Документ № 85356983

Дата засідання: 02/11/2019
Дата винесення рішення: 02/11/2019
Справа №: 991/908/19
Провадження №: 52019000000000348
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Широка К.Ю.
Секретар : Севрюк К.А.
Захисник/адвокат : Пелюка В.С.
Прокурор : Пономаренко В.П.

Справа № 991/908/19

Провадження1-кс/991/1832/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2019 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурора Пономаренко В. П.,

адвоката Пелюка В. С.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

за участю осіб, які виявили бажання стати поручителями підозрюваного: народні депутати України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Зубра, Пустомитівського району, Львівської області, народного депутата України, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000000348 від 24.04.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

31 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000348 від 24.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

У клопотанні прокурор зазначив, що в період із грудня 2015 року до березня 2017 року ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_8 , організували проведення процедур відкритих торгів стрілочної продукції із залученням ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ» провели закупівлю елементів верхньої будови колії за рахунок коштів філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (Філія).

Прокурор вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зробили це умисно, оскільки були обізнані про наявність єдиного виробника стрілочної продукції на території України - ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» (ПАТ «ДнСЗ»), а організували процедуру відкритих торгів замість більш економічно доцільної переговорної процедури закупівлі.

ОСОБА_1 у цей період був народним депутатом України, головою комітету з питань транспорту Верховної Ради України.

Прокурор вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 були організаторами злочину. Вони, на думку прокурора, залучили до його вчинення директора ТОВ «Арго» ОСОБА_9 , працівників відділу верхньої будови колії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а також директора ТОВ «Корпорація КРТ» ОСОБА_13 та голову Правління ПАТ «ДнСЗ» - генерального директора заводу ОСОБА_14 , який у свою чергу залучив першого заступника голови Правління - директора з економіки та фінансів ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_15 . В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_8 надали їм вказівки та організували їх виконання, розподіливши ролі між зазначеними особами та визначивши дії кожного для вчинення злочину.

Прокурор далі зазначає, що вказані вище особи забезпечили перемогу підконтрольного ОСОБА_8 ТОВ «Арго» у трьох конкурсних торгах та укладення договорів на поставку стрілочної продукції виробництва ПАТ «ДнСЗ» на загальну суму 562 030 811 гривень 87 копійок, а саме:

- від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01 щодо поставки стрілочних переводів, башмакоскидачів та пристроїв зрівнювальних на суму 226 191 698 гривень 70 копійок;

- від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 щодо поставки комплектів роздільного скріплення на суму 39 717 947 гривень 28 копійок;

- від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01 щодо поставки рамних рейок, хрестовин, контррейкових рейок на суму 296 121 165 гривень 89 копійок.

Крім того, у період квітня - червня 2016 року, ОСОБА_13 , який може бути підконтрольним ОСОБА_1 , директор ТОВ «Корпорація КРТ», та ОСОБА_9 , який може бути підконтрольним ОСОБА_8 , підписали від імені ТОВ «Корпорація КРТ» і ТОВ «Арго» договори поставок, які містили номенклатуру та кількість продукції, передбачені договорами від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01, від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 та від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01, укладеними між Філією і ТОВ «Арго», відповідно змінивши при цьому лише ціну договорів, а саме:

- договір № 13/04-16, датований 13.04.2016, щодо поставки стрілочних переводів, башмакоскидачів та пристроїв зрівнювальних на суму 223 929 773 гривні 46 копійок;

- договір № 26/04-16, датований 26.04.2016, щодо поставки комплектів роздільного скріплення на суму 39 320 432 гривні 40 копійок;

- договір № 15/06-16, датований 15.06.2016, щодо поставки рамних рейок, хрестовин, контррейкових рейок на суму 293 160 250 гривень 32 копійки.

У період часу з 21.04.2016 до 30.04.2016, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , підписали договір поставки № 024/СБ, датований 22.01.2016, який не містив відомостей щодо предмета, ціни та обсягів закупівлі.

