Документ № 85160813

справа № 760/21329/19

провадження №11-сс/991/73/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2019 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С.

за участю секретаря судового засідання Гецко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 року за № 32014080000000003, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р., -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р. задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 року за № 32014080000000003, та накладено арешт на майно ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права на відчуження та розпорядження майном, яке належить йому на праві власності, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а саме, на корпоративні права (частки у статутному капіталі) ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» та ПП «СБ-УКРРЕСУРС».

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту керувався нормами кримінального закону, які не можуть бути застосовані за приписами ч. 2 ст. 5 КК України, відповідно до яких, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що норми про спеціальну конфіскацію (ст. 96-1, 96-2 КК України), які застосовані слідчим суддею як процесуальні підстави для накладення арешту на його майно, були внесені до Кримінального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» та вступили в силу 15.12.2013 року. Водночас, інкримінований йому злочин за версією сторони обвинувачення був закінчений 05.06.2013 року, тобто до вступу в дію вищенаведених норм про спеціальну конфіскацію, що, на думку скаржника, свідчить про неправильне застосування слідчим суддею закону про кримінальну відповідальність. Посилаючись на викладене, просить суд апеляційної інстанції скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р.

Учасники апеляційного розгляду, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги (а.с. 238, 239), в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Прокурор Малик О.І. подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі та просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки у даному кримінальному провадженні стадію досудового розслідування закінчено, обвинувальний акт скеровано до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті (а.с. 240).

У відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомили про причини свого неприбуття.

За викладених обставин, апеляційну скаргу розглянуто без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали з розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , які надійшли з Солом`янського районного суду м. Києва, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наявність підстав для закриття апеляційного провадження, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Водночас, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, ухвалу слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому може бути оскаржено в апеляційному порядку лише під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 392, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, ухвалу слідчого судді може бути оскаржено в апеляційному порядку у випадках, визначених цим Кодексом. Апеляційну скаргу мають право подати, зокрема, інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

З системного аналізу вищенаведених норм у їх сукупності слідує, що КПК України передбачає декілька різних способів судового захисту обмежених прав та законних інтересів особи у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно, законодавцем визначено декілька можливих способів звернення зацікавлених осіб щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді: шляхом звернення з клопотанням про скасування такого арешту до слідчого судді (на стадії досудового розслідування) чи суду (під час судового розгляду), та/або шляхом оскарження в апеляційному порядку відповідної ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно. Водночас, можливість апеляційного оскарження ухвал слідчого судді про арешт майна (відмову у ньому) передбачена виключно на стадії досудового розслідування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується направленням до суду обвинувального акта.

Згідно з положеннями ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, закінчення досудового розслідування як стадії кримінального провадження законодавець пов`язує у часі з моментом надання підозрюваному копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що детектив Національного антикорупційного бюро України звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_1 25 липня 2019 року, тобто на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014080000000003 від 09.01.2014 р. (а.с. 1-13).

Зазначене клопотання розглянуто судом без виклику осіб, у володінні яких знаходиться майно, та прийнято рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , про що винесено ухвалу від 29.07.2019 р. (а.с. 190-193).

Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р. подано 04 вересня 2019 року (а.с. 199). Як зазначив ОСОБА_1 , скаргу подано після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 32014080000000003, коли він дізнався про наявність оскаржуваної ухвали.

З матеріалів провадження також встановлено, що вимоги ст. 293 КПК України у кримінальному провадженні № 32014080000000003 виконано 04.09.2019 року: ОСОБА_1 ознайомлено з матеріалами кримінального провадження, вручено йому копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 245).

Отже, у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3, ст. 293 КПК України, у даному кримінальному провадженні датою закінчення досудового розслідування є саме 04 вересня 2019 року.

Таким чином, станом на час подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 29.07.2019 р. досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000003 від 09.01.2014 р., закінчено, про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, для оскарження ОСОБА_1 в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна.

Колегія суддів також враховує, що з 05 вересня 2019 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 перебуває в провадженні Вищого антикорупційного суду. Тобто, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, в межах якого слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва винесено оскаржувану ухвалу від 29.07.2019 р., розглядається судом по суті обвинувачення.

За результатами підготовчого судового засідання ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 18.09.2019 р. кримінальне провадження призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою (пункт 4) відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна обвинуваченого ОСОБА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р. (а.с. 232-236).

Отже, суд, який розглядає кримінальне провадження по суті обвинувачення, на даний час не знайшов підстав для скасування арешту майна ОСОБА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р.

За викладених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке на даній стадії кримінального провадження (поза межами досудового розслідування) не може бути оскаржено.

При цьому, колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений в ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі №569/17036/118 (провадження (№ 51-598кмо19), згідно якого, якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді - після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.

З урахуванням наявності підстав для закриття апеляційного провадження з наведених вище мотивів, суд не вдається до оцінки доводів апеляційної скарги про необґрунтованість застосування арешту майна, відсутність достатніх підстав вважати, що майно, на яке згідно оскаржуваної ухвали накладено арешт, підлягатиме спеціальній конфіскації, а також застосування слідчим суддею норм кримінального закону, які не можуть бути застосовані з огляду на принципи зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі.

Керуючись ст.ст. 369-372, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 р. за № 32014080000000003, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р. - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді О.Ф. Павлишин

А.С. Никифоров