- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
- Секретар : Сташака Я.В.
Справа № 760/21592/19
Провадження1-кс/910/453/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2019 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
слідчого судді Олійник О.В.
з участю:
секретаря судового засідання Сташака Я.В.
заявника ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, в режимі відеоконференції з Львівським апеляційним судом, скарги ОСОБА_1 від 23.07.2019 на бездіяльність директора НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення від 18.06.2019 - «звернення № 10 до керівника САП» і «звернення № 53/26-НАБУ»,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду із Солом`янського районного суду м. Києва надійшли зазначені скарги ОСОБА_1 . Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.09.2019 скарга ОСОБА_1 на бездіяльність директора НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення - «звернення № 53/26-НАБУ від 18.06.2019 до Голови Верховної Ради України» (справа №760/21438/19, провадження №1-кс/910/456/19) (ділі - скарга-2), об`єднана зі справою за скаргою ОСОБА_1 щодо його «звернення № 10 до керівника САП» (справа №760/21592/19 провадження №1-кс/910/453/19) (ділі - скарга-1) в одне провадження під єдиним номером - справа №760/21592/19 провадження №1-кс/910/453/19.
Заявник ОСОБА_1 просить зобов`язати Директора (уповноважених посадових осіб) НАБУ виконати вимоги ст. 214 КПК України (у тому числі внести відомості до ЄРДР, надіслати витяг, розпочати досудове розслідування), при отриманні заяви/повідомлення про кримінальне правопорушення - «звернення № 10 до керівника САП» у скарзі-1 і «звернення № 53/26-НАБУ» у скарзі-2.
У скарзі-1 заявник посилається на те, що подав заяву до керівника САП від 18.06.2019 - звернення № 10 - про кримінальне правопорушення, яка повинна бути розглянута в порядку ст. 214 КПК України, а не як звернення громадянина в порядку законодавства про звернення громадян.
У скарзі-2 заявник посилається на те, що подав через Голову Верховної Ради України до НАБУ заяву від 18.06.2019 - звернення № 53/26-НАБУ - про кримінальне правопорушення. Листом від 12.07.2019 № 11-188/22919 керівника Управління по роботі з громадськістю заявника повідомлено про відмову виконати вимоги ст.. 214 КПК України при отриманні заяви.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав подані скарги і просив задовольнити, посилаючись на те, що директор ДБР ОСОБА_3 за ухвалою суду вніс відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за ст.367 КК України, а повинен був внести за корупційними статтями, шо свідчить про вчинення самим ОСОБА_3 також низки злочинів, у тому числі і корупційних. У чому його корисливих інтерес за ст.364 КК України, повинні встановити органи досудового розслідування. За ст.214 КПК України, підлягає внесенню в ЄРДР будь-яке повідомлення про злочин, тому суд у таких справах не уповноважений встановлювати, чи є склад злочину.
Детектив Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Веренчук С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, подав письмові заперечення на скаргу від 10.10.2019. У цих запереченнях детектив просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що із тексту заяви про вчинення кримінальних правопорушень № 10 від 18.06.2019 не зрозуміло, які саме дії Директора та уповноважених службових осіб Державного бюро розслідувань підпадають пі ознаки вчинення злочинів, про які він зазначає у своїй заяві. Заявник зазначає виключно диспозиції статей Кримінального кодексу України та припущення щодо наявності ознак суб`єктивної сторони злочину (корупційний інтерес, зацікавленість уповноважених осіб, тощо), які жодним чином не підтверджені. Водночас не наведено жодних аргументів, які б свідчили про реальність події злочину, не додав до заяви жодних документів, які б підтверджували факт вчинення злочину Директором та уповноваженими службовими особами Державного бюро розслідувань, про наявність яких заявник стверджує у скарзі. До ЄРДР підлягають внесенню не будь-які заяви, а лише ті, в яких наявні об`єктивні дані про конкретну подію, що можуть свідчити про ознаки злочину. Сама по собі заява ОСОБА_1 , яка містить диспозиції статей КК України і припущення щодо наявності суб`єктивної сторони злочинів, без належного обґрунтування та за відсутності фактичних даних, які б свідчили про наявність ознак злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. У зв`язку з відсутністю ознак вчинення кримінального правопорушення з боку Директора та уповноважених службових осіб ДБР детектив уважає, що немає підстав для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, тому просить відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення заявника, детектива, дослідивши матеріали скарг і заперечення детектива НАБУ, слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 306 КПК України визначено, що скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Заяви (звернення) ОСОБА_1 від 18.06.2019 про кримінальне правопорушення - № 10 до керівника САП, адресоване керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, і звернення № 53/26-НАБУ, яке направлене Голові Верховної Ради України, за своїм змістом у частині інформації про кримінальні правопорушення є однаковими. У заявах ОСОБА_1 зазначає, що, на його думку, наведені ним факти та їхній юридичний аналіз свідчить про вчинення Директором ДБР і його підлеглими кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 382, ч. 3 ст. 365 КК України.
Питання предметної підсудності Вищого антикорупційного суду врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України. Частиною 2 статті 33-1 КПК України визначено, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті, тобто стосовно злочинів, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.
Злочини, передбачені ч. 3 ст. 382, ч. 3 ст. 365 КК України, не належать до переліку злочинів, віднесених законом до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тому слідчий суддя цього суду не уповноважений на розгляд питання щодо бездіяльності уповноважених службових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про такі кримінальні правопорушення до ЄРДР.
У іншій частині заяв, які стосуються повідомлення про злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 вказує на те, що уповноважені особи Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000344 від 20.03.2019 за ч. 1 ст. 367 КК України, однак заявник уважає, що така кваліфікація розслідуваного діяння є неправильною зі сторони ДБР, що відомості про злочин повинні були бути внесені до ЄРДР за статтями 364, 382 КК України. Такі обставини, на думку заявника, є порушенням кримінального процесуального закону, що перешкоджає притягненню винних осіб до відповідальності за злочини з правильною кваліфікацією, та свідчать про зацікавленість та особистий корупційний інтерес Директора Державного бюро розслідувань у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; вказана попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) КК України (ч. 5 ст. 214 КПК України). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Генеральною Прокуратурою України.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Злочином є передбачене КК України суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Склад злочину - це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних ), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом. Об`єктивними ознаками складу злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними - суб`єкт і суб`єктивна сторона.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення), яка вказує на ознаки якого-небудь кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.
Зі змісту ст. 214 КПК України вбачається, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий (детектив), прокурор.
Заяви ОСОБА_1 від 18.06.2019, які надійшли на розгляд до НАБУ, за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди із попередніми процесуальними рішеннями і діями слідчого (слідчих) ДБР під час досудового розслідування у певному кримінальному провадженні, припущеннями про їх неправильність,незгодою із кваліфікацією, за якою ДБР здійснює досудове розслідування, та не є повідомленням про злочин, що підслідний НАБУ, оскільки не містить даних про вчинення певними особами корупційного кримінального правопорушення, тому відомостіза ч.2 ст.364 КК України не підлягають внесенню до ЄРДР.
Стосовно внесення відомостей за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.382, ч.3 ст.365 КК України, то слідчий суддя Вищого антикорупційного суду не уповноважений здійснювати судовий контроль у таких справах у зв`язку з непідсудністю їх Вищому антикорупційному суду.
Отже, слідчий суддя, розглянувши скарги в межах питань, які були винесені на його розгляд заявником, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань документи, з урахуванням наведеного вище, дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 307, 309, 395 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні скарг ОСОБА_1 від 23.07.2019 і від 22.07.2019 на бездіяльність директора НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення від 18.06.2019 - «звернення № 10 до керівника САП» і «звернення № 53/26-НАБУ до Голови Верховної Ради України».
Копію ухвали направити заявнику і Національному антикорупційному бюро України.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя О.В. Олійник