УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 761/15604/17

провадження № 51 - 4737 кмо 25

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 

розглянула матеріали кримінального провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_10 і його захисника ОСОБА_11 , засудженого ОСОБА_12 та його захисників ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000064, щодо: ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2КК України (далі - КК), ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК, ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2 КК,

установила: 

Вироком Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати керівні посади у правоохоронних органах на строк 3 роки, конфіскацією всього майна та позбавленням його спеціального звання полковника податкової міліції.

Також ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, від якого останнього звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності. 

Цим же вирком засуджено ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки, конфіскацією всього майна та позбавленням спеціального звання майора податкової міліції.

ОСОБА_10 також засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, від якого звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_12 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю на строк 3 роки та конфіскацією всього майна.

Цим же вироком ОСОБА_12 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо початку строку відбування покарання, заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжного заходу, арешту майна, речових доказів і документів. 

Постановлено повідомити Раду адвокатів Київської області про ухвалення вироку щодо ОСОБА_12 , який є адвокатом.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 залишено без зміни. 

Не погодившись із вироком та ухвалою, засуджений ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_9 , засуджений ОСОБА_10 і його захисник ОСОБА_11 , засуджений ОСОБА_12 та його захисники ОСОБА_13 і ОСОБА_14 оскаржили їх у касаційному порядку. У касаційних скаргах засуджені та їх захисники просять скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. При цьому захисник ОСОБА_13 просить ухвалу апеляційного суду скасувати повністю, а вирок суду першої інстанції - у частині визнання ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК, та закрити кримінальне провадження щодо останнього. 

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2026 року на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України (далі - КПК) передала матеріали кримінального провадження за вказаними касаційними скаргами на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата).

Своє рішення колегія суддів мотивувала необхідністю відступити від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених в рішеннях колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в справах № 127/19705/20, № 461/966/20, № 953/3842/22, № 464/5336/13.

Обґрунтовуючи свою позицію в ухвалі від 10 вересня 2026 року, за якою кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Другої судової палати посилається на те, що у постановах касаційного суду від 04 травня 2023 року (справа № 127/19705/20), від 20 травня 2025 року (справа № 461/966/20) та від 04 березня 2026 року (справа № 953/3842/22) колегії суддів дійшли висновку про те, що прийняття рішень прокурором у кримінальному провадженні під час відпустки не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 

Погоджуючись з іншою позицією колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року (справа № 556/1381/18), колегія суддів, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, вважає, що вчинені під час відпустки дії та ухвалені рішення є такими, що прийняті поза межами наданих законом стороні обвинувачення повноважень, а тому жодного правового значення не мають, не можуть тягнути за собою будь-яких наслідків, незалежно від того чи проводилися в цей період слідчі (розшукові) дії чи збиралися докази. У цьому випадку має місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, колегія суддів, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, просить відступити від висновків у постановах касаційного суду від 04 травня 2023 року у справі № 127/19705/20, від 20 травня 2025 року у справі № 461/966/20 та від 04 березня 2026 року у справі № 953/3842/22. 

Крім того, колегія суддів Другої судової палати, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, просить відступити від висновку в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 грудня 2024 року у справі № 464/5336/13 щодо кваліфікації дій пособника як вчинених за попередньою змовою групою осіб, який вважає неправильним і таким, що суперечить точному змісту ст. 26-28 КК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Зі змісту наведеної норми процесуального права встановлено, що законодавець сформулював умови, сукупність яких є підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати, а саме: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких застосовано норми права.

Об`єднана палата вважає, що, передаючи матеріали кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду не навела вказаних вище обставин з огляду на таке. 

Так, з постанови колегії суддів Другої судової палати від 04 травня 2023 року у справі № 127/19705/20 вбачається, що відхиляючи доводи захисника щодо відпусток прокурорів у кримінальному провадженні, колегія суддів указала проте, що ці особи в кримінальному провадженні взагалі не здійснювали жодних процесуальних дій, за наслідками яких були б отримані певні докази та покладені в основу обвинувального вироку, а щодо іншого прокурора, то він у період своєї відпустки не вчиняв будь-яких процесуальних дій. 

