026000050000031 від 28.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, за заявою ОСОБА_4 про факти вимагання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншими службовими особами правоохоронних органів неправомірної вигоди, розпочатого на виконання ухвали Апеляційної палати ВАКС від 27.07.2026 у справі №991/9212/26.

01.09.2026 до САП від ОСОБА_4 та 09.09.2026 від ОСОБА_5 , ОСОБА_3 надійшли заяви про їх залучення до зазначеного кримінального провадження як потерпілих.

11.09.2026 постановами-1,-2,-3 прокурора САП ОСОБА_6 відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у визнанні потерпілими, що обґрунтовувалось зокрема таким:

у постанові-1: «09.09.2026 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшла заява ОСОБА_3 , про залучення його до кримінального провадження №42026000050000031 як потерпілого відповідно до статті 55 КПК України. В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначив, що протягом 2024-2026 років щодо нього систематично висувалися вимоги про передачу грошових коштів, що супроводжувалися примушуванням до складання близько 90 розписок про нібито наявний борг із послідовно зростаючою сумою; що під час висування вимог йому демонструвалися фотографії його місця проживання, автомобіля та членів сім?ї, висловлювалися погрози та пропозиції звернутися по кошти до його батька ОСОБА_4 ; що 09.02.2026 під час зустрічі з ОСОБА_19 йому було повідомлено вимогу передати загалом 1 650 000 доларів США, з першим платежем у розмірі 400 000 доларів США, невиконання якої пов?язувалося з посиленням кримінального переслідування його та ОСОБА_5 , зокрема з перекваліфікацією кримінального провадження зі ст. 407 на ст. 408 КК України; що того ж дня під тиском він склав розписку на ім?я ОСОБА_14 на суму 700 000 грн з визначенням загального боргу у розмірі 71 400 000 грн, коштів за якою фактично не отримував; та що 10.02.2026 було зареєстровано кримінальне провадження за частиною 4 статті 408 КК України, а його та ОСОБА_5 затримано»,

у постанові-2: «01.09.2026 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшло звернення ОСОБА_4 , у якому, зокрема, викладено заяву про залучення його до кримінального провадження N? 42026000050000031 як потерпілого. В обґрунтування заяви ОСОБА_4 послався на те, що під час зустрічі 04.03.2026 йому особисто висунуто вимогу про передачу 400 000 доларів США в обмін на обіцянку впливу на процесуальне становище ОСОБА_3 , а також на обставини систематичного вимагання коштів у ОСОБА_3 , примушування останнього до складання розписок, здійснення на користь товариства «Салютіс ЮА» платежів через товариства «ММК Торг» і « Альфа Транс Логістик » та участь у зазначених подіях ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 »,

у постанові-3: «09.09.2026 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшла заява ОСОБА_5 , про залучення його до кримінального провадження №42026000050000031 як потерпілого відповідно до статті 55 КПК України. В обгрунтування заяви ОСОБА_5 зазначив, що в серпні 2025 року ОСОБА_15 , який представлявся особою, пов`язаною з керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 , висував вимоги про передачу коштів у розмірі 33 000 доларів США щодо нього особисто, пов`язуючи це з невжиттям заходів щодо оформлення матеріалів про нібито самовільне залишення місця служби; що подальші вимоги, висунуті ОСОБА_3 (зокрема, вимога від 09.02.2026 про передачу 400 000 доларів США як першого платежу із заявленої суми 1 650 000 доларів США), супроводжувалися погрозами посилення кримінального переслідування обох братів і можливою перекваліфікацією зі статті 407 на статтю 408 КК України; та що 10.02.2026 щодо нього і ОСОБА_3 було зареєстровано кримінальні провадження за ч. 4 ст. 408 КК України, а його самого - затримано»,

та в усіх постановах таким: «Розглянувши подану заяву, додані до неї матеріали та матеріали кримінального провадження №42026000050000031, встановлено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути визнана фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди безпосередньо.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, об`єктом якого є суспільні відносини у сфері здійснення службовими особами наданих їм повноважень; склад кримінального правопорушення є формальним і не передбачає заподіяння шкоди конкретній фізичній особі як обов`язкову ознаку об`єктивної сторони.

За результатами аналізу матеріалів кримінального провадження №42026000050000031 на даному етапі досудового розслідування та відомостей, наданих заявником, не встановлено, що саме кримінальним правопорушенням, яке становить предмет цього кримінального провадження, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 особисто завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди в розумінні ч. 1 ст. 55 КПК України.

