Документ № 84377670

Справа № 760/18416/19

Провадження1-кс/4910/293/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м.Київ

слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю:

секретаря Будкової В.О.

представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_1 ,

прокурора Щур І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 42017000000001981 від 21.06.2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у кримінальному провадженні за № 42017000000001981 від 21.06.2017 року, на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, в тому числі, ФОП ОСОБА_2 , що відкриті і обслуговуються в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ІПН НОМЕР_1 ) - НОМЕР_2 (українська гривня), НОМЕР_9 (євро), НОМЕР_3 (українська гривня), НОМЕР_4 (українська гривня) НОМЕР_5 (євро), НОМЕР_6 (українська гривня), НОМЕР_7 (долари США), НОМЕР_8 (українська гривня).

1.1.Відповідно до фабули, викладеної у клопотанні і в ухвалі про накладення арешту, службові особи Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України спільно з своїми заступниками в період 2016-2017 років організували закупівлю різного роду обладнання для потреб ДВТС та забезпечили участь та перемогу у цих закупівлях підконтрольних суб`єктів господарювання, зокрема ФОП « ОСОБА_2 ». В подальшому вищевказані підконтрольні суб`єкти підприємницької діяльності частину отриманих від закупівель коштів перерахували на розрахунки ТОВ «БІВІДЖІ ГРУП».

1.2.Зазначено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року задоволено клопотання Прокурора відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України та накладено арешт на грошові кошти ФОП ОСОБА_2

1.3.На думку представника ОСОБА_1 , арешт накладено необґрунтовано, адже доводи клопотання про арешт та долучені додатки, якими було обґрунтовано вказане клопотання, не могли бути перевірені слідчим суддею під час його розгляду, оскільки не були предметом детального вивчення в силу вирішення без виклику представника ФОП ОСОБА_2. Вважає мотиви обґрунтування арешту такими, що несуть формальний характер, і не ґрунтуються на доказах.

1.4.Арешт на майно був накладений слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів на підставі долученої старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Недількою О.В. до клопотання про арешт майна постанови від 27.11.2017 про визнання речовими доказами, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

1.5.Крім того, в клопотанні ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ОСОБА_2 у вищенаведеному кримінальному провадженні не було визнано підозрюваним чи обвинуваченим, він не має будь-якого процесуального статусу, а тому, на думку адвоката, застосування арешту на грошові кошти на рахунках є безпідставним та необґрунтованим. Також зазначає, що внаслідок необґрунтованого накладення арешту ФОП « ОСОБА_2 » зазнав значної матеріальної шкоди.

1.6.Просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2017, що накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ФОП « ОСОБА_2 », що відкриті та обслуговуються в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

2.ПредставникФОП « ОСОБА_2 » - адвокат Біловчук Д.І. в судовому засіданні клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав та просив задовольнити. Додатково пояснив, що із зазначених в ухвалі про арешт рахунків для здійснення підприємницької діяльності ФОП « ОСОБА_2 » використовуються лише два. Пояснив, що ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні один раз допитувався як свідок у 2018 році.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на те, що необхідність цього арешту обумовлюється потребами досудового розслідування, ці грошові кошти є речовими доказами, і наявність їх на рахунках сприяє разом з іншими доказами встановленню обставин, що мають значення, зокрема, факту їх наявності на час вчинення кримінального правопорушення, руху коштів по відповідним рахункам тощо.

3.Заслухавши пояснення учасників, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

3.1.З матеріалів заявленого клопотання та заперечень на нього слідує, що Національним антикорупційним бюро України на підставі постанови Генерального прокурора від 22.12.2018 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001981 від 21.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 369 КК України. В межах цього кримінального провадження досліджуються, в тому числі, обставини заволодіння бюджетними коштами під час проведення закупівлі товарів для потреб вибухотехнічних підрозділів територіальних управлінь Національної поліції України.

Згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна у цьому кримінальному провадженні та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться, в тому числі, на рахунках ФОП ОСОБА_2 , що відкриті і обслуговуються в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ІПН НОМЕР_1 ) - НОМЕР_2 (українська гривня), НОМЕР_9 (євро), НОМЕР_3 (українська гривня), НОМЕР_4 (українська гривня) НОМЕР_5 (євро), НОМЕР_6 (українська гривня), НОМЕР_7 (долари США), НОМЕР_8 (українська гривня).

При вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти слідчий суддя виходив з тих обставин, що в ході досудового розслідування на той час було встановлено, що службові особи декількох товариств та ФОП « ОСОБА_2 » використовують банківські рахунки, які відкриті та обслуговуються в АТ «Райффайзен Банк Аваль». А постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 від 27.11.2017 року грошові кошти, які знаходяться на вказаних рахунках, визнано речовими доказами, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із ухвали, підставою для накладення арешту слугувало те, що спірні грошові кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано мають статус речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні, та з метою їх збереження накладено арешт.

3.2.Відповіднодо ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

3.3.Заявник зазначає як підставу такого скасування необґрунтованість накладення арешту. Отже слідчому судді під час розгляду цього клопотання необхідно дослідити обґрунтованість підстав для арешту.

3.4.Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, а саме з метою:

-збереження речових доказів;

-спеціальної конфіскації;

-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

-відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3.5.Як слідує із змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року, прокурор заявляв клопотання про накладення арешту (і такий арешт був застосований слідчим суддею) з метою збереження речових доказів. Тобто у цьому випадку застосоване положення п. 1 ч.2 ст.170 КПК України, за яким арешт накладено з метою збереження речових доказів, оскільки зазначені грошові кошти визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017.

3.6.Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України).

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Отже чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє накладення арешту на гроші з метою збереження речових доказів виключно у випадку наявності достатніх підстав для їх віднесення до кримінально-процесуальної категорії речових доказів (відповідності критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України).

3.7.Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.8.Як було встановлено, згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 рокуарешт накладений на грошові кошти, які знаходяться, в тому числі, на рахунках ФОП ОСОБА_2 , що відкриті і обслуговуються в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

3.9.Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 )

З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов?язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.

3.10.За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

3.11.Крім того, в ухвалі про накладення арешту та в доданих до заперечень детектива матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні ФОП ОСОБА_2 кошти, які знаходяться на банківських рахунках набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також слідчий суддя враховує, що ухвалу про арешт майна постановлено в 2017 році, і до цього часу ОСОБА_2 не повідомлено про підозру. Тож твердження про те, що кошти ним набуті кримінально протиправним шляхом, прокурором не обґрунтоване.

3.12.Положеннями ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень ст. 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Тому позбавлення заявника права розпоряджатися власними грошовими коштами за умови недоведеності його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні № 42017000000001981 від 21.06.2017, та їх невідповідності критеріям ст. 98 КПК України є втручанням у його право мирно володіти своїм майном.

3.13.На підставі ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98). Зі змісту ухвали випливає, що при накладенні арешту на грошові кошти заявника, питання спврозмірності і розумності не досліджувалось взагалі.

3.14.З огляду на викладене, слідчий суддя дійшла висновку про відсутність визначених статтею 170 КПК України правових підстав для арешту майна ФОП « ОСОБА_2 на даному етапі кримінального провадження.

4.Отже, зважаючи на відсутність підтвердження того, що грошові кошти на рахунках відповідають ознакам речових доказів, недоведеність причетності ОСОБА_2 до вчинення злочину в рамках цього кримінального провадження, слідчий суддя вважає неспівмірним накладений арешту та приходить до висновку, що подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна. У зв`язку з цим на даний час наявні правові підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 170-173, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.Клопотання ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 42017000000001981 від 21.06.2017 року задовольнити .

2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 у кримінальному провадженні за № 42017000000001981 від 21.06.2017, на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ФОП ОСОБА_2 , що відкриті і обслуговуються в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ІПН НОМЕР_1 ) - НОМЕР_2 (українська гривня), НОМЕР_9 (євро), НОМЕР_3 (українська гривня), НОМЕР_4 (українська гривня) НОМЕР_5 (євро), НОМЕР_6 (українська гривня), НОМЕР_7 (долари США), НОМЕР_8 (українська гривня).

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко