Документ № 85044325

Справа № 991/558/19

Провадження №11-сс/991/44/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017, у справі № 991/558/19, стосовно підозрюваного:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого у м. Києві, українця, громадянина України, із вищою освітою, працює аналітиком з інвестицій у ТОВ «Центр сприяння розвитку бізнесу «Ініціатива», проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2019 у справі №991/558/19 (провадження 1-кс/991/861/19) було задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів ОСОБА_8, погоджене з прокурором відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 . Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год. до 06 год. наступної доби, строком на два місяці.

Крім того, вказаною ухвалою на ОСОБА_6 покладено такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000027; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка працює чи працювала у період часу з 2015 року та дотепер у Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», ПАТ «Укрзалізниця», Державній адміністрації залізничного транспорту України, а також з іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні: ОСОБА_9, ОСОБА_10, обвинуваченими у вчиненні одних й тих же кримінальних правопорушеннях ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; утримуватися від відвідування будь-яких приміщень, які належать чи які займають Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» і ПАТ «Укрзалізниця»; здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_6 визначено по 04.12.2019 року.

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2019 обґрунтована наступним.

ОСОБА_6 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких зазначений у клопотанні. Зокрема, доведено факт знайомства ОСОБА_6 з іншими фігурантами кримінального провадження, а також факт спілкування між підозрюваними та вчинення ними дій для реалізації свого наміру. Таким чином, існує обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Також, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду встановлено наявність ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний має можливість матеріально себе забезпечувати за рахунок численних активів, а також доходів з широкого кола джерел, часто подорожує за кордон, тому, у разі незастосування запобіжного заходу, він може залишити місце постійного проживання під загрозою настання кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні особливо тяжких злочинів та переховуватися упродовж тривалого періоду часу від органів досудового розслідування як на території України, так і за кордоном, використовуючи наявні фінансові ресурси.

Крім того, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду встановлено наявність ризику незаконно впливу на свідків, інших підозрюваних та обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, який обумовлений стійким ступенем зв`язків підозрюваного ОСОБА_6 з іншими підозрюваними та обвинуваченими і дає підстави вважати, що між цими особами може здійснюватися взаємодія, спрямована на протидію слідству. Не перебуваючи під дією запобіжного заходу, маючи можливість вільно пересуватися територією України, підозрюваний ОСОБА_6, використовуючи свій авторитет, може здійснювати спроби впливу на обвинувачених, підозрюваних та свідків, з метою умовляння та/або примушування заперечення будь-якого його зв`язку до ТОВ «Інкомм», ТОВ «Солар-Скай», ТОВ «Хануман», загалом закупівель метизної продукції ДП «Укрзалізничпостач» та в цілому відмови від своїх показань, їх перекручування, спотворення у ході судового розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було встановлено, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не гарантують можливості запобігти ризикам, зазначеним у частині 1 статті 177 КПК України.

Покладаючи на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду виходила з необхідності забезпечити дієвість запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані, та ефективності здійснення кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2019, захисником ОСОБА_7 було подано апеляційну скаргу (з урахуванням доповнень від 10.10.2019).

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2019 та про відмову у задоволенні клопотання щодо застосування до його підзахисного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладання на останнього ряду обов`язків.

Обґрунтовуючи вимоги про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду 04.10.2019, захисник ОСОБА_7 наводить наступні доводи.

Слідчим суддею неправильно визначено строк застосування запобіжного заходу, поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 відповідного кримінального правопорушення. Так, підозра у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, не підтверджена належними доказами, є неконкретною. В свою чергу, підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, взагалі не містить посилань на те, які саме дії підозрюваного ОСОБА_6 становлять об`єктивну сторону даного злочину.

Далі, захисник ОСОБА_7 стверджує про недоведеність існування ризиків переховування його підзахисного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 не лише повернувся в Україну, дізнавшись з ЗМІ про його можливе кримінальне переслідування, а й усіма можливими засобами контактував та співпрацював з органами досудового розслідування. В свою чергу наявність майна та грошових коштів у підозрюваного, без наявності доказів, що таке майно буде використане з метою переховування, не є підтвердженням існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_6 дійсно буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Також захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду клопотання про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не було доведено на підставі належних доказів існування ризику незаконно впливу з боку ОСОБА_6 на свідків, інших підозрюваних та обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_17 наполягає на тому, що обов`язки, покладені на його підзахисного оскаржуваною ухвалою є неконкретними; слідчим суддею належним чином не враховано обставини, що характеризують особу підозрюваного; кримінальне провадження, в межах якого внесено клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не підслідне Національному антикорупційному бюро України та не підсудне Вищому антикорупційному суду.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, прохав скаргу задовольнити.