Отже, наявні очевидні та достатні підстави вважати, що заява про залучення до кримінального провадження №42026000050000031 як потерпілого подана ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 особою, якій кримінальним правопорушенням, що є предметом цього провадження, не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України, що відповідно до ч. 5 цієї статті є підставою для відмови у визнанні його потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні».

3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Враховуючи викладені в скаргах обставини, скаржниками не пропущено визначений статтею 304 КПК строк на їх подання.

3.4. Відповідно до частин 1-5 статті 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Частиною 1 статті 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За змістом наведених норм КПК, підставою для набуття будь-якою особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні є факт реального та безпосереднього завдання такій шкоди кримінальним правопорушенням, що дає право вимоги відшкодування такої шкоди в порядку цивільного судочинства в межах кримінального провадження за умови доведення такого факту належними та допустимими доказами.

Тобто для визнання особи потерпілим належить встановити, що шкода цій особі безпосередньо заподіяна саме тим кримінальним правопорушенням, щодо якого здійснюється досудове розслідування за умови прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою винуватих осіб та заподіяною шкодою без додаткових чинників, що має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою настання злочинних наслідків.

3.5. З наявних матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026000050000031 стосується винятково щодо ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, та розпочато саме за заявою ОСОБА_4 нібито за фактом вимагання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншими службовими особами правоохоронних органів неправомірної вигоди.

Стаття 368 КК передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Частина 3 статті 368 КК передбачає такі кваліфікуючі ознаки - великий розмір неправомірної вигоди або вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинення за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Суб`єктом цього злочину є винятково службова особа, якими в розумінні статей 364, 368, 368-5, 369 КК є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Об`єкт злочину: принципи законності та справедливості у діяльності службової особи, яка виконує свої службові обов`язки непідкупно та за рахунок коштів, виділених для оплати її праці. Об`єктивна сторона злочину має форми: прийняття пропозиції та/або обіцянки надання неправомірної вигоди; одержання неправомірної вигоди; прохання (вимоги) надати неправомірну вигоду, визначення чого міститься в примітці до статті 354 КК. Так, під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Під пропозицією слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди. Суб`єктивна сторона цього злочину передбачає наявність прямого умислу, тобто свідомого бажання отримати, надати, пообіцяти неправомірну вигоду. Предметом цього злочину є сама неправомірна вигода, яка може бути виражена у формі грошових коштів чи іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав. Тобто це може бути будь-яка вигода, як майнова, так і ні, яку службовець отримує за виконання або невиконання певних дій у межах своїх повноважень.

Отже, безпосереднім об`єктом злочину за статтею 368 КК є встановлений законом порядок службової діяльності та авторитет державної влади / місцевого самоврядування, це діяння спрямоване винятково на незаконне збагачення службової особи, тому з матеріально-правового погляду цей злочин не має конкретної фізичної особи-потерпілого.

Також наведені у заявах скаржників обставини жодним чином не підтверджують факти реального та безпосереднього завдання таким шкоди розслідуваним кримінальним правопорушенням.

Окрім того, належить зазначити, що норми щодо предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Зі змісту заяв скаржників про визнання потерпілими взагалі не вбачається жодних ознак предметної підсудності ВАКС, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК, зокрема відсутні будь-які фактичні докази належності осіб, згаданих у таких заявах, до чинних службових осіб державного органу чи правоохоронного органу або військового формування.

3.6. Частиною 3 статті 110 КПК визначено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. У той же час така постанова має відповідати вимогам частин 5, 6 статті 110 КПК, згідно із якими така складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Оскаржувані постанови відповідають формальним вимогам частин 5 і 6 статті 110 КПК, оскільки: 1) структурно складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частини; 2) вступні частини містить відомості про місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, посаду особи, яка прийняла постанову; 3) мотивувальні частини містить відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК; 4) резолютивні частини містять відомості про зміст прийнятого рішення, інформацію про адресата отримання копії постанови, інформацію про можливість оскарження особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим відповідно до вимог статей 303-304 КПК.

3.7. Відповідно до статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що оскаржувані постанови прийняті з дотриманням вимог КПК за очевидних та достатніх підстав вважати, що заяви скаржників про залучення до провадження як потерпілих не містить належних і достатніх доказів завдання шкоди, тому належить відмовити в задоволенні скарг.

Керуючись статтями 55, 303-309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарг.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 21.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _________

Пошук

Документ № 140785921