- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
25 вересня 2019 року Справа № 760/18551/19
Провадження №11-п/4911/43/19
ОКРЕМА ДУМКА
СУДДІ НИКИФОРОВА А.С.
25 вересня 2019 року Суд у складі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглядаючи подання слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо визначення підсудності скарги ОСОБА_1 про скасування постанови детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 18.06.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, дійшов висновку про закриття провадження за зазначеним вище поданням та повернення матеріалів до Вищого антикорупційного суду.
Підставою для постановлення такого рішення є те, що Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду вирішуються питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду за підсудністю лише щодо кримінальних проваджень, які надійшли до Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції з обвинувальним актом (клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру). Тому, більшість колегії суддів прийшла до висновку, що оскільки у даному випадку йде мова про подання щодо направлення скарги до іншого суду, провадження слід закрити.
При ухваленні даного рішення я голосував проти та викладаю окрему думку, з огляду на наступне.
Зміст подання
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С. В. від 18.06.2019, встановив, що зазначена вище скарга передана із порушеннями предметної підсудності, оскільки слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України, а ст. 170 КК України не входить до цього переліку. Крім того, слідчим суддею вказано, що п. 3 п.202 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, на які посилався слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва, мотивуючи направлення скарги до Вищого антикорупційного суду, не передбачена передача для розгляду слідчим суддям Вищого антикорупційного суду скарг, які надійшли до слідчих суддів місцевих загальних судів і не розглянуті до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду.
Мотиви
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» саме цей суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях.
Згідно зі ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 - 3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Приміткою до ст. 45 КК України до корупційних злочинів віднесено злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364 1, 365 2, 368 - 369-2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Але, оскільки у даному випадку ОСОБА_1 оскаржує постанову детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С. В. від 18.06.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, тобто, за статтею, яка не підсудна Вищому антикорупційному суду, слідчі судді Вищого антикорупційного суду позбавлені можливості здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
За змістом п.1 ч.1 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду у разі якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Я погоджуюсь, що, виходячи з дослівного змісту статті 34 КПК України, питання передачі слідчими суддями з одного суду слідчим суддям до іншого суду матеріалів кримінального провадження за скаргами та клопотаннями учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування не регулюється. Тому, під час вирішення таких питань, коли в силу об`єктивних причин виникає необхідність направити матеріали за скаргою або клопотанням сторони кримінального провадження на стадії досудового розслідування до іншого суду, на моє переконання, слід керуватись положеннями частини 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Підсудність - це сукупність юридичних властивостей кримінального провадження, на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа.
Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя у кримінальному провадженні. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених у розділі 1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіальності, спеціалізації та інстанційності. Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою скасування судового рішення.
Крім того, формалізм при постановленні судового рішення слід убачати, серед іншого, у реалізації повноважень осіб, що приймають рішення дозволеної законом дискреції без врахування індивідуальних особливостей у конкретному провадженні, застосуванні закону без з`ясування дійсної волі законодавця та цілей, які він переслідував, приймаючи відповідний законодавчий акт, тлумаченні оцінних понять «не в дусі» принципу верховенства права, тобто - поза врахуванням пріоритетного значення забезпечення прав та свобод учасників провадження, а також узагалі в постановленні «зайвих» судових процесуальних рішень, що є явно, однозначно надлишковими і непотрібними для ефективного, раціонального вирішення завдань, які постають перед суддями.
Тому, залишення без розгляду подання слідчого судді Вищого антикорупційного суду вважаю проявом формалізму, що суперечить завданням, які стоять перед судом, а саме - Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У той же час, затягування строків розгляду даної скарги ОСОБА_1 , які перевищують п`ятиденний строк з моменту надходження скарги до суду першої інстанції (ч. 2 ст. 306 КПК України), суперечать ст. ст. 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), 55 (права і свободи людини і громадянина захищаються судом), 125 (судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом), 129 (суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права) Конституції України як Основного національного закону, який має найвищу юридичну силу в системі законодавчих нормативно-правових актів та виступає гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також не відповідає вимогам ст. ст. 6 (справо на справедливий суд), 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і громадянина, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97.
На момент звернення зі скаргою про скасування постанови детектива Національного антикорупційного бюро України, компетентним судом для розгляду такої скарги був Солом`янський районний суд м. Києва. Особа, що звернулась з такою скаргою, розраховувала на її розгляд у строк та в порядку, визначеним КПК України. В той же час, зміни кримінального процесуального законодавства, пов`язані з початком роботи Вищого антикорупційного суду (05 вересня 2019 року), зумовили процеси, які стали підставою для неправомірного, на моє переконання, направлення непідсудних Вищому антикорупційному суду матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1 з Солом`янського районного суду м. Києва до Вищого антикорупційного суду. Такі події, що не залежали від волі Скаржника, зумовили фактичне блокування процесу розгляду його скарги по суті.
Прийняте більшістю складу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду рішення про закриття провадження за поданням слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо визначення підсудності скарги ОСОБА_1 про скасування постанови детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 18.06.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, та повернення матеріалів подання до Вищого антикорупційного суду, фактично блокує процес захисту прав Скаржника, оскільки слідчий суддя Вищого антикорупційного суду не має повноважень розглядати матеріали скарги у провадженні, не підсудному Вищому антикорупційному суду, як і не має права безпосередньо повернути матеріали за скаргою ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду м.Києва.
В ситуації, що склалась, єдиними вірним, на моє переконання, рішенням, враховуючи завдання та загальні засади кримінального провадження, викладені в статтях 2 та 7 КПК України, з метою сприянню подальшому якнайшвидшому розгляду скарги ОСОБА_1 по суті, було направлення матеріалів скарги за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.
З огляду на зазначене вище, приходжу до висновку про те, що подання слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо визначення підсудності скарги ОСОБА_1 про скасування постанови детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 18.06.2019 про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, слід було задовольнити частково, оскільки дана скарга не підсудна Вищому антикорупційному суду.
Так, з урахуванням положень ч.1 ст. 32, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 306 КПК України, оскільки скарга ОСОБА_1 не підсудна Вищому антикорупційному суду, її розгляд має здійснюватися судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Оскільки в даному випадку органом досудового розслідування є Національне антикорупційне бюро України, яке розміщене у межах територіальної юрисдикції Солом`янського районного суду м. Києва, зазначену скаргу ОСОБА_1 слід було направити для розгляду по суті до Солом`янського районного суду м. Києва.
У той же час, так як у поданні слідчого судді Вищого антикорупційного суду ставиться питання про визначення підсудності, що не передбачено ст. 34 КПК України, вважаю, що подання слід було задовольнити саме частково в частині направлення матеріалів скарги до Солом`янського районного суду м. Києва, а у частині визначення підсудності - відмовити.
Суддя: А.С. Никифоров