Присутній у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, наполягав на незаконності обраного йому запобіжного заходу.

Прокурор наполягав на необґрунтованості апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2019 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність обґрунтованої підозри, яка висунута ОСОБА_6, існування ризиків у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду та можливий незаконний вплив на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, зокрема, протоколами допиту свідків ОСОБА_18 (том 2 а.с. 128-136) та ОСОБА_19 (том 2 а.с. 168-174). Під час проведення низки слідчих дій у інших учасників цього кримінального провадження вилучені мобільні телефони, в яких зберіглись переписки в інтернет-месенджерах за участю ОСОБА_6, в яких останній надає вказівки іншими фігурантами кримінального провадження, на вчинення ними дій для реалізації свого наміру (підготовка пропозицій з конкурсних торгів, укладення угод тощо) (том 3 а.с. 152-242). Тому пред`явлена ОСОБА_6 підозра повністю відповідає вимогами Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеними у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі роти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, № 182).

Наявність ризиків у вигляді можливого переховування від органу досудового розслідування та переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду та можливий незаконний вплив на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, які знайшли підтвердження у ході розгляду клопотання у суді першої інстанції, підтверджуються наступним.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів. Відповідно до поданої ним декларації за період часу з 1 січня 2019 року по 29 серпня 2019 року він задекларував низку вартісного майна, готівкових коштів, що може свідчити про його достатню матеріальну забезпеченість. Тому, у разі незастосування запобіжного заходу ОСОБА_6 може залишити місце постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи наявні фінансові ресурси.

Зазначив, що ОСОБА_6, вільно пересуваючись територією України, може підтримувати зв`язок із обвинуваченими ОСОБА_12, ОСОБА_13, які перебувають на волі, та ОСОБА_11, який переховується від органу досудового розслідування та суду, з метою напрацювання спільного плану дії щодо спростування позиції сторони обвинувачення, створення штучних доказів їх невинуватості та не причетності до інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Вважає, що ОСОБА_6, використовуючи свій авторитет екс-народного депутата України та матеріальні ресурси, з метою умовляння, переконання відмовитись від показань, їх перекручування та спотворення, може здійснювати незаконний вплив на свідків, які були допитані у кримінальному провадженні ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 . Вважав доведеним та підтвердженим ухвалою слідчого судді наявність ризику перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню шляхом ймовірного здійснення ним протиправного впливу на працівників державних експертних установ, спеціалістів.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Наявність обґрунтованої підозри

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, 02 жовтня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, що були вчинені ним під час здійснення повноважень народного депутата України.

Захисник в обґрунтування недоведеності підозри зазначає наступне. Органом досудового розслідування обшуки у ОСОБА_6 не проводились, мобільні телефони та інші пристрої у нього не вилучались, а тому встановити джерело походження переписок у інтернет-месенджері неможливо. Також у повідомленні про підозру не вказано які саме дії були вчинені ОСОБА_6, у якій спосіб (дією чи бездіяльністю) та у який період часу. Однак, зазначені доводи Суд не може взяти до уваги, оскільки питання щодо належності, допустимості та достовірності доказів, які обґрунтовують підозру, можуть бути предметом судового розгляду у випадку розгляду справи судом. На даному етапі колегія суддів має встановити доведеність того, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення і є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`яково має закінчитись складанням обвинувального акту. А тому, захисник ставить більш високі вимоги та критерії оцінювання доказів на підтвердження пред`явленої підозри.

Одночасно з цим, Суд досить критично ставиться до посилань слідчого судді Вищого антикорупційного суду на наявні у матеріалах справи протоколи допитів свідків, зокрема ОСОБА_18 та ОСОБА_19 які були допитані детективами Національного антикорупційного бюро України. Однак колегія суддів вважає достатніми інші докази, які містяться у матеріалах клопотання і які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень. Зокрема такими доказами є протоколи огляду переписок у інтернет-месенджері та протоколи огляду телефонних з`єднань ОСОБА_6 з ОСОБА_18, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та іншими фігурантами кримінального провадження.

