- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
- Секретар : Демченко Л.О.
- Захисник/адвокат : Ільяшова Б.М.
Справа № 760/25048/19
Провадження1-кс/4910/124/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Олійник О. В., за участю секретаря Демченко Л. О., представника особи, яка звернулась із клопотанням - адвоката Ільяшова Б. М., прокурора САП ГПУ Щура І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві, клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018000000003042 від 05.12.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
В С Т А Н О В И В :
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, в якому ОСОБА_1 просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.12.2018 по справі №760/33614/18 в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 6700 дол. США та 100 Євро.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 19.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.12.2018 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Квартира на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 .
В результаті проведення обшуку, детективами НАБУ вилучено грошові кошти в сумі 600 Євро, 6700 дол. США, 100 Євро, а також конверти, листи від підприємств, декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_2 , на що в подальшому було накладено арешт ухвалою слідчого судді.
ОСОБА_1 зазначає, що грошові кошти в сумі 6700 дол. США та 100 Євро не мають відношення до кримінального провадження, в рамках розслідування якого було проведено обшуку, крім того, вони є заощадженнями родини та були отримані в результаті обмінно-валютних операцій, здійснених в різний період, а тому не є особистою власністю ОСОБА_2
Вважає, що в ухвалі про надання дозволу на обшук не було надано дозвіл на вилучення коштів в сумі 6700 дол. США та 100 Євро, а тому вони є тимчасово вилученим майном.
Також, на думку ОСОБА_1 , вилучені грошові кошти не відповідають жодному критерію, передбаченому ст. 98 КПК України, а ухвала слідчого судді про накладення арешту прийнята з порушенням вимог ст. 172 КПК України та є необґрунтованою.
Крім того, звертала увагу слідчого судді на те, що клопотання про накладення арешту подано з порушенням строків, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, а ухвала слідчого судді про задоволення клопотання про накладення арешту постановлена з порушенням вимог ст. 172 КПК України, в частині строків розгляду клопотання.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином.
Представник ОСОБА_1 адвокат Ільяшов Б. М. в судовому засіданні підтримав подане клопотання. Окрім зазначених у клопотанні доводів, посилався на те, що обшук в житловому приміщенні був проведений прокурором, який не є уповноваженою особою на вчинення даної слідчої дії, оскільки правом на проведення обшуку наділені лише уповноважені особи органу досудового розслідування. Також зазначав, що клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно було подано до суду через тиждень після проведення обшуку, тобто з порушенням строків. На підставі зазначеного, просив про задоволення клопотання.
Прокурор САП ГПУ Щур І. В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що відповідно до п.4 ч.2 ст.36 КПК України, правом на проведення обшуку, окрім детективів, які здійснюють розслідування кримінального провадження, також наділені і прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, в рамках проведення якого проводиться слідча дія. Заперечуючи проти доводів адвоката щодо порушення строків на звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, вказав про те, що клопотання про арешт майна було надіслано до суду поштою, у строк, встановлений законом. Крім того, звернув увагу слідчого судді на те, що метою арешту грошових коштів було забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Також, наголосив на тому, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неодноразово подавали до слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва клопотання про скасування арешту зазначених грошових коштів, і за результатами розгляду клопотань, слідчими суддями було відмовлено у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018000000003042 від 05.12.2018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, КК України, за фактом прохання та одержання суддею Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_2 від ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 1 тис. Євро за не притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
19.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14.12.2018 проведено обшук в квартирі, яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає ОСОБА_2 , який працює у м.Турка.
В ході проведення обшуку, детективами НАБУ вилучено грошові кошти в сумі 600 Євро, 6700 дол. США, 100 Євро, а також конверти, листи від підприємств, декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_2 .
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.12.2019, задоволено клопотання прокурора САП ГПУ Василенкова Б. М., накладено арешт на майно, зокрема, на грошові кошти в сумі 6700 дол. США та 100 Євро, вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у вигляді заборони розпоряджатися та користуватися ним.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
ОСОБА_1 в клопотанні посилалась на те, що арештовані грошові кошти в сумі 6700 дол. США та 100 Євро не мають відношення до кримінального провадження, в рамках розслідування якого було проведено обшук, оскільки є заощадженнями родини та були отримані в результаті обмінно-валютних операцій, здійснених в різний період, а тому не є особистою власністю ОСОБА_2 .
На підтвердження вказаних доводів, в судовому засіданні адвокатом Ільяшовим Б. М. надано до суду ксерокопії квитанцій про здійснення обмінно-валютних операцій.
Слідчий суддя не приймає зазначені ксерокопії квитанцій до уваги, оскільки адвокатом не було надано до суду оригіналів, а тому слідчий суддя позбавлений можливості перевірити достовірність відомостей, відображених у них. Крім того, дані ксерокопії не дозволяють встановити конкретно особу, яка придбавала валюту, та не свідчать про те, що саме придбані за цими квитанціями грошові кошти вилучені у процесі обшуку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Зі змісту ухвали слідчого судді про накладення арешту вбачається, що арешт на грошові кошти в сумі 6700 дол. США та 100 Євро накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, тобто у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо необґрунтованості ухвали про арешт майна з підстав, що вилучені грошові кошти не відповідають жодному критерію передбаченому ст. 98 КПК України, оскільки, як зазначено вище, арешт на грошові кошти було накладено не з метою збереження речових доказів, а з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Належність грошових коштівв сумі 6700 дол. США та 100 Євро ОСОБА_2 доводиться тим фактом, що відповідно до протоколу обшуку від 19.12.2018, ці гроші перебували у схованці та були вилучені із квартири разом із предметом неправомірної вигоди. За поясненнями представника ОСОБА_1 , остання зареєстрована і проживає постійно у с.Шандровець Турківського району Львівської області, тобто у квартирі у м .Турка не проживає.
Також, слідчий суддя не приймає до уваги нічим не підкріплені доводи представника ОСОБА_1 щодо порушення строків на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, а також порушення строків розгляду даного клопотання, оскільки дане питання має досліджуватися слідчим суддею при прийнятті рішення про накладення арешту на майно.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з вищенаведеного, слідчи суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 та її представником не було доведено, що арешт було накладено необґрунтовано, а тому клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018000000003042 від 05.12.2018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя О. В. Олійник