Документ № 85157867

Справа № 760/23523/19

Провадження1-кс/991/970/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

старшого детектива НАБУ Сенюти В. Є.,

адвокатів Банчука М. В. та Микитенка О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Сенюти Василя Євгенійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_5 року , громадянина Угорщини, що проживає за адресою АДРЕСА_2, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

7 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сенюти Василя Євгенійовича, погоджене з прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Гречишкіним В. В.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за підозрою (на думку сторони обвинувачення) ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

У клопотанні детектив зазначив, що ОСОБА_1 (громадянин Угорщини) є бізнесменом російського походження, який займається, в тому числі, купівлею-продажем сільськогосподарської продукції на міжнародному ринку. ОСОБА_1 є власником компаній «Fedcominvest Europe Sarl» (Монако), «Fedcominvest Monaco Sam» (Монако) та інших; засновником компаній ТОВ «ТІС-Зерно», ТОВ «ТІС-Руда», ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», ТОВ «Федкомінвест-Україна», ТОВ «ТІС-Вугілля», ТОВ «Трансінвестсервіс», ТОВ «ТІС - 14 причал», ТОВ «ТІС - 15 причал», та ТОВ «АТІС».

Згідно версії слідства, під час здійснення своєї діяльності, пов`язаної із купівлею-продажем сільськогосподарської продукції, бажаючи збільшити обсяги товарообороту у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на здійснення обіцянки та надання неправомірної вигоди службовим особам ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») за продаж підконтрольним ОСОБА_1 підприємствам сільськогосподарської продукції (ячмінь, пшениця) на економічно вигідних для нього умовах.

15-16 квітня 2014 року у місті Юрмала (Латвійська Республіка), ОСОБА_1 зустрівся і познайомився з ОСОБА_3 , який на той час був головою правління ПАТ «ДПЗКУ». ОСОБА_1 представився йому власником багатьох підприємств та особою, яка займається купівлею-продажем сільськогосподарської продукції у різних країнах світу. В цей період ОСОБА_1 , усвідомлюючи службове становище ОСОБА_3 , запропонував останньому за неправомірну вигоду продати наявну в ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним ОСОБА_1 підприємствам на економічно вигідних для останнього умовах. ОСОБА_3 , будучи службовою особою державного підприємства, погодився на злочинну пропозицію ОСОБА_1 та у подальшому вони домовились про розмір неправомірної вигоди, час, місце і спосіб її надання.

У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулися зустрічі у період з 8 по 10 травня 2014 року у передмісті міста Піза (Італійська Республіка) та 16 липня 2014 року у ресторані «Козачок» в селі Щасливе Бориспільського району Київської області. Також на вказаних зустрічах був присутній громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 , якого ОСОБА_1 представив ОСОБА_3 як свою довірену особу, уповноважену вести переговори щодо господарських взаємовідносин підприємств, підконтрольних ОСОБА_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, що неправомірна вигода надаватиметься ОСОБА_1 за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_1 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (Республіка Кіпр) за цінами нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_1 умовах оплати, а саме із застосуванням форми оплати у вигляді документарного інкасо (CAD), яка надавала фактичну можливість ОСОБА_1 перепродати поставлену продукцію до моменту оплати та не містила для ПАТ «ДПЗКУ» гарантій такої оплати. З метою надання видимості законності операції щодо передачі неправомірної вигоди, вони домовилися про те, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_1 підприємству LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде виконано із залученням підприємства-посередника, підконтрольного ОСОБА_3 , яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ «ДПЗКУ» щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший - з підконтрольним ОСОБА_1 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD щодо продажу цієї ж продукції на тих же, окрім ціни, умовах.

Водночас, різниця між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати) мала бути неправомірною вигодою, яка повинна залишитися на закордонних рахунках підконтрольного ОСОБА_3 підприємства-посередника. При цьому, і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , за версією слідства, усвідомлювали, що залучене ОСОБА_3 підприємство не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, крім здійснення фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди працівниками ПАТ «ДПЗКУ» за продаж сільськогосподарської продукції. За домовленістю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розмір неправомірної вигоди визначався виходячи з загальних об`ємів майбутньої поставки ПАТ «ДПЗКУ» підконтрольним ОСОБА_1 підприємствам сільськогосподарської продукції з розрахунку 1 долар США за кожну тонну такої сільськогосподарської продукції.

В подальшому для реалізації злочинного умислу ОСОБА_1 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_5 , фінансового директора ТОВ «Трансінвестсервіс» ОСОБА_4 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «TIC-Зерно» ОСОБА_6 , дії яких у подальшому ОСОБА_1 координував та направляв. Він довів до відома ОСОБА_3 факт залучення цих осіб до вчинення злочину. ОСОБА_3 , у свою чергу, довів до відома ОСОБА_1 факт залучення довірених йому осіб ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), а також те, що компанією-посередником в угодах між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде підприємство SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг).

25.07.2014 року, за вказівкою ОСОБА_7 , начальник відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_10 (що була не обізнана щодо злочинних намірів учасників злочину) підготувала проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMETRON BUSINESS LIMITED щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу, обсягом 75 000,000 +/- 10% метричних тон за ціною 209 доларів США за метричну тонну, загальною вартістю 15 675 000 доларів США. У цей день ринкова вартість ячменю для кормових цілей третього класу на умовах поставки FOB (ФРАНКО БОРТ) складала 215,67 доларів США за метричну тонну.

Цього ж дня, контракт № ЕХР 250714-1 від 25.07.2014 був підписаний у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» від імені ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_11 та від імені SOMERTON BUSINESS LIMITED ОСОБА_9 Одразу ж було укладено аналогічний контракт між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (NO FB-Y250714) щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 +/- 10% метричних тон вже за ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16 338 750 доларів США. Від імені LIRTAVIS ENTERPRISES LTD договір підписав ОСОБА_5 , який, на думку слідства, був лише номінальним представником компанії; фактичними керівниками компанії були ОСОБА_1 та ОСОБА_4

ОСОБА_6 забезпечував укладання та підписання контракту з боку LIRTAVIS ENTERPRISES LTD і на момент такого підписання знаходився у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» та діяв за вказівками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Останній ж проводив від імені ОСОБА_1 переговори з представниками ПАТ «ДПЗКУ» щодо узгодження злочинних дій протягом усього періоду підготовки та реалізації злочинної схеми.

З 26.07.2014 по 29.07.2014 ПАТ «ДПЗКУ» згідно документарних інструкцій від нібито SOMERTON BUSINESS LIMITED, а насправді від LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, завантажило на морське судно PEACE ARK 75 400,995 метричних тон ячменю третього класу. Таким чином, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару різниця між загальною вартістю обох контрактів у розмірі 667 298,81 доларів США, що станом на 25.07.2014 згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 7 842 627,41 грн., повинна була залишитися на рахунках компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED, відкритих у закордонних банківських установах, як неправомірна вигода. При цьому розмір неправомірної вигоди у 12 877 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (станом на 01.01.2014), та, відповідно до примітки 1 статті 368 КК України, становить особливо великий розмір.

За версією слідства, під час вчинення злочину, який полягав у обіцянці надати голові правлінні ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_3 неправомірну вигоду за укладення та виконання контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD на поставку сільськогосподарської продукції, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману зерном, яке буде поставлятися ПАТ «ДПЗКУ» за такими контрактами. Для цього він залучив ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5

25.07.2014 року ОСОБА_5 підписав договір № 2507/1 між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL щодо продажу того самого ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000 метричних тон.

У період серпня - жовтня 2014 року, відбулося укладання та виконання інших договорів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD. На думку слідства, ОСОБА_1 не мав наміру оплачувати товар за договорами. Надалі ця сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена кінцевим покупцям, визначеним ОСОБА_1

Внаслідок укладення таких контрактів (NO FB-Y250714 від 25.07.2014, № EXP15082014-1 від 15.08.2014, № EXP100914-1 від 10.09.2014, № EXP011014-1 від 01.10.2014, № EXP021014-1 від 02.10.2014 року) кінцевим вигодонабувачем зерна ПАТ «ДПЗКУ» стала компанія FEDCOMINVEST EUROPE SARL, яка належить ОСОБА_1 . Зазначені вище злочинні дії ОСОБА_1 та інших осіб призвели до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді заволодіння шляхом обману належним ПАТ «ДПЗКУ» зерном - ячменем кормовим 3 класу в кількості 273 679,805 тон та пшеницею 5 класу в кількості 22 127, 99 тон, загальною вартістю 60 560 477,82 доларів США, що станом на дати укладання контрактів згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 769 013 344, 69 гривень. В подальшому ці доходи, одержані злочинним шляхом, на думку слідства, було легалізовано ОСОБА_1 через підконтрольні компанії ОСОБА_1 та уповноваженого ним ОСОБА_6 шляхом здійснення фінансових операцій з цими коштами. В цілому таких фінансових операцій було здійснено на загальну суму 45 836 702,49 доларів США (639 868 567, 36 грн.).

Обґрунтування клопотання

За результатами розслідування вказаного кримінального провадження 02.02.2017 року щодо ОСОБА_1 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та 07.02.2017 року направлено для вручення до Князівства Монако .

Після цього 14.03.2018 року щодо ОСОБА_1 було складено повідомлення про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України та злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України та 12.04.2018 року направлено для вручення до Князівства Монако .

На вказані запити про міжнародну правову допомогу від 07.02.2017 року та 12.04.2018 року компетентні органи Князівства Монако 29.10.2018 року відповіли, що залишають їх без виконання через ряд причин. А саме: у зв`язку з тим, що Національне антикорупційне бюро України, на їх думку, не вправі самостійно надсилати запити про міжнародну правову допомогу як центральний орган в розумінні ст. 545 Кримінального процесуального кодексу України; у зв`язку з тим, що компетентні органи Князівства Монако вважають, що передача вказаних запитів може відбуватися тільки через міністерства юстиції двох країн; у зв`язку з тим, що, на їх думку, описані в повідомленні про підозру факти не підлягають покаранню за монакським правом.

24.01.2019 року Національним антикорупційним бюро України, на виконання зауважень компетентних органів Князівства Монако, направлено запит про міжнародну правову допомогу до Князівства Монако через Міністерство юстиції України для вручення повідомлення про нову підозру ОСОБА_1 від 14.03.2018.

Проте, 28.02.2019 року від компетентних органів Князівства Монако отримано відповідь, що вказаний запит не буде виконаний, так як інкриміновані ОСОБА_1 злочини не підлягають кримінальній відповідальності відповідно до законодавства Монако.

Такі ж запити надсилалися до Італії та Франції, оскільки у детективів були підстави вважати, що ОСОБА_1 може перебувати на території цих країн. Втім, уповноважені органи цих країн відповіли, що ОСОБА_1 на їх території не виявлено.

Детектив у клопотанні зазначає, що оскільки НАБУ було вжито вичерпних заходів для вручення ОСОБА_1 підозри (в тому числі у порядку міжнародної правової допомоги), він набув статусу підозрюваного. Та обставина, що викладені у повідомленні про підозру факти не підлягають покаранню за монакським правом, не свідчить про недотримання органом досудового розслідування встановленого КПК України порядку для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 та відсутність у останнього статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Детектив зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_14 від 09.09.2015, який повідомив, що з ОСОБА_4 його познайомив ОСОБА_3 . У подальшому він неодноразово бачив ОСОБА_4 у кабінеті ОСОБА_3 Також ОСОБА_14 повідомив, що в липні 2014 року разом з ОСОБА_3 зустрічався з ОСОБА_1 у ресторані в місті Києві;

- показаннями свідка ОСОБА_10 від 20.08.2015, яка повідомила, що вона була на нараді в кабінеті ОСОБА_7 , де також були присутні ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Під час наради їй сказали, що ПАТ «ДПЗКУ» буде укладати договір із компанією SOMERTON BUSINESS LIMITED, яку представляв ОСОБА_9 . Також у ході наради ОСОБА_7 повідомив, що усі питання щодо цього майбутнього контракту потрібно вирішувати із ОСОБА_8 , а всіма зовнішньоекономічними питаннями ПАТ «ДПЗКУ» будуть займатися безпосередньо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Також ОСОБА_10 повідомила, що у квітні 2014 року до неї звернувся ОСОБА_8 з проханням скласти проект листа від імені компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо набуття нею права вимоги за контрактом № ЕХР050814-2 від 05.08.2014, укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» та компанією «Unifront Impex LLP», що ОСОБА_10 і зробила;

- показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 02.07.2015, які повідомили, що ОСОБА_4 є уповноваженим представником ОСОБА_1 ;

- показаннями свідка ОСОБА_17 від 24.09.2015, який повідомив, що 27.10.2014 ОСОБА_7 доповів про надходження від компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг) та UNIFRONT IMPEX LLP (Британські Віргінські острови) листів-повідомлень щодо списання заборгованості за контрактом № ЕХР250714-1 від 25.07.2014 за рахунок грошових коштів, отриманих ПАТ «ДПЗКУ» за контрактом № ЕХР050814-2 від 05.08.2014;

- контрактами №EXP250714-1 від 25.07.2014 між ПАТ «ДПЗКУ» та SOMERTON BUSINESS LIMITED і NO FB-Y250714 від 25.07.2014 між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD; контрактами між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD № ЕХР05082014-1 від 05.08.2014, № ЕХР110814-1 від 11.08.2014, № ЕХР15082014-2 від 15.08.2014, № ЕХР15082014-1 від 15.08.2014, № ЕХР100914-1 від 10.09.2014, № ЕХР011014-1 від 01.10.2014 та № ЕХР021014-1 від 02.10.2014;

- висновками експертиз №6036/17-45 від 27.04.2017, №8290/17-45 від 07.07.2017, №8285/17-45 від 07.07.2017, №8286/17-45 від 07.07.2017, №8291/17-45 від 07.07.2017, №8288/17-45 від 07.07.2017, №8287/17-45 від 07.07.2017, №8289/17-45 від 07.07.2017, №16156/17-45 від 15.09.2017, №16156/17-45 від 15.09.2017, №16997/17-45 від 15.09.2017, №16996/17-45 від 15.09.2017, №16998/17-45 від 15.09.2017, №16977/17-45 від 15.09.2017.

- протоколом огляду від 08.04.2017 та протоколами огляду за результатами проведення негласної розшукової дії в рамках кримінального провадження від 03.05.2017, 27.04.2017 та 23.05.2017;

- листами компаній SOMERTON BUSINESS LIMITED та UNIFRONT IMPEX LLP від 27.10.2014 про переуступку обов`язків за контрактами №EXP250714-1 від 25.07.2014та № EXP050814-2 від 05.08.2014;

- листом компанії FEDCOMINVEST EUROPE SARL №43Е від 08.12.2015, яким підтверджується укладання контрактів щодо продажу сільськогосподарської продукції між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL №150814/1-L від 15.08.2014, №1009-14-L від 10.09.2014, №011014/1-L від 01.10.2014 та №021014-1-L від 02.10.2014;

- листом компанії SAUDI GRAINS AND FODDER HOLDING CO. LLC, яким підтверджується продаж їй зернової продукції підконтрольною ОСОБА_28 . компанією FEDCOMINVEST EUROPE SARL;

- витягом з інформаційної бази «Аркан», якою підтверджується виїзд ОСОБА_3 у Мілан (Італійська Республіка) та Вільнюс (Литовська Республіка) у квітні та травні 2014 року;

- матеріалами, що надійшли від компетентного органу Латвійської Республіки на виконання запиту про міжнародну правову допомогу, якими встановлено факти перерахунку грошових коштів з банківських рахунків компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, тобто вчинення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

- протоколом огляду від 16.07.2015, предметом якого є ноутбук ОСОБА_6 «MacBook Pro». Оглядом вказаного ноутбука, а саме електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що з електронної скриньки юридичної компанії «Юрлайн» ОСОБА_6 отримав лист з проханням оплатити рахунок за юридичні послуги англійських юристів з приводу представлення інтересів компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD перед ПАТ «ДПЗКУ»;

- протоколом огляду від 29.01.2017, предметом якого є ноутбук ОСОБА_6 «MacBook Pro A1502». Оглядом встановлено переписку у програмі «Skype» абонента «ІНФОРМАЦІЯ_6» та абонента «ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Так, 22.09.2014 о 14 годині 44 хвилини ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_20 , що він намагається здійснити оплату на ДПЗКУ; також повідомляє, що сьогодні буде оплачено за ОКІНАВА 14 196 359,28. Також оглядом встановлено переписку у програмі «Skype» абонента «ІНФОРМАЦІЯ_6» та абонента « ІНФОРМАЦІЯ_8». Так, 13.08.2014 о 8 годині 35 хвилин ОСОБА_6 повідомляє, що скинув контракт між Сомертон та Ліртавіс, та в ньому потрібно замінити Сомертон на Грейн-Транс.

Детектив у клопотанні наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених підпунктами 1-5, частини 1 статті 177 КПК України, які свідчать про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам. Так, слідством встановлено, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.08.2019 надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що діє протягом шести місяців.

Також, 12.09.2017 року постановою детектива Національного бюро ОСОБА_28 оголошений в міжнародний розшук.

Доводи сторін

Прокурор Гречишкін В. В. підтримав клопотання, попросив задовольнити. Прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 належно повідомлений про підозру. Зазначив, що дозвіл на затримання з метою приводу стосувався розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке розглядається. Зазначив, що ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук, а тому застосовується ч. 6 ст. 193 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), тобто клопотання повинне розглядатися за відсутності підозрюваного. Прокурор також сказав, що отримання ухвали про застосування запобіжного заходу дозволить стороні обвинувачення подати запит на екстрадицію через Міжнародну організацію кримінальної поліції Інтерпол, оскільки Інтерпол не виконує дозволи на затримання з метою приводу.

Детектив Сенюта В . Є. підтримав доводи прокурора, попросив задовольнити клопотання у повному обсязі.

Адвокати Банчук М. В. та Микитенко О. П. надали документи, що підтверджують місце проживання ОСОБА_1 у Князівстві Монако та документи стосовно статусу ОСОБА_1 у розшуку МОКП Інтерпол. Також подали заперечення, у яких вказують на відсутність процесуального статусу ОСОБА_1 у провадженні (що він не є підозрюваним), а також що він не є оголошеним у міжнародний розшук.

Вислухавши прокурора, детектива, адвокатів, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя повинна дослідити такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя досліджує матеріали клопотання та доводи сторін для встановлення факту вручення підозри ОСОБА_1 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.

Прокурор зазначає, що 02.02.2017 року стосовно ОСОБА_1 було складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину. 14.03.2018 року було складено повідомлення про нову підозру, а в подальшому було здійснено заходи щодо вручення йому підозри через запити про міжнародну правову допомогу. Прокурор стверджує, що сторона обвинувачення вжила вичерпних заходів для вручення повідомлення про підозру. Адвокат заперечив прокурору та зазначив, що нема підтвердження вручення повідомлення про підозру.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. З матеріалів клопотання вбачається, що підставою для повідомлення про підозру є пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). У Главі 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. Зокрема, повістка про виклик особи (повідомлення), яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (п. 7 ч. 135 КПК України).

Особа ж набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Отже, підозра може бути вручена згідно з міжнародним договором про правову допомогу, якщо особа проживає за кордоном. У цьому випадку сторона обвинувачення посилається на Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року, ратифіковану Україною 16.01.1998 року. Відповідно до конвенції, запитувана Сторона (тобто, уповноважений орган держави) здійснює вручення письмових документів і письмових доручень суду, які їй для цього надсилаються запитуючою Стороною. Вручення може здійснюватися шляхом простої передачі відповідній особі письмових документів або наказів суду. Якщо запитуюча Сторона звертається з ясно висловленим проханням про це, запитувана Сторона здійснює вручення у спосіб, передбачений її власним законодавством для вручення аналогічних документів, або у спеціальний спосіб, сумісний з цим законодавством. Підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої та підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної Сторони про здійснення вручення, в якій зазначається спосіб і дата такого вручення (частини 1-2, статті 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах).

З матеріалів клопотання вбачається, що сторона обвинувачення здійснювала передачу повідомлення про підозру через механізм міжнародної правової допомоги до Князівства Монако, втім, отримала відмову. Відмова стосується того, що відомості, на які посилається НАБУ у підозрі не містять ознак вчинення кримінального правопорушення, а факти вказують на спір суто комерційного характеру.

Слідча суддя критично оцінює доводи сторони обвинувачення стосовно вручення повідомлення про підозру. У матеріалах клопотання не міститься жодного підтвердження вручення повідомлення про підозру уповноваженим органом Князівства Монако, що вказує на не вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру. Оцінюючи в сукупності докази сторони обвинувачення та подані захисниками матеріали, слідча суддя приходить до висновку, що сторона обвинувачення знала про місцезнаходження ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2. Тому, у цьому випадку не можна застосувати положення щодо того, що стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, оскільки це можливо лише якщо місцезнаходження особи не встановлено.

Отже, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 не було належно повідомлено про підозру, а тому він не має статусу підозрюваного у цьому провадженні. Відповідно, до нього не може бути застосовано або обрано будь-який запобіжний захід.

Слідча суддя не оцінює доводи щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та інші доводи щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлено підставу для відмови у задоволенні клопотання.

Також, слідча суддя зазначає, що матеріали клопотання вказують на те, що ОСОБА_1 не було оголошено у міжнародний розшук. Так, прокурор у судовому засіданні зазначив, що 12.09.2017 року постановою детектива Національного бюро ОСОБА_28 оголошений в міжнародний розшук. Втім, міжнародний розшук здійснюється не за постановою детектива або ж детективом чи НАБУ, а МОКП Інтерпол. Підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу (пункт 4.4 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів).

Так, щодо ОСОБА_1 було видано «блакитну картку» (або «блакитне повідомлення») у період з лютого 2018 року по грудень 2018 року з метою встановлення його місцезнаходження. Таке повідомлення було видано на підставі рішення Комісії з контролю файлів Інтерполу, яка постановила, що відомості щодо ОСОБА_1 відповідають Правилам і Статуту МОКП Інтерпол. Фактично «блакитна картка» видається лише для збирання додаткової інформації щодо встановлення особи, місцезнаходження чи вчинення дій, що стосуються кримінальних правопорушень та не вважається оголошенням у міжнародний розшук, про що видається «червона картка» (або «червоне повідомлення»). Втім, на момент подачі клопотання, щодо ОСОБА_1 в Інтерполі щодо нього не містилося інформації ні по «блакитній картці», ні по «червоній картці». Таким чином, ОСОБА_1 зараз не перебуває у міжнародному розшуку.

Зважаючи на викладене вище, з урахуванням частини 6 статті 193 КПК України, слідча суддя не може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 за його відсутності, оскільки відсутні підстави вважати його оголошеним у міжнародний розшук.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Сенюти Василя Євгенійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився в місті Красногорськ, Російська Федерація ІНФОРМАЦІЯ_5 року , громадянина Угорщини, що проживає за адресою АДРЕСА_2, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000166 від 09.03.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України - відмовити.

Повний текст ухвали було оголошено 24 жовтня 2019 року о 12 годині 45 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.