Документ № 85335934

справа № 760/20914/19

провадження №11-сс/991/114/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2019 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С.

за участю секретаря судового засідання Гецко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Захарова Артема В`ячеславовича на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 р. відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 та адвоката Захарова А.В. на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 12.09.2018 р. про відмову у допуску адвоката Захарова А.В. до слідчої дії - допиту свідка ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000817 від 21.11.2017 року.

13 серпня 2019 року на зазначену ухвалу ОСОБА_1 та адвокатом Захаровим А.В. подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для розгляду по суті до Солом`янського районного суду м. Києва. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що органом досудового розслідування шляхом винесення рішення, яке не передбачено нормами кримінального процесуального закону, було порушено право ОСОБА_1 на правову допомогу, гарантоване Конституцією України, у зв`язку з чим, вона має право оскаржити його в судовому порядку, користуючись загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст.ст. 7-10 КПК України. Натомість, слідчий суддя, відмовляючи у відкритті провадження з формальних підстав, не врахував правову позицію Верховного Суду, висловлену у справах № 757/49263/15-к, № 243/6674/17-к, згідно якої, у разі постановлення слідчими суддями ухвал, які за нормами КПК України не підлягають оскарженню, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці їх законності. Скаржники вважають, що зазначена правова позиція поширюється на спірні правовідносини за аналогією, а право на оскарження процесуального рішення, дії чи бездіяльності слідчого підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України.

Учасники апеляційного розгляду, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги (а.с. 93-98), в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. У відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомили про причини свого неприбуття. За викладених обставин, апеляційну скаргу розглянуто без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи № 760/20914/19 за скаргою ОСОБА_1 та адвоката Захарова А.В. на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 12.09.2018 р., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступні обставини.

Детективом Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України винесено постанову від 12.09.2018 р. про відмову у допуску адвоката Захарова А.В. до слідчої дії - допиту свідка ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000817 від 21.11.2017 року, у зв`язку з тим, що адвокат Захаров А.В. 31.01.2018 року був допитаний в якості свідка у даному кримінальному провадженні (а.с. 33).

Зазначену постанову оскаржено ОСОБА_1 та Захаровим А.В. до слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 р. у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 та адвоката Захарова А.В. на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 12.09.2018 р. відмовлено з підстав того, що скаргу подано на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню (а.с. 10-11).

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо незаконності зазначеної ухвали, колегія суддів виходить з такого.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у частині першій статті 303 КПК України. Серед них відсутнє рішення про відмову у допуску адвоката до слідчої дії.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

У відповідності до частини 2 цієї статті, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, кримінальний процесуальний закон визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування.

Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки статтею 303 КПК України прямо передбачено, що всі інші скарги розглядаються судом на іншій стадії кримінального провадження (зокрема, під час підготовчого засідання) та в іншому порядку (за правилами ст.ст. 314-316 КПК України).

Враховуючи, що постанова слідчого про відмову у допуску адвоката до участі в допиті свідка у кримінальному провадженні не входить до переліку рішень органу досудового розслідування, які можуть бути оскаржені до слідчого судді, зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження за скаргою на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України. Отже, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 та адвоката Захарова А.В. на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 12.09.2018 р.

Доводи апеляційної скарги про те, що право на оскарження до слідчого судді постанови слідчого або прокурора, не зазначеної у переліку ч. 1 ст. 303 КПК України, слідує із загальних положень кримінального процесуального закону та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2017 р. у справі № 757/49263/15-к та ухвалі від 06.03.2018 р. у справі № 243/6674/17-к, колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу, в тому числі, пункт 17 цієї статті щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Натомість, питання щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового провадження чітко врегульовані статтею 303 КПК України, яка є спеціальною нормою, тому має пріоритетне застосування перед загальною нормою процесуального закону (частиною першою статті 7 КПК).

Частиною 1 статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Однак, відмова слідчого судді у відкритті провадження за скаргою на рішення слідчого або прокурора, яке не входить до переліку, наведеного у частині 1 статті 303 КПК України, жодним чином не суперечить частині 1 статті 24 КПК України, оскільки частиною 2 статті 303 КПК України визначено окремий порядок оскарження цих рішень (скарги на такі рішення можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Зазначене відповідає і практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Отже, за наявності в кримінальному процесуальному законі виключного переліку рішень органу досудового розслідування, які підлягають оскарженню до слідчого судді на досудовому провадженні, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого та/або прокурора на стадії підготовчого провадження, відмова слідчого судді у прийнятті такої скарги до розгляду є правомірною.

Натомість, правова позиція, викладена у рішеннях Верховного Суду, на які посилаються апелянти, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки стосується необхідності забезпечення апеляційного оскарження вже ухвалених судових рішень, які прямо не передбачені кримінальним процесуальним законом, але які можуть порушувати основоположні права та свободи громадян. Втім, при розгляді апеляційної скарги не було встановлено обставин, які б свідчили, що постанова детектива Національного антикорупційного бюро України від 12.09.2018 р. про відмову у допуску адвоката Захарова А.В. до допиту свідка ОСОБА_1 істотним чином порушила чи могла порушити конституційні права та свободи скаржниці. Зокрема, при проведенні слідчої дії - допиту свідка детективом було відмовлено у наданні свідку (а не підозрюваному чи обвинуваченому, які наділені правом використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, передбачене п.п. «с» п. 2 ст. 6 Конвенції) можливості скористатися правовою допомогою конкретного адвоката. Така відмова не була свавільною, а обґрунтована визначеними процесуальним законом підставами. До того ж, свідок у кримінальному провадженні не був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою будь-якого іншого адвоката.

Відповідно, підстави вважати, що постановлення слідчим суддею ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою на зазначену постанову детектива Національного антикорупційного бюро України буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції та може розглядатись як обмеження, яке впливає на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що порушує саму його суть, також відсутні.

За викладених обставин, колегією суддів не встановлено підстав для скасування оскаржуваної ухвали, визначених у статті 409 КПК України, у зв`язку з чим вона підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 369-372, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та адвоката Захарова Артема В`ячеславовича на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 р. - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2019 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді О.Ф. Павлишин

А.С. Никифоров