- Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.
- Секретар : Волощенко С.В.
- Прокурор : Подгорець С.В.
Справа № 760/10378/19
Провадження1-кс/4910/305/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 вересня 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря Волощенко С.В., представника особи, що звернулася із клопотанням, Ярового А.Р. , прокурора Подгорець С.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту, накладеного на нерухоме майно в кримінальному провадженні №32013110110000482,
ВСТАНОВИВ:
16 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Ярового А.Р., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна, в якому просив скасувати арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.05.2017 р. у справі № 760/18246/16-к в рамках кримінального провадження № 32013110110000482 від 25.10.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що арешт на вищезазначене майно накладено незаконно та необґрунтовано, із порушенням вимог кримінального процесуального закону, а відтак накладений арешт підлягає скасуванню з огляду на те, що:
- слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва своєю ухвалою наклав арешт на житловий будинок, в той час як сторона обвинувачення обґрунтовує відповідне клопотання доказами використання нібито одержаних від кримінального правопорушення коштів на облаштування саме благоустрою та інтер`єру домоволодіння, а не на придбання такого будинку;
-арештоване майно (житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) не було здобуте за рахунок коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення та не може бути об`єктом спеціальної конфіскації, оскільки право власності на нього було набуто ОСОБА_2 задовго до нібито вчинення кримінального правопорушення, а кошти, за які ОСОБА_2 придбала це майно, були отримані нею законним шляхом.
В судовому засіданні представник особи, що звернулася із клопотання про скасування арешту, Яровий А.Р. зазначене клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти викладеного у клопотанні та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на ту обставину, що арештоване майно має суттєве значення для кримінального провадження, оскільки воно здобуте за рахунок коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення та може бути об`єктом спеціальної конфіскації, при цьому зазначив, що 04 вересня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013110110000482 від 25.10.2013 р. скеровано до Шевченківського районного суду міста Києва, а тому арешт необхідний саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації. За таких обставин, вважає арешт законним та обгрунтованим.
Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013110110000482 від 25.10.2013 р. за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме, - діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 організував протиправне заволодіння грошовими коштами ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у сумі 10 520 800, 00 грн.
27.05.2017 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.05.2017 р. у справі № 760/18246/16-к накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований за ОСОБА_2 , однак знаходиться у фактичному користуванні та володінні підозрюваного ОСОБА_3
Підставою арешту зазначеного у клопотанні майна став той факт, що досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що грошові кошти ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», які були привласнені підозрюваним ОСОБА_3 , в подальшому були частково перетворені в інше майно, а саме, - використані ним на будівництво, облаштування благоустрою та інтер`єру домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, зазначене майно здобуте підозрюваним за рахунок коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та, враховуючи санкцію ч. 5 ст. 191 КК України, може бути об`єктом спеціальної конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
Метою арешту зазначеного у клопотання майна, відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення спеціальної конфіскації.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 2) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Частиною 4 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення низки інших злочинів, прямо передбачених ч. 1 ст. 96-1 КК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.
Згідно з ч. 2 ст. 96-2 КК України, у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у п. 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у п. 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Так, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 32013110110000482 від 25.10.2013 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 5 ст. 191 КК України, тобто вчинення умисного злочину, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Слідчим суддею встановлено, що арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено внаслідок того, що, хоча він і зареєстрований за ОСОБА_2 , однак матеріалами кримінального провадження № 32013110110000482 від 25.10.2013 р. підтверджується факт перебування зазначеного житлового будинку у фактичному користуванні та володінні підозрюваного ОСОБА_3 , який частково використав привласненні ним грошові кошти ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у сумі 10 520 800, 00 грн. на будівництво вказаного домоволодіння, а також на облаштування його благоустрою та купівлю предметів інтер`єру.
Тобто, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було побудовано та облаштовано саме за рахунок коштів, одержаних ОСОБА_3 внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, а тому відповідне майно може бути об`єктом спеціальної конфіскації. При цьому, немає значення той факт, що право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за іншою особою, ОСОБА_2 , та придбане до вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, оскільки підставою для арешту був підтверджений доказами факт використання підозрюваним одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення грошових коштів саме на будівництво та облаштування житлового будинку, купівлю предметів інтер`єру, а не на придбання відповідного майна.
При цьому, досудовим розслідуванням встановлено та матеріалами кримінального провадження підтверджено, що власник арештованого майна ОСОБА_2 безпосередньо підпорядкована підозрюваному ОСОБА_3 , а тому повинна була знати, що будівництво та облаштування належного їй житлового будинку на праві власності здійснювалося за рахунок коштів, одержаних ОСОБА_3 внаслідок вчинення ним кримінально протиправних діянь.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, встановленого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є предметом можливої спеціальної конфіскації.
З огляду на зазначене, наявна обґрунтована підстава для арешту житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення можливої спеціальної конфіскації.
З таких обставин, арешт на зазначений житловий будинок накладено правомірно та відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи загальну площу нерухомого майна - 2480,9 м.кв., кількість допоміжних приміщень (три гостьових будинки, будинок охорони, сарай, конюшня), а також наявність інших споруд (тенісний корт, огорожа), загальною вартістю 34,8 млн. грн станом на 2010 рік, мається достатня обгрунтована підозра вважати, що облаштування та оздоблення вказаного нерухомого майна відбувалось вже після оформлення прав на нерухоме майно за рахунок коштів, отримах незаконних шляхом у кримінальному провадженні № 32013110110000482.
Разом з тим, особа, яка подала клопотання про скасування арешту, та представник такої особи під час судового розгляду, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того власник майна мав достатньо активів для будівництва та подальшого облаштування і оздоблення вказаного нерухомого майна, а також, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала.
Враховуючи викладене, керуючись ст.174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК