Документ № 85389950

Справа № 991/558/19

Провадження №11-сс/991/68/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52017000000000027 від 06.01.2017, у справі № 991/558/19,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.10.2019 у справі №991/558/19 (провадження 1-кс/991/1034/19) було задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів ОСОБА_9, погоджене з прокурором відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10, про накладення арешту на майно ОСОБА_8, а саме на:

- квартиру, загальною площею 67.51 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1889319880000);

- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 184321886) - із забороною розпоряджатися та відчужувати це майно.

В цей же день слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про виправлення описки у зазначеній вище ухвалі, у якій другий абзац другого пункту її резолютивної частини викладений такого змісту: «квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обмеження з Державного реєстру іпотек - 6482081) із забороною розпоряджатися та відчужувати це майно».

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду про накладення арешту від 10.10.2019 обґрунтована наступним.

ОСОБА_8, через його тимчасову відсутність за місцем проживання, було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, шляхом направлення повідомлення про підозру на адресу житлово-експлуатаційної організації за місцем його проживання, адміністрації за місцем його роботи, а також смс-повідомлення на його мобільний телефон. Окрім того, повідомлення про підозру було отримано захисником ОСОБА_8 - ОСОБА_7, на що вказує розписка у матеріалах клопотання. А тому ОСОБА_8 обізнаний із повідомленням про підозру. Матеріали клопотання детектива, зокрема протоколи допиту ОСОБА_11, ОСОБА_12 та висновок експерта № 10069/16-45 від 04.07.2016 року, вказують на можливу причетність ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, що є предметом розслідування. Тому, наявні факти та інформація вказують на те, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Визначено правову підставу для накладення арешту на майно як можливість призначити покарання у виді конфіскації майна.

Також слідчимсуддею буввстановлений наявнийризик увигляді можливоговідчуження належного ОСОБА_8 нерухомого майназ метоюуникнення йогоможливої конфіскації. При постановленні оскаржуваної ухвали, на думку слідчої судді Вищого антикорупційного суду, було наведено розумність та співрозмірність обмеження права власності підозрюваного завданням кримінального провадження, а також наслідки такого арешту для підозрюваного та інших осіб.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.10.2019, захисником ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.10.2019 та про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно його підзахисного ОСОБА_8 .

Обґрунтовуючи вимоги про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду 10.10.2019, захисник ОСОБА_6 наводить наступні доводи.

Прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 відповідного кримінального правопорушення. Так, в ухвалі, як на доказ обґрунтованості підозри, слідчий суддя посилається на висновок експерта, який не містить жодних відомостей щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення зазначених у повідомленні про підозрі дій, окрім того, вона не встановлює розмір спричинених збитків, що не може бути доказом вини ОСОБА_8 та доказом самої події злочину як такого. Зазначені в ухвалі протоколи допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 також не можуть бути доказами наявності обґрунтованої підозри, оскільки надані ними пояснення не відповідають дійсним обставинам справи та прямо не вказують на вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому дій.

Повідомлення про підозру ОСОБА_8 отримав лише 15.10.2019, а тому на день постановлення оскаржуваної ухвали він не мав статуту підозрюваного по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017.

Слідчим суддею при постановленні ухвали не доведено необхідності обмеження права розпорядження майном ОСОБА_8 . Детективом не доведено наявність ризику у вигляді спроб ОСОБА_8 відчуження належних квартир після того, як йому повідомили про підозру у вчиненні злочину. Він таких дій не вчиняв та вчиняти не збирається. А тому жодної підстави для накладення арешту у слідчого судді не було.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, прохали скаргу задовольнити. Додатково пояснили, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_8 не було вручено повідомлення про підозру, оскільки таке повідомлення він отримав лише 15 жовтня 2019 року після повернення до України із відпустки. Висновок експерта, на який посилається детектив як на доказ вини ОСОБА_8, не містить відомостей про його провину. Окрім того, ця експертиза проведена у межах іншого кримінального провадження № 52016000000000001, а тому не може бути врахована слідчим суддею під час постановлення ухвали як доказ вини ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_12 у своїх поясненнях наводить лише припущення щодо можливого впливу з боку ОСОБА_8 на прийняття ДП «Укрзалізничпостач» рішень, через що покази цього свідка вважати такими, які підтверджують вину ОСОБА_8 та обґрунтовують його підозру, неможна. Клопотання детектива про арешт майна не містить обґрунтування ризиків забезпечення кримінального провадження, а містить лише посилання на норми кримінального процесуального кодексу України. За відсутності таких ризиків у клопотанні слідча суддя не мала можливості самостійно їх відшукати. В одній із квартир ОСОБА_8, на яку накладений арешт, мешкає його матір, а тому вжитий захід забезпечення кримінального провадження безпосередньо стосується і її прав.

