Документ № 85467773

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 4910/16/19-к

провадження № 51-4903 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Ципляка Павла Сергійовича на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2019 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2019 року відносно підозрюваної ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням встановлених обов`язків.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2019 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2019.

У касаційній скарзі захисник Ципляк П.С., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2019 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтуванні своїх вимог адвокат Ципляк П.С. зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, зокрема, порушив приписи Конституції України, позиції Конституційного Суду та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних міркувань.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями частини 3 статті 392, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (далі-КПК). Так, статтею 309 КПК передбачений вичерпний перелік рішень слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню на досудовому провадженні.

Як вбачається із судового рішення, долученого до касаційної скарги, захисник звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду зі скаргою на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Постановляючи 27 вересня 2019 року ухвалу про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Ципляка П.С. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, суд керувався нормами кримінального процесуального закону, які діяли на момент прийняття зазначеного судового рішення. Відповідно, на момент винесення ухвали Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, можливість апеляційного оскарження зазначеного судового рішення положеннями статті 309 КПК не була передбачена.

Загальне правило щодо дії кримінального процесуального закону в часі відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до частини 4 статті 399 КПК, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

З огляду на посилання захисника щодо порушення судом принципу верховенства права, законності, права на справедливий суд та прецедентної практики Європейського суду з прав людини при ухваленні рішення, слід зазначити, що прийняте Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду рішення кореспондує з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (пункт 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші). У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23 вересня 1998 року (п.54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3). У Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Враховуючи вищезазначені положення, Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Ципляка П.С . на вищевказану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2019 року.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись частиною 2 статті 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Ципляка Павла Сергійовича на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2019 року.

Ухвала Суду остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Б. ФомінМ.І. КовтуновичЮ.М. Луганський