Документ № 141093893

Провадження № 52025000000000092
Справа № 991/1999/26
Дата засідання 26/10/2026
Дата винесення рішення 26/10/2026
Інстанція ВАКС
Форма судочинства Кримінальне
Головуючий суддя (ВАКС) Кухта В.О.

Справа № 991/1999/26

Провадження 1-кп/991/29/26

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

 

У Х В А Л А

 

26 жовтня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката ОСОБА_13 (у режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному проваджені № 52025000000000092 від 20.02.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду 04.03.2026 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов вказаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, розписками підозрюваних та захисників про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000092 від 20.02.2025.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду кримінальне провадження передано колегії суддів у складі головуючої судді ОСОБА_14 , суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 для вирішення питання про об`єднання.

18.03.2026 ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_14 , суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 відмовлено в об`єднанні з іншим кримінальним провадженням та передано справу до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для повторного визначення складу суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_17 .

01.09.2026 ухвалою судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_18 задоволено заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_17 від участі у розгляді кримінального провадження № 52025000000000092 від 20.02.2025 (судова справа № 991/1999/26, провадження № 1-кп/991/29/26).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України 03.09.2026 для розгляду цього кримінального провадження за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.09.2026 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

11.09.2026 задоволено клопотання ОСОБА_7 про колегіальний розгляд кримінального провадження та ухвалою суду постановлено здійснювати розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів.

В цей же день протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

25.05.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 , подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав невідповідності вимогам пп. 3, 5, 7, 8 ч. 2 ст.291 КПК України.

02.07.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з невідповідністю вимогам пп. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Також 13.10.2026 на електронну пошту суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.

Як зазначає сторона захисту, наведені недоліки свідчать про невідповідність обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам кримінального процесуального закону, а допущені під час їх складання порушення не можуть бути усунуті на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів.

Зазначені недоліки порушують право обвинувачених на захист та унеможливлюють призначення судового розгляду.

Доводи адвоката ОСОБА_11 зазначені у клопотанні про повернення обвинувального акта з посиланням на наступні порушення:

1) невідповідність обвинувального акта вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, у зв`язку з зазначенням у ньому анкетних даних захисників обвинувачених, хоча наведення таких відомостей законом не передбачено;

2) відсутність у змісті обвинувального акта даних щодо потерпілого, свідчить про порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинуваченні йдеться про заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця» та завдання майнової шкоди;

3) порушення вимог ст. 55 КПК України щодо залучення АТ «Укрзалізниця» як потерпілого, оскільки відповідна заява була подана вже після направлення обвинувального акта до суду, а не на стадії досудового розслідування;

4) неконкретність та необґрунтованість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, чим порушено вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки його дії кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, щодо яких досудове розслідування стосовно нього не здійснювалося та відомості про які не вносилися до ЄРДР, тобто в обвинувальному акті відсутня належна конкретизація обставин, які свідчать про вчинення кримінальних правопорушень організованою групою. Крім того, фактично йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні двох кримінальних правопорушень у межах одного кримінального провадження. Викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають пред`явленому обвинуваченню в частині вчинення діяння в умовах воєнного стану, порядку здійснення закупівель АТ «Укрзалізниця» та статусу ОСОБА_8 , як народного депутата України та службової особи, що впливає на правильність правової кваліфікації його дій;

5) порушено порядок виділення матеріалів кримінального провадження, наявність обвинувального вироку щодо окремих осіб у межах пов`язаних проваджень та відсутність належного процесуального оформлення таких обставин;

6) невідповідність обвинувального акта вимогам п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, через відсутність належним чином встановленого розміру шкоди, в одному і тому ж кримінальному провадженні співучасникам одного і того ж злочину інкриміновано різні суми завданих збитків, висновок товарознавчої експертизи № 10439 від 11.10.2024 є необґрунтованим, при визначенні ринкової вартості продукції використано неналежні цінові дані та не враховано істотні складові ціни, не проведено належного аналізу ринку, висновок судової економічної експертизи не може достовірно підтверджувати розмір збитків, оскільки ґрунтується на результатах зазначеної товарознавчої експертизи, розмір завданої шкоди належними доказами не встановлено;