Щодо інших двох постанов колегій суддів Першої та Третьої судових палат від 20 травня 2025 року (справа № 461/966/20) та від 04 березня 2026 року (справа № 953/3842/22), то в них констатовано та підтверджено, що визначення постановою прокурора групи слідчих під час його перебування у відпустці в першому випадку, а також визначення постановою групи прокурорів заступником керівника обласної прокуратури під час їх перебування у відпустці в другому - є порушенням. Проте, ні у першому випадку, ні у другому, вказані порушення, не були визнані такими, що вплинули на хід досудового розслідування, вони не мали наслідком визнання недопустимими зібраних доказів, і це не вплинуло на можливість реалізації стороною захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, у жодній із указаних трьох постанов колегій суддів, від висновків яких просить відступити колегія суддів Другої судової палати, не міститься висновок про те, що прийняття рішень прокурором у кримінальному провадженні під час відпустки не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і що суперечило б позиції в постанові від 26 травня 2020 року (справа № 556/1381/18), та перешкоджало б колегії суддів, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, застосувати аналогічний підхід у цій справі.  

Крім того, на відміну від цієї справи, у якій постанову про продовження строку досудового розслідування 25 січня 2017 року виніс заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в справах № 127/19705/20, № 461/966/20, № 953/3842/22 оскаржувались постанови прокурорів нижчого рівня, що також свідчить про відсутність подібності таких випадків. При цьому правильність застосування судами трудового законодавства, про що йдеться в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, не впливає на обсяг повноважень прокурора, які визначаються КПК та оцінюються судами в межах конкретного кримінального провадження з урахуванням особливостей його обставин. 

Щодо іншої підстави, на яку вказує колегія суддів Другої судової палати в ухвалі від 10 вересня 2026 року та необхідність відступити від висновку в постанові від 17 грудня 2024 року (справі № 464/5336/13), що, на думку цієї колегії, перешкоджає їй прийняти рішення у цій справі, то вона також є не подібною, оскільки в цій справі в касаційному порядку оскаржується помилковість кваліфікації дій пособника за кваліфікуючою ознакою - «за попередньої змовою групою осіб», а в постанові від 17 грудня 2024 року мова йде про кваліфікацію дій пособника як вчиненого у групі осіб. 

Крім того, правила кваліфікації дій особи як пособника та за попередньою змовою групою осіб чітко визначені в КК.

Так, статтею 27 КК розмежовано види співучасників, частиною 5 якою визначено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення. 

Щодо вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, то відповідний обсяг критеріїв оцінки наведений у частині 2 статті 28 КК. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Таким чином, КК чітко визначає поняття і ознаки пособництва та вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, які не викликають труднощів у розумінні та правозастосуванні. Зміст постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 грудня 2024 року у справі № 464/5336/13 відповідає наведеним нормам та не суперечить їх змісту і судовій практиці. 

У результаті аналізу зазначених вище рішень об`єднана палата встановила, що між обставинами переданого кримінального провадження та обставинами у згаданих справах не вбачається необхідності відступити від висновків, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів з інших судових палат або у складі іншої палати, а також відсутня подібність правовідносин, за яких застосовано норми права. 

З огляду на зазначене, об`єднана палата вважає, що питання порушені колегією суддів в ухвалі від 10 вересня 2026 року, за якою кримінальне провадження передано на розгляд об`єднаної палати, підлягають вирішенню під час перегляду цього кримінального провадження в порядку касаційної процедури за правилами статей 433, 434 КПК.

Однією ж із функцій, а також завданням об`єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку неправильно застосовано, і сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, установлених у ст. 7 КПК, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об`єднаної палати - досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності в подібних ситуаціях. 

Отже, ухвала колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 вересня 2026 року не містить передбачених ч. 2 ст. 434-1 КПК підстав для передачі провадження за касаційними скаргами засуджених та захисників на розгляд об`єднаної палати, а тому кримінальне провадження підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.

Керуючись статтями 7 та 434-1 КПК, об`єднана палата 

постановила:

Повернути кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_10 і його захисника ОСОБА_11 , засудженого ОСОБА_12 та його захисників ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. 

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: 

ОСОБА_1 

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7