З огляду на наведене, колегія суду, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Наявність ризиків, визначених у статті 177 КПК України

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд вважає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у достатній мірі враховані наявні ризики у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду та можливість незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Слідчим суддею було враховано, що підозрюваний має можливість матеріально себе забезпечувати за рахунок численних активів, а також доходів з широкого кола джерел, часто подорожує за кордон, тому, у разі незастосування запобіжного заходу, він може залишити місце постійного проживання під загрозою настання кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні особливо тяжких злочинів та переховуватися упродовж тривалого періоду часу від органів досудового розслідування як на території України, так і за кордоном, використовуючи наявні фінансові ресурси.

Дійсно, станом на день розгляду справи ОСОБА_6 не вчинив дій, які б могли свідчити про його намір переховуватись від органу досудового розслідування та суду, він не ухиляється від явки до детектива за його викликом, надає свідчення, був присутнім у судових засіданнях під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу та при його апеляційному перегляді. Судом враховані пояснення захисника стосовно того, що ОСОБА_6, дізнавшись із ЗМІ про можливість повідомлення йому про підозру, самостійно звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та детектива НАБУ із заявами про готовність до співпраці, надання необхідних речей та документів з метою встановлення об`єктивної істини по справі, а 02 жовтня 2019 року особисто прибув до детектива для отримання повідомлення про підозру. Однак, колегія суддів, враховуючи те, що майновий стан ОСОБА_6 може дозволити йому залишити країну, вважає, що ризик у вигляді можливого його переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно існує.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів вважає його доведеним наступним. ОСОБА_6 здійснював повноваження народженого депутата України у період часу з 2012 по 29.08.2019. Однак всупереч вимогам ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» у період своєї каденції здійснював господарську діяльність, що підтверджується наявними у матеріалах клопотання витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (том. 1 а.с. 35-38). Сутність обмеження стосовно заборони зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, отримуючи заробітну плату з бюджетних коштів, не може займатися будь-яким іншим видом діяльності, за здійснення якої передбачено оплату (винагороду), не пов`язану з виконанням такою особою своїх службових повноважень. Така заборона полягає не лише в отриманні особою оплати (винагороди) за результатами зайняття нею іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, але й безпосередньо у зайнятті такою діяльністю, навіть якщо оплату (винагороду) особа не отримуватиме або відмовиться від її отримання. Сам факт здійснення ОСОБА_6 господарської діяльність дає підстави Суду вважати, що ОСОБА_6 спілкувався із певним колом осіб, і як екс-народний депутат, може мати неформальні зв`язки та знайомства у органах управління державою, державних підприємствах. Окрім того, зміст текстів листування ОСОБА_6 у інтернет месенджері із свідками та іншими фігурантами кримінального провадження демонструє його впливовість на цих осіб та можливість надання ним певних вказівок дистанційно. А тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо наявності ризику можливого протиправного впливу ОСОБА_6 на свідків, підозрюваних, обвинувачуваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи наявність цього ризику, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги заперечення захисника ОСОБА_7 щодо неконкретності покладеного ухвалою слідчого судді від 04.10.2019 на ОСОБА_6 обов`язку утримуватись від спілкування з будь-якою особою, яка працює чи працювала у період часу з 2015 року та дотепер у Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», ПАТ «Укрзалізниця», Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Так, судове рішення повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Суд вважає, що покладений на ОСОБА_6 зазначений вище обов`язок не відповідає наведеним принципам та критеріям, є такий, який по суті обмежує спілкування підозрюваного із будь-якими особами у повсякденному житті з метою його виконання. А тому, Суд вважає за доцільне конкретизувати перелік осіб, від спілкування з якими ОСОБА_6 зобов`язаний утримуватись під час дії обраного запобіжного заходу, зоборонивши підозрюваному спілкування зі свідками у кримінальних провадженнях № 52017000000000027 від 06.01.2017, № 52016000000000001 від 11.01.2016, № 52017000000000016 від 04.01.2017 (том.1 а.с. 16-23), а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 52017000000000027 від 06.01.2017: ОСОБА_9, ОСОБА_10 ; обвинуваченими у вчиненні одних й тих же кримінальних правопорушеннях ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 .