7) в порушення вимог п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті безпідставно зазначені витрати на залучення експертів у розмірі 19 835,34 грн, які прокурор має намір стягнути з обвинуваченого за результатами судового розгляду;

8) необґрунтований експертний висновок № 10439, з посиланням на консультативний висновок, відповідно до якого під час визначення вартості досліджуваного товару експертом використано дані лише одного аналога без належного статистичного обґрунтування, не здійснено належного аналізу ринку, а також не враховано вплив біржових котирувань та індексів цін виробників;

9) невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, а саме: відсутність відомостей про низку проведених під час досудового розслідування слідчих та процесуальних дій, поданих учасниками кримінального провадження клопотань та інших матеріалів; відсутність у розділі І реєстру відомостей щодо протоколу допиту свідка ОСОБА_19 , повідомлення сторони захисту про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, звернення детектива щодо залучення АТ «Укрзалізниця» потерпілим, а також низки клопотань про проведення процесуальних дій, зміну та продовження запобіжного заходу; неповнота розділу ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування, у якому, не відображено відомості про окремі процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування, зокрема постанову про зміну групи прокурорів, рішення щодо проведення допиту підозрюваного, судові рішення про відмову у задоволенні відповідних клопотань, рішення щодо самовідводів та встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; неповнота розділу ІІІ реєстру, у зв`язку з відсутністю у ньому відомостей про низку судових рішень щодо застосування, зміни та продовження запобіжних заходів, а також строків дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_8 ; відсутність в реєстрі відомостей про окремі судові рішення щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема рішення Апеляційної палати ВАКС від 28.02.2025 у справі № 991/661/25, яким скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС щодо накладення арешту на майно з метою конфіскації; відсутність в розділі ІІІ реєстру відомостей про судові рішення, якими застосовувалися або продовжувалися запобіжні заходи та покладалися відповідні обов`язки на інших осіб, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, матеріали щодо яких у подальшому були виділені в окреме кримінальне провадження.

Доводи адвоката ОСОБА_10 зазначені у клопотанні про повернення обвинувального акту з посиланням на наступні порушення:

1) обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України є неконкретним, суперечливим та не дає можливості чітко встановити, у вчиненні яких саме дій обвинувачується останній;

2) у порушення засади презумпції невинуватості обвинувальний акт містить категоричні твердження про вчинення корупційних кримінальних правопорушень третіми особами (із зазначенням їхніх анкетних даних), які не мають процесуального статусу обвинувачених у цьому кримінальному провадженні та стосовно яких відсутні обвинувальні вироки суду, що набрали законної сили, що створює упереджену оцінку винуватості ОСОБА_7 , як пособника протиправної діяльності вказаних осіб. Юридична невизначеність процесуального статусу зазначених осіб у цьому кримінальному провадженні унеможливлює перевірку та правову оцінку їх дій у межах даного судового розгляду;

3) прокурор, формулюючи обвинувачення у пособництві, фактично обмежився загальними та абстрактними формулюваннями, зокрема зазначивши, що ОСОБА_7 «здійснював неформальний контроль», «надавав вказівки та доручення службовим особам», «діяв як куратор філії від бек-офісу», «мав навички переконання» та «координував дії співучасників», однак не конкретизував, у чому саме полягали відповідні дії обвинуваченого.

4) відсутність в обвинувальному акті конкретних відомостей щодо часу, місця, способу та форми надання ОСОБА_7 відповідних вказівок, зокрема щодо обставин надання ним вказівок першому заступнику директора філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 про умисне відхилення конкретних конкурсних пропозицій;

5) обвинувальний акт не містить конкретизації того, які саме дискримінаційні вимоги до технічної частини тендерної документації були внесені за безпосередньою ініціативою чи вказівкою ОСОБА_7 , а також яким саме способом відповідні вказівки передавалися;

6) обвинувальний акт фактично ототожнює дії всіх п`яти осіб, щодо яких висунуто обвинувачення, не здійснюючи належного розмежування їхніх ролей та конкретних дій, а тому не забезпечує індивідуалізації обвинувачення щодо ОСОБА_7 .