Прокурор вважав, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, яку слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.10.2019 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність обґрунтованої підозри, яка висунута ОСОБА_8, а також те, що станом на день розгляду клопотання детектива, він був обізнаний про наявність підозри. З метою запобігання реалізації нерухомого майна, яке може бути предметом конфіскацій у випадку ухвалення обвинувального вироку, враховуючи співрозмірність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження із завданням кримінального провадження, слідчим суддею було правомірно накладено заборони на відчуження та розпорядження квартирами. Слідча суддя у повні мірі дотрималась вимог КПК України, захистила права ОСОБА_8 щодо його участі у судовому засіданні та розглянула клопотання у відкритому судовому засіданні. Вважав, що на цій стадії підозра, висунута ОСОБА_8, достатньо підтверджена доказами, а сторона захисту по-своєму трактує надані протоколи допитів свідків, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п.п. 1,3,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Частиною 1ст.278КПК Українипередбачено,що письмовеповідомлення пропідозру вручаєтьсяв деньйого складенняслідчим абопрокурором,а увипадку неможливостітакого вручення-у спосіб,передбачений цимКодексом длявручення повідомлень. Особа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 1,2 ст. 135 КПК України).

Так,відповідно доматеріалів клопотання,02жовтня 2019року старшийдетектив ОСОБА_13,який входитьдо групидетективів,що здійснюютьдосудове розслідуванняпо кримінальномупровадженню №52017000000000027від 06.01.2017,направив наадресу місцяреєстрації тамешкання ОСОБА_8,а такожза місцемйого роботидо ТОВ«Трініті інвестментменеджмент» повідомленняпро підозрувчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.27ч.5ст.191КК України.Також повідомлення пропідозру буловручено 02.10.2019КП «Керуючакомпанія зобслуговування житловогофонду Шевченківськогорайону м.Києва» дляпередання ОСОБА_8 (том 1 а.с. 37), а 03.10.2019 копію повідомлення про підозру отримав його захисник ОСОБА_7 (том 1 а.с. 48). Особисто повідомлення про підозру ОСОБА_8 отримав 15 жовтня 2019 року. А тому Суд приходить до висновку та погоджується із слідчим суддею, що станом на день розгляду клопотання детектива про накладення арешту ОСОБА_8 був обізнаним щодо висунутої стороною обвинувачення підозри про скоєння ним кримінального правопорушення. Тому на день постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_8 мав статус підозрюваного по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017, через що Суд відхиляє доводи захисника щодо відсутності у слідчого судді правових підстав для розгляду клопотання детектива та вважає доведеним факт повідомлення 02 жовтня 2019 року ОСОБА_8 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191КК України, у межах кримінального провадження № 52017000000000027 від 06.01.2017.

Під чассудового розглядузахисниками долученодо матеріалівсправи копіюухвали слідчоїсудді Вищогоантикорупційного судувід 17.10.2019по справі№ 991/558/19,провадження №1кс/991/1254/19,про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу,як доказувстановлення такимсудовим рішеннямфакту отримання ОСОБА_8 повідомлення пропідозру саме15жовтня 2019року.Суд спростовуєтакі доводизахисту напідставі ст.90,198КПК України.Відповідно дозазначених норм,рішення національногосуду маєпреюдиціальне значеннядля суду,який вирішуєпитання продопустимість доказів,лише коливоно набралозаконної силиі нимвстановлено порушенняправ людиниі основоположнихсвобод,гарантованих КонституцієюУкраїни іміжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України.Окрім того,висловлені вухвалі слідчогосудді зарезультатами розглядуклопотання прозастосування запобіжногозаходу висновкищодо будь-якихобставин,які стосуютьсясуті підозри,не маютьпреюдиціального значеннядля судупід чассудового розглядуабо дляслідчого чипрокурора підчас цьогоабо іншогокримінального проваджень.Оскільки ухвалоюслідчої судді Вищого антикорупційногосуду від17.10.2019 не було встановлено порушення прав ОСОБА_8 і його основоположних свобод, таке рішення не може мати преюдиціального значення для Суду під час апеляційного розгляду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8, Суд зазначає наступне. Відсутність нормативноговизначення змістустандарту доказування«обґрунтована підозра»у кримінальномупроцесуальному законіУкраїни покладаєтягар тлумаченнявідповідного стандартуна суд.Стандарт доказування«обґрунтована підозра»є найнижчимстандартом доказуванняв кримінальномупроцесі йне передбачаєнаявності достовірногознання провчинення особоюкримінального правопорушення.Щодо рівняімовірності,за якогопідозра вважаєтьсяобґрунтованою,то цейстандарт доказуванняне передбачає,що уповноваженіособи маютьоперувати доказами,достатніми дляпред`явлення обвинуваченнячи ухваленняобвинувального вироку,які необхідніна наступнихетапах кримінальногопровадження.Це пов`язаноз тим,що наранніх етапахкримінального провадженнятакі доказинеможливо булоздобути або,беручи доуваги характеркримінальних правопорушень,в якихпідозрюється особа,ці доказинеможливо надатисуду,щоб непоставити підзагрозу життяінших осіб.У розумінніположень,що наведеніу численнихрішеннях Європейськогосуду зправ людини(«Нечипорук,Йонкало протиУкраїни» №42310/04від 21.04.2011року,«Фокс,Кемпбелл іХарті протиСполученого Королівства»№№ 12244/86,12245/86,12383/86від 30.08.1990року,«Мюррей протиСполученого Королівства»№ 14310/88від 28.10.1994року таін.),термін «обґрунтованапідозра» означає,що існуютьфакти абоінформація,які можутьпереконати об`єктивногоспостерігача втому,що особа,про якуйдеться,могла вчинитиправопорушення». Однак факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, п. 55).

З огляду на наведену вище практику Європейського Суду з прав людини, яка в силу ст. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, на цій стадії провадження колегія суддів не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, колегія суддів не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання ОСОБА_8 винним чи невинним у вчиненні злочинів, а лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу у вигляді арешту майна. Через що Суд відхиляє заперечення захисника ОСОБА_6 щодо неналежності та недостовірності тих доказів, якими підтверджується підозра, зокрема, протоколів допитів свідків та висновків експертизи, які додані до матеріалів клопотання.

З огляду на наведене, Суд дійшов до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою на підставі фактів та інформації, яких достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення. Вказане було належним чином досліджено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про накладення арешту на майно ОСОБА_8 .

Як було наведено вище, суд, вирішуючи питання про арешт майна, має встановити правову підставу для його застосування. Так, слідча суддя, задовольняючи клопотання детектива, визначила правовою підставою для такого арешту п.3 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

Аналізуючи наведене, Суд зазначає наступне. У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами судового провадження, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. У даному випадку, конфіскація майна не є альтернативним покаранням. Тому Суд погоджується з висновками слідчого судді Вищого антикорупційного суду про наявність правових підстав для застосування арешту майна відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у випадку ухвалення вироку.

Також Суд вважає доведеними та такими, що знайшли підтвердження у ході апеляційного розгляду справи, доводи слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо наявного ризику, для запобігання якого необхідно накладення арешту. В даному випадку слідчим суддею зазначений ризик у вигляді можливого безперешкодного відчуження підозрюваним належного йому нерухомого майна. Одночасно із цим колегія суддів критично ставиться до доводів захисника ОСОБА_6 щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності з боку ОСОБА_8 спроб відчуження належних йому об`єктів нерухомості, оскільки можливість існування такого наміру є досить оціночним та достатньо суб`єктивним критерієм оцінювання, а документальним підтвердженням цьому може бути вже укладений правочин, який нівелює необхідність застосування арешту взагалі.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності підозрюваного ОСОБА_8 завданням кримінального провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.10.2019 накладений арешт на майно підозрюваного шляхом накладення заборони на його відчуження та розпорядження.

Виходячи із розуміння арешту майна, останнє можливо шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним. Враховуючи наявний та встановлений слідчою суддею ризик у вигляді можливого відчуження майна, Суд погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в частині заборони відчуження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного. Одночасно із цим, колегія суддів приймає до уваги заперечення захисника та вважає за необхідне надати можливість ОСОБА_8, як власнику, розпоряджатись належним йому майном на цій стадії кримінального провадження, з огляду на наступне.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе, зокрема, до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 ст. 173 КПК України).

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 є об`єктами житлової нерухомості (том 1 а.с. 49-50). Окрім того, остання адреса це місце мешкання ОСОБА_8 (том 1 а.с. 33). Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його стану або призначення. Утримання квартири у належному для проживання стані передбачає здійснення поточного ремонту, переобладнання (без зміни конструктиву) та її поліпшення іншим шляхом. А тому, з метою недопущення порушення права на достатній життєвий рівень ОСОБА_8 та інших осіб, які можуть із ним проживати, що передбачений ст. 48 Конституції України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді від 10.10.2019 в частині заборони розпоряджатись квартирами, на які накладено арешт.

Вирішуючи питання про наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб, слідчим суддею було враховано, що така заборона не обмежує права підозрюваного та інших осіб проживати і користуватися нерухомим майном.

Інші доводи апеляційної скарги захисника не ґрунтуються на матеріалах судового провадження та не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді. Окрім того, в силу вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний та його захисник, інший власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна на будь-якій стадії здійснення досудового розслідування або під час судового провадження.

Висновки суду

В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в цілому обґрунтовано задоволено клопотання детектива, враховані наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечено таким рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Однак, оскільки колегією суддів встановлено невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження щодо необхідності накладення заборони розпорядження майном, керуючись принципом розумності та співмірності, Суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 та скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2019 року про арешт майна по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017 в частині заборони розпоряджатись квартирою загальною площею 67.51 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1889319880000); а також в частині розпоряджатись квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обмеження з Державного реєстру іпотек - 6482081).

Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, по кримінальному провадженню № 52017000000000027 від 06.01.2017 скасувати в частині заборони розпоряджатись квартирою загальною площею 67.51 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1889319880000);

а також в частині розпоряджатись квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обмеження з Державного реєстру іпотек - 6482081).

В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3