- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
- Секретар : Чеботаренка А.П.
- Захисник/адвокат : Безпалого Т.Г.
- Прокурор : Сидоренко В.А.
Справа № 4910/11/19-к
1-кс/4910/11/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2019 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Чеботаренка А.П., адвоката - Безпалого Т.Г., прокурора Сидоренка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Безпалого Тараса Геннадійовича про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000889 від 20.12.2017,
встановив:
05 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання адвоката Безпалого Т.Г., який є представником ОСОБА_1 , в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 760/6969/19.
Клопотання мотивує тим, що Національним антикорупційним бюро України (далі -НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52017000000000889 від 20.12.2017, за підозрою у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2019 справа № 760/6969/19 в межах вказаного кримінального провадження, накладено арешт на нерухоме майно, власником якого є мати ОСОБА_2 - ОСОБА_1.
На думку представника, арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено необґрунтовано, окрім того, на даний час в застосуванні цього запобіжного заходу відпала потреба.
Представник зазначає, що ОСОБА_1 придбала нерухоме майно за власні кошти, які вона відкладала як збереження, отримала в рахунок заробітної плати, у позику та від здійснення підприємницької діяльності. В ухвалі про накладення арешту відсутні посилання на докази, які б вказували або підтверджували факт того, що нерухоме майно придбано за кошти ОСОБА_2 чи отримані ним злочинним шляхом. Стверджує, що обмеження права власності на майно ОСОБА_1 є неспівмірним завданню кримінального провадження, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є сім`єю, оскільки разом не проживають та не ведуть спільне господарство.
Обґрунтовуючи твердження, що відпала необхідність у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, посилається на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні наразі завершено. Підозра у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, перелічених в ч. 1 ст. 96-1 КК України, ОСОБА_2 не вручена, тому в подальшому не може бути застосована спеціальна конфіскація. Вважає, що нерухоме майно, на яке ухвалою суду від 11.03.2019 накладено арешт, не можна вважати речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Безпалий Т.Г. в судовому засіданні клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав та просив задовольнити клопотання.
Прокурор Сидоренко В.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, та на недоведеність підстав для скасування арешту.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 3 ст. 132 КПК України встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та, зокрема, можливість спеціальної конфіскації майна, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, а також, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Встановлено, що НАБУ здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52017000000000889 від 20.12.2017 за підозрою у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження 04.03.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 760/6969/19 накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації у вигляді заборони відчуження, на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0094 га, кадастровий номер 3223155400:03:041:0088, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621985432231; земельну ділянку загальною площею 0,1342 га, кадастровий номер 3223155400:03:041:0089, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621983132231; земельну ділянку загальною площею 0,0095 га, кадастровий номер 3223155400:03:041:0090, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1621980432231; житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620619032231.
З ухвали вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя дійшов висновку, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 ..
Встановлено, що 14.08.2018 за результатами підписання підозрюваним ОСОБА_2 ряду договорів купівлі-продажу на його матір - ОСОБА_1 , оформлено право власності на житловий будинок загальною площею 435 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також три земельні ділянки кадастрові номери 3223155400:03:041:0088 , 3223155400:03:041:0089 , 3223155400:03:041:0090 , на яких розташована вказана житлова будівля. Загальна вартість вказаного майна складає 5 261 072 грн, що підтверджується копіями долучених договорів купівлі-продажу.
Слічий суддя врахував, що всі ці угоди були оформлені ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 , а також, що під час проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , органами досудового розслідування встановлено, що даним будинком фактично володіє, користується та розпоряджається саме підозрюваний ОСОБА_2 .
Разом з цим, перевірено розмір доходів ОСОБА_1 за період з початку 1998 року по кінець третього кварталу 2018 року та версія слідства, що отримані ОСОБА_2 грошові кошти внаслідок вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень не могли бути перетворені в інше майно.
Накладаючи арешт на майно слідчий суддя врахував вимоги ч. 11 ст.170 КПК України, та застосував найменш обтяжливий для власника майна захід забезпечення кримінального провадження, обмежившись лише забороною відчуження майна.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, арешт на майно ОСОБА_1 накладено обґрунтовано, а також, що таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, на даній стадії кримінального провадження, є виправданим та пропорційним меті кримінального провадження.
Слідчий суддя не бере до уваги посилання адвоката Безпалого Т.Г. на завершення досудового розслідування, як підставу для скасування арешту майна, та його припущення про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації у майбутньому, оскільки на даний час досудове розслідування не закрито, а відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, оскільки представник ОСОБА_1 адвокат Беспалий Т.Г. не навів достатніх і переконливих доказів, що арешт накладено необґрунтовано та що відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 174, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Безпалого Тараса Геннадійовича про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000889 від 20.12.2017 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Н. В. Мовчан
Повний текст ухвали складений 09 вересня 2019 року.