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 зазначені у клопотанні про повернення обвинувального акту з посиланням на наступні порушення:

1) в обвинувальному акті розмір збитків у сумі 141 млн грн визначено без урахування позиції потерпілого - АТ «Укрзалізниця», а також коштів, сплачених іншими фігурантами кримінального провадження на відшкодування шкоди за укладеними угодами про визнання винуватості, що зумовлює суперечливість і недостовірність формулювання обвинувачення;

2) після укладення угод про визнання винуватості ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вибули з цього кримінального провадження, однак обвинувальний акт продовжує містити опис їх спільних дій з іншими особами. Відсутність правової кваліфікації за ст. 255 та ч. 3 ст. 28 КК України, попри опис у тексті обвинувачення діяльності організованої групи;

3) викладене в обвинувальному акті обвинувачення у пособництві протягом 2023-2025 років є неконкретним і не узгоджується з обставинами перебування обвинуваченого ОСОБА_7 та інших фігурантів під вартою, під цілодобовим домашнім арештом, а також зі звільненням одного з них із займаної посади. В обвинувальному акті міститься недостовірність відомостей щодо автомобіля Hyundai Ioniq та недоступність електронних ресурсів SmartTender;

4) реєстр містить хронологічні невідповідності в датах процесуальних дій і подання клопотань, посилання на матеріали іншого кримінального провадження, дублювання записів, а також порушення нумерації томів та аркушів справи, що, свідчить про недостовірність реєстру та порушення вимог КПК України;

5) досудове розслідування здійснювалося з порушенням правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України, оскільки в реєстрі відсутні відомості про постанову прокурора щодо визначення підслідності за НАБУ, що ставить під сумнів законність збирання доказів у кримінальному провадженні;

6) обвинувальний акт було вручено без участі захисника, за наявності нерозглянутого відводу групі прокурорів та без роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_7 його процесуальних прав і обов`язків, що на його думку, свідчить про порушення вимог статей 42, 52, 81, 290 та 293 КПК України.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 , підтримали раніше подані клопотання з наведених у них підстав та просили їх задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 підтримала клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору та подала письмові пояснення, у яких зазначила про неконкретність формулювання обвинувачення, його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України та порушення прав обвинуваченого ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 та просив повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заявлені стороною захисту клопотання про повернення обвинувального акта прокурора та просив їх задовольнити.

Представник потерпілого Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_13 просив залишити на розсуд суду клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотань захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта, зазначивши, що наведені стороною захисту доводи є необґрунтованими, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для повернення обвинувального акта, оскільки він складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України.

Дослідивши клопотання, обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Будь-якими іншими приписами КПК України, окрім ст. 291 КПК України, не визначаються вимоги щодо форми та змісту обвинувального акта, тому суд під час підготовчого судового засідання має здійснити перевірку обвинувального акта на предмет відповідності виключно цій статті.

Слід зауважити, що п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт. Зазначена правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №520/8135/15-к.

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні в обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України обвинувальний акт виступає однією із форм закінчення досудового розслідування - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, та засвідчується його завершення.

Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду та визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в його межах (ч. 1 ст. 337 КПК України).

У цьому провадженні стороною захисту порушено питання про невідповідність обвинувального акта вимогам пп. 3, 5, 7, 8 ч. 2 ст. 291 КПК України, тому суд обмежується дослідженням дотримання стороною обвинувачення вимог саме цих норм під час складання вказаного процесуального рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (п.3) ; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. 7); розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) (п.8).

Крім того, слід враховувати, що системний аналіз положень п. 13 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 110, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України дає підстави стверджувати, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому викладаються у такому вигляді, в якому вважає за необхідне саме прокурор.

Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, та змінювати у будь-який спосіб зміст та обсяг обвинувачення і правової кваліфікації.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду сформулював правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого; визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанови від 03.07.2019 у справі №273/1053/17, від 10.09.2020 у справі №504/3802/15-к).

Прокурор як сторона кримінального провадження є самостійним у визначенні фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкритті характеру дій обвинувачених та суті злочину. Вказане підтверджується і тим, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Відповідно до положень ст. 291 КПК України та ст. 91 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення входять до кола обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини й факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази з метою підтвердження чи спростування обставин, визначених у ст. 91 КПК України.

На підставі системного аналізу положень КПК України щодо судового провадження, слід зауважити, що завданням суду є оцінка доказів, зібраних слідчим/детективом і викладених слідчим/детективом чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України).

Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, а також узгодженість викладених обставин із формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення є виключно предметом судового розгляду.

Визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину, підтвердження або спростування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні.

На стадії підготовчого провадження суд не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення, правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі, а також законність отримання доказів, та не досліджує докази на підтвердження чи спростування викладених в обвинувальному акті обставин.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52025000000000092 від 20.02.2025 містить необхідні та достатні відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Аргументи захисника ОСОБА_11 щодо порушення ч. 2 ст. 291 КПК у зв`язку з зазначенням в обвинувальному акті анкетних даних захисників не суперечить вимогам кримінального процесуального закону та не порушує прав учасників кримінального провадження, а тим більше не є процесуальною перешкодою для призначення судового розгляду. Відтак, наведений довід захисника ОСОБА_11 не є передбаченою законом підставою для повернення обвинувального акта прокурору в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Щодо доводів захисника ОСОБА_11 про не зазначення в обвинувальному акті даних про потерпілого та власне незалучення до кримінального провадження АТ «Укрзалізниця» як потерпілого суд зазначає наступне.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. ч. 2, 3 ст. 55 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019 у справі № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними, а набуття особою процесуального статусу потерпілого пов`язується з її волевиявленням.

Законодавець закріпив диспозитивний характер визначення процесуального статусу потерпілого, поставивши його виникнення в залежність від волі самої особи, яка зазнала шкоди від кримінального правопорушення. За відсутності такого волевиявлення те, що не зазначено АТ «Укрзалізниця» в обвинувальному акті як потерпілого не суперечить вимогам п.3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Набуття особою процесуального статусу потерпілого, є її диспозитивним правом, яке може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви на будь-якій стадії кримінального провадження. Таким чином наведена обставина не дає підстав для висновку про невідповідність обвинувального акта п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як стверджує захисник.

Посилання захисника ОСОБА_11 на необґрунтованість та неналежність експертного висновку № 10439 фактично стосуються оцінки доказів, їх допустимості та доказового значення, що не є предметом вирішення на підготовчому судовому засіданні та не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Відносно твердження сторони захисту про порушення принципу презумпції невинуватості через зазначення в обвинувальному акті анкетних даних інших осіб, щодо яких відсутні обвинувальні вироки суду, що набрали законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Презумпція невинуватості - це правовий принцип, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 17 КПК України). Таким чином правило презумпції невинуватості означає, що винуватість особи та караність її діяння може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Суд враховує, що вказівки на окремі дії таких осіб є необхідним елементом конкретизації інкримінованого, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , обвинувачення та опису ймовірного механізму вчинення злочину у співучасті між обвинуваченими у даному кримінальному провадженні. Вказана конструкція не суперечить приписами статті 17 КПК України та статті 62 Конституції України, адже не містить тверджень про винуватість осіб, а лише визначає межі та контекст інкримінованих обвинуваченим діянь.

З огляду на застереження про виділення матеріалів щодо цих осіб в окреме кримінальне провадження такий виклад допускається. Вказане узгоджується із постановою ККС ВС від 19.06.2018 у справі № 757/26602/15-к.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність у Кримінальному процесуальному законі можливості прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому судовому засіданні з підстав зазначення у його змісті про вчинення злочину обвинуваченими у змові з іншими особами, які не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, колегія суддів відхиляє даний довід сторони захисту.

Доводи сторони захисту про порушення ст. 28 КК України, що полягає у тому, що не зазначено необхідних ознак організованої групи та ролі обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_22 в ній, а також неконкретизованість дій обвинувачених в контексті дій інших учасників суд також відхиляє.

З урахуванням меж судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, суд позбавлений процесуальної можливості аналізувати діяльність осіб, матеріали щодо яких перебувають поза межами даного судового провадження, а також надавати правову оцінку діянням обвинувачених, які не інкриміновані їм в обвинувальному акті.