Разом з тим протягом 21.04.2016 - 30.12.2016, ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , здійснювали укладення специфікацій до договору № 024/СБ, які містили номенклатуру, що дублювала продукцію, вказану у специфікаціях до договорів від 13.04.2016 № 13/04-16, від 26.04.2016 № 26/04-16, від 15.06.2016 № 15/06-16, підписаних між ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», а також від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01, від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 та від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01, укладених між Філією і ТОВ «Арго». Загалом, протягом вказаного періоду між ТОВ «Корпорація КРТ» та ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_15 і ОСОБА_13 уклали двадцять дев`ять специфікацій до договору № 024/СБ, на загальну суму 525 886 315 гривень 61 копійка. При цьому всі поставки стрілочної продукції згідно з попередніми домовленостями між ОСОБА_1 , ОСОБА_8 і ОСОБА_14 відбувалися від ПАТ «ДнСЗ» на залізниці України, а різниця цін відповідно до договорів поставок, підписаних між ТОВ «Арго» і Філією, ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», становила 1 %. Відпускні ж ціни, за специфікаціями до договору укладеного між ПАТ «ДнСЗ» та ТОВ «Корпорація КРТ», були на 16,5 % нижчі від ціни, за якою надалі планувалася реалізація продукції від ТОВ «Корпорація КРТ» на ТОВ «Арго».

У листопаді 2016 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_8 вирішили організувати пролонгацію договорів поставок стрілочної продукції від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01, від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 та від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01, укладених між Філією і ТОВ «Арго» на 20 відсотків від загальної суми. Наприкінці листопада 2016 року, ОСОБА_8 ініціював процес пролонгації вищезазначених договорів. Прокурор вважає, що ОСОБА_8 вчинив ці дії як частину злочинного плану, спільно організованого з ОСОБА_1 , а також, що він був достовірно обізнаним про відсутність у ТОВ «Арго» прямих господарських відносин з виробником стрілочної продукції - ПАТ «ДнСЗ», та про реальний рівень цін на продукцію стрілочних переводів, запасних частин до них і комплектів роздільного скріплення, а також про наявність посередника між ТОВ «Арго» та Заводом в особі ТОВ «Корпорація КРТ».

Таким чином, у період листопада - грудня 2016 року, ОСОБА_8 забезпечив збільшення ціни договорів поставок від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01, від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 та від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01, укладених між ТОВ «Арго» і Філією, до 669 641 164 гривень 81 копійки.

У період грудня 2015 року - березня 2017 року було вироблено стрілочну продукції згідно з номенклатурою та у кількості, передбаченій специфікаціями до договору поставки № 024/СБ, а в період з 23.04.2016 до 20.03.2017 її було поставлено на залізниці України.

Протягом квітня 2016 року - березня 2017 року на банківські рахунки ТОВ «Арго», яке реалізувало стрілочні переводи, запасні частини до них та комплекти роздільного скріплення Філії за цінами, які прокурор вважає були завищеними, та брало участь лише у фінансових розрахунках між цими підприємствами, Філією перераховано грошові кошти в сумі 637 819 411 гривень 84 копійки.

На рахунках ТОВ «Арго» після розрахунків «зосередився» залишок, у сумі 6 378 254 гривні 14 копійок. Ці гроші, на думку прокурора, були винагородою за вчинення усіх необхідних дій, спрямованих на заволодіння коштами Філії, що було частиною плану ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпорядилися цими коштами на власний розсуд.

ОСОБА_1 , будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корпорація КРТ», діючи через директора підприємства ОСОБА_13 , отримавши від ТОВ «Арго» грошові кошти в сумі 631 441 157 гривень 7 копійок на рахунок підконтрольного їм ТОВ «Корпорація КРТ», у період з 25.04.2016 до 13.03.2017 їх частину у сумі 525 886 315 гривень 62 копійки направив на рахунки ПАТ «ДнСЗ», відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_2 , як оплату за стрілочну продукцію згідно з договором поставки № 024/СБ, датованим 22.01.2016. Решту грошових коштів вони використали на власний розсуд, у тому числі й у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Корпорація КРТ».

Таким чином, різниця між цінами ТОВ «Арго» та ПАТ «ДнСЗ» - єдиного вітчизняного виробника стрілочних переводів і запасних частин до них, відповідно до договорів поставок від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01, від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 та від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01 і додаткових угод до них розрахунково склала 93 277 580 гривень 18 копійок (531 516 176 гривень 53 копійки - 438 238 596 гривень 35 копійок), де:

- 531 516 176 гривень 53 копійки - загальна вартість отриманих Філією стрілочних переводів та запасних частин до них від ТОВ «Арго», без ПДВ;

- 438 238 596 гривень 35 копійок - загальна вартість стрілочних переводів та запасних частин до них за цінами ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» згідно з договором поставки від 22.01.2016 № 024/СБ з ТОВ «Корпорація КРТ», без ПДВ.

Закупівлі на ці суми підтверджуються висновком судово-економічної експертизи від 18.01.2018 № 23562/17-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

За версією сторони обвинувачення, у період з грудня 2015 року до березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , діючи як організатори злочину, залучивши до вчинення кримінального правопорушення підконтрольних їм ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , маючи корисливий мотив, діючи спільно у власних інтересах, з використанням свого службового становища всупереч інтересам держави, усвідомлюючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, створили умови й організували закупівлю стрілочних переводів, запасних частин до них та комплектів роздільного скріплення, тобто продукції єдиного в Україні виробника - ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», за завищеними цінами із залученням підконтрольних підприємств-посередників - ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», таким чином, заволоділи коштами Філії «Центр забезпечення виробництва» в сумі 93 277 580 гривень 18 копійок, чим завдали їй збитків на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтування клопотання

Як зазначає прокурор, 31 жовтня 2019 року близько 11 години ранку, ОСОБА_1 було вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме документами щодо господарської діяльності підприємств ТОВ «Арго» та ТОВ «Корпорація КРТ», договорами, ТЕО закупівлі, заявками-пропозиціями, службовими записками, протоколами, листами, що стосуються проведення закупівлі ПАТ «ДнСЗ», висновками експертів, протоколами огляду, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, що стосуються переміщень та особистого спілкування осіб у кримінальному провадженні одне з одним та з іншими особами, показаннями свідків ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ) та іншими доказами.

Прокурор також наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурор зазначає, що з урахуванням тяжкості, специфіки кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, репутацію підозрюваного, розмір шкоди, завданої його злочинним діями, нездатності забезпечити тільки заставою виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, необхідно встановити, як альтернативу триманню під вартою, заставу в розмірі 46 437 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 93 199 059 гривень. У підозрюваного є можливість внести цю заставу через його достатній майновий стан.

Прокурор також зазначає, що у випадку внесення застави, на ОСОБА_1 необхідно покласти додаткові обов`язки, а саме:

-прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування щодо обставин кримінального провадження із громадянами ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 ;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

-носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін

Прокурор Пономаренко В. П. підтримав клопотання, попросив його задовольнити. Він підкреслив доводи у клопотанні, зазначив, що саме тримання під вартою є належним запобіжним заходом, який може бути застосовано до ОСОБА_1 Прокурор вказав, що у клопотанні доведено ризики, що зумовлює необхідність такого запобіжного заходу, і ризики підтверджуються, зокрема тим, що ОСОБА_1 має значний статок, паспорт для виїзду закордон, а також міцні зв`язки, що можуть йому дозволити перешкоджати кримінальному провадженню та впливати на інших осіб у цьому провадженні. Ризики повинні оцінюватися з позиції того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти задоволення клопотання. Він зазначив, що подання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про зняття з нього недоторканості відхилялося Генеральним прокурором чотири рази, і лише на п`ятий раз було прийнято. Він вважає, що ні в поданні, ні в інших матеріалах, нема підтвердження, що він давав вказівки, або якось спілкувався з іншими особами, що «фігурують» у справі. Зазначив, що вважає це політичним переслідуванням, що також підтверджується тим, що, за його словами, коли розглядалося питання про зняття з нього депутатської недоторканості у Верховній Раді України, у житлі його доньки проводилися обшуки. Підозрюваний зазначив, що він не перешкоджає слідству, з`являвся для проведення всіх процесуальних дій, а тому ризики, на які вказує прокурор, відсутні.

