- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
- Секретар : Севрюк К.А.
- Захисник/адвокат : Лисака О.М.
Справа № 991/558/19
Провадження1-кс/991/1035/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2019 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
детектива НАБУ Самойленка М. В. (входить до групи слідчих у цьому провадженні),
адвоката Лисака О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського Маркіяна Миколайовича про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000027 від 6 січня 2017 року за ознаками кримінальних злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИЛА
8 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про арешт майна, подане детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського Маркіяна Миколайовича, за погодженням з прокурором відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравцем В. В.
Клопотання подане стосовно арешту нерухомого майна ОСОБА_1 - квартири, реконструкції квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з їх об`єднанням, загальною площею 204,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
У кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення - пособництво у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; та пособництво у закінченому замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, однак не доведеному до кінця з причин, які не залежали від волі співучасників злочину - у вчиненні яких підозрюються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також стосовно першого правопорушення ОСОБА_3 .
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
Досудове розслідування вказує на те, що народний депутат України ОСОБА_1 у Верховній Раді України VIII скликання здійснив пособницькі дії з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 , направленого на заволодіння майном державного підприємства «Укрзалізничпостач» у 2015 році та Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» у 2016 році в особливо великих розмірах під час здійснення цими підприємствами державних закупівель болтів клемних з гайкою, болтів закладних з гайкою, болтів стикових з гайкою і шайби (метизної продукції).
Обґрунтування клопотання
Детектив у клопотанні зазначає, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України встановлює можливість призначення такого виду покарання як конфіскація майна. Детектив посилається на ч. 5 ст. 170 КПК України, яка передбачає, що арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Детектив просить про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , оскільки це необхідно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.
На підтвердження права власності на майно детектив надає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований як власник цього нерухомого майна, а реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 873761680391.
Доводи сторін
У судовому засіданні детектив Самойленко М. В. підтримав вказане клопотання, попросив його задовольнити. Він також додав актуальний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (тобто, сформований 10.10.2019 року), яким підтверджується право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомості. Детектив зазначив, що сторона обвинувачення просить про арешт майна із забороною розпоряджатися вказаним майном. На думку детектива, такий засіб забезпечення кримінального провадження є найменш обтяжуючим стосовно особи.
Адвокат Лисак О. М. заперечив проти задоволення клопотання. Він додав характеристику з місця проживання, у якій ОСОБА_1 характеризується позитивно, довідку з місця проживання, якою підтверджено, що ОСОБА_5 проживає у цій квартирі з 2012 року та зареєстрований там, а також копії свідоцтв про народження доньок підозрюваного, які також проживають з ним за вказаною адресою. Адвокат зазначив, що стороною обвинувачення не доведено ризик відчуження. Також, адвокат переконаний, що арешт майна не може бути застосовано до цього житла, оскільки конфіскація єдиного житла особи заборонена законом. Адвокат підкреслив, що необхідно врахувати той факт, що житло було набуте ОСОБА_1 згідно договору дарування у 2012 році (тобто, до подій, стосовно яких ведеться досудове розслідування), а також що у цьому житлі проживають малолітні діти.
Мотивація суду
Слідча суддя розглянула матеріали клопотання, а також заслухала доводи сторін.
У клопотанні детектив просить про розгляд клопотання у 1) закритому судовому засіданні та 2) без повідомлення підозрюваного.
Стосовно закритого судового засідання, зазначає наступне.
Слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках, передбачених пунктами 1-5 ч. 2 ст. 27 КПК України.
Детектив не навів достатніх підстав для розгляду клопотання у закритому судовому засіданні, та не посилався на жодну з підстав здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, передбачених КПК України. Оскільки кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, слідча суддя вирішила розглянути клопотання у відкритому судовому засіданні.
Без повідомлення підозрюваного.
Клопотання слідчого, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, його представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Детектив вказує на те, що необхідно провести судове засідання без повідомлення підозрюваного [чи його представника]. Втім, у матеріалах справи не наводиться обґрунтування, чому це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Слідча суддя вказує на те, що арешт майна можливо забезпечити, а ризик неможливості його накладення не доведено. Тому, слідча суддя вирішила розглянути клопотання з повідомленням підозрюваного та його захисника.
З матеріалів клопотання можна встановити, що нерухоме майно, на яке детектив просить накласти арешт, дійсно належить ОСОБА_1 (відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2019 року).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:
1)Правова підстава для арешту майна.
2)Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.
3)Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
4)Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.
Правова підстава для арешту майна
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України). У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України, із завданням шкоди в особливо великих розмірах та у складі організованої групи. Слідча суддя оцінює ці обставини лише для встановлення достатності підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Також, ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником (підозрюваним). З накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити цей актив на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
Оскільки санкцією передбачена конфіскація майна, та достатніми є підстави вважати, що суд може призначити таке покарання, слідча суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна.
Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення
Слідча суддя оцінює докази, що можуть вказувати на вчинення особою кримінального правопорушення, що, фактично, є оцінкою наявності обґрунтованої підозри.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадку забезпечення конфіскації як виду покарання).
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють. При цьому, до наданих доказів обґрунтованості підозри не висувається таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів 02.10.2019 року. Матеріали клопотання, зокрема протоколи допиту ОСОБА_6 та висновок експерта № 10069/16-45 від 04.07.2016 року, вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, що розслідуються в кримінальному провадженні. Таким чином, слідча суддя переконана в наявності фактів та інформації, які вказують на те, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
Слідча суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки встановлює лише заборону розпоряджатися майном (тобто, не забороняє користування), а також підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчої судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб
Детектив просить про арешт майна із забороною розпоряджатися майном. Адвокат вказує на те, що у житлі (нерухоме майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт) проживають неповнолітні діти підозрюваного. Оскільки арешт майна здійснюється для забезпечення конфіскації як виду покарання, арешт майна та його подальша можлива конфіскація неодмінно вплине на реалізацію ними своїх прав.
Слідча суддя критично оцінює доводи адвоката щодо конфіскації. На цьому етапі слідча суддя оцінює лише обставини, що стосуються арешту майна та які мають значення для прийняття рішення стосовно накладення чи не накладення такого арешту (визначені вище). Подальша оцінка обставин щодо конфіскації може здійснюватися при винесенні вироку. Також, слідча суддя критично оцінює доводи щодо того, що заборона розпоряджатися майном вплине на права підозрюваного та інших осіб. Арешт майна, про який просить сторона обвинувачення, не обмежує права підозрюваного та інших осіб проживати та іншим чином користуватися нерухомим майном.
З урахуванням цих обставин, а також аргументів, зазначених у попередньому розділі, слідча суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення конфіскації як виду покарання, є пропорційним втручанням у права підозрюваного та інших осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131, 170-173 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Слоневського Маркіяна Миколайовича про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000027 від 6 січня 2017 року за ознаками кримінальних злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (КК України) - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме - квартиру, реконструкцію квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 їх об`єднанням, загальною площею 204,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 873761680391) - із забороною розпоряджатися та відчужувати це майно.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, його захисника, у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Повний текст було оголошено 10 жовтня 2019 року о 17 годині 50 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.
Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідча суддяШирока К. Ю.