Наведене стосується кваліфікації кримінального правопорушення, яке вирішується під час судового розгляду на підставі досліджених доказів.

Доводи сторони захисту про відсутність опису конкретних дій обвинувачених, що становлять об`єктивну сторону злочину та вчинені як пособниками, зводяться до незгоди з обсягом та змістом висунутого обвинувачення, а також до оцінки його обґрунтованості та доведеності.

Указані доводи захисту стосуються фактичних обставин кримінальних правопорушень, які можуть бути встановлені лише під час судового розгляду справи, оскільки потребують дослідження доказів, та зводяться до незгоди з фактичними обставинами інкримінованих злочинів, які прокурор вважає встановленими, а також до незгоди зі способом формулювання обвинувачення, який застосовується прокурором в обвинувальному акті.

Крім того, використання стороною обвинувачення формулювань «більш точної дати не встановлено», «у невстановлений слідством спосіб/ час /місці» саме по собі не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, оскільки КПК України вимагає викладення фактичних обставин кримінального правопорушення тією мірою, якою вони встановлені, та таких, які сторона обвинувачення вважає встановленими, а не виключно всі обставини, що підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України.

Посилання стороною захисту на те, що обвинувальний акт не забезпечує індивідуалізації обвинувачення щодо ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки сам по собі спільний виклад обставин взаємопов`язаних дій декількох осіб не свідчить про відсутність індивідуалізації обвинувачення, якщо з обвинувального акта можливо встановити, які саме дії сторона обвинувачення ставить у вину конкретному обвинуваченому.

Водночас питання щодо фактичного розподілу ролей між особами, характеру та обсягу їхніх дій, а також наявності причинного та іншого зв`язку між такими діями підлягають встановленню та оцінці за результатами судового розгляду. Обвинувальний акт у цьому провадженні містить опис суб`єктивної сторони інкримінованих злочинів у обсязі, визначеному прокурором як достатньому на підставі зібраних доказів. Повнота та переконливість цього опису є предметом судового розгляду, а не підготовчого провадження.

Аргументи захисника ОСОБА_11 , щодо порушення п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України є необґрунтованими, оскільки обвинувальний акт містить відомості про розмір завданої шкоди - 141 606 360, 27 грн. Питання правильності визначення та доведеності такого розміру є предметом судового розгляду та не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім того, твердження захисника ОСОБА_11 про безпідставне зазначення в обвинувальному акті витрат на залучення експерта є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про розмір таких витрат. Питання їх обґрунтованості та можливості подальшого стягнення вирішується під час судового розгляду і не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Доводи сторони захисту щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Додатки до обвинувального акта, визначені у ч. 4 ст. 291 КПК України, зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування, лише долучаються до обвинувального акта, тобто не є його частиною чи складовою. Реєстр матеріалів досудового розслідування не може бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання, оскільки КПК України не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурора. Такий висновок узгоджується із регламентованою у ч. 4 ст. 291 КПК України забороною надавати суду інші документи до початку судового розгляду, з погляду на яку стає очевидним, що у підготовчому судовому засіданні суд не може перевірити шляхом співставлення відображених у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей з їх фактичними процесуальними джерелами.

Крім цього, наведені доводи стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_7 щодо дискримінаційних вимог тендерної документації стосуються фактичних обставин та їх доведеності, які мають встановлюватись під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого засідання.

Також, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 , щодо порушення правил підслідності та процедури вручення обвинувального акта не є підставами для його повернення прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України та не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, оскільки наведені доводи підлягають оцінці судом з урахуванням їхнього змісту та матеріалів кримінального провадження, проте не можуть бути самостійною підставою для повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому судовому засіданні.

Щодо інших доводів, наведених стороною захисту, суд зазначає, що вони не свідчать про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають призначенню судового розгляду, а відтак не є передбаченою кримінальним процесуальним законом підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту з приводу невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 слід відмовити.

Керуючись ст. 110, 291, 293, 314, 315, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному проваджені № 52025000000000092 від 20.02.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Повний текст ухвали оголошено 30.10.2026 о 09-00.

 

Головуючий суддя ОСОБА_23

 

Судді ОСОБА_24

ОСОБА_25