Адвокат заперечив проти задоволення клопотання. Він зазначив, що клопотання та повідомлення про підозру оформлені неналежно, оскільки йому було надано оригінал клопотання, а не копію, а у повідомленні про підозру нема гербової печатки Генеральної прокуратури. Він зазначив, що відсутня обґрунтована підозра, що нема доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 розробив план заволодіння коштами, давав вказівки щодо заволодіння, створив умови для закупівлі, організував процедуру тощо. Адвокат вказав на те, що докази, на його думку, є неналежними і недопустимими, оскільки багато з них не стосуються ОСОБА_1 взагалі, а також деякі з них взяті з іншого кримінального провадження. В цілому, події є інтерпретацією прокурора реальних подій, які є звичайною господарською діяльністю підприємств. Стосовно ризиків, адвокат зазначив, що ОСОБА_1 добровільно взяв участь у всіх процесуальних діях, буде брати участь в подальших діях, він не впливатиме на свідків, а також не буде вчиняти інші правопорушення, оскільки йому важлива його репутація. Стосовно застави, адвокат зазначив, що її метою не є відшкодування збитків, тому вона не може прив`язуватися до цих збитків, що ОСОБА_1 не зможе реалізувати нерухоме майно, щоби внести заставу, а інших активів у нього нема. Адвокат також зазначив, що прокурор не обґрунтовує неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор заперечив адвокату. Він переконаний, що на цьому етапі суд не вирішує, чи винен ОСОБА_1 чи ні, а тому не потрібно доводити повний склад злочину усіма доказами, він також вказав на те, що клопотання та повідомлення про підозру належно оформлені, а також що докази, взяті з інших проваджень, оформлені постановою про виділення.

Також у судовому засіданні були присутні особи, що виявили бажання стати поручителями підозрюваного. ОСОБА_2 , один з цих осіб, зазначив, що йому відомо, в чому підозрюється ОСОБА_1 , а також як здійснюється особиста порука.

Вислухавши прокурора, адвоката та підозрюваного, інших осіб перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факту вручення підозри ОСОБА_1 та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.

Повідомлення про підозру

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Сторона обвинувачення зазначає, що 31.10.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру. Сторона захисту зазначає, що таке повідомлення не було належним чином оформлене, оскільки у повідомленні про підозру відсутня гербова печатка Генеральної прокуратури.

Слідча суддя критично ставиться до позиції сторони захисту з цього питання. Зокрема, адвокат посилається на постанову Касаційного кримінального суду від 29 серпня 2018 року у справі № 344/5091/13-к. У ній зазначено, що обвинувальний акт було складено з дотримання усіх вимог до офіційного документу, оскільки обвинувальний акт містить підпис прокурора та печатку. Втім, необхідно звернути увагу на вимоги, які висуваються саме до оформлення повідомлення про підозру.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (ч. 1 ст. 277 КПК України).

У цьому випадку, повідомлення про підозру містить усі вказані реквізити. Слідча суддя вважає достатніми доводи сторони обвинувачення стосовно належного вручення повідомлення про підозру. Таким чином, вона приходить до висновку, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру, а тому він має статус підозрюваного у цьому провадженні за ч. 5 ст. 191 КК України. Оскільки ця стаття передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, відповідно, до ОСОБА_1 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що доказів достатньо для того, щоби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Сторона захисту заперечує, вказуючи на неналежність та недопустимість доказів, а також на те, що докази не можуть достатньо забезпечити зв`язок ОСОБА_1 з певним злочином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слідча суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо доказів, які були взяти з іншого кримінального провадження. Той факт, що докази були зібрані в іншому провадженні, не може слугувати підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки такі матеріали було виділено з іншого провадження постановою прокурора Пономаренка В. П. 24 квітня 2019 року (тим ж прокурором, що представляє сторону обвинувачення у цьому провадженні). Так само й не може бути враховано аргумент захисника, що проти свідка ОСОБА_1 виграв позов щодо поширення ним недостовірної інформації, оскільки свідки у кримінальному провадженні дають показання, будучи повідомленими про відповідальність за завідомо неправдиві показання відповідно до Кримінального кодексу України.

Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні. Зокрема, було доведено факт того, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корпорація «КРТ» (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, декларацією про доходи, протоколом негласних слідчих (розшукових) дій), факт проведення господарських операцій (підтверджується договорами, звітами, ТЕО закупівлі, річними планами закупівель) та факт того, що ПАТ «ДнСЗ» є єдиним українським виробником стрілочних переводів (лист ТПП України від 27.10.2017 № 3429/08.0-7.1). Слідча суддя зазначає, що інформація в доказах може вказувати на те, що ОСОБА_1 щонайменше був причетним до проведення таких господарських операцій, здійснював або намагався здійснити вплив на осіб, постійно піднімаючи питання та вказуючи на необхідність виділення коштів на закупівлю матеріалів верхньої будови колії (підтверджується показаннями свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), пов`язаність ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , наявність домовленостей щодо здійснення певних дій, що суперечать законній процедурі, та можливе обговорення ними та іншими особами господарських операцій, що були здійснені (протоколи негласних слідчих (розшукових) дій. Слідча суддя також критично ставиться до доводів сторони захисту щодо того, що «об`єктивний спостерігач» не був переконаний в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, оскільки попри висновки Регламентного комітету, за подання Генерального прокурора щодо зняття депутатської недоторканості, затримання та привід проголосувала більшість народних депутатів України, а саме 332, 241 та 229 депутатів відповідно, що, на думку слідчої судді, є достатньо об`єктивною оцінкою обставин.

Зважаючи на викладене вище, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про чотири ризики.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Прокурор зазначає, що злочин, який інкримінується ОСОБА_1 є особливо тяжким, а також оскільки ОСОБА_1 має статус народного депутата України, він має міцні зв`язки, які ним можуть бути використані з метою переховування від органу досудового розслідування та суду. Сторона захисту заперечує, оскільки ОСОБА_1 брав участь у всіх процесуальних діях добровільно, та планує продовжувати це робити.

В розумінні Кримінального кодексу України інкримінований ОСОБА_1 злочин є особливо тяжким. Щодо суспільної небезпеки, слідча суддя приходить до висновку, що такий злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки стосується можливої розтрати коштів державного підприємства в особливо великих розмірах, більше того, розмір такої розтрати є понад 90 мільйонів гривень.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 має діючий паспорт громадянина України для виїзду закордон, і що протягом 2015-2019 років він неодноразово виїжджав за межі України. Слідча суддя вважає, що хоча і кількість такий виїздів за цей період не є значною, разом з тим можливість покинути територію України з метою переховування у ОСОБА_1 є, зважаючи на його значні матеріальні статки. Слідча суддя також враховує факт того, що у ОСОБА_1 є велика кількість об`єктів нерухомості по Україні, що створює можливість для нього не перебувати за місцем проживання, місцем реєстрації та іншими достовірно встановленими місцями його звичного перебування. Отже, у разі виникнення у нього плану щодо переховування, він може безперешкодно його реалізувати - не лише закордоном, маючи можливість протягом тривалого часу забезпечувати себе за рахунок своїх активів, та й в Україні.

Враховуючи викладене вище, слідча суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого (детектива) стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 являється діючим народним депутатом України, у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особисті та ділові зв`язки, які він перебуваючи на волі зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. Сторона захисту та підозрюваний заперечили, оскільки вважають, що ОСОБА_1 не може й не буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Сторона обвинувачення не наводить доказів на підтвердження того, що він може впливати на працівників суду, державних експертних установ, прокуратури, органу досудового розслідування та інших. Також, сторона обвинувачення не наводить достатніх підтверджень того, що ОСОБА_1 перешкоджав кримінальному провадженню раніше. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Ризик незаконно впливати на свідка, інших підозрюваних у кримінальному провадженні

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 може впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам та відмови від дачі показань на його користь, а також що він може негативним чином впливати на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування, а також на дієвість кримінального провадження загалом. Сторона захисту заперечує, вказуючи на те, що можливість впливу не обґрунтовується жодними фактичними даними.

Слідча суддя, оцінюючи докази у сукупності, зважає на вид зв`язків між особами, що є свідками та підозрюваними у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_8 , як вбачається з матеріалів, перебував у підпорядкуванні ОСОБА_1 як його помічник. Також, слідча суддя вважає, що докази вказують на можливість ОСОБА_1 , як можливого організатора злочину, з урахуванням його статусу народного депутата України, який часто означає наявність зв`язків, значного рівня репутації, що передбачає впливовість, вчиняти тиск на осіб у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідча суддя вважає стосовно ОСОБА_1 ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, доведеним.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення

Прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі використовуючи свої соціальні та ділові зв`язки. Сторона захисту вказує на те, що репутація ОСОБА_1 не дозволить йому діяти таким чином.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення взагалі не наводить доказів на підтвердження цього ризику. Таким чином, слідча суддя вважає, що цей ризик не доведено.

Оскільки встановлено наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

Сторона обвинувачення не наводить достатнього обґрунтування, чому інший, більш м`який запобіжний захід не зможе попередити або мінімізувати зазначені у клопотанні ризики. Оскільки тримання під вартою є виключним запобіжним заходом, який значно обмежує права підозрюваного, слідча суддя приходить до висновку про непропорційність застосування такого запобіжного заходу за відсутності обґрунтування зі сторони обвинувачення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оскільки слідчою суддею встановлено ризик переховування від слідства, його наявність підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_1 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить встановити баланс між виконанням ним своїх обов`язків як народного депутата України, та виконанням ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні.

Наявність вищезазначених ризиків стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , дій до яких він може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що йому загрожує, його заможний майновий стан у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. Слідча суддя також зважає на те, що попри наявність поручителів, застосування особистої поруки є недоцільним з урахуванням ч. 1 ст. 180 КПК України.

Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, має дружину та дітей, раніше не був судимим, а також є народним депутатом України, на якого покладено обов`язки щодо представництва інтересів своїх виборців в окрузі. Разом з тим, з урахуванням значної майнової шкоди, у завданні якої він підозрюється, його доходу, значних активів (грошових та нерухомості), того факту, що більшість народних депутатів, зважаючи на репутацію ОСОБА_1 проголосувала за подання Генерального прокурора стосовно нього, слідча суддя, оцінюючи обставини у сукупності, приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України). Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Слідча суддя зазначає, що застава у розмірі трьохсот розмірі прожиткового мінімум для працездатних осіб не буде достатнім для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків, оскільки втрата цієї суми у випадку їх невиконання не буде для нього значною, з урахуванням його майнового стану. Слідча суддя також враховує майновий стан його сім`ї в цілому, в тому числі його дружини ОСОБА_35 , значний розмір видатків (дарунків) ОСОБА_1 (як вбачається з декларації, сукупний розмір дарунків за звітний період склав понад 100 000 000 гривень) та пропорційність цього заходу в цілому.

З урахуванням цих обставин, слідча суддя вбачає, що встановлення розміру застави у 100 000 000 грн. (сто мільйонів гривень) забезпечить ним виконання своїх процесуальних обов`язків.

Обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Слідча суддя вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідча суддя вважає доведеною наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, так як існують ризики передбачені підпунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні. Слідча суддя зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а тому такий запобіжний захід як застава забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволенні клопотання Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Зубра, Пустомитівського району, Львівської області, народного депутата України, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000000348 від 24.04.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) гривень.

Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду протягом дії ухвали за такими реквізитами:

Ідентифікаційний код юридичної особи 42836259

Номер рахунку за стандартом IBAN UA318201720000037312076096000

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці в межах строку досудового слідства.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Покласти на підозрюваного такі обов`язки:

-прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.

Пошук

Документ № 85356983

УХВАЛА

ПОСТАНОВИЛА