Інші обставини, що враховуються Судом при обранні запобіжного заходу

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт (статті 131, 176, 181 КПК України).

Запобіжний захід у виді домашнього арешту полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції у житлі через заборону залишати його цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України).

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частини перша, друга статті 194 Кодексу).

Суд не бере до уваги доводи захисника стосовно того, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду належним чином не враховано обставини, що характеризують особу підозрюваного, оскільки, на думку колегії суддів, всі вищенаведені обставини були в достатній мірі враховані слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотання. Слідчим суддею виконані вказані вимоги кримінального процесуального закону та при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу вірно враховано те, що наведений детективом ризик у вигляді можливого перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином не доведений.

Суд погоджується із позицією слідчого судді, що прокурором у судовому засіданні надано достатньо доказів того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6, а застосування домашнього арешту у нічний час є саме таким запобіжним заходом, який може забезпечити належну поведінку та виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, при цьому не порушуючи його право на працю, з можливістю підтримувати життєдіяльність підозрюваного та членів його родини.

Щодо строків дії запобіжного заходу

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. Нормою ч. 1 ст. 219 КПК України встановлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження; пунктом п. 2 абз. 3 ч. 1 цієї статті передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Будь-які заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі й запобіжні заходи, не можуть існувати поза межами строку здійснення кримінального провадження.

Суд погоджується із доводами захисника щодо неправильного визначення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі строку застосування запобіжного заходу, поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, 02 грудня 2019 року, датою закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу слід вважати 02 грудня 2019 року.

Щодо підсудності справи Вищому антикорупційному суду

Відхиляючи доводи захисника ОСОБА_7 щодо непідсудності Вищому антикорупційному суду кримінального провадження № 52017000000000027 від 06.01.2017, Суд зазначає наступне. Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які виразились у пособництві заволодінню чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою групою осіб; у пособництві закінченому замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою групою осіб. Досудове розслідування здійснюється детективом Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 52017000000000027 стосовно ОСОБА_6 було виділено із кримінального провадження № 52016000000000001 від 11.01.2016 за ознаками корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст.15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України, щодо ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_14, яке здійснювалось за фактом організації та керування заволодіння майном ДП ПАТ «Укрзалізниця», шляхом зловживання службовими особами своїми службовими становищем, які діяли за попередньою змовою (том 1 а.с. 16-23). Виділення у окреме кримінальне провадження матеріалів стосовно ОСОБА_6 здійснювалося виключно через наявний у нього на той час статус народного депутата України.

Згідно зі ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 - 3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Приміткою до ст. 45 КК України до корупційних злочинів віднесено злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 369-2 цього Кодексу.

Відповідно до змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» п. 20-2 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, які набули чинності 22 вересня 2019 року, підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Враховуючи те, що визначальним є відповідність злочину, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, критеріям предметної підсудності, передбаченим ст. 33-1 КПК України з урахуванням п.п. 1,2 абзацу 1 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів зазначає, що дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.

Висновки суду

З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, беручи до уваги особу підозрюваного, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.10.2019 щодо обраного підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год. до 06 год. наступної доби. Однак, враховуючи те, що слідчим суддею було невірно зазначено строк дії ухвали та враховуючи необхідність конкретизування покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків, Суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 та зміну ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017 в частині обсягу покладених обов`язків та визначення строку дії ухвали.

Керуючись статтями 132, 176, 177, 179, 181, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017 змінити в частині обсягу покладених обов`язків та визначення строку дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов`язки:

-Не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу детектива, прокурора або суду;

-Прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000027 від 06.01.2017;

-Повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-Утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальних провадженнях № 52017000000000027 від 06.01.2017, № 52016000000000001 від 11.01.2016, № 52017000000000016 від 04.01.2017, а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 52017000000000027 від 06.01.2017: ОСОБА_9, ОСОБА_10 ; обвинуваченими у вчиненні одних й тих же кримінальних правопорушеннях ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ;

-Утримуватись від відвідування будь-яких приміщень, які належать чи які займають Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» і ПАТ «Укрзалізниця»;

-Здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Встановити, що строк дії ухвали про застосування дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, закінчується 02 грудня 2019 року.

В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 